Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.11.2019 року у справі №635/8626/18

Постанова

Іменем України

12 травня 2020 року

м. Київ

справа № 635/8626/18

провадження № 61-20839св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач: Височанська селищна рада Харківського району Харківської області,

відповідач: ОСОБА_1 ,

третя особа: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Височанської селищної ради Харківського району Харківської областіна рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2019 року у складі судді Савченка Д. М., постанову Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, розгляд касаційної скарги Височанської селищної ради Харківського району Харківської області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Височанська селищна рада Харківського району Харківської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа- Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що виконавчим комітетом Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, як органом опіки та піклування, встановлено факт ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За період проживання в селищі відповідач характеризується як замкнута особа, веде відокремлений спосіб життя, з сусідами не спілкується.

У разі виникнення конфліктних ситуацій, пов`язаних з її малолітнім сином, спілкування з її сторони з оточуючими відбувається завжди негативно, в результаті чого виникають постійні лайки та образи.

На негативні вчинки дитини відповідач не реагує, чим спонукає його до неадекватної поведінки у соціумі, а у разі виникнення конфліктних ситуацій із суспільством, завжди підтримує сина, виправдовує найгірші його вчинки, постійно звинувачує усіх в суб`єктивному ставленні до нього.

ОСОБА_1 постійно нехтує допомогою психолога та соціальних педагогів, які пропонують їй допомогу для вирішення психологічної проблеми дитини.

Позивач вважає, що своїми діями відповідач спонукає свого сина до неправомірних дій, зокрема до агресивної та неадекватної поведінки з людьми, та підтримує його в повному обсязі.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з останньої аліменти у розмірі ј частини з усіх видів доходів, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь Височанської селищної ради Харківського району Харківської області на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2019 року у задоволенні позову Височанської селищної ради Харківського району Харківської області відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належних доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини суду не надано, а надані позивачем докази в обґрунтування позову є недостатніми для позбавлення батьківських прав, тому підстави для його задоволення відсутні.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спір по суті розглянуто вірно, висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У листопаді 2019 року Височанська селищна рада Харківського району Харківської області звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не врахували доводи заявника та не надали оцінки поданим ним доказам. Заявник зазначає про доведеність факту ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2019 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками справи.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Інші учасники справи своєї позиції щодо касаційної скарги не висловили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

04 травня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 має двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 20 квітня 2005 року, серії НОМЕР_2 від 21 червня 2006 року.

Відомості щодо батька дітей записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Діти проживають разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Височанської селищної ради Харківського району Харківської області № 3017/02-31від 19 листопада 2018 року.

Відповідно до характеристики, наданої депутатом Височанської селищної ради Харківського району Харківської області 18 вересня 2018 року щодо відповідача, батьківські обов`язки остання не виконує, діти агресивні та не виховані, на вчинки дітей не реагує, тим самим спонукає їх до неадекватної поведінки.

Згідно з листом Харківського районного суду Харківської області № 11-03/199/2018 від 08 жовтня 2018 року та постановами Апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2014 року, 25 листопада 2014 року, 15 липня 2015 року, ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП за період з липня 2013 року по жовтень 2014 року чотири рази у справах № 635/7007/13-п, № 635/4468/14-п, № 635/8473/14-п та № 635/9181/14-п.

Інші провадження у справах про адміністративні правопорушення закриті.

Судами установлено, що адміністративні правопорушення за статтею 184 КУпАП, за які відповідача притягнуто за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинені у 2013-2014 роках, а тому відповідно до статті 39 КУпАП, відповідач вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Відповідно до листа Харківського ВП ГУНП в Харківській області № 10558/119-90/01/20-2018 від 10 жовтня 2018 року ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягнута не була.

ОСОБА_1 працює на ВАТ «Дифлон» укладчиком-пакувальником з 06 лютого 2019 року і по теперішній час, за місцем роботи характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою № 25 від 05 березня 2019 року.

Харківською районною державною адміністрацією надано висновок № 01-22/1091від 20 травня 2019 року, відповідно до якого дитина категорично заперечує проти позбавлення його матері батьківських прав щодо нього і в його родині немає несприятливих умов.

Службою у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області було підготовлено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки службою не виявлено порушень прав цієї дитини в біологічній сім`ї внаслідок ухилення матері від батьківських обов`язків.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини

(стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого

2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України»

від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Установлено, що Харківською районною державною адміністрацією надано висновок № 01-22/1091 від 20 травня 2019 року, відповідно до якого дитина ОСОБА_2 категорично заперечує проти позбавлення його матері батьківських прав щодо нього і в його родині немає несприятливих умов.

Службою у справах дітей Харківської районної державної адміністрації надано висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки порушень прав цієї дитини в біологічній сім`ї внаслідок ухилення матері від батьківських обов`язків не виявлено.

Встановлено, що у відповідності до статті 39 КУпАП, ОСОБА_1 вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню за статтею 184 КУпАП.

Суди попередніх інстанцій також установили, що ОСОБА_1 працевлаштована, має постійний заробіток, доказів на підтвердження того, що остання зловживає спиртними напоями чи притягувалась до кримінальної відповідальності, матеріали справи не містять.

Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини суду не надано, а надані позивачем докази в обґрунтування позову є недостатніми для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а також для задоволенні похідних позовних вимог про стягнення аліментів.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили обставин справи та не надали оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність оскаржених судових рішень та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Височанської селищної ради Харківського району Харківської областізалишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2019 року, постанову Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев