Історія справи

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 2-429/12

провадження № 61-22905св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2, відповідач - ОСОБА_3, за участю - публічного акціонерного товариства «Банк Форум»,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, за участю публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 1987 року до 17 березня 2010 року. За час шлюбу ними за спільні кошти було побудовано житловий будинок, придбано земельні ділянки на АДРЕСА_1. Згодом шлюб між ними було розірвано. Згоди щодо поділу спільного сумісного майна подружжя вони не досягли.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила розподілити сумісно набуте майно, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з допоміжними спорудами НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,165 га, 0,165 га, 0,10 га, які знаходяться на АДРЕСА_1.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 березня 2012 року (у складі судді Кулініченко Г. В.) позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з допоміжними спорудами НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,165 га, 0,165 га, 0,10 га, які знаходяться на АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_3 згідно з державними актами на право приватної власності на земельні ділянки. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У липні 2016 року ПАТ «Банк Форум», не погоджуючись з вказаним рішенням, оскаржило його в апеляційному порядку. ПАТ «Банк Форум» зазначило, що спірне нерухоме майно, яке є предметом спору, відноситься до іпотечного майна за іпотечним договором від 13 грудня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 передав в іпотеку ПАТ «Банк Форум» вказане нерухоме майно як забезпечення зобов'язань за кредитним договором. Вказувало, що банку не було відомо про розгляд Обухівським районним судом Київської області справи про поділ вищевказаного майна, що є предметом іпотеки.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що частки у майні подружжя є рівними, а спірний будинок і земельні ділянки придбані сторонами під час шлюбу, отже, кожен з подружжя має право на 1/2 частину в спільній сумісній власності подружжя.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2016 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не врахував рішення Обухівського районного суду Київської області 08 листопада 2010 року, яким стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2007 року на користь ПАТ «Банк Форум» в розмірі 3 657 236,69 грн та звернено стягнення на предмет іпотеки. На виконання цього рішення видано виконавчий лист.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що положеннями Закону України «Про іпотеку» і укладеного між сторонами іпотечного договору від 13 грудня 2007 року не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. В свою чергу, поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.

23 серпня 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про передачу справи до об'єднаної або Великої Палати Верховного Суду у зв'язку із необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 666/6075/13-ц.

Вказане клопотання скаржника підлягає залишенню без задоволення, оскільки наведений приклад у цій справі не свідчить про застосування судом касаційної інстанції судової колегії іншої палати принципово різного підходу до вирішення справ, що випливають з одних і тих правовідносин, у яких один і той самий предмет спору, і які врегульовані одними і тими самими нормами матеріального права, тому не викликає необхідності для передачі справи на розгляд об'єднаної або Великої Палати Верховного Суду.

14 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 1987 року до 17 березня 2010 року.

За час шлюбу ними за спільні кошти було побудовано житловий будинок з допоміжними спорудами НОМЕР_1 на АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 Придбано земельні ділянки на АДРЕСА_1, загальною площею 0,165 га, 0,165 га, 0,10 га, які належать ОСОБА_3 згідно з державними актами на право приватної власності на земельні ділянки.

Установлено, що між сторонами існує спір щодо розподілу спільного майна подружжя.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь АКБ «Форум» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 657 236,69 грн та звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок НОМЕР_1 на АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,10 га, земельну ділянку площею 0,15 га та земельну ділянку площею 0,15 га, що знаходяться на АДРЕСА_1.

На виконання цього рішення 01 лютого 2012 року Обухівським районним судом Київської області було видано виконавчий лист № 2-110/10.

Вирішуючи спір, апеляційний суд, належним чином надав оцінку поданим сторонами доказам та дійшов правильного висновку про те, що при зверненні ОСОБА_2 до суду з цим позовом, остання не повідомила, що спірний будинок є предметом іпотеки за іпотечним договором від 13 грудня 2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_3, який передав вказане нерухоме майно як забезпечення зобов'язань за кредитним договором.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, врахував, що судове рішення, оскаржено особою, яка не брала участі у справі, однак безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов'язків.

Отже, у рішенні Обухівського районного суду Київської області від 28 березня 2012 року вирішено питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі.

Сторони були зобов'язанні повідомити суд, що майно передано як забезпечення зобов'язання за кредитним договором, укладеним між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_3, в зв'язку з чим не сприяли залученню банку до участі у справі, оскільки його права та інтереси зачіпаються ухваленими рішеннями судів.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з рішенням апеляційного суду, зазначаючи, що між сторонами виник спір у справі тривають спірні правовідносини щодо визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, зокрема спірного житлового будинку та земельних ділянок, які є предметом іпотеки.

Отже, в такому випадку рішення суду першої інстанції порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободположення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі суд апеляційної інстанції дотримався норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального закону, то рішення суду є законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому це рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2016 року залишити без змін.

Клопотання ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд об'єднаної або Великої Палати Верховного Суду залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик