Історія справи

Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 465/6663/17

провадження № 61-9003св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тарасенко Леонід Леонідович, на постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що за станом свого здоров`я впродовж тривалого часу перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері, потребує сторонньої допомоги, у зв`язку з чим 23 травня 2015 року між нею та ОСОБА_2 був укладений спадковий договір, за умовами якого після її смерті належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_1 переходить у власність відповідача за умови, що він буде здійснювати догляд та надавати їй необхідну допомогу, забезпечувати лікарськими засобами за рецептами лікарів незалежно від їх вартості, забезпечувати придатним для носіння одягом, купувати продукти харчування та інше. Відповідач своїх обов`язків за спадковим договором не виконує, уникає спілкування з нею, посилаючись на постійну зайнятість, чим істотно порушує умови договору, тому при погіршенні стану здоров`я вона звертається за допомогою до сусідів і друзів, які за її кошти купують для неї життєво необхідні речі. Відповідно до пункту 11 спадкового договору від 23 травня 2015 року у разі невиконання набувачем майна розпоряджень відчужувача, спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача.

З урахуванням наведеного просила спадковий договір від 23 травня 2015 року про передачу після її смерті у власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу Львівської області (далі - приватний нотаріус) Костур О. М., розірвати.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2021 року позов задоволено. Спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Костур О. М., зареєстрований у реєстрі за № 237 від 23 травня 2015 року, про передачу ОСОБА_1 після її смерті у власність ОСОБА_2 належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 розірвано. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач, як набувач за спадковим договором, не виконував розпоряджень відчужувача, зазначених у спадковому договорі, а тому відповідно до статті 1308 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадковий договір підлягає розірванню.

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом встановлено, що після покращення стану здоров`я позивачки та її переїзду до м. Львова позивачка відмовилася від допомоги та догляду, які намагався надавати їй відповідач, уникала спілкування з ним, не допускала його у квартиру, не надавала йому жодних розпоряджень, пов`язаних з доглядом і допомогою, і як пояснила позивачка, причиною відмови від допомоги відповідача було те, що їй надають допомогу інші особи. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність вини відповідача у подальшому невиконанні обов`язків, передбачених спадковим договором, оскільки позивачка відмовлялася від такої допомоги, чинила перешкоди відповідачу у виконанні ним умов спадкового договору, маючи на меті отримувати таку допомогу від інших осіб. Тому відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У вересні 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тарасенко Л. Л., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідач впродовж п`яти років не виконував жодних розпоряджень позивачки та визнав цей факт у судовому засіданні. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач виконував умови спадкового договору протягом 2017-2022 років. Водночас позивачка є особою похилого віку та потребує постійного стороннього догляду.

Відповідач не довів відсутності вини у невиконанні своїх зобов`язань за спадковим договором. Тому суд апеляційної інстанції мав застосувати положення статей 614 629 ЦК України щодо обов`язковості виконання умов договору відповідачем та щодо недоведення відповідачем відсутності його вини.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачка не має обов`язку доведення вини відповідача у невиконанні договору, оскільки відповідно до його умов відповідач взяв на себе зобов`язання з догляду за позивачкою, який не здійснював. У матеріалах справи відсутні докази відмови позивачки від отримання допомоги від відповідача.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 06 вересня 2019 року у справі № 183/262/17, від 05 квітня 2018 року у справі № 587/2931/15-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 209/3295/18, від 12 травня 2021 року у справі № 460/1496/14-ц, від 08 листопада 2021 року у справі № 456/1081/20, від 01 лютого 2021 року у справі № 295/14945/18.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тарасенко Л. Л., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди встановили, що 23 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Костур О. М., зареєстрований у реєстрі 23 травня 2015 року за № 237.

Згідно з пунктом 1 зазначеного договору відчужувач, яким є ОСОБА_1 , після своєї смерті передає у власність набувачу ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 7 спадкового договору за згодою сторін на набувача квартири, яким є ОСОБА_2 , покладаються такі обов`язки: здійснювати догляд та надавати відчужувачу необхідну допомогу (підпункт 7.1); забезпечувати відчужувача згідно з рецептами лікарів необхідними лікувальними засобами незалежно від їх вартості (підпункт 7.2); забезпечувати відчужувача придатним для носіння одягом (підпункт 7.3). Також відповідно до підпункту 7.4 на набувача покладено обов`язок у випадку смерті відчужувача здійснити її поховання за власні кошти на кладовищі на території м. Львова.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03 жовтня 2006 року перебуває на обліку у Львівському обласному клінічному психоневрологічному диспансері, що підтверджується довідкою від 24 жовтня 2017 року № 2320д, тому потребує стороннього догляду та допомоги, у зв`язку з чим 23 травня 2015 року ОСОБА_1 уклала спадковий договір з ОСОБА_2 , за умовами якого на набувача покладено обов`язок здійснювати догляд та надавати необхідну допомогу відчужувачу, придбавати необхідні лікарські препарати, забезпечувати придатним для носіння одягом.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Відповідно до статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).

З урахуванням наведеного можна зробити висновок, що спадковий договір є нерозривно пов`язаний з його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що зі встановлених обставин справи, у тому числі і з пояснень ОСОБА_1 , випливає, що саме вона чинить перешкоди у виконанні відповідачем, як набувачем, обов`язків, передбачених спадковим договором. Водночас набувач ОСОБА_2 довів належними та допустимими доказами виконання ним, його родиною обов`язків, передбачених спадковим договором, та розпоряджень відчужувача ОСОБА_1 протягом майже двох років з часу укладення спадкового договору, під час проживання ОСОБА_1 у м. Ходорові, що визнавалося позивачкою та нею не заперечувалося, а також довів відсутність його вини у невиконанні обов`язків за спадковим договором після переїзду ОСОБА_1 до м. Львова, яка відмовилася від допомоги, оскільки у неї є кому за нею доглядати і надавати їй необхідну допомогу.

З такими висновками суду апеляційної інстанції Верховний Суд не погоджується з огляду на таке.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 05 квітня 2018 року у справі № 587/2931/15-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 209/3295/18, від 12 травня 2021 року у справі № 460/1496/14-ц, від 08 листопада 2021 року у справі № 456/1081/20, від 01 лютого 2021 року у справі № 295/14945/18.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 209/3295/18 зазначено «статтею 651 ЦК України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України). Суди попередніх інстанцій, встановивши, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достовірних доказів про виконання відповідачкою умов спадкового договору, зокрема, щодо надання грошової винагороди, забезпечення лікувальними засобами, та врахувавши, що ОСОБА_2 на спростування вимог позивачки доказів не надано, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у зв`язку з невиконання набувачем розпоряджень відчужувача та недотримання відповідачкою умов спадкового договору».

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 456/1081/20, спадковий договір є нерозривно пов`язаний з його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.

У постанові Верховного Суду від 01 лютого 2021 року у справі № 295/14945/18 зазначено, що усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 587/2931/15-ц зазначено, що 14 жовтня 2014 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 укладено спадковий договір, за умовами якого після своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , як відчужувач, мав передати у власність ОСОБА_6 належне йому на праві власності майно, а ОСОБА_6 зобов`язалась вчиняти на його користь дії майнового та немайнового характеру, зазначені в пункті 2.5 такого договору до відкриття спадщини і після її відкриття. Проте ОСОБА_6 не надала суду доказів на підтвердження продовження виконання нею умов спадкового договору з 23 жовтня 2015 року, що є її процесуальним обов`язком у силу статті 81 ЦПК України. Тому суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про задоволення позову та розірвання спадкового договору.

У постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 460/1496/14-ц зазначено, що відповідно до спадкового договору відповідач зобов`язувався особисто виконувати розпорядження, зокрема в разі необхідності виконувати інші прохання чи розпорядження відчужувача щодо надання їй необхідної допомоги чи вчиненні дій, які відчужувач не може здійснити за станом свого здоров`я в процесі користування та догляду за житловим будинком та земельною ділянкою. Установивши, що відповідач не виконує розпорядження відчужувача та не дотримується умов пунктів 4-6 спадкового договору, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили вимоги про розірвання правочину.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції посилався на те, що відповідач не виконує умови спадкового договору з вини позивачки, яка не бажає отримувати від нього будь-яку допомогу.

Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_2 , після того як ОСОБА_1 переїла до м. Львова вчиняв будь-які дії на виконання умов спадкового договору, а також, що позивачка відмовлялася від допомоги відповідача.

Тому, встановивши, що відповідач тривалий час не виконував своїх зобов`язань за спадковим договором та не надав належних доказів щодо неможливості вчинення таких дій, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову та розірвання спадкового договору.

Натомість суд апеляційної інстанції безпідставно вдався до переоцінки доказів та скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у вищезазначених постановах, зокрема щодо обов`язковості умов договору, істотності порушення стороною договору, права заявити позов про розірвання спадкового договору, необхідності з`ясування усіх юридично значущих обставин та надання доказів, обов`язку набувача особисто виконувати розпорядження, зокрема в разі необхідності виконувати інші прохання чи розпорядження відчужувача щодо надання йому необхідної допомоги чи вчинення дій, які відчужувач не може здійснити за станом свого здоров`я в процесі користування та догляду за майном.

Отже, підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції підтвердилися.

Водночас Верховний Суд відхиляє посилання на висновки у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, оскільки вони зроблені у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у цій справі, зокрема у справі № 390/34/17 позивач звернуся до суду з позовом про визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння, а у справі № 183/262/17 заявлені вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених судом першої інстанції, та вдався до переоцінки доказів, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, то постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила 1 280,00 грн судового збору.

Тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 280,00 грн - витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тарасенко Леонід Леонідович, задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року скасувати.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 280,00 грн - витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді О. В. Білоконь

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

В. В. Яремко