Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.04.2018 року у справі №303/3338/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 303/3338/17

провадження № 61-16902св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Мацунич М. В., Куштан Б. П., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка знаходиться по

АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Вищевказана земельна ділянка по межі, позначеній на плані літерами від «Г» до «Д» та від «Д» до «Е» межує з земельними ділянками по АДРЕСА_2 . Ці земельні ділянки по АДРЕСА_2 належать ОСОБА_2 . Також належна їй земельна ділянка по межі, позначеній на плані літерами від «Е» до «А», межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_3 , яка належать ОСОБА_3 Власник суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , побудувала гараж позначений на генеральному плані під літерою «Б» та навіс позначений на літерою «В'», таким чином,

що частково захопила частину належної їй земельної ділянки,

а в подальшому встановила за гаражем та навісом на належній їй земельній

ділянці дощатий паркан. У зв`язку з цим на її замовлення у 2017 році державним підприємством «Закарпатський геодезичний центр» (далі -

ДП «Закарпатський геодезичний центр») було проведено винесення в натуру точки належної їй земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка знаходиться по

АДРЕСА_1 . У результаті проведеної кадастрової зйомки було встановлено, що частина належної їй земельної ділянки перегороджена парканом та забудована гаражем і навісом, площа захопленої ОСОБА_2 . частини належної їй земельної ділянки становить 15 кв. м (0,0015 га). Власник суміжної земельної ділянки по

АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 також встановив паркан на належній їй земельній ділянці.

На її замовлення у 2017 році ДП «Закарпатський геодезичний центр» було проведено винесення в натуру точки належної їй земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка знаходиться

по АДРЕСА_1 . У результаті проведеної кадастрової зйомки було встановлено, що частина належної їй земельної ділянки перегороджена парканом, площа захопленої ОСОБА_2 . частини належної їй земельної ділянки становить 12 кв. м (0,0012 га).

Вважала, що такими протиправними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створюють перешкоди у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою, чим порушують її права власника земельної ділянки.

Ураховуючи викладене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером: НОМЕР_1 , яка знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 перенести гараж, позначений на генеральному плані літерою «Б», сарай - літерою «В» з навісом, позначеним літерою «В'», який знаходиться по АДРЕСА_2 на відстань одного метра від межі, належної ОСОБА_1 земельної ділянки; паркан, який знаходиться по АДРЕСА_2 за межу належної їй земельної ділянки; зобов`язати ОСОБА_3 усунути їй перешкоди

у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером: НОМЕР_2 , яка знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 перенести паркан, який знаходиться по АДРЕСА_3 за межу належної їй земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямМукачівського міськрайонного суду від 27 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 , задоволено.Зобов`язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка знаходиться по

АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 перенести гараж, позначений на генеральному плані під літерою «Б», сарай позначений на генплані під літерою «В» з навісом, позначеного на генеральному плані під літерою «В», розташований по АДРЕСА_2 на відстань одного метра від межі, належної ОСОБА_1 земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_1 ; паркан, який знаходиться по АДРЕСА_2 за межу належної ОСОБА_1 земельної ділянки, яка знаходиться по

АДРЕСА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_1 . Зобов`язано ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка знаходиться по

АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання

ОСОБА_3 перенести паркан, який знаходиться по

АДРЕСА_3 за межу належної ОСОБА_1 земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки проведене відповідачами будівництво гаража, навісу та встановлення паркана на частині належної ОСОБА_1 земельної ділянки порушує встановлені державні будівельні норми та права власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 , тому відповідачі зобов`язані усунути позивачу перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом перенесення паркана та гаража, навіса за межі належної їй земельної ділянки, а, отже позов ОСОБА_1 обґрунтований.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2017 року у частині вимог до ОСОБА_2 , скасовано та ухвалено нове, яким у позові ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зазначений лист ДАБІ носить лише інформативний характер, оскільки до листа не додано актів

№ 189/1007 та № 190/1007, складених за результатом вказаної перевірки, які б детально підтверджували факт порушення ДБН, не додано картографічних матеріалів, на яких би було зафіксовано місцезнаходження земельних ділянок та спірних господарських споруд, зокрема, що такі споруди частково знаходяться на земельній ділянці позивача, як це зазначено у позові. У листі лише вказано про самовільне будівництво гаража під літерою «Б» та сараю під літерою «В», та зазначено, що господарські споруди побудовано у безпосередній близькості до земельної ділянки позивача, однак не вказано на якій саме відстані, тому апеляційний суд вважав, що вказаний лист ДАБІ не може вважатися достатнім та допустимим доказом, а, отже, позов необґрунтований.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження

в указаній справі і витребувано цивільну справу № 303/3338/17

з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову допустив неправильне застосування норм матеріального права, не застосувавши до цих правовідносин закон, який підлягає застосуванню, а саме статтю 391 ЦК України та статтю 152 ЗК України.

При цьому скасовуючи законне рішення суду першої інстанції апеляційний суд неправильно визначив предмет спору, зазначивши, що спір між сторонами виник з приводу господарських будівель та парканів.

Зазначала, що суди першої та апеляційної інстанції встановили, що згідно проведеної ДП «Закарпатський геодезичний центр» кадастрової зйомки належної їй земельної ділянки було встановлено факт захвату відповідачами її земельної ділянки.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 травня

2011 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка знаходиться по

АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва

та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд

(а.с. 10-11, 12-13).

Відповідно до листа управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 14 квітня 2017 року, позаплановою перевіркою 15 травня 2017 року з виїздом на місце виявлено, що згідно з технічним паспортом НОМЕР_10 від 03 грудня 2010 року у домоволодіння по АДРЕСА_2 входять такі будівлі та споруди - житловий будинок літери «А», гараж літера «Б», сарай літер «В», навіс літера «В'», на генеральному плані визначено їх розташування та стоїть штамп про самовільне будівництво гаража літера «Б» та сараю літер «А», «В». Будівництво житлового будинку та господарських будівель проведено ОСОБА_2 відповідно до проекта, розробленого на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області

№ 115 від 29 травня 2007 року та погодженого головним архітектором

м. Мукачева Закарпатської області, дозволу на виконання будівельних робіт, виданого начальником інспекції ДАБК у Закарпатській області № 2062 від 14 лютого 2010 року, але з відхиленням від проекта, а саме: було побудовано гараж та сарай з навісом в протилежному кінці двору

в безпосередній близькості до земельної ділянки по

АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 . Також встановлено, що між їхніми земельними ділянками встановлено тимчасовий дощатий паркан та відстань від виступаючої конструкції даху навісу до нього 40 см. За відхилення від проекта на

ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне порушення та накладено штраф, штраф сплачено 29 січня 2009 року, після чого було відкориговано проект та погоджено головним архітектором м. Мукачева 28 грудня 2010 року. Домоволодіння по АДРЕСА_2 зареєстроване, є свідоцтво про право власності № 87 від 29 березня 2011 року, видане Управлінням міського господарства Мукачівської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області Закарпатської області

№ 87 від 29 березня 2011 року. Земельні ділянки по

АДРЕСА_2 знаходяться у власності ОСОБА_2 (державний акт серія НОМЕР_5 від 23 липня 2007 року - 0,0580 га, кадастровий номер НОМЕР_6 та серія НОМЕР_7

від 23 липня 2007 року - 0,0584 га, кадастровий номер НОМЕР_11 ). Домоволодіння по АДРЕСА_3 належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_12 від 24 червня 2004 року відповідно до технічного паспорта від 30 січня 2004 року. Будівництво житлового будинку та надвірних споруд (альтанка) проведено згідно рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 12 вересня 1990 року № 174, будівельного паспорта та дозволу на виконання будівельних робіт від 03 жовтня 1990 року НОМЕР_13. Він має державний акт

на земельну ділянку серія НОМЕР_9 від 09 квітня 2004 року, площею 0,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_14 . Між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та домоволодінням по АДРЕСА_3 виявлено паркан з металевої сітки та очерету. На момент проведення перевірки будівельні роботи не проводились. За результатами зазначеної перевірки зроблена фотофіксація, складено акт перевірки. Під час проведення перевірки власники домоволодінь по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , -

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пояснили, що у разі встановлення факту порушення ними межових знаків тимчасові огорожі буде демонтовано ними та перенесено по факту їх встановлення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що лист управління Державної архітектурно-будівельної інспекції

у Закарпатській області від 14 квітня 2017 року не можна вважати належним та допустимим доказом.

Проте з такими висновком суду апеляційної інстанцій погодитися не можна.

Відповідно частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої та сьомої статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вищевказані положення також кореспондуються із положеннями

статті 78 ЗК України, згідно якої право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до частини третьої статті 79 ЗК України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Частинами першою та другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до вимог частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

За змістом частини першої статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частиною другою статті 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», розміщення гаражів передбачають переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або в глибині ділянки. При розміщенні гаражів по лінії забудови відчинені двері не повинні заважати вільному руху пішоходів та транспорту. Нормативна відстань від входів та інших отворів гаража до вікон сусідніх житлових будинків становить 10 м. Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни повинна становити не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів із покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Крім того, необхідно дотримуватись нормативних відстаней між будинками або господарськими будівлями (гаражами) на суміжних ділянках.

Згідно з частиною третьою статті 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 391 Цивільного кодексу України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Одним із способів захисту прав на земельну ділянку, визначених частиною третьою статті 152 ЗК України, є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також застосовування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги

ОСОБА_1 , ураховуючи зазначені норми законодавства, дійшов правильного висновку про те, що гараж, позначений на генеральному плані під літерою «Б», навіс, позначений на генеральному плані під літерою «В'» та паркан домоволодіння по АДРЕСА_2 , а також паркан домоволодіння по АДРЕСА_3 споруджені із порушенням вимог закону. Зокрема ці будівлі збудовано із самовільним зайняттям належної ОСОБА_1 частини земельної ділянки, шляхом улаштування цих будівель і споруд на частині належної їй на праві приватної власності земельної ділянки по

АДРЕСА_1 . Тому проведене відповідачами будівництво гаража, навіса та встановлення паркана на частині належної ОСОБА_1 земельної ділянки порушує встановлені державні будівельні норми та права позивача, як власника суміжної земельної ділянки, а, отже, відповідачі зобов`язані усунути позивачу перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом перенесення паркана, гаража та навіса за межі належної їй земельної ділянки.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 07 лютого 2018 року скасувати та залишити в силі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27 жовтня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта