Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.04.2019 року у справі №188/823/17

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 188/823/17

провадження № 61-3962св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області, Петропавлівська районна державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року керівник Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області, Петропавлівська районна державна адміністрація, про повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 23 червня 2006 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією (далі -орендодавець) та ОСОБА_1 (далі - орендар) укладено договір оренди землі.

Факт державної реєстрації договору засвідчено в Миколаївській сільській раді Петропавлівського району 23 червня 2006 року та зареєстровано у Петропавлівському районному відділі центру державного земельного кадастру 24 лютого 2010 року за № 041012900314.

Відповідно до пункту 2.1 договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 58,3 га на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району (кадастровий номер - 1223882500:05:001:1204).

23 червня 2006 року між сторонами Договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки площею 58,3 га.

Строк дії договору сторони визначили на 5 років від дня державної реєстрації. Тобто з 24 лютого 2010 року до 24 лютого 2015 року.

24 лютого 2015 року строк дії договору оренди сплинув. Проте, орендар, усупереч вимогам чинного законодавства, вважає, що термін дії договору поновлений та продовжує займати і використовувати вищевказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 58,3 га в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, однак йому було відмовлено. Із заявою про поновлення договору оренди землі він не звертався.

Вказував, що між сторонами додаткову угоду про поновлення договору оренди, що є обов`язковою умовою при поновленні договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», не укладено, тому підстав вважати, що договір оренди є поновленим немає.

Зазначав, що спірна земельна ділянка згідно статистичної звітності форми 6-ЗЕМ перебуває у землях резервного фонду Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, не перебуває у користуванні відповідача, відповідно право на її використання у ОСОБА_1 відсутнє, а її утримання на сьогодні є незаконним та таким, що порушує інтереси Держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Ураховуючи наведене, прокурор просив суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 58,3 га на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223882500:05:001:1204 орієнтовною ринковою вартістю 5 191 700 грн у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому ОСОБА_1 одержав її в оренду, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі землі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року позов керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 58,3 га на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223882500:05:001:1204, орієнтовною ринковою вартістю 5 191 700 грн, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому ОСОБА_1 одержав її в оренду, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі землі.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки, ОСОБА_1 не скористався наданим йому правом на продовження дії договору оренди землі та своєчасно не повідомив орендодавця про наявність наміру в подальшому користуватися об`єктом оренди на тих самих умовах, в межах строків, визначених сторонами у договорі від 23 червня 2006 року, то вказаний договір припинив свою дію 24 лютого 2015 року, у зв`язку із чим відповідач повинен звільнити спірну земельну ділянку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року скасовано.

У задоволенні позову керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 червня 2017 року № 4-3640/15-17-СГ договір оренди землі від 23 червня 2006 року, укладений між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , поновлено, що свідчить про те, що відповідачем правомірно використовується спірна земельна ділянка, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог для її повернення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, перший заступник прокурора Дніпропетровської області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року і залишити в силі рішення місцевого суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що відповідач не звертався до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про продовження договору оренди землі у встановлений законом строк та сторони не укладали додаткову угоду до договору, яка є обов`язковою для продовження оренди, тому переважне право орендаря припинилося.

Вказує, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 червня 2017 року про поновлення спірного договору оренди землі є незаконним, оскільки не було проведено земельних торгів, які є обов`язковими за чинним законодавством. Зазначає, що прокуратурою оскаржувався вказаний наказ в порядку господарського судочинства, проте справу було закрито Верховним Судом у зв`язку із тим, що спір слід вирішувати в суді загальної юрисдикції. Відповідний позов було подано та справа розглядається в суді першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду Лесько А. О. від 13 травня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області та ОСОБА_1 з 23 червня 2006 року перебували у договірних взаємовідносинах щодо оренди земельної ділянки площею 58,3 га на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району (кадастровий номер - 1223882500:05:001:1204).

24 лютого 2015 року строк дії договору оренди закінчився. Акту прийому передачі орендованої земельної ділянки сторони не складали.

Відповідно до листів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04 листопада 2016 року № 10-4-0.21-11100/2-16, 19 серпня 2015 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 58,3 га в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, однак йому було відмовлено. Із заявою про поновлення договору оренди землі він не звертався.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 червня 2017 року про поновлення договору оренди поновлено спірний договір, встановлено укласти додаткову угоду до вказаного договору оренди землі та розробити технічну документацію.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року позов керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 червня 2017 року № 4-3640/15-17-СГ про поновлення договору оренди землі, укладеного 23 червня 2006 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 .

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2018 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2018 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2018 року скасовано. Провадження у справі закрито.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга першого заступника прокурора Дніпропетровської області підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частинах першій, другій статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, апеляційний суд виходив з того, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 червня 2017 року № 4-3640/15-17-СГ договір оренди землі від 23 червня 2006 року, укладений між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , поновлено, що свідчить про те, що відповідач правомірно користується спірною земельною ділянкою.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки він є передчасним.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У пункті 10.2 договору оренди від 23 червня 2006 року міститься аналогічна норма про те, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Пославшись на наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 червня 2017 року про поновлення спірного договору оренди землі, апеляційний суд не врахував, що сам по собі наказ не є додатковою угодою між сторонами, між якими склалися правовідносини з оренди земельної ділянки, та не перевірив, чи було у подальшому сторонами укладено таку угоду.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час винесення вказаного наказу, об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Строк дії договору оренди землі від 23 червня 2006 рокуприпинився 24 лютого 2015 року, тобто з цього часу припинилося право оренди ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та він користується нею безпідставно. У разі поновлення договору на новий строк, право оренди земельної ділянки повинно пройти державну реєстрацію.

Апеляційний суд вказаної обставини також не встановив та не перевірив чи виникло у ОСОБА_1 право оренди відповідно до положень статті 17 Закону України «Про оренду землі» та статті 125 ЗК України.

Посилання на необхідність укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі з ОСОБА_1 та про необхідність останньому забезпечити реєстрацію права згідно з такою угодою, міститься також і в самому наказі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 червня 2017 року, на який послався суд апеляційної інстанції.

При цьому, ОСОБА_1 не надав доказів про фактичне укладення такої додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також щодо проведення реєстрації права за такою угодою, ні до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою, ні до Верховного Суду, що є його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та закон, який їх регулює, дійшовши обґрунтованого висновку про задоволення позову керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 58,3 га на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223882500:05:001:1204, орієнтовною ринковою вартістю 5 191 700 грн, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому ОСОБА_1 одержав її в оренду, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі землі, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке відповідає закону.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

При поданні касаційної скарги прокуратурою Дніпропетровської області було сплачено 3 200 грн судового збору, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, тому вказана сума коштів підлягає стягненню з ОСОБА_1 на її користь, оскільки колегія суддів задовольняє касаційну скаргу, скасовує судове рішення апеляційного суду та залишає у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасувати.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк