Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.03.2019 року у справі №686/4123/18

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 686/4123/18

провадження № 61-4131св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Коротуна В. М.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, служба у справах дітей Хмельницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 січня 2019 року в складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Відповідач не цікавиться життям своєї дитини, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток, тобто тривалий час батько дитини ухиляється від виховання та утримання дитини, не сплачує визначені йому судом аліменти на утримання сина, веде антисоціальний спосіб життя, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних та корисливих злочинів. Також, посилалась на те, що на час звернення з даним позовом відповідач перебував у слідчому ізоляторі у зв`язку із розглядом кримінальної справи, де він є обвинуваченим.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 09 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом та враховуючи намір відповідача змінити своє ставлення до виховання сина, часткову сплату ним заборгованості за аліментами, вважав, що відсутні правові підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, виходив із того, що батьківство відповідача відносно сина ОСОБА_3 з самого народження останнього і до цього часу має формальний характер, який жодним чином не відповідає меті створення сім`ї та інституту батьківства, не сприяє забезпеченню прав та інтересів дитини. Відповідач протягом тривалого часу не піклується про моральне виховання, фізичний розвиток дитини, байдуже ставиться до його психологічного стану, не бере участі у матеріальному забезпеченні сина. Крім того, спільне проживання з батьком може негативно вплинути на фізичний та духовний розвиток дитини, його моральні якості, психологічно-емоційний стан, а тому позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме інтересам неповнолітнього сина.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У лютому 2019 рокуОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, яка може бути застосована судом лише тоді, коли інші засоби впливу виявилися безрезультатними. Ураховуючи те, що до нього жодних заходів впливу чи попередження щодо невиконання ним своїх батьківських обов`язків не застосовувалось, що прямо вказує на відсутність систематичності та свідомого ухилення, вважав, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, проте судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи апеляційним судом та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2019 рокуОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що судове рішення є законним і обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Матір ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним у якій судом було визнано ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області від 22 серпня 2013 року № 561 ОСОБА_1 призначено опікуном внука ОСОБА_3 у зв`язку із вироком суду про визнання батька, ОСОБА_2 , винним у вчинені злочину.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 15 березня 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 500,00 грн щомісячно, починаючи з 21 лютого 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області від 14 червня 2018 року № 440 у зв`язку із обранням судом відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 призначено піклувальником неповнолітнього внука, ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та опікуном над його майном.

У висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради Хмельницької області від 26 квітня 2018 року № 01-34/860/18 вказано, що ОСОБА_2 не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, здоров`я, матеріальне забезпечення, підготовку до самостійного життя, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не проявляє батьківської турботи, не сприяє розвитку природних здібностей, не цікавиться навчанням, у зв`язку із чим орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, судом установлено, що відповідно до довідки, виданої адміністрацією Хмельницької загальноосвітньої школи № 14 ОСОБА_3 навчається у 9 класі, за період навчання батько не цікавився навчанням та вихованням сина. Всі батьківські обов`язки виконує баба дитини ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Хмельницького обласного наркологічного диспансера від 31 липня 2018 року № 1797 ОСОБА_2 перебуває на профілактичному обліку з діагнозом епізодичне вживання наркотиків (канабіоїдів, амфетаміну).

Згідно з довідкою Першого відділу державної виконавчої служби

м. Хмельницький, станом на 01 серпня 2018 року, заборгованість зі сплати ОСОБА_2 аліментів становить 25 950 грн.

У вересні 2018 року ОСОБА_2 здійснив переказ на ім`я ОСОБА_1 у розмірі 5 887,00 грн на утримання свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня

2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява

від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява

№ 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, встановивши, що відповідач притягувався до кримінальної відповідальності та перебував у місцях позбавлення волі, у зв`язку із чим фактично був позбавлений можливості приймати участь у житті та вихованні дитини, а також з урахуванням того, що він виразив своє бажання, у зв`язку із усіма його життєвими обставинами, змінити поведінку щодо дитини в кращу сторону, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 січня 2019 рокускасувати, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанцій втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Головуючий В. М. Коротун

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило