Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.04.2019 року у справі №150/164/17

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 150/164/17

провадження № 61-35480св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2017 року у складі судді Цимбалюк Л. П. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У березні 2017 року управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (далі - Управління) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, мотивуючи заявлені вимоги тим, що в період з 01 серпня 2015 року по 31 липня 2016 року відповідач надмірно отримала кошти у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на загальну суму 10 851,50 грн, оскільки приховала, що у власності сім'ї перебуває два легкових автомобіля.

Управління просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь надмірно виплачені кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім?ям у розмірі 10 851,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 червня

2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що в діях ОСОБА_4 відсутній факт приховування або навмисного подання недостовірних даних про її доходи (членів сім'ї) та майновий стан, на час звернення до Управління із заявою про призначення соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, а тому Управлінням, виходячи з наявної інформації, було призначено, а

ОСОБА_4 отримано державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2017 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації відхилено.

Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 червня

2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, апеляційний суд погодився з висновком суд першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

01 вересня 2017 року управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації через засоби поштового зв'язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Чернівецького районного суду Вінницької області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в деклараціях про доходи та майновий стан ОСОБА_4 повідомила, що у власності чи володінні її сім'ї немає автомобілів чи транспортних засобів (механізмів).

Згідно інформації, наданої Територіальним сервісним центром № 0541 Регіонального сервісного центру у Вінницькій області та облікових карток приватного транспортного засобу за чоловіком ОСОБА_4 - ОСОБА_7 рахуються два автомобілі, а саме: FIAT- IVECO 35.8, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1991 року випуску та ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_2, 1979 року випуску.

Згідно матеріалів виконавчого провадження № 36457384, державним виконавцем відділу ДВС Вінницького РУЮ при примусовому виконанні судового наказу № 5/5005/8335/2012, виданого 30 листопада 2012 року Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення із

ОСОБА_7 на користь ПАТ «Акцент Банк» кредитної заборгованості в розмірі 28 046,07 грн, а також 1 609,50 грн судового збору, описано та накладено арешт на автомобіль ВАЗ 21061, легковий седан фіолетового кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2.

26 червня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС Вінницького РУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документу - наказу

№ 5/5005/8335/2012 від 30 листопада 2012 року стягувачу, з підстав непроведення торгів через відсутність купівельного попиту на даний автомобіль, про що повідомлено стягувача та запропоновано йому залишити за собою право власності на даний транспортний засіб.

Згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 05 травня 2017 року, адресованого Вінницькому районному відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, транспортний засіб ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_2 перебуває на транспортному майданчику АТ КБ «ПриватБанк».

У лютому 2013 року чоловік відповідачки - ОСОБА_7 уповноважив громадянина ОСОБА_8 продати або обміняти автомобіль FIAT IVECO, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, із зняттям його з обліку в органах ДАІ, про що видав відповідну довіреність, а за поясненнями відповідачки та її представника - фактично продав цей автомобіль на запчастини й подальша його доля йому невідома.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (далі - Закон) державною соціальною допомогою малозабезпеченим сім'ям є щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Порядок призначення та виплати соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 2,3 Порядку соціальна допомога призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

За пунктом 6 Порядку для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу праці та соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї).

Відповідно до статті 7 Закону та пункту 10 Порядку державна соціальна допомога не призначається зокрема у випадках, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що у разі коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення.

Отже в розумінні абзацу четвертого частини першої статті 7 Закону припинення виплати соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї та/або повернення (стягнення) її, у випадку, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму), можливі тоді, коли мали місце обставини навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу, тобто коли відсутні обставини, передбачені частиною другою та/або частиною четвертою цієї статті.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року за наслідками розгляду справи № 545/163/17 (касаційне провадження

№ 61-33727сво18).

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що на час звернення ОСОБА_4 до Управління із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям -

12 серпня 2015 року транспортні засоби хоча і залишалися зареєстрованими за чоловіком відповідачки, проте фактично вибули з його володіння і користування, а по одному із транспортних засобів він обмежений у праві розпорядження ним в зв'язку з накладеним арештом. Таким чином, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_4 подаючи заяву про призначення державної соціальної допомоги і відповідну декларацію, добросовісно помилялася щодо обставин відсутності в сім'ї транспортних засобів, що виключає застосування до неї заходів цивільно-правової відповідальності у виді стягнення надміру сплачених коштів.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 червня

2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня

2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська