Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.02.2019 року у справі №740/4854/17

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 740/4854/17

провадження № 61-1615св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, у складі судді Пантелієнко В. Г., від 10 травня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Харечко Л. К., Лакізи Г. П., Онищенко О. І., від 06 грудня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго») про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 24 жовтня 2005 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на посаді чергового інженеру. 03 листопада 2017 року його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Вважає, що роботодавець порушив вимоги чинного законодавства та незаконно звільнив його із займаної посади, не врахувавши, що він мав переважне перед іншими працівниками право залишитись на вказаній посаді.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати наказ № 257-к від 03 листопада 2017 року та поновити його на посаді інженера ІІ категорії (чергового) служби підстанцій ПС-330 кВ «Ніжинська», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 листопада 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 травня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем в повній мірі дотримано вимоги законодавства при звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. На переведення на запропоновані роботодавцем посади позивач не погодився, служба підстанцій, в якій працював позивач, була припинена, а його посада скорочена. Рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на звільнення позивача із займаної посади не є достатньо аргументованим та не містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника, а тому звільнення позивача без згоди профспілкового органу є правомірним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 травня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, заявлених позивачем. Переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі перед іншими працівниками, як робітника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю, не порушено. Роботодавцем дотримано процедуру звільнення позивача із займаної посади у зв`язку із скороченням штату. У протоколі профспілки зазначено про відсутність зауважень до адміністрації та дотримання норм трудового законодавства при проведенні скорочення посад.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 травня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, зокрема положення статей 62, 64 ГК України, які дають власнику підприємства право формувати штат та структуру. Судом не було витребувано у роботодавця структуру нових підприємств із зазначенням структурних підрозділів, посад і кількості працівників. Судами при вирішенні спору не дотримано положення статті 42 КЗпП України, не враховано, що позивач мав переважне право на залишення на роботі. Позивач має диплом про вищу освіту, дванадцятирічний безперервний стаж роботи на підприємстві, відсутність дисциплінарних стягнень, має премії за сумлінну працю, приймав участь у змаганнях з профмайстерності серед трьох підстанцій ВО «Чернігівські магістральні електричні мережі», також позивач є особою з інвалідністю 3 групи та на утриманні має малолітню дитину. Висновки судів про те, що на посаді інженера служби підстанцій ПС-330 кВ «Ніжинська» працювала лише одна штатна одиниця і це був позивач, є помилковим. Після попередження про звільнення позивачу було запропоновано інші посади, але усі вони були у іншій місцевості. При наданні оцінки обґрунтованості рішення профспілкового органу суди порушили вимоги статей 43, 252 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «НЕК «Укренерго» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, призначено до судового розгляду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ДП «НЕК «Укренерго» посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Судами правильно вирішено спір із урахуванням обставин справи, норми матеріального права застосовані правильно. Судами надана належна оцінка наявним у справі доказам. Роботодавцем було дотримано процедуру звільнення позивача із займаної посади. Відповідачем було вжито усіх необхідних заходів щодо працевлаштування позивача, від пропозицій яких останній відмовився.

На підтримку своїх аргументів сторони направили до суду письмові пояснення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 24 жовтня 2005 року, обіймаючи посаду інженера ІІ категорії (чергового) відокремленого підрозділу «Чернігівські магістральні електричні мережі» ДП «НЕК «Укренерго».

26 травня 2017 року ДП «НЕК «Укренерго» прийнято наказ № 173 «Про припинення відокремлених підрозділів», зокрема припинено з 01 вересня 2017 року діяльність відокремленого підрозділу «Чернігівські магістральні електричні мережі» ДП «НЕК «Укренерго» (а. с. 28).

Відповідно до наказів ДП «НЕК «Укренерго» від 26 травня 2017 року № 173 «Про припинення відокремлених підрозділів» та від 26 травня 2017 року № 189-к/оп «Про оптимізацію роботи відокремлених підрозділів» у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з оптимізацією роботи відокремленого підрозділу «Центральна електроенергетична система», введення в дію нової організаційної структури, затвердженої наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 15 травня 2017 року № 171 к/оп, а також на виконання наказів відокремленого підрозділу «Центральна електроенергетична система» ДП «НЕК «Укренерго» від 31 травня 2017 року № 261-к «Про оптимізацію роботи» та від 21 червня 2017 року № 365-к «Про введення в дію організаційної структури», 01 вересня 2017 року відокремленим підрозділом «Чернігівські магістральні електричні мережі» прийнято наказ № 251-к «Про зміни в організації виробництва і праці» (а. с. 7, 29-34).

Вказаним наказом скорочено ряд посад, серед яких посада інженера ІІ категорії (чергового) служби підстанцій ПС-330 кВ «Ніжинська». В наказі зазначено, що комісії з припинення діяльності необхідно персонально попередити про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням штату не пізніше, ніж за два місяці до вивільнення працівників, посади яких скорочуються, зокрема ОСОБА_1 - інженера ІІ категорії (чергового) служби підстанцій ПС-330 кв - «Ніжинська».

