Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.10.2018 року у справі №640/3837/17

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 640/3837/17

провадження № 61-29382св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач-1 - Головне управління Національної поліції в Харківській області,

представник відповідача-1 - ОСОБА_2,

відповідач-2 - Державна казначейська служба України,

представники відповідача-2 - ІзмайловВіктор Олегович, Мельниченко Віталій Сергійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С. від 21 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними рішеннями та бездіяльністю.

Позовна заява мотивована тим, що Головне управління Національної поліції в Харківській області тривалий час неправомірно проводить досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12013220260000458 від 14 травня 2013 року, у якому він є потерпілим, чим грубо порушує Конституцію України, Закон України «Про національну поліцію».

Посилаючись на те, що слідчий неодноразово виносив незаконні та невмотивовані постанови про закриття кримінального провадження, які скасовувалися судом, чим йому спричинено глибокі та довготривалі моральні страждання.

З огляду на вказане просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 512 000 грн, спричиненої йому відповідачем в результаті протиправних дій та тривалої неправомірної бездіяльності.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позивача щодо спричинення йому моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000 грн, спричиненої йому в результаті протиправних дій та тривалої неправомірної бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що незаконними та невмотивованими постановами про закриття кримінального провадження, які скасовувалися судом, ОСОБА_1 спричинено моральні страждання, оскільки у зв'язку з протиправною поведінкою з боку відповідача, порушено звичайний уклад його життя. Визнаючи розмір моральної шкоди суд виходив з вимог статті 23 ЦК України та пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а також враховуючи вимоги розумності і справедливості, визначив розмір моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

У вересні 2017 року Державна казначейська служба України подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що жодним судовим рішенням не встановлено бездіяльності органу Головного управління Національної поліції в Харківській області, а також не звернув уваги на те, що крім протиправної поведінки позивач повинен був довести наявність моральної шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та моральною шкодою, проте ним не було надано жодного доказу того, що бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Харківській області йому була заподіяна моральні шкода.

Відзив на касаційну скаргу до суду не подано.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що 14 травня 2013 року СВ Вовчанського РВ ГУ МВС України в Харківській області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013220260000458 за ознаками кримінального правопорушення, за заявою ОСОБА_1 щодо незаконних дій посадових осіб Шестаківської сільської ради та посадових осіб Управління земельних ресурсів Вовчанського району Харківської області.

Постановою слідчого СВ Вовчанського РВ ГУ МВС України в Харківській області від 09 грудня 2013 року кримінальне провадження №12013220260000458 від 14 травня 2013 року було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Постановою прокурора Вовчанського району Харківської області від 23 грудня 2013 року вищевказана постанова була скасована у зв'язку з неповнотою та односторонністю проведеного досудового розслідування.

31 жовтня 2014 року постановою слідчого СВ Вовчанського РВ ГУ МВС України в Харківській області знову закрито кримінальне провадження №12013220260000458 від 14 травня 2013 року у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2014 року задоволено скаргу ОСОБА_1, скасовано постанову старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУ МВС України в Харківській області Мартовицької О. В. від 31 жовтня 2014 року про закриття кримінального провадження №12013220260000458 від 14 травня 2013 року. Матеріали кримінального провадження направлено прокурору Харківської області для вирішення питання про відновлення досудового слідства.

Постановою заступника начальника відділу СУ ГУМВС України в Харківській області від 31 жовтня 2015 року закрито кримінальне провадження №12013220260000458 від 14 травня 2013 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2015 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову заступника начальника відділу СУ ГУМВС України в Харківській області від 31 жовтня 2015 року скасовано, матеріали кримінального провадження №12013220260000458 від 14 травня 2013 року повернуті до СУ ГУ Національної поліції в Харківській області для вирішення питання про відновлення досудового розслідування.

Постановою заступника начальника СУ Національної поліції в Харківській області від 18 липня 2016 року закрито кримінальне провадження №12013220260000458 від 14 травня 2013 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2016 року постанову заступника начальника СУ Національної поліції в Харківській області від 18 липня 2016 року скасовано. Матеріали кримінального провадження повернуто до СУ ГУ Національної поліції в Харківській області для вирішення питання про відновлення досудового розслідування.

Постановою слідчого СУ Національної поліції в Харківській області від 28 листопада 2016 року кримінальне провадження №12013220260000458 від 14 травня 2013 року закрито.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2016 року постанову слідчого СУ Національної поліції в Харківській області від 28 листопада 2016 року скасовано. Матеріали кримінального провадження повернуто до СУ ГУ Національної поліції в Харківській області для вирішення питання про відновлення досудового розслідування.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилався на те, що у зв'язку із неодноразовим винесенням слідчим незаконних і невмотивованих постанов про закриття кримінального провадження, у якому позивач є потерпілим, йому завдано глибокі та довготривалі моральні страждання.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, обґрунтовано виходив з того, що позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями заподіювача та шкодою, на яку він посилається. Сам факт закриття кримінального провадження в справі за відсутністю в діях осіб складу кримінального правопорушення, подальше його скасування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади.

Таким чином, встановивши, що позивач належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, суду не надав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з його недоведеністю.

З урахуванням наведеного, висновки апеляційного суду про те, що незаконними та невмотивованими постановами про закриття кримінального провадження, які скасовувалися судом, ОСОБА_1 спричинено моральні страждання, оскільки у зв'язку з протиправною поведінкою з боку відповідача, порушено звичайний уклад його життя, є помилковими.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2017 року скасувати та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило