Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.08.2023 року у справі №532/2757/21
Постанова КЦС ВП від 11.08.2023 року у справі №532/2757/21

Постанова

Іменем України

11 серпня 2023 року

місто Київ

справа № 532/2757/21

провадження № 61-2319св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України,

відповідачка - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі - Департамент патрульної поліції) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходила службу в управлінні патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на посаді інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 у званні лейтенанта поліції.

23 червня 2021 року вона подала до Департаменту патрульної поліції рапорт про звільнення за власним бажанням.

З 09 липня 2021 року до 31 серпня 2021 року відповідачка не виходила на службу без поважних причин.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 20 вересня 2021 року № 632 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність зі здійсненням перерахунку грошового забезпечення, виплаченого відповідачці за час її відсутності на службі без поважних причин та припиненням нарахування їй грошового забезпечення з 01 вересня 2021 року.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 21 вересня 2021 року № 1082 о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.

Посилаючись на те, що за період відсутності на службі без поважних причин відповідачці нараховано та виплачено грошове забезпечення в сумі 20 854,67 грн, яке вона відмовилася повернути в добровільному порядку, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 20 854,57 грн.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 вересня 2022 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції безпідставно набуті грошові кошти в сумі 20 854,67 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вирішуючи позовні вимоги Департаменту патрульної поліції, суд першої інстанції виходив з того, згідно з пунктом 8 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується.

У період з 09 липня 2021 року до 31 серпня 2021 року відповідачка була відсутньою на службі без поважних причин, а отже, безпідставно отримала грошове забезпечення у розмірі 20 854,67 грн.

Зважаючи на безпідставність набуття та збереження відповідачкою грошового забезпечення, а також той факт, що таке набуття відбулося внаслідок недобросовісних дій останньої, яке полягало в нез`явленні на службу після ознайомлення з відмовою в погодженні дати звільнення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 20 854,67 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 вересня 2022 року скасовано, а провадження у цій справі закрито. Роз`яснено Департаменту патрульної поліції право на звернення до суду із цими вимогами в порядку, визначеному положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно зі статтею 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Спори про відшкодування коштів особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, навіть якщо подання відповідного позову відбувається після її звільнення з державної служби. У межах цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.

Оскільки грошові кошти, які просить стягнути з відповідачки позивач, мають статус грошового забезпечення відповідачки під час її перебування на публічній службі в органах Національної поліції, тобто, нараховувались, як учаснику публічно-правових відносин, то таке нарахування стосувалось саме публічно-правових відносин.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що задовольняючи позовні вимоги Департаменту патрульної поліції, суд першої інстанції дійшов висновку про недобросовісність дій ОСОБА_1 під час проходження нею публічної служби, водночас питання встановлення правомірності дій особи під час реалізації нею свого публічного статусу підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих та збережених коштів у вигляді грошового забезпечення, суд першої інстанції допустив порушення правил предметної юрисдикції, що є підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У лютому 2023 року Департамент патрульної поліції звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Полтавського апеляційного суду від 09січня 2023 року скасувати.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Порядок звернення до адміністративного суду Департаментом патрульної поліції з позовними вимогами про стягнення безпідставно набутих грошових коштів нормами КАС України не визначено, а тому спір у цій справі має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Зокрема, згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Суд апеляційної інстанції помилково послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 826/3985/17, оскільки такі викладено не у подібних правовідносинах. Зокрема, у вказаній справі позов пред`явлено до суб`єкта владних повноважень, в той час як у цій справі суб`єкт владних повноважень є позивачем.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права: статті 19 ЦПК України, статей 2 5 КАС України, статей 177 326 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції на підставі частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права: статті 19 ЦПК України, статей 2 5 КАС України, статей 177 326 ЦК України).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди попередніх інстанцій встановили, що 22 червня 2021 року інспектор взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_1 звернулася до позивача з рапортом про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України 30 червня 2021 року.

Листом від 25 червня 2021 року Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції повідомило ОСОБА_1 , що поданий нею рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням від 22 червня 2021 року не містить відомостей щодо наявності поважних причин, які можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, а тому питання про звільнення буде розглянуто з урахуванням строків, визначених пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 20 вересня 2021 року № 632 застосовано до інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

Зобов`язано управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції здійснити перерахунок грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 , зважаючи на її відсутність на службі без поважних причин з 09 липня 2021 року до 31 серпня 2021 року та припинити нарахування грошового забезпечення з 01 вересня 2021 року.

Зобов`язано управління правового забезпечення та міжнародного співробітництва Департаменту патрульної поліції вжити заходів щодо стягнення з ОСОБА_1 у судовому порядку надлишково виплаченого забезпечення за період відсутності її на службі без поважних причин.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 21 вересня 2021 року, відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0177470), з 22 вересня 2021 року, з виплатою грошової компенсації за 5 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році, установлено премію за вересень 2021 року в розмірі 0 відсотків.

Відповідно до наданого Департаментом патрульної поліції розрахунку грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин ОСОБА_1 , нарахована сума до повернення за період з 12 липня 2021 року до 31 серпня 2021 року становить 20 854,67 грн.

У жовтні 2021 року Департамент патрульної поліції звернувся до ОСОБА_1 з претензією про відшкодування виплаченого грошового забезпечення за час відсутності на службі без поважних причин у сумі 20 854,67 грн, яку вона добровільно не виконала.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та (або) інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Одним з критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

Згідно із частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, законодавством врегульовано питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

У справі, що переглядається, таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про Національну поліцію».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що служба в поліції є публічною службою.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду від 08 лютого 2021 року у справі № 760/31553/18 (провадження № 61-18843св19), від 11 серпня 2021 року у справі № 175/2734/19 (провадження

№ 61-5742св21).

Як встановлено судами та відомо з матеріалів справи ОСОБА_1 у спірний період перебувала на публічній службі в органах патрульної поліції, а позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачки коштів, які вона отримала як грошове забезпечення, перебуваючи у трудових відносинах з управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області .

У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної (публічної) служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових (посадових) обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди (збитків), а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службової або посадової особи передбачене в адміністративному процесі відповідно до приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Цей спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, збитків, необґрунтованих виплат тощо, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення коштів, шкоди, збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 825/730/16 (провадження № 11-934апп18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18).

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правовідносини, що виникли між сторонами, мають ознаки публічно-правових, а тому спір підлягає розгляду за правилами КАС України.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2022 року у справі № 213/136/21 (провадження № 61-21230св21).

Обґрунтованим є також висновок суду апеляційного суду про те, що спір щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування відповідачу грошового забезпечення, та, як наслідок, про наявність чи відсутність підстав для повернення відповідачем отриманих як грошового забезпечення грошових коштів є спором з приводу проходження публічної служби та є публічно-правовим спором, який має вирішуватись адміністративним судом у порядку КАС України. Тому, розглянувши справу у порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції допустив порушення правил предметної юрисдикції, що відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого по суті спору, та закриття провадження у справі.

У контексті наведеного необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що порядок звернення до адміністративного суду Департаментом патрульної поліції з позовними вимогами про стягнення безпідставно набутих грошових коштів нормами КАС України не визначено.

Відповідно не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, про те, що позов у цій справі стосується стягнення безпідставно сплачених грошових коштів, а тому цей спір не є публічно-правовим.

За змістом позову наявність правових підстав для повернення безпідставно сплаченого грошового забезпечення позивач обґрунтовує виплатою відповідачці грошового забезпечення під час проходження нею публічної служби, зокрема внаслідок її нез`явлення на службу без поважних причин, а встановлення правомірності дій чи бездіяльності останньої передбачене в адміністративному процесі.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 212/10825/19 (провадження № 61-8313св20).

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові помилково послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений постанові від 15 травня 2019 року у справі № 826/3985/17, є обґрунтованими, оскільки правовідносини у вказаній справі та у справі, що переглядається, не є подібними.

Водночас зазначене не вплинуло на правильність висновку суду апеляційної інстанції про те, що спір, який виник між сторонами у цій справі, підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства, оскільки спір стосується проходження відповідачкою публічної служби.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак