Постанова

Іменем України

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 681/820/17

провадження № 61-44606св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - керівник Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "А. Т. К.",

третя особа - Полонська районна державна адміністрація Хмельницької області, Білецька сільська рада Полонського району Хмельницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А.

В., Янчук Т. О. у справі за позовом керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "А. Т. К.", треті особи: Полонська районна державна адміністрація Хмельницької області, Білецька сільська рада Полонського району Хмельницької області, про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2017 року керівник Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах державизвернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "А. Т. К." (далі - ТОВ "А. Т. К."), треті особи: Полонська районна державна адміністрація Хмельницької області, Білецька сільська рада Полонського району Хмельницької області, про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 06 листопада 2015 року № 22-4818-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 вересня 2016 року № 22-22761-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та 05 вересня 2016 року відповідач здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 вересня 2016 року № 22-22761-СГ прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки на момент його прийняття вказана земельна ділянка знаходилась в межах малопродуктивних деградованих земель державного фонду на території Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області та підлягала консервації шляхом заліснення. На час проведення консервації земель забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації земель. Після отримання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ "А. Т. К" строком на 15 років. Передача у власність земельної ділянки ОСОБА_1 здійснена з порушенням земельного законодавства, а тому укладений в подальшому договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним на підставі пункту 2 частини 2 статті 16 ЦК України, статей 203, 215 ЦК України, оскільки зміст правочину суперечить вимогам земельного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

З огляду на викладене, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 вересня 2016 року № 22-22761-СГ, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, кадастровий номер 6823680300:02:001:0133; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30 вересня 2016 року, земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "А. Т. К.".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 24 квітня 2018 року у задоволенні позову керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що органи державної виконавчої влади, прийнявши рішення щодо консервації земель, не внесли про це дані до відповідних кадастрових карт, не вчинили жодних дій до її практичної реалізації. Крім того, ОСОБА_1 добросовісно з дотриманням встановленої законом процедури набув у власність земельну ділянку, відкрито у законний спосіб використовує її без зміни цільового призначення.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 24 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 вересня 2016 року № 22-22761-СГ, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, кадастровий номер 6823680300:02:001:0133.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 30 вересня 2016 року, з кадастровим номером 6823680300:02:001:0133 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "А. Т. К".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що на момент прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 вересня 2016 року № 22-22761-СГ про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0133, зазначена земельна ділянка не могла використовуватись для ведення особистого селянського господарства та підлягала консервації шляхом заліснення. Разом з тим, передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 здійснена з порушенням вимог земельного законодавства, тому укладений в подальшому договір оренди земельної ділянки від 30 вересня 2016 року підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що з 2010 року жодних дій щодо заліснення не проводиться та вказані землі використовувало Фермерське господарство Мохнача В.

О. (Полонне), Товариство "Хлібороб-С ", ТОВ "А. Т. К". Таким чином, посилання прокурора на те, що використання даної земельної ділянки є економічно неефективним, є надуманими. В матеріалах по землеустрою не визначено термін заліснення деградованих земель, а поняття "постійно" в ЗК України не передбачено.

Крім того, відсутнє подання землевпорядного, природоохоронного органу до органу виконавчої влади про консервацію деградованих, малопродуктивних земель (висновок державної експертизи землевпорядної документації від 31 серпня 2010 року).

Земельна ділянка площею 55,82 га не внесена до публічної кадастрової карти та їй не присвоєно кадастровий номер.

Також, постанова апеляційного суду не відповідає вимогам пункту 6 статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації". Разом з тим, документи щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району Хмельницької області, в тому числі Білецької сільської ради, не повною мірою відповідають вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У січні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначало, що відповідач правомірно та у спосіб встановлений чинним законодавством України, розпоряджалося спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 6823680300:02:001:0133 площею 2 га при передачі її у власність ОСОБА_1.

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як стаття 1 Першого Протоколу Конвенції забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

З огляду на викладене, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року підлягає задоволенню.

У лютому 2019 року керівник Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому посилався на те, що на момент прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 вересня 2016 року № 22-22761-СГ про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0133, зазначена земельна ділянка не могла використовуватись для ведення особистого селянського господарства та підлягала консервації шляхом заліснення. Крім того, ні ОСОБА_1, ні іншими відповідачами не надано доказів того, що на виконання проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району Хмельницької області не проведено жодних дій з заліснення земель. У касаційній скарзі не наведено жодних положень законодавства, які б зобов'язували вносити відповідні відомості про віднесення тих чи інших земельних ділянок, згідно проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території до публічної кадастрової карти України, та присвоєння таким земельним ділянкам кадастрових номерів.

Разом з тим, договір оренди земельної ділянки від 30 вересня 2016 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "А. Т. К." з урахуванням положень частини 1 статті 215, частини 1 статті 203 ЦК України підлягає визнанню недійсним, оскільки передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 здійснена з порушенням вимог земельного законодавства.

Отже, судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, враховано всі фактичні обставини справи, надано належну оцінку наявним доказам, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому необхідно залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Полонського районного суду Хмельницької області.

16 січня 2019 року справа № 681/820/17 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.4,2.3.13,2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області від 06 серпня 2010 року № 293/2010-р надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо консервації малопродуктивних, деградованих і непридатних для сільськогосподарського використання земель (шляхом заліснення) Державному підприємству "Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на території Полонської міської, Понінківської селищної, Буртинської, Білецької, Онацьковецької, Прилуцької сільських рад.

Розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області від 24 листопада 2010 року № 477 затверджено проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Полонського району Хмельницької області, яким передбачено вилучити із активного господарського обігу 160,85 га сільськогосподарських угідь та здійснити їх консервацію шляхом заліснення, у тому числі на території Білецької сільської ради Полонського району - 55,82 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 06 листопада 2015 року № 22-4818-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області (6823680300:02:001).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 вересня 2016 року № 22-22761-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, кадастровий номер земельної ділянки 6823680300:02:001:0133.

На підставі зазначеного наказу ОСОБА_1 05 вересня 2016 року здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:001:0133, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1020605668236, номер запису про право власності 16279053.

За даними схематичного плану розташування земельних ділянок, складеного ТОВ "Геобуд-Проект", надана ОСОБА_1 у власність спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:001:0133 знаходиться в межах земельної ділянки орієнтовною площею 21,1426 га, що включена в проект землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель та знаходиться за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області.

30 вересня 2016 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "А. Т. К." (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2 га, кадастровий номер 6823680300:02:001:0133, яка розташована на території Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, строком на 15 років.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований державним реєстратором Понінківської селищної ради Полонського району на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 31981132 від 21 жовтня 2016 року, номер запису про право 17021866).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 , 2 статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених частинами 1 , 2 статті 116 ЗК України, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту "д" частини 1 статті 164 ЗК України охорона земель включає консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Статтею 1 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що консервація земель полягає у припиненні господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.

Відповідно до вимог частини 2 статті 171, статті 172 ЗК України до малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним.

Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок.

Частиною 4 статті 172 ЗК України передбачено, що порядок консервації земель встановлюється законодавством України.

Відповідно до пункту 10 Порядку консервації земель, затвердженого наказом Держкомзему від 17 жовтня 2002 року, проект консервації земель підлягає державній землевпорядній експертизі згідно з Положенням про здійснення державної землевпорядної експертизи, затвердженим наказом Держкомзему від 11 березня 1997 року № 39, зареєстрованим 12 травня 1997 року № 171/1975, після чого подається на затвердження до відповідної державної адміністрації (сільської, селищної, міської ради).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району перед затвердженням пройшов державну землевпорядну експертизу на предмет відповідності вимогам земельного законодавства і діючих нормативно-технічних документів.

Розпорядження голови Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області "Про затвердження проекту консервації деградованих і малопродуктивних земель" від 24 листопада 2010 року № 477 на момент ухвалення рішення судом першої інстанції не визнано незаконним та є чинним, а правомірність його прийняття та обґрунтованість проведення консервації земель шляхом заліснення, у тому числі на території Білецької сільської ради Полонського району, виходячи із заявлених позовних вимог та принципу диспозитивності, не є предметом розгляду даного спору.

Пунктами 17,18 Порядку консервації земель, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 квітня 2013 року № 283 (в редакції, чинній на час прийняття спірного наказу) передбачено, що після закінчення строку консервації земель, визначеного проектом консервації, на підставі заяви власника земельної ділянки або землекористувача чи з власної ініціативи уповноважений орган в місячний строк створює комісію з обстеження законсервованих земель в натурі (на місцевості). Комісія проводить обстеження законсервованих земель у натурі (на місцевості) і вносить до уповноважених органів пропозицію щодо повернення земель до попереднього використання, продовження строків консервації або інші пропозиції, направлені на їх раціональне та екологічно безпечне використання.

Таким чином, апеляційний суд, виходячи з того, що відповідно до проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району, затвердженого розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації від 24 листопада 2010 року № 477, термін консервації земель, зокрема, на території Білецької сільської ради визначений як "постійний", відсутні докази створення комісії з обстеження законсервованих земель в натурі (на місцевості), пропозиції щодо повернення земель до попереднього використання не вносились, дійшов правильного висновку, що на час винесення спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 вересня 2016 року № 22-22761-СГ про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером undefined, відносилась до малопродуктивних деградованих земель державного фонду на території Білецької сільської ради та підлягала консервації шляхом заліснення, а тому зазначений наказ є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1 статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити частиною 1 статті 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже враховуючи, що передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 здійснена з порушенням вимог земельного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладений в подальшому договір оренди земельної ділянки від 30 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "А. Т. К." підлягає визнанню недійсним.

Доводи касаційної скарги щодо непроведення жодних дій по залісненню земель з часу прийняття розпорядження щодо їх консервації є безпідставними, оскільки такі обставини не підтверджені матеріалами справи. Також, посилання заявника на відсутність інформації про те, що земельна ділянка площею 55,82 га не внесена до публічної кадастрової карти та їй не присвоєно кадастровий номер не спростовує факту проведення консервації земель шляхом заліснення на території Білецької сільської ради Полонського району.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 21 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська