Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.04.2019 року у справі №487/600/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 487/600/17-ц

провадження № 61-31529св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2017 року у складі судді Нікітіна Д. Г. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М.,

Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі заяв про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладені договори банківського рахунку:

- угода № SAMDNWFD 0071100847001 рахунок НОМЕР_1 (депозитний рахунок);

- угода № SAMDNWFC 00024954954983 рахунок НОМЕР_2 (картка для виплат);

- угода № SAMDNWFC 00022547124 рахунок НОМЕР_3 (картка універсальна);

- угода № SAMDNWFC 00022547103 рахунок НОМЕР_4 (рахунок для отримання соціальної допомоги);

- угода № SAMDNWFDC 0070948862400 рахунок НОМЕР_5 (накопичувальна картка).

У червні 2016 року на її телефон надійшло повідомлення від відповідача про зупинення операцій за всіма картковими рахунками, у зв'язку з підозрами в участі рахунків у діях/операціях, порушення та відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.

01 липня 2016 року у зв'язку із закінченням строку дії договору вона звернулася до відповідача з приводу видачі належних грошових коштів, проте отримала відмову з підстав блокування усіх видаткових операцій за її рахунками.

08 липня 2016 року направила відповідачу лист, у якому просила повідомити причини та підстави для зупинення операцій за належними їй картковими рахунками.

Листом від 21 жовтня 2016 року у задоволенні її заяви відмовлено з посиланням на не надання нею документів, що підтверджують походження грошових коштів на її рахунках № 5168* та № 47312*9474 за період із 01 березня по 08 червня

2016 року.

Посилаючись на те, що діями відповідача з блокування належних їй рахунків вона позбавлена права на розпорядження належними їй коштами, позивач просила усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» зняти обмеження на видаткові операції за рахунками:

НОМЕР_1 (депозитний рахунок); НОМЕР_2 (картка для виплат); НОМЕР_3 (картка універсальна); НОМЕР_4 (рахунок для отримання соціальної допомоги); НОМЕР_5 (накопичувальна картка), відкритих на її ім'я, стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь 241 879,69 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні власністю шляхом

зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» зняти обмеження на видаткові операції за рахунками: НОМЕР_1 (депозитний рахунок); НОМЕР_2 (картка для виплат); НОМЕР_3 (картка універсальна); НОМЕР_4 (рахунок для отримання соціальної допомоги); НОМЕР_5 (накопичувальна картка), відкритих на ім'я ОСОБА_4 Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 241 879,69 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що позивач, всупереч приписів статей 1066, 1068, 1074 ЦК України, була протиправно позбавлена відповідачем права доступу до власних коштів та вільного розпорядження ними.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 05 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2017 року змінено в частині розподілу судових витрат. У решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, що перебувають на банківських рахунках позивача, оскільки станом на час розгляду справи, тобто більше року, позивач протиправно позбавлена права доступу до власних коштів та вільного розпорядження ними, проте не погодився з висновками суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 05 вересня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що картковий рахунок відкрито на ім'я фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, а рух коштів за рахунком дозволяє дійти висновку про нецільове використання коштів та безпосередньо рахунку, а у відповідача були правові підстави для тимчасового зупинення дії платіжних карт, якими користується позивач.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 14 грудня 2015 року ОСОБА_4 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» (для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів).

Між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено:

- угоду № SAMDNWFC 00024954954983 рахунок НОМЕР_2 (картка для виплат);

- угоду № SAMDNWFC 00022547124 рахунок НОМЕР_3 (картка універсальна);

- угоду № SAMDNWFC 00022547103 рахунок НОМЕР_4 (рахунок для отримання соціальної допомоги);

- угоду № SAMDNWFDC 0070948862400 рахунок НОМЕР_5 (накопичувальна картка);

- 01 квітня 2016 укладений договір № SAMDNWFD 0071100847001 «Вклад «Стандарт» строковий на 3 місяці та відкрито депозитний рахунок НОМЕР_1.

У червні 2016 року на її телефон надійшло повідомлення від відповідача про зупинення операцій за всіма картковими рахунками, у зв'язку з підозрами в участі її рахунків в діях/операціях, порушення та відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.

У зв'язку із закінченням строку дії договору, 01 липня 2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про видачу належних грошових коштів, проте отримала відмову з підстав блокування усіх видаткових операцій за її рахунками.

У зв'язку з вказаними діями, 08 липня 2016 року позивач направила відповідачу листа, в якому просила повідомити причини та підстави для зупинення операцій за належними їй картковими рахунками.

Листом від 21 жовтня 2016 року відповідач повідомив позивача про необхідність надання клієнтом банку необхідної для вивчення фінансової та іншої документації на підтвердження походження грошових коштів на її рахунках № 5168*та

№ 47312*9474 за період із 01 березня по 08 червня 2016 року для можливості розблокування рахунків із посиланнями на статтю 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Як вбачається із виписок за картковими рахунками, наявним у матеріалах справи, зупинено видаткові операції з усіх належних позивачу рахунках: із 31 травня

2016 року (остання операція щодо поповнення рахунку 07 червня 2016 року) - рахунок НОМЕР_3, із 24 червня 2016 року - НОМЕР_2,

із 17 червня 2016 року - НОМЕР_4.

Кошти на рахунку НОМЕР_3 (картка універсальна) у сумі 11 527,63 грн не є кредитними, так як кредитний ліміт становить 0,00 грн, а є власними коштами клієнта.

Кошти, які перебувають на рахунках НОМЕР_5 (накопичувальна картка) та НОМЕР_1 (депозитний рахунок), містять відомості щодо нарахування та зарахування на ці рахунки процентів.

За умовами договору від 01 квітня 2016 року № SAMDNWFD 0071100847001 «Вклад «Стандарт» строковий на 3 місяці, станом на 01 липня 2016 року закінчився, проте депозит за закінченням строку дії договору позивачу на її вимогу не виплачено, а пролонговано банком в односторонньому порядку, не зважаючи на вимоги клієнта про його розірвання та отримання коштів.

Відповідно до пункту 1.1.3.2.13 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій.

Згідно з пунктом 2.1.1.4.2 зупинити здійснення розрахунків за картою (заблокувати картку) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень держателем або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов договору, Умов і правил надання банківських послуг і/або у разі виникнення овердрафту.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (частина перша статті 1068 ЦК України).

Пунктом 12 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705, передбачено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України, зокрема:

- клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку;

- клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

- клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов'язані (пов'язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

- клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15 000,00 грн, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150 000,00 грн, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості;

- клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150 000,00 грн, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.

Тобто положеннями статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та частиною сьомою статті 9 Закону № 1702-VII передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції клієнтом ідентифікація, верифікація клієнта здійснюються також у разі проведення ним фінансової операції на суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону, незалежно від того, проводиться така фінансова операція одноразово чи як кілька фінансових операцій, які можуть бути пов'язані між собою. У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта.

Згідно з частинами першою-третьою статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно). Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Частиною п'ятою статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»передбачено, що у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій-п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, що ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином не обґрунтувало правомірність блокування всіх рахунків позивача, оскільки не довів наявність передбачених законом підстав, а саме обґрунтованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій. Банком не надано належних доказів існування обставин, які б свідчили, що кошти на рахунки ОСОБА_4 надійшли злочинним шляхом, і у зв'язку із цим відповідач звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів чи спеціального суб'єкту фінансового моніторингу у відповідності до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що картковий рахунок відкрито на ім'я фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, а рух коштів за рахунком дозволяє дійти висновку про нецільове використання коштів та безпосередньо рахунку, а у відповідача були правові підстави для тимчасового зупинення дії платіжних карт, якими користується позивач, не дають підстав для висновків про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, оскільки такі доводи по своїй суті зводяться до незгоді із встановленими судами обставинами.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів

Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2017 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Миколаївської області

від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г. І. Усик