07 червня 2017 року позивачу було вручено повідомлення про припинення діяльності відокремленого підрозділу. В повідомленні вказано, що на підставі наказів ДП «НЕК «Укренерго» від 25 червня 2017 року № 189-к/оп «Про оптимізацію роботи відокремлених підрозділів, від 26 травня 2017 року № 173 «Про припинення відокремлених підрозділів» та Центральної ЕС від 30 травня 2017 року № 129 «Про припинення діяльності відокремлених підрозділів» з 01 вересня 2017 року відокремлений підрозділ «Чернігівські магістральні електричні мережі» припиняє діяльність (а. с. 35).

01 вересня 2017 року інженеру ІІ категорії (чергового) служби підстанцій, ПС-330 кВ «Ніжинська» ОСОБА_1 вручено попередження про вивільнення. Позивачу було запропоновано перелік вакантних посад станом на 21 серпня 2017 року (а. с. 36-45).

У переліку вакантних посад по ДП НЕК «Укренерго» станом на 30 жовтня 2017 року позивач 01 листопада 2017 року власноручно зазначив, що він не згоден на переведення на запропоновані вакантні посади (а. с. 41-45).

Згідно листа відповідача від 16 квітня 2018 року служба підстанцій ПС-330 кВ «Ніжинська» була припинена, а відповідно в ній відсутні будь-які працівники, в тому числі й інженери ІІ категорії. Станом на 03 листопада 2017 року, тобто на день звільнення позивача, у службі підстанцій ПС-330 кВ «Ніжинська» працював лише один інженер ІІ категорії це ОСОБА_1 (а. с. 88-89).

У відповідності до витягу з протоколу № 228/51 від 06 жовтня 2017 року засідання первинної профспілкової організації Чернігівських магістральних електричних мереж профспілковим органом відмовлено у наданні дозволу на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 з ініціативи власника у зв`язку з скороченням штату у зв`язку з припиненням діяльності Чернігівських магістральних електричних мереж.

В обґрунтування прийнятого рішення профспілковим органом зазначено, що за кожною посадою стоїть конкретна людина, її подальша доля, а на сьогоднішній час в Чернігівській області не має можливості знайти рівноцінну роботу, яка дала би змогу утримувати скороченим працівникам себе і їх родини; не мають морального і етичного права приймати такі рішення по відношенню до своїх колег, з якими пропрацювали довгий час разом; взагалі енергетика є прибутковою галуззю всеукраїнського масштабу, в якій навпаки повинно проводитися розширення штату, а не його скорочення; працівники, посади яких підлягають скороченню, будуть необхідні в подальшій роботі для підприємства (а. с. 46).

Наказом від 03 листопада 2017 року № 257-к інженера ІІ категорії (чергового) служби підстанцій ПС-330 кВ «Ніжинська» ОСОБА_1 з 03 листопада 2017 року звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (а. с. 8).

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно правових позицій, висловлених Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17) та від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У відповідності до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного висновку, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства, зокрема процедури звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників ДП НЕК «Укренерго», проведеного з метою оптимізації роботи відокремлених підрозділів «Дніпровська електроенергетична система», «Південна електроенергетична система», «Північна електроенергетична система» та «Центральна електроенергетична система» ДП НЕК «Укренерго», шляхом припинення роботи визначених відокремлених підрозділів, зокрема відокремленого підрозділу «Чернігівські магістральні електричні мережі» ДП «НЕК «Укренерго», в якому працював позивач.

Позивача було завчасно попереджено про припинення роботи підрозділу, в якому він працював, а також про наступне звільнення, роз`яснено права та запропоновано вакантні посади, які були вільні у ДП НЕК «Укренерго», однак позивач не погодився із переведенням на вакантні посади (а. с. 45).

Враховуючи те, що роботу відокремленого підрозділу «Чернігівські магістральні електричні мережі» ДП «НЕК «Укренерго», в якому працював позивач, припинено, доводи останнього щодо переважного права на залишення на роботі у вказаному підрозділі не заслуговують на увагу, оскільки цей підрозділ припинив свою діяльність з 01 вересня 2017 року. Як зазначалося, на запропоновані посади в інших структурних підрозділах роботодавця позивач працевлаштуватися не погодився.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 цього кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу.

Згідно частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до частини другої статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Аналогічні положення щодо обґрунтованості рішення профспілки про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з працівником містяться і в частині шостій статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути добре аргументованим (підтвердженими переконливими доказами, доведеними фактами) та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на звільнення може бути зроблений судом після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, ділових і професійних якостей працівника (постанова Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15).

Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку висновку, викладеному у протоколі № 228/51 від 06 жовтня 2017 року засідання первинної профспілкової організації Чернігівських магістральних електричних мереж, та встановлено, що відмова профспілкового органу у наданні згоди на звільнення позивача із займаної посади є необґрунтованою, оскільки протокол не містить посилання на незаконність звільнення працівника або порушення його прав. Крім того, у вказаному протоколі профспілкового органу зазначено, що зауважень до адміністрації немає, порушень законодавства виявлено не було, всі зобов`язання щодо розірвання трудових договорів з ініціативи власника з працівниками, які підлягають вивільненню у зв`язку з скороченням посад, адміністрацією дотримані згідно КЗпП України і колективного договору.

Із урахуванням зазначеного, суди дійшли правильного висновку про те, що роботодавцем дотримано процедуру звільнення позивача із займаної посади у зв`язку із скороченням штату.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність судових рішень, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку, за встановлених обставин в межах заявлених позовних вимог, про відмову у їх задоволенні у зв`язку із необґрунтованістю.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 травня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта