Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.04.2019 року у справі №727/7815/16

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 727/7815/16

провадження № 61-5938св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі за первісними позовами: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачі за первісними позовами: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - опікунська рада при Виконавчому комітеті Чернівецької міської ради,

позивачі за зустрічними позовами: ОСОБА_5, ОСОБА_6, в інтересах яких діє ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3,

відповідачі за зустрічними позовами: Перший відділ державної виконавчої служби в м. Чернівцях Головного територіального управління юстиції, ОСОБА_1, Приватне підприємство "Нива-В. Ш.", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт Сервіс",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: опікунська рада при Виконавчому комітеті Чернівецької міської ради, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Гандабура Г. П., Служба у справах дітей Чернівецької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_6, від імені яких діє адвокат Ткач Федір Григорович, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Литвинюк І. М., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, треті особи: опікунська рада при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради, ОСОБА_2, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом.

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_1, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом.

Позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивовані тим, що 02 червня 1988 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 вересня 2010 року.

У 2005 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули у власність будинок на АДРЕСА_1.

29 травня 2005 року у вказаному будинку були зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її дочка від першого шлюбу ОСОБА_4

15 червня 2011 року рішенням Апеляційного суду Чернівецької області будинок на АДРЕСА_1 було поділено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, присуджено ОСОБА_2 51/100 частини житлового будинку, а ОСОБА_3-49/100 частини будинку.

23 квітня 2012 року у вказаному будинку також були зареєстровані діти ОСОБА_4. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

06 серпня 2012 року 49/100 частини житлового будинку, що належали ОСОБА_3, були продані з прилюдних торгів, відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів № 2612028 переможцем прилюдних торгів визнано ОСОБА_1

10 серпня 2012 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабургою Г. П. ОСОБА_1 було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна - 49/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 з прилюдних торгів.

Ураховуючи, що ОСОБА_3 вже не є власницею 49/100 частини вказаного будинку, ОСОБА_1 просив суд визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 та ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування житлом, будинком на АДРЕСА_1, та зняти їх з реєстрації.

ОСОБА_2 на обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з часу набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 15 червня 2011 року право спільної сумісної власності подружжя припинилося, а отже, з цього моменту ОСОБА_3 втратила право користування 51/100 частини будинку, яка належить йому.

Посилаючись на положення статті 405 ЦК України, ОСОБА_2 просив суд визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування житлом, будинком на АДРЕСА_1, із зняттям їх з реєстрації.

У грудні 2017 року ОСОБА_8, ОСОБА_6, в інтересах яких діє ОСОБА_7, звернулися до суду із зустрічним позовом до Першого відділу державної виконавчої служби в м. Чернівцях Головного територіального управління юстиції, ОСОБА_1, Приватного підприємства "Нива-В. Ш." (далі - ПП "Нива-В. Ш."), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт Сервіс" (далі - ТОВ "ТД Еліт Сервіс"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Гандабура Г. П., Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визнання недійсними прилюдних торгів, акта державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до Першого відділу державної виконавчої служби в м. Чернівцях Головного територіального управління юстиції, ОСОБА_1, ПП "Нива-В. Ш. ", ТОВ "ТД Еліт Сервіс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Гандабура Г. П., про визнання недійсними прилюдних торгів, акта державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до Першого відділу державної виконавчої служби в м. Чернівцях Головного територіального управління юстиції, ОСОБА_1, ПП "Нива-В. Ш. ", ТОВ "ТД Еліт Сервіс" про визнання недійсними прилюдних торгів, акта державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та витребування нерухомого майна.

Позовні заяви ОСОБА_8, ОСОБА_6, в інтересах яких діє ОСОБА_7, та ОСОБА_4, ОСОБА_3 мотивовані тим, що прилюдні торги з реалізації 49/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_3, проведені із порушенням закону, оскільки малолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_6 позбавлено права користування житлом у зв'язку з його відчуженням на прилюдних торгах, спірне житло продане без згоди органу опіки та піклування, майно після повторних торгів, які не відбулися, не було знято з торгів, торги одночасно проводилися двома торговими організаціями, що призвело до незаконної реалізації майна з п'ятих торгів, залучення ПП "Нива-В. Ш." до проведення торгів відбулося із порушенням вимог законодавства, майно реалізовано за ціною після другої уцінки на 50 %, торги проводилися за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, що втратив чинність, склад майна, що підлягав реалізації на прилюдних торгах, визначено із порушенням вимог закону.

ОСОБА_3 у своєму позові додатково зазначила, що оскільки майно вибуло з володіння власника поза його волею, то вона на підставі статті 388 ЦК України має право на витребування цього майна у вигляді 49/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 як добросовісного набувача.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_8, ОСОБА_6, в інтересах яких діє ОСОБА_7, та ОСОБА_4, ОСОБА_3 просили суд визнати недійсними: прилюдні торги, оформлені протоколом № 2612028 з реалізації 49/100 частини приміщень у житловому будинку на АДРЕСА_1, які були проведені 26 філією ПП "Нива-В. Ш." 06 серпня 2012 року; акт державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна, який виданий на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 06 серпня 2012 року № 2612028, затверджений начальником Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ 09 серпня 2012 року; свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів за № 2612028, видане 10 серпня 2012 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г. П., на 49/100 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Крім зазначених позовних вимог, ОСОБА_3 також просила суд витребувати від ОСОБА_1 на її користь 49/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1, а саме: коридор площею 7,9 кв. м, передпокій площею 22,6 кв. м, кухня площею 18,4 кв. м, вбиральня площею 3,6 кв. м, передпокій площею 25,8 кв. м, жила кімната площею 17,4 кв. м, комора площею 2,2 кв. м, ванна площею 7,2 кв. м, веранда площею 10,6 кв. м, 2 кімнати площею по 24,6 кв. м кожна, що разом становить 164,90 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічні позови ОСОБА_8, ОСОБА_6, в інтересах яких діє ОСОБА_7, та ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним правочин (прилюдні торги), оформлений у вигляді протоколу від 06 серпня 2012 року № 2612028 проведення прилюдних торгів з реалізації 49/100 частини приміщень у житловому будинку АДРЕСА_2.

Визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна, виданий на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 06 серпня 2012 року № 2612028, який затверджено начальником Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ 09 серпня 2012 року.

Визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів № 2612028, видане 10 серпня 2012 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г. П., на 49/100 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Витребувано від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 49/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, а саме: коридор - 7,9 кв. м, передпокій - 22,6 кв. м, кухня - 18,4 кв. м, вбиральня - 3,6 кв. м, передпокій - 25,8 кв. м, житлова кімната - 17,4 кв. м, комора - 2,2 кв. м, ванна - 7,2 кв. м, веранда - 10,6 кв. м, 2 кімнати площею по 24,6 кв. м кожна, загальна площа яких складає 164,90 кв. м.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачі за первісними позовами є власниками лише частини житлових приміщень і не вправі вимагати усунення перешкод в користуванні всім будинком, у їхніх позовах не зазначено, щодо яких саме приміщень будинку на АДРЕСА_1 відповідачів слід визнати такими особами, що втратили право користування, а суд не вправі самостійно змінювати заявлені вимоги позивачів. Суд також посилався на наявність підстав, наведених позивачами за зустрічними позовами, для визнання торгів недійсними.

Крім того, судом встановлено, що на момент відчуження майна з прилюдних торгів єдиним житловим приміщенням, яким за законом вправі були користуватися малолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були 49/100 частини спірного будинку, і в результаті продажу цієї частини будинку діти позбавлені права користування вказаним житлом.

Усупереч вимогам частини 2 статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних та безпритульних дітей" не було отримано дозволу органу опіки та піклування на продаж житла, право користування яким мали малолітні діти.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м.

Чернівці від 12 вересня 2018 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування 49/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що складається з коридору - 7,9 кв. м, передпокою - 22,6 кв. м, кухні - 18,4 кв. м, вбиральні - 3,6 кв. м, передпокою - 25,8 кв. м, житлової кімнати - 17,4 кв. м, комори - 2,2 кв. м, ванни - 7,2 кв. м, веранди - 10,6 кв. м, кімнати площею 24,6 кв. м, кімнати площею 24,6 кв. м, загальна площа, яких складає 164,90 кв. м, зі зняттям з реєстрації.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування 51/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що складається з гаража 1-1, площею 20,7 кв. м, сауни 1-2, площею 24,4 кв. м, душової 1-3, площею 6,7 кв. м, кухні 1-4, площею 11,4 кв. м, топочної 1-5, площею 6,5 кв. м, коридору 1-6, площею 10,8 кв. м, коридору 1-7, площею 9,0 кв. м, підвалу 1-8, площею 20,0 кв. м, сходової клітини 1-9, площею 5,0 кв. м, їдальні, площею 19,6 кв. м, кімнати площею 39,5 кв. м та належать ОСОБА_2, зі зняттям з реєстрації.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_8, в інтересах яких діє ОСОБА_7, відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що спір між сторонами з приводу визнання торгів недійсними вже неодноразово був предметом розгляду в судах і обставини, встановлені судовими рішеннями, мають преюдиційне значення.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 березня 2013 року у справі № 2-2237/12-ц, яке набрало законної сили, у позові ОСОБА_3 до Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ,

ПП "Нива-В. Ш.", ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про визнання прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, свідоцтва про право власності недійсними відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для визнання торгів недійсними.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 червня 2015 року у справі № 722/10397/14-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4, яка діє в свої інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_8, третя особа - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради до Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ, ОСОБА_1, ПП "Нива-В. Ш.", треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Гандабура Г. П., про визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів, акта про реалізацію арештованого нерухомого майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що прилюдні торги з реалізації 49/100 частин будинку на АДРЕСА_1 були проведені з дотриманням правил проведення прилюдних торгів, звіт про оцінку майна був дійсний як на момент проведення перших торгів, так і на момент переоцінки майна від 18 травня 2012 року, ОСОБА_3 була ознайомлена з цим звітом, заперечень проти результатів оцінки державному виконавцю не подала.

Встановлено, що відповідно до довідки КЖРЕПу від 11 лютого 2013 року № 496 неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 23 квітня 2012 року, тобто вони не були зареєстровані в будинку на момент відкриття виконавчого провадження, 08 липня 2011 року, на час складання акта опису та арешту майна від 26 серпня 2011 року та на час проведення перших прилюдних торгів, 19 квітня 2012 року. Судом зроблено висновок, що, оскільки діти на момент проведення прилюдних торгів в зазначеному будинку не проживали і не були зареєстровані, отже їх права при відчуженні 49/100 частини будинку не порушені.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року залишено в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 червня 2015 року.

Матеріалами справи підтверджено, що переоцінка майна боржника проведена державним виконавцем відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів від 06 серпня 2012 року № 2612028 за результатами третіх прилюдних торгів було оголошено переможцем ОСОБА_1.

Оскільки торги проведені відповідно до вимог закону і переможцем торгів став ОСОБА_1, він є добросовісним набувачем та власником 49/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, а тому його порушені права як власника спірного житла з урахуванням положень статей 391, 405 ЦК України підлягають захисту шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування цим приміщенням.

Оскільки ОСОБА_1 став власником не всього будинку, а лише 49/100 його частин, його вимоги підлягають задоволенню лише щодо його частки.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її діти не користуються 51/100 частини будинку, що належить ОСОБА_2, з моменту поділу будинку АДРЕСА_1, з 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в будинку не проживають, однак в ньому зареєстровані. Встановлено, що діти ОСОБА_4 ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ніколи не проживали в спірному будинку, народилися та проживають разом із батьками в м.

Києві, в будинку були зареєстровані 23 квітня 2012 року під час проведення процедури прилюдних торгів.

З урахуванням положень статей 391, 405 ЦК України позов ОСОБА_2 також підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_6, від імені яких діє адвокат Ткач Ф. Г., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що усупереч вимогам статей 2, 82, 89, 263 ЦПК України апеляційний суд дійшов передчасного висновку про існування преюдиційних фактів, встановлених у інших цивільних справах, які можуть бути враховані під час розгляду цієї справи.

Апеляційний суд неправильно врахував висновки у справі № 727/10397/14-ц, не з'ясував наявність у малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_6 права на користування іншим житлом на момент проведення прилюдних торгів, чим порушив вимоги Конвенції ООН про права дитини.

Суд не врахував, що позивачі за зустрічними позовами були позбавлені права на житло саме у зв'язку з його примусовою реалізацією на прилюдних торгах на виконання рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 15 червня 2011 року щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у сумі, яка є значно меншою ніж вартість спірної частини будинку.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у червні 2019 року, ОСОБА_1, в інтересах якого діють адвокати Софяк В. В. та ОСОБА_9, заперечував проти доводів ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_6, а постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2019 року просив залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_6, від імені яких діє адвокат Ткач Ф. Г., на постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2019 року, зупинено дію постанови Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2019 року і витребувано із Шевченківського районного суду м.

Чернівців цивільну справу № 727/7815/16.

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

02 червня 1988 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 вересня 2010 року.

У 1997 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули у власність незавершений будівництвом будинок на АДРЕСА_1. Право власності на будинок було зареєстровано за ОСОБА_2 у 2005 році.

29 травня 2005 року у вказаному будинку були зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її дочка від першого шлюбу ОСОБА_4

23 квітня 2012 року у будинку на АДРЕСА_1 були зареєстровані діти ОСОБА_4 та ОСОБА_7: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 15 червня 2011 року у справі № 2-717/11 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності та частку нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та його поділ, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання недійсним контрактів купівлі-продажу майна та поділ майна подружжя, в рахунок поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 присуджено 51/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1, а ОСОБА_3-49/100 частини указаного будинку.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 103 922,00 грн грошової компенсації різниці у вартості поділеного майна.

На виконання рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 15 червня 2011 року видано виконавчий лист № 2-717/11 та постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ від 08 липня 2011 року відкрито виконавче провадження ВП №27422894 про стягнення з боржника ОСОБА_3 та користь стягувача ОСОБА_2 боргу в розмірі 103 922,00 грн.

26 серпня 2011 року державним виконавцем складено акт про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_3, що розташоване на АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_3 згідно з рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 15 червня 2011 року.

10 вересня 2011 року ПП ОСОБА_12 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 20 квітня 2010 року № 9555/10) проведено оцінку 49/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1, про що складено звіт № 109/11, відповідно до якого ринкова вартість (початкова ціна на прилюдних торгах) спірного майна становить 732
947,00 грн без урахування ПДВ (т. 1, а. с. 205).

28 листопада 2011 року між Шевченківським ВДВС Чернівецького МУЮ та ТОВ "ТД Еліт Сервіс" укладено договір про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна № 24-0037/11.

16 грудня 2011 року ТОВ "ТД Еліт Сервіс" провело перші прилюдні торги за ціною спірного майна, визначеною на підставі звіту про оцінку від 10 вересня 2011 року, у розмірі 732 947,00 грн. Торги не відбулись через відсутність учасників.

07 лютого 2012 року на підставі акта державного виконавця була проведена уцінка спірного майна на 25 %, ціна після уцінки - 549 710,00 грн.

22 березня 2012 року між Шевченківським ВДВС Чернівецького МУЮ та ПП "Нива-В. Ш." було укладено договір про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна № 2612028.

19 квітня 2012 року ПП "Нива-В. Ш." провело торги щодо арештованого майна за ціною спірного майна, визначеною на підставі звіту про оцінку від 10 вересня 2011 року, у розмірі 732 947,00 грн. Торги не відбулись через відсутність учасників.

07 травня 2012 року ТОВ "ТД Еліт Сервіс" повторно провело прилюдні торги, з урахуванням ціни майна після уцінки 549 710,00 грн. Торги не відбулись через відсутність учасників.

28 травня 2012 року державний виконавець Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ провів уцінку майна на 25 %, вартість майна після уцінки - 549 710,00 грн.

14 червня 2012 року ПП "Нива-В. Ш." повторно провело торги. Торги не відбулись через відсутність учасників.

06 серпня 2012 року ПП "Нива-В. Ш." повторно провело торги, на яких майно було реалізоване ОСОБА_1.

Згідно із протоколом проведення прилюдних торгів від 06 серпня 2012 року № 2612028 за результатами прилюдних торгів з реалізації 49/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 переможцем торгів оголошено ОСОБА_1

09 серпня 2012 року начальником Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ затверджений акт про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

На підставі згаданого акта приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Гандабура Г. П. 10 серпня 2012 року видала ОСОБА_1 свідоцтво про придбання з прилюдних торгів нерухомого майна - 49/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 березня 2013 року у справі № 2-2237/12-ц, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_3 до Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ,

ПП "Нива-В. Ш.", ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про визнання прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, свідоцтва про право власності недійсними, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для визнання торгів недійсними.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2015 року у справі №727/10397/14-ц, яке набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_6, до Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ, ОСОБА_1, ПП "Нива-В. Ш.", треті особи: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, ОСОБА_2, приватний нотаріус Гандабура Г. П., про визнання недійсними протоколу проведення прилюдних торгів, акта про реалізацію арештованого нерухомого майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційних скарг, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2019 року відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Аналізуючи підстави звернення до суду з указаним позовом, характер пред'явлених позовних вимог, а також доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Щодо визнання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування житлом, за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Визначальним критерієм для застосування статті 391 ЦК України є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Положеннями частини 1 статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника житла користуватись таким приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на житло в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року в справі № 6-158цс14.

Отже, після набуття ОСОБА_1 права власності на 49/100 частини приміщень у житловому будинку на АДРЕСА_1, відповідачі за зустрічним позовом втратили право користування спірною частиною будинку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 вересня 2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

Встановлено, що ОСОБА_4 не є дочкою ОСОБА_2, а малолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не є його онуками, відтак, не є членами сім'ї в розумінні приписів частини 1 статті 405 ЦК України та частини 1 статті 156 ЖК України та не вправі користуватися 51/100 частини будинку, що виділена у власність ОСОБА_2.

Малолітня ОСОБА_8 народилася вже після того, як родинні стосунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 припинилися, а тому вона ніколи не перебувала у родинних стосунках із ОСОБА_2.

Апеляційним судом також встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрував право власності на 51/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1, визначену йому рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 15 червня 2011 року, яка складається з гаража 1-1 площею 20,7 кв. м, сауни 1-2 площею 24,4 кв. м, душової 1-3 площею 6,7 кв. м, кухні

1-4 площею 11,4 кв. м, топочної 1-5 площею 6,5 кв. м, коридору 1-6 площею 10,8 кв. м, коридору 1-7 площею 9,0 кв. м, підвалу 1-8 площею 20,0 кв. м, сходової клітини 1-9 площею 5,0 кв. м, їдальні площею 19,6 кв. м, кімнати площею 39,5 кв. м.

Указаним рішенням також встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, спільне володіння та користування житлом стало неможливим.

У спірному будинку ОСОБА_3 разом із дочкою (ОСОБА_4) були зареєстровані як члени сім'ї власника (ОСОБА_2).

Враховуючи, що право власності на 49/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_1, права ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей на проживання в будинку на АДРЕСА_1 є похідними від прав ОСОБА_2 на свою частину будинку.

Отже, після продажу з торгів 49/100 частини будинку за ОСОБА_4 збереглося право користування 51/100 частини будинку, що є власністю ОСОБА_2.

Апеляційним судом встановлено і не спростовується матеріалами справи, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її діти не користуються 51/100 частини будинку, що належить ОСОБА_2, з моменту поділу цього будинку, з 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в будинку не проживають, однак в ньому зареєстровані.

Також встановлено, що діти ОСОБА_4 ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ніколи не проживали в спірному будинку, народилися та проживають разом із батьками в м. Києві, у спірному будинку були зареєстровані 23 квітня 2012 року, тобто під час проведення процедури прилюдних торгів, що унеможливлює отримання згоди ОСОБА_2 на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з огляду на положення статей 391, 405 ЦК України позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Щодо визнання недійсними прилюдних торгів, акта державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів за зустрічними позовами ОСОБА_8, ОСОБА_6, в інтересах яких діє ОСОБА_7, та ОСОБА_4, ОСОБА_3, а також вимог ОСОБА_3 про витребування майна

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18) та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів.

Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, тобто правочин.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, установлених частиною 1 статті 215 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15).

Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Процедура підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15 та від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16, головною умовою, яку повинні встановити суди при вирішенні питання про визнання прилюдних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Звертаючись до суду із зустрічними позовами, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зазначили, що прилюдні торги проведені із порушенням закону, малолітніх дітей позбавлено права користування житлом у зв'язку з його відчуженням на прилюдних торгах, спірне житло продане без згоди органу опіки та піклування, майно після повторних торгів, які не відбулися, не було знято з торгів, торги одночасно проводилися двома торговими організаціями, що призвело до незаконної реалізації майна з п'ятих торгів, залучення ПП "Нива-В. Ш." до проведення торгів відбулося із порушенням вимог законодавства, майно реалізовано за ціною після другої уцінки на 50 %, торги проводилися за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, що втратив чинність, склад майна, що підлягав реалізації на прилюдних торгах, визначено із порушенням вимог закону.

Вирішуючи питання по суті указаних позовів, апеляційний суд виходив з наявності судових рішень у інших справах щодо оскарження прилюдних торгів, які є предметом розгляду у цій справі.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.

Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

У частині 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частині 4 статті 10 ЦПК України передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також у рішенні ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 березня 2013 року у справі № 2-2237/12-ц, яке набрало законної сили, у позові ОСОБА_3 до Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ, ПП "Нива-В. Ш.", ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, свідоцтва про право власності недійсними, відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для визнання торгів недійсними.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 червня 2015 року у справі № 727/10397/14-ц, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_6, до Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ, ОСОБА_1, ПП "Нива-В. Ш.", треті особи: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, ОСОБА_2, приватний нотаріус Гандабура Г. П., про визнання недійсними протоколу проведення прилюдних торгів, акта про реалізацію арештованого нерухомого майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів відмовлено.

Предметом розгляду суду у вказаних справах було вирішення питання про законність проведення ПП "Нива-В. Ш." 06 серпня 2012 року прилюдних торгів, оформлених протоколом № 2612028, з реалізації 49/100 частини приміщень у житловому будинку на АДРЕСА_1, акта державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна, який виданий на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 06 серпня 2012 року № 2612028, затвердженого начальником Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ від 09 серпня 2012 року, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів за № 2612028, виданого 10 серпня 2012 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г. П., на 49/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1.

Спори у справах № 2-2237/12-ц та №727/10397/14-ц стосувались правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з реалізацією 49/100 частини приміщень у житловому будинку на АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_3 на підставі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 15 червня 2011 року у справі № 2-717/11.

Правомірність проведення прилюдних торгів з продажу указаного майна у 2012 році у межах виконавчого провадження ВП №27422894 про стягнення з ОСОБА_3 та користь стягувача ОСОБА_2 боргу в розмірі 103 922,00 грн відповідно до рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 15 червня 2011 року у справі № 2-717/11 визначено позивачами за зустрічним позовом як предмет дослідження у справі, яка переглядається у касаційному порядку.

Таким чином, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 березня 2013 року у справі № 2-2237/12-ц та рішення Шевченківського районного суду м.

Чернівців від 18 червня 2015 року у справі № 727/10397/14-ц мають преюдиційне значення.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що спір між сторонами з приводу визнання недійсними торгів щодо продажу 49/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 вже неодноразово був предметом розгляду в суді і обставини, встановлені судовими рішеннями, мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи та не потребують доказування.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував, що у цій справі позивачі за зустрічними позовами заявили нові обставини щодо проведення прилюдних торгів ТОВ "ТД Еліт Сервіс", висновків суду не спростовують, оскільки проведення вказаним товариством прилюдних торгів державним виконавцем визнано таким, що суперечить законодавству України, наслідком чого є залучення до проведення прилюдних торгів ПП "Нива-В. Ш.".

Посилання ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_6, на вказані обставини не є підставою для повторного встановлення обставин щодо законності проведення ПП "Нива-В. Ш." прилюдних торгів.

Отже, висновки апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог за зустрічними позовами ОСОБА_8, ОСОБА_6, в інтересах яких діє ОСОБА_7, ОСОБА_4, та ОСОБА_3 відповідають обставинам справи, які встановлено відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2019 року зупинено дію постанови Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то дія постанови Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2019 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_6, від імені яких діє адвокат Ткач Федір Григорович, залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2019 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк