Постанова

Іменем України

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 440/222/19

провадження № 61-8993св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Буська міська рада Золочівського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру в Львівській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Буська міська рада Золочівського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру в Львівській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном та встановлення земельного сервітуту

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2022 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у здійсненні права користування власним житловим будинком та гаражем на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу огорожі з металевої сітки, що проходить уздовж металевих воріт, довжиною 5,88 м, встановлених на спільному заїзді, та вздовж житлового будинку та гаража ОСОБА_1 довжиною 5,68 м; встановити для позивачки постійний безоплатний земельний сервітут у виді права проїзду гужовим та автомобільним транспортом до житлового будинку і гаража на АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності, із заїзду загального користування через частину земельної ділянки площею 0,0723 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , якою володіє на праві приватної власності ОСОБА_2 , з розмірами по периметру (додатки 1, 2, 3 до висновку) згідно з варіантом 1 висновку судової земельно-технічної експертизи від 18 травня 2021 року № 1259, складеного судовим експертом Перекрьостовим В. М.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона проживає та є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 та користувачем земельної ділянки площею 0,06 га для обслуговування будинку за цією ж адресою, які набула в порядку спадкування. ОСОБА_2 є її племінницею та проживає у сусідньому житловому будинку на АДРЕСА_2 і є власницею прилеглої земельної ділянки площею 0,0723 га. Будинок ОСОБА_2 набула у власність на підставі договору дарування від 30 жовтня 2003 року, укладеного на її користь покійним чоловіком позивачки ОСОБА_3 , після смерті якого відповідачка разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 почали ставитися до позивачки зневажливо, ображали та перешкоджали у користуванні будинком і городом позивачки, а в 2014 році навіть побили. У 2016 році відповідачка самовільно, без будь-якого дозволу та погодження, перегородила металевою сіткою спільний заїзд до будинків АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , чим створила позивачці перешкоди в доступі до власного будинку та подвір`я, що унеможливлює для позивачки користування будинком, гаражем і земельною ділянкою, неможливо завезти на власне подвір`я зібраний урожай. До зазначених житлових будинків існує один спільний заїзд, а житловий будинок позивачки знаходиться на приватизованій земельній ділянці відповідачки, оскільки раніше вони належали її померлому чоловіку як єдине подвір`я (до моменту дарування її чоловіком одного будинку та земельної ділянки відповідачці). Влаштування окремого входу чи заїзду до будинку позивачки є неможливим, що встановлено комісією Буської міської ради згідно з актом та схемою від 20 червня 2016 року. Як відомо з плану розташування суміжних земельних ділянок через супутникове зображення на АДРЕСА_2 та фототаблиці, виготовлених ліцензованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5 , самовільно встановлена відповідачкою на спільному заїзді огорожа з металевої сітки проходить уздовж металевих воріт, довжиною 5,88 м та вздовж житлового будинку і гаража позивачки, довжиною 5,68 м. У зв`язку з цим позивачка вважає, що нормальне функціонування її домогосподарства та задоволення її інтересів щодо проїзду гужовим та автомобільним транспортом при використанні житлового будинку та гаража є неможливим без зобов`язання відповідачки провести демонтаж вказаної огорожі та без встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту у виді проїзду гужовим та автомобільним транспортом через земельну ділянку відповідачки на земельну ділянку позивачки, технічна можливість якого підтверджена висновком судової земельно-технічної експертизи від 18 травня 2021 року № 1259, складеним судовим експертом Перекрьостовим В. М. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Буський районний суд Львівської області рішенням від 01 лютого 2022 року позов задовольнив частково. Зобов`язав ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування власним житловим будинком та гаражем на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу огорожі з металевої сітки, що проходить уздовж металевих воріт довжиною 5,88 м, встановлених на спільному заїзді, та вздовж житлового будинку та гаража ОСОБА_1 , довжиною 5,68 м. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки, набувши безоплатно земельну ділянку від померлого чоловіка позивачки, відповідачка загородила існуючий заїзд, який проходить до земельної ділянки, землекористувачем якої є ОСОБА_1 . У зв`язку з цим суд вважав, що позовні вимоги в частині усунення перешкод слід задовольнити, зобов`язавши ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування її житловим будинком та гаражем на АДРЕСА_1 . Враховуючи відсутність пропозицій позивачки про укладення з відповідачкою договору про встановлення земельного сервітуту, суд дійшов висновку, що для встановлення сервітуту немає правових підстав.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Львівський апеляційний суд постановою від 30 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Буського районного суду Львівської області від 01 лютого 2022 року в частині зобов`язання ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування власним житловим будинком та гаражем на АДРЕСА_1 шляхом демонтажу огорожі з металевої сітки, що проходить уздовж металевих воріт, довжиною 5,88 м, встановлених на спільному заїзді та вздовж житлового будинку та гаража ОСОБА_1 , довжиною 5,68 м та стягнення судового збору - скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 встановила спірну огорожу на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці. Встановлення огорожі по лінії плану встановлених меж земельної ділянки суміжного землекористування є правом відповідачки. Суд виходив з того, що сам по собі демонтаж спірної огорожі не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки ділянка, на якій встановлено огорожу, знаходиться в приватній власності ОСОБА_2 , сервітут на неї не встановлений. Також апеляційний суд виходив з того, що позивачка не дотримала порядку встановлення сервітуту на спірній земельній ділянці, яка належить відповідачці на праві приватної власності, а томувважав, що немає підстав для задоволення позову.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2022 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує те, що справу розглянуто за її відсутності у зв`язку з неналежним повідомленням її про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що порушення вимог статті 361 ЦПК України апеляційний суд не надіслав на адресу позивачки копії ухвали від 09 березня 2022 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги ОСОБА_2 , що позбавило її права на подання відзиву на апеляційну скаргу. Також вказувала, що є особою похилого віку та інвалідом другої групи, не має офіційної електронної пошти, а також не подавала Львівському апеляційному суду письмової заяви на згоду щодо повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання текстових повідомлень.

Водночас апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивачки, щодо якої не було доказів належного повідомлення про час і місце розгляду справи на 30 травня 2022 року, причини неявки позивачки в судове засідання не з`ясував, розгляд справи не відклав, порушив її конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечив їй можливості надати суду докази та навести доводи.

У листопаді 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Межвінський С. Д.подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судові рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому адвокат навів аргументи по суті заявлених вимог.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

17 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 31 серпня 2012 року № 35352127.

ОСОБА_2 є власником житлового будинку на АДРЕСА_2 та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0723 га.

Вказані житлові будинки сторін у справі є сусідніми, а їх земельні ділянки суміжними. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0723 га, а позивачка ОСОБА_1 - землекористувачем земельної ділянки площею 0,0600 га. Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд ОСОБА_1 на цей час не приватизована та перебуває у її фактичному землекористуванні. Між сторонами у справі є тривалий конфлікт щодо неможливості позивачки користуватись власним подвір`ям шляхом заїзду туди автомобільного та гужового транспорту через встановлення відповідачкою у 2016 році металевої огорожі її земельної ділянки.

З акта обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 від 20 червня 2016 року складеного комісією в складі заступника Буського міського голови Зеленюха В. М., спеціаліста-землевпорядника Буської міської ради ОСОБА_7 та юриста-консультанта Буської міської ради ОСОБА_8, відомо, що існуючий заїзд до ділянки позивачки приватизований та знаходиться у власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), а окремий заїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 неможливо облаштувати, оскільки пожежний заїзд повинен становити 3,5 м, а фактично з одного боку (відстань від межі ОСОБА_6 до будинку) становить 2,6 м, з іншого боку відстань від будинку до криниці - 3,2 м, а від криниці до межі ОСОБА_2 - 0,8 м. Тому комісія запропоновала ОСОБА_1 звернутись до суду для вирішення питання щодо користування спірною земельною ділянкою.

Зі складеного інженером-землевпорядником ОСОБА_5 плану розташування суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 (із фототаблицями до нього) відомо, що на спільному заїзді до житлового будинку ОСОБА_1 стоїть огорожа з металевої сітки, що проходить уздовж металевих воріт, встановлених на спільному заїзді, довжиною 5,88 м, та вздовж житлового будинку і гаража ОСОБА_1 , довжиною 5,68 м.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 18 травня 2021 року №1259, складеним судовим експертом Перекрьостовим В. М., загальний проїзд до земельних ділянок № 6 ( ОСОБА_1 ) і № 4а ( ОСОБА_2 ) обмежений воротами з шириною проїзду 5,88 м, що належать до земельної ділянки № НОМЕР_1 , тобто ОСОБА_2 (пункт 6 висновку).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані

у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (частина дев`ята статті 128 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 128 цього Кодексу за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, в результаті чого суд апеляційної інстанції розглянув справу та ухвалив судове рішення без участі заявника.

Із матеріалів справи видно, що ухвалою Львіського апеляційного суду від 09 березня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Буського районного суду Львівської області від 01 лютого 2022 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30 травня 2022 року о 14 год 30 хв з повідомленням учасників справи.

В судове засідання, призначене на 30 травня 2022 року, позивачка не з`явилася, і суд розглянув справу за її відсутності.

У матеріалах справи є судові повістки-повідомлення із зазначенням всіх учасників процесу, в тому числі й позивачки.

Проте у справі немає доказів належного повідомлення позивачки (її представника) про розгляд справи, призначений на 30 травня 2022 року, зокрема, доказів направлення їй судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку та, як наслідок, її отримання (вручення).

Водночас довідка про доставку SMS, складена невідомою відповідальною особою щодо повідомлення ОСОБА_1 за номером телефону НОМЕР_2 про зазначений розгляд справи (аркуш справи 23, том 2), не є належним повідомленням, оскільки не було передумов, передбачених частинами дев`ятою, тринадцятою статті 128 ЦПК України, для застосування такого способу сповіщення учасника справи про судовий розгляд, адже у матеріалах справи немає відповідних заяв про виклик цього учасника до суду за допомогою засобів мобільного зв`язку.

Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена судом апеляційної інстанції про розгляд справи, призначений на 30 травня 2022 року.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України» (№ 2), № 38789/04, § 23).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі «Trudov v. Russia», № 43330/09 § 25, 27).

Таким чином, апеляційний суд безпідставно розглянув цю справу за відсутності доказів про належне повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання.

Порушення обов`язку завчасно повідомити про розгляд справи позбавило заявника права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане порушення також перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції не повідомив її про дату, час і місце розгляду справи і розглянув справу без її участі та участі її представника, і ця обставина знайшла своє підтвердження, то оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов