Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.01.2024 року у справі №759/3868/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 759/3868/23

провадження № 61-15040св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14 червня

2018 року у розмірі 40 433,36 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року

у складі судді П`ятничук І. В. від 11 квітня 2023 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» через свого представника Бережну Н. М. подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», подану його представником Бережною Н. М., повернуто особі, яка її подала.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що до апеляційної скарги не додані докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень Бережної Н. М. (статут, положення, трудовий договір (контракт)). Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що Бережна Н. М. є адвокатом. З огляду на викладене суд вважав за можливе повернути апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк»просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ця справа є малозначною, оскільки ціна позову становить 40 433,36 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб як це передбачено частиною шостою статті

19 ЦПК України, а тому відповідно до статті 60 ЦПК України представником сторони у такій справі може бути особа, яка не здійснює адвокатську діяльність, однак досягла вісімнадцяти років та має процесуальну дієздатність.

Зазначає, що апеляційну скаргу подано Бережною Н. М. , повноваження якої підтверджено довіреністю, що міститься у матеріалах справи.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 21 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини, встановлені судом

У лютому 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

від 14 червня 2018 року у розмірі 40 433,36 грн, у задоволенні якого відмовлено рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» через свого представника Бережну Н. М. подало апеляційну скаргу. До апеляційної скарги було додано довіреність від 17 грудня 2022 року, якою банк уповноважив Бережну Н. М., зокрема оскаржувати рішення, ухвали, постанови й вироки суду, інші судові акти, із наданням права від імені банку підписувати, подавати, пред`являти необхідні документи. Ця довіреність дійсна до 17 грудня 2025 року.

21 вересня 2023 року Київський апеляційний суд повернув апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», подану представником Бережною Н. М., у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи доказів на підтвердження повноважень Бережної Н. М., зокрема, що особа є адвокатом, або її повноваження щодо діяльності від імені позивача у порядку самопредставництва.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ) у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»

(«Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява

№ 14448/88, § 33).

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відповідно до якого Конституцію України доповнено статтями 131-1 та 131-2 щодо здійснення представництва у судах. Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України представництво виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня

2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року (підпункт 11).

У частині четвертій статті 131-2 Конституції України зазначено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно з частиною четвертою статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За приписами частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.

Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першої

статті 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно із пунктом першим частини шостою статті 19 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 40 433,36 грн, що станом на 01 січня

2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн x 100 = 268 400 грн).

Отже, зазначена справа на момент подання апеляційної скарги була малозначною відповідно до закону, а тому представництво

АТ КБ «ПриватБанк» у суді апеляційної інстанції особою, яка не є адвокатом на підставі довіреності не суперечило вимогам цивільного процесуального закону.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів, що Бережна Н. М. є адвокатом або її повноваження щодо діяльності від імені позивача у порядку самопредставництва, є помилковим. Справа на момент подання апеляційної скарги вважалася малозначною, а тому представником сторони у ній могла бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, мала цивільну процесуальну дієздатність, та повноваження якої підтверджувалось довіреністю.

Верховний Суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), зокрема визнано таким, що не відповідає Конституції України

(є неконституційним), пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, однак на час подання апеляційної скарги (червень 2023 року) не було визнано неконституційним зазначене положення статті ЦПК України.

Отже, подаючи апеляційну скаргу у малозначній справі у заявника було право розраховувати на розумну і передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість застосування апеляційним судом норм процесуального права, що дозволяли представництво у малозначній справі не лише адвокату або в порядку самопредставництва, але й представнику на підставі довіреності.

Таким чином, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до обмеження права АТ КБ «Приватбанк» на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, висновок про відсутність у заявника права на апеляційне оскарження є неправильним, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, справа передається на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 416 України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року скасувати,

а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович