Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.01.2019 року у справі №347/952/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 347/952/17

провадження № 61-1173 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

відповідач - Яблунівська селищна рада Косівського району Івано-Франківської області,

третя особа - ОСОБА_6,

представник третьої особи - ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа - ОСОБА_6, про часткове визнання рішення селищної ради та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 25 серпня 1993 року ОСОБА_3 було закріплено земельну ділянку площею 0,15 га під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 27 лютого 1996 року останньому надано дозвіл на переоформлення технічної документації на цей будинок на дочку - ОСОБА_4

При виготовленні технічної документації на будинок та державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_4 було виявлено, що частина вищевказаної земельної ділянки рішенням Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 24 грудня 1993 року передана у приватну власність ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме останньому у приватну власність була передана земельна ділянка площею 0,4873 га по АДРЕСА_2. 29 грудня 1994 року на підставі зазначеного рішення селищної ради ОСОБА_8 видано державний акт на право приватної власності на цю землю.

Вважали, що земельна ділянка надана ОСОБА_8 з порушенням, у тому числі положень статті 22 ЗК України у редакції 1992 року, оскільки вона накладається на частину земельної ділянки позивачів. Крім того, у спірному рішенні Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 24 грудня 1993 року відсутні підписи голови та секретаря селищної ради.

Про наявність вказаного рішення селищної ради та державного акта на право приватної власності на землю від 29 грудня 1994 року їм стало відомо у 2012 році. Тому у липні 2013 року це рішення селищної ради було оскаржено в адміністративному порядку. Постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2013 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2016 року скасовано, а провадження у справі за їх позовом до Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання дій неправомірними та рішення селищної ради незаконним закрито з підстав належності розгляду спору у порядку цивільного судочинства, унаслідок чого просили поновити строк звернення до суду.

З урахуванням викладеного ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили суд поновити строк на звернення до суду з цим позовом, визнати недійсними: рішення Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 24 грудня 1993 року про передачу ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки площею 0,4873 га по АДРЕСА_2; державний акт на право приватної власності на землю від 29 грудня 1994 року виданий ОСОБА_8 на вищевказану земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2018 року у складі судді Бучинського А. Б. позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним рішення Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 24 грудня 1993 року та скасовано державний акт на право приватної власності на землю від 29 грудня 1994 року у частині передачі ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки, позначеної під номером Іа площею 0,1192 га, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, що розташована по АДРЕСА_2. У задоволенні решти позову відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Яблунівської селищної ради від 24 грудня 1993 року ОСОБА_8передано у приватну власність частину земельної ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_3 Оскільки саме земельна ділянка АДРЕСА_2, яка є одним із окремих об'єктів нерухомості, накладається на земельну ділянку ОСОБА_3, тому визнанню недійсними та скасуванню підлягають вищевказане рішення селищної ради та державний акт на право приватної власності на землю від 29 грудня 1994 року лише у частині передачі у власність ОСОБА_8цієї ділянки. Передачею у власність останньому двох інших земельних ділянок (ділянки № 1 площею 0,1500 га та ділянки № 2 площею 0,2181 га) по АДРЕСА_2 права суміжних землекористувачів не порушено. Позивачам до 2012 року про існування спірних рішення селищної ради та державного акту на право приватної власності на землю відомо не було. У подальшому позивачами спірне рішення селищної ради оскаржувалося у порядку адміністративного судочинства, за результатами розгляду якого постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2013 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2016 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання дій неправомірними та рішення селищної ради незаконним закрито з підстав належності розгляду спору у порядку цивільного судочинства. Таким чином, відповідності до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності перервався та розпочався заново після ухвалення Верховним Судом України вказаного судового рішення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволена частково, рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_3 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку у цій частині не переглядається.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, спадкоємцем після його смерті є дочка - ОСОБА_6, якій 23 березня 2009 року видано свідоцтво про право власності за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_2. Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 лютого 2013 року визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2, відмолено у позові останньої у частині визнання права власності на земельні ділянки площею 0,1192 га та 0,2181 га, оскільки відсутня відмова нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право на спадщину на ці ділянки. Вказане рішення суду першої інстанції рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2013 року у цій частині залишено без змін. ОСОБА_6, як єдиний спадкоємець ОСОБА_8, просила змінити її процесуальний статус на співвідповідача, оскільки у справі порушується питання щодо її спадкового майна, наявність спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 підтверджується постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року. Отже, у справі не було залучено належного співвідповідача, а апеляційний суд позбавлений такої процесуальної можливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 347/952/17 з Верховинського районного суду Івано-Франківської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа - ОСОБА_6, про часткове визнання рішення селищної ради та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійснимпризначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_6 своїми процесуальними правами не скористалась, з відповідними клопотаннями про залучення її в якості співвідповідача до суду першої інстанції не зверталась. Отже, судом першої інстанції ухвалено рішення відповідно до положень закону.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської областівід 25 серпня 1993 року ОСОБА_3 було закріплено земельну ділянку площею 0,15 га під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської областівід 27 лютого 1996 року ОСОБА_3 надано дозвіл на переоформлення технічної документації на цей будинок на дочку - ОСОБА_4

Рішенням Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 24 грудня 1993 року земельна ділянка площею 0,4873 га по АДРЕСА_2 передана у приватну власність ОСОБА_8 29 грудня 1994 року на підставі зазначеного рішення селищної ради ОСОБА_8 видано державний акт на право приватної власності на цю землю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

23 березня 2009 року дочці ОСОБА_8 - ОСОБА_6 - видано свідоцтво про право власності за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_2.

Рішенням Косівського районного суду від 01 лютого 2013 року, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2013 року у частині часткового задоволення позову ОСОБА_6 до її сестри - ОСОБА_9, третя особа - Яблунівська селищна рада Косівського району Івано-Франківської області, визнано за ОСОБА_6 у порядку спадкування за законом після смерті батька право власності на земельну ділянку площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Разом з тим, положеннями частини п'ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 196 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Згідно з положеннями частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема: вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_6 є спадкоємцем першої черги ОСОБА_8, їй видано свідоцтво про право власності за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_2. Проте хоча рішенням Косівського районного суду від 01 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні позову у частині визнання за ОСОБА_6 права власності на земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1192 га та 0,2181 га, їй рішенням Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 27 жовтня 2017 року № 97-18/2017 відмовлено у затвердженні уточненої площі та лінійних промірів земельних ділянок ОСОБА_8 та погодження технічної документації без підписів межівників, оскільки спір по даній земельній ділянці знаходиться на розгляді у суді, а також на розгляд сесії не подано технічну документацію щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

ОСОБА_6 зазначала, що позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 впливає наїї права, а саме на спадкове майно, тому у заяві від 02 листопада 2017 року до районного суду просила замінити процесуальний статус із третьої особи на співвідповідача (а.с. 102, т. 1). Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_6 відмовлено, оскільки з цим клопотанням може звернутися тільки позивач у справі (а.с. 103, т. 1).

Зазначене спростовує доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_6 не просила залучити її до участі у справі в якості співвідповідача.

Проте суд першої інстанції всупереч наведеним вище нормам процесуального права не сприяв учасникам процесу в реалізації ними їхніх процесуальних прав, не використав усіх наданих суду процесуальних можливостей для вирішення справи, суду надано право остаточно визначити склад учасників судового процесу відповідно до вимог ЦПК України.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, був позбавлений процесуальної можливості змінити процесуальний статус учасників справи, проте враховуючи, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України), а згідно з частиною першою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та беручи до уваги, що позивачі з 2012 року у судовому порядку оспорюють дії відповідача, колегія суддів вважає за необхідне передати справу до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

Ю.В. Черняк