Історія справи

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 302/885/17

провадження № 61-38147св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Репинська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області, державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Міжгірської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області, у складі судді Цімбота В. І., від 05 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області, у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., від 07 травня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Репинська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області, державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Міжгірської районної державної адміністрації, про визнання наказу протиправним та скасування реєстраційного запису.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29 січня 2016 року рішенням № 9 Репинська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області надала йому дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 0,04 га, урочище «Підтерня» с. Репинне з метою передачі йому цієї ділянки у приватну власність. Позивач виготовив проект землеустрою, але його не було погоджено відділом Держгеокадастру в Міжгірському районі Закарпатської області, так як вказана земельна ділянка накладається на частину іншої земельної ділянки, як було встановлено - земельної ділянки, переданої у власність відповідачу ОСОБА_2 .

Із урахуванням зазначеного, позивач вважав, що його права порушені, оскільки ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області розпорядилось землями, що знаходяться в межах населеного пункту села Репинне.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки ОСОБА_1 не є належним позивачем, не набув у встановленому законим порядку права власності чи права користування спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 07 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 січня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі, оскільки не набув права власності чи користування земельною ділянкою. Оспореним наказом Держгеокадастру права та інтереси позивача порушені не були.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , просить скасувати рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 07 травня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області передано земельну ділянку розміром 0,35 га (кадастровий номер 2122486000:02:002:0081) ОСОБА_2 , однак частина вказаної земельної ділянки (близько 10 га) знаходиться в межах населеного пункту с. Репинне і розпорядником та власником цієї земельної ділянки є Репинська сільська рада, якою не приймалося рішення про її передачу у власність ОСОБА_2 . Права позивача є порушеними, оскільки йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 0,04 га, урочище «Підтерня» с. Репинне з метою передачі йому цієї ділянки у приватну власність.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Репинська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області, державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Міжгірської районної державної адміністрації, про визнання наказу протиправним та скасування реєстраційного запису призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області посилається на те, що суди попередніх інстанцій об`єктивно та всебічно дослідили усі матеріали справи та надали їм правову оцінку, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності порушеного права позивача. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом ГУ Держгеокадастру в Закарпатськійобласті від 31 травня 2016 року № 1710-СГ передано ОСОБА_2 . у приватну власність земельну ділянку площею 0,3500 га в урочищі «Луг» на території Репинської сільради.

Рішенням Репинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 29 січня 2016 року № 9 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 0,04 га, урочище «Підтерня» в с. Репинне з метою передачі йому цієї ділянки у приватну власність.

22 липня 2016 року відділом містобудування та архітектури Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області надано висновок до матеріалів із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,427 га яка розташована в межах населеного пункту с. Репинне, урочище Підтерня на території сільської ради Міжгірського району Закарпатської області. Вказаним висновком погоджено представлений позивачем проект землеустрою.

Виготовлений позивачем проект землеустрою не було погоджено відділом Держгеокадастру в Міжгірському районі Закарпатської області, оскільки вказана земельна ділянка накладається на частину іншої земельної ділянки, переданої у власність відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується листом від 29 липня 2016 року.

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень (зокрема, органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин) можутьбути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Тобто якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (стаття 123 Земельного кодексу України).

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка не є вільною, не дає права отримати її у власність або користування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У справі, яка переглядається, позивач обґрунтовував вимогу про скасування наказу органу державної влади наявністю у нього законних очікувань на отримання у власність земельної ділянки.

У процесі погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було встановлено, що земельна ділянка, щодо якої позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, накладається на частину іншої земельної ділянки, раніше переданої у власність ОСОБА_2 .

Встановивши, що позивач не набув право власності на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,04 га, урочище «Підтерня» в с. Репинне, а при погодженні технічної документації із землеустрою було встановлено, що ця земельна ділянка не є вільною, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

До моменту передачі у власність спірної земельної ділянки її розпорядником та фактичним володільцем є територіальна громада, в межах якої знаходиться така земельна ділянка, а тому у разі виникнення спору щодо меж земельних ділянок право на захист права власності належить безпосередньо територіальній громаді.

Враховуючи заявлені позовні вимоги, а також те, що питання розмежування земель державної і комунальної власності виходить за межі предмету спору та доказування у цій справі, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки суди загалом правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, об`єктивно встановивши обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Вказані вище та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції винесені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться у значній мірі до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 07 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович