Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.03.2020 року у справі №761/7719/18

Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 761/7719/18

провадження № 61-3311св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 липня 2019 року у складі судді Величко Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив:

- визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію: «Річ у тім, що цей будинок-монстр будували без жодних дозвільних документів, в межах охоронної зони Національного ботанічного саду ім. М .М. Гришка, де діє мораторій на відведення земельних ділянок і має бути заборонене будь-яке будівництво, та ще й на самозахопленій ділянці. А стоїть за цим всім колишній нардеп родом з Одеси ОСОБА_1 », «Але якщо тодішньому нардепу дуже захотілось звести будинок на Печерських пагорбах - за 150 метрів від ботанічного саду - то ані мораторій, ані Постанова Верховної Ради йому не указ. Так, його підставна особа - ОСОБА_5 у 2014 році нібито придбав будинок площею 72.4 кв. м на АДРЕСА_1 (в межах охоронної зони ботанічного саду)», «А через два роки він продає згорілий 35 років тому будинок підставній особі ОСОБА_1 ОСОБА_3 », « Фактично ОСОБА_1 і компанія вкрали у киян заповідну землю», «Вже 8 вересня нотаріус реєструє право власності на будівлю за латвійцем ОСОБА_9 , який за три тижні продає будинок британській компанії ОСОБА_1 «Трейджері трейд ЛП»;

- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати вищевказану інформацію протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили тим шляхом, яким вона була поширена.

Вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://lb.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », автором якої є ОСОБА_2 .

Зазначав, що дана стаття містить недостовірну інформацію, безпідставні звинувачення у його причетності до неправомірних дій, які нібито ним вчинені щодо будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 , що призвело до приниження його честі, гідності та ділової репутації.

У зв`язку з наведеним просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 : «Річ у тім, що цей будинок-монстр будували без жодних дозвільних документів, в межах охоронної зони Національного ботанічного саду ім. М .М. Гришка, де діє мораторій на відведення земельних ділянок і має бути заборонене будь-яке будівництво, та ще й на самозахопленій ділянці. А стоїть за цим всім колишній нардеп родом з Одеси ОСОБА_1 . Але якщо тодішньому нардепу дуже захотілось звести будинок на Печерських пагорбах - за 150 метрів від ботанічного саду - то ані мораторій, ані Постанова Верховної Ради йому не указ. Так, його підставна особа - ОСОБА_5 - у 2014 році нібито придбав будинок площею 72.4 кв. м на АДРЕСА_1 (в межах охоронної зони ботанічного саду)», «А через два роки він продає згорілий 35 років тому будинок підставній особі ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Фактично ОСОБА_1 і компанія вкрали у киян заповідну землю. Вже 8 вересня нотаріус реєструє право власності на будівлю за латвійцем ОСОБА_9 , який за три тижні продає будинок британській компанії ОСОБА_1 «Трейджері трейд ЛП».».

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати вищевказану інформацію протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили тим шляхом, яким вона була поширена.

Суди виходили з того, що інформація, яку позивач просив зобов`язати відповідача спростувати, є недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, оскільки є негативною. Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що зміст інформації, яку він поширив відносно позивача, має характер суб`єктивного припущення та не може бути кваліфікована як повідомлення про факт, внаслідок чого їх не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності, тобто є оціночними судженнями, внаслідок чого вони і не можуть бути спростовані.

Короткий зміст касаційної скарги

У лютому 2020 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду 12 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. Касаційна скарга містить посилання на необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) та від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 14-435цс18).

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Представник ОСОБА_2 зазначає, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права про необхідність визначення кола відповідачів у справах про захист прав честі, гідності та ділової репутації.

Вважає безпідставним відхилення судом апеляційної інстанції аргументів його апеляційної скарги про те, що до участі у справі не залучений в якості відповідача власник веб-сайту, оскільки це суперечить вищевказаним висновкам Верховного Суду.

Крім того, суди не звернули увагу на те, що наявний у матеріалах справи висновок за результатами проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи від 31 серпня 2016 року № 2616, який доданий до позовної заяви, складений із численними порушеннями.

Короткий зміст відзиву

Від представника ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Вважає безпідставними аргументи касаційної скарги про те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки до участі у справі не був залучений власник веб-сайту, на якому була розміщена інформація, яку він просив спростувати. Суди не врахували, що якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі. Такі доводи відповідача є хибними та такими, що не відповідають вимогам процесуального права, оскільки вибір відповідача є правом позивача, а не його обов`язком.

Наголошує на тому, що висновок за результатами проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи від 31 серпня 2018 року № 2616 виготовлений у встановлені строки належним фахівцем. Крім того, цей доказ не став ключовим при задоволенні позову.

Обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://lb.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », автором якої є ОСОБА_2 .

У вказаній статті міститься інформація, яку позивач вважає недостовірною та такою, що принижує його честь і гідність, а саме: «Річ у тім, що цей будинок-монстр будували без жодних дозвільних документів, в межах охоронної зони Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка, де діє мораторій на відведення земельних ділянок і має бути заборонене будь-яке будівництво, та ще й на самозахопленій ділянці. А стоїть за цим всім колишній нардеп родом з Одеси ОСОБА_1 », «Але якщо тодішньому нардепу дуже захотілось звести будинок на Печерських пагорбах - за 150 метрів від ботанічного саду - то ані мораторій, ані Постанова Верховної Ради йому не указ. Так, його підставна особа - ОСОБА_5 - у 2014 році нібито придбав будинок площею 72.4 кв. м на АДРЕСА_1 (в межах охоронної зони ботанічного саду)», «А через два роки він продає згорілий 35 років тому будинок підставній особі ОСОБА_1 ОСОБА_3 », « Фактично ОСОБА_1 і компанія вкрали у киян заповідну землю», «Вже 8 вересня нотаріус реєструє право власності на будівлю за латвійцем ОСОБА_9 , який за три тижні продає будинок британській компанії ОСОБА_1 «Трейджері трейд ЛП».».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

При задоволенні позову суди виходили з того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 розмістив на веб-сайті https://lb.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка містить інформацію негативного характеру стосовно позивача. При цьому відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що поширена ним негативна інформація відповідає дійсності, а твердження допущені ним в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2 » є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 94, 277 ЦК України, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Під поширенням інформації необхідно розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (статті 50, 51 ЦПК України).

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), зазначає, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Бродівської районної ради Львівської області про захист честі, гідності та ділової репутації міститься висновок про те, що «відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) за позовом КП «Сансервіс» Криворізької міської ради до ТОВ «Перший міський телеканал. Кривий Ріг», треті особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про спростування недостовірної інформації та стягнення компенсації моральної шкоди міститься висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.».

З огляду на зміст зазначених постанов Верховного Суду, колегія суддів вважає, що правовідносини у цих справах є подібними до справи, що розглядається, враховуючи предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин, а тому застосування правових висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду та Великої Палати Верховного Суду, викладених у цих постановах, до правовідносин у справі, що розглядається, є коректним, і зазначені висновки є релевантними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У разі, якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється.

Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2019 року (справа № 742/1159/18) та від 18 грудня 2019 року (справа № 742/286/17).

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://lb.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », автором якої є ОСОБА_2

Власник веб-сайту до участі у справі не залучений.

Аналіз матеріалів позовної заяви свідчить про те, що вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації пред`явлені лише до ОСОБА_2 - автора статті.

Клопотань про заміну відповідача чи залучення співвідповідачів позивач не заявляв.

Водночас суд апеляційної інстанції відхилив аргументи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що до участі в справі не залучено в якості відповідача власника веб-сайту, зазначивши, що на законність та обґрунтованість рішення, ухваленого в даній справі, це не впливає, оскільки у згідно положень ЦПК України, позивачеві належить право визначати коло осіб, які, як він вважає, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушили його права та до яких позивач направляє свої позовні вимоги (позов), звернувшись при цьому до суду.

Ураховуючи те, що власник веб-сайту не залучений у справі у якості співвідповідача, позов підлягає залишенню без задоволення з цих підстав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19), внаслідок чого зробили помилковий висновок про задоволення позову.

Висновок за наслідками розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 2 114,40 грн та 2 819,20 грн відповідно.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 114,40 гривень та за подання касаційної скарги у розмірі 2 819,20 гривень.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 липня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. І. Крат Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков