Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.01.2024 року у справі №759/17724/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 759/17724/21

провадження № 61-15101св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Антонов»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства «Антонов» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2022 року у складі судді П`ятничук І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Антонов» (далі - ДП «Антонов») про визнання дії роботодавця щодо відсторонення від роботи та запровадження простою незаконними, стягнення середнього заробітку за час простою.

Позовна заява мотивовано тим, що у періоди з 01 серпня 1994 року по 01 березня 2005 року та з 08 лютого 2016 року по 29 червня 2021 року він працював у ДП «Антонов» на різних посадах.

01 травня 2017 року його було переведено на посаду начальника відділу наземного забезпечення ДП «Антонов», на якій він працював до звільнення - 29 червня 2021 року.

Весь час з початку запровадження карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2», а саме з березня 2020 року він виконував свої посадові обов`язки дистанційно, час від часу, 2-3 рази на тиждень, приїздив на роботу в офіс, як керівник відділу для участі в нарадах та виконанні невідкладних завдань.

Вказував, що 10 грудня 2020 року без належних на те підстав та відповідних документів йому обмежили можливість доступу до його корпоративної пошти та корпоративного сайту www.antonov.kiev.ua.

З розрахункових листків за грудень 2020 року - червень 2021 року йому стало відомо, що в ці місяці йому нараховувався простій не з вини працівника. Разом з тим, будь-якого документу про те, що на ДП «Антонов» призупинено роботи, в яких він бере участь за посадою, і що в структурному підрозділі, в якому він працює, оголошено простій, до його відома не було доведено.

Зазначав, що з початку запровадження карантину з березня 2020 року по грудень 2020 року його, як правило, було включено до переліку працівників відділу 256 ДП «Антонов», які будуть працювати дистанційно на дому, а відтак, запровадження дистанційної роботи, важливість та велика кількість роботи, яку виконував його структурний підрозділ, свідчать про те, що підстав для оголошення простою ні економічного, ні організаційного, ні карантинного характеру не було.

Позивач вважав, що незаконне відсторонення його від роботи та запровадження щодо нього простою без належних на те законних підстав та з порушенням процедури призвели до того, що ним недоотримано значний розмір заробітної плати, а саме у розмірі 291 307,29 грн, у тому числі всі податки та обов`язкові збори.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати дії ДП «Антонов» щодо відсторонення від роботи та запровадження щодо нього простою з 10 грудня 2020 року по 29 червня 2021 року незаконними;

- стягнути з ДП «Антонов» на його користь середній заробіток за період з 10 грудня 2020 року по 29 червня 2021 року у сумі 291 307,29 грн, у тому числі всі податки та обов`язкові збори.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії ДП «Антонов» щодо оголошення стосовно ОСОБА_1 простою з 10 грудня 2020 року по 29 червня 2021 року незаконними.

Стягнуто з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 різницю середньої заробітної плати та виплаченої заробітної плати у період простою за період з 10 грудня 2020 року по 29 червня 2021 року (включно) у сумі 289 127,93 грн (у тому числі всі податки та обов`язкові збори).

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено наявності підстав запровадження персонально по відношенню до позивача простою, а також доведення до відома останнього про запровадження простою. Відповідачем порушено процедуру оголошення простою щодо позивача, оскільки останньому не пропонувалося переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця (частина друга статті 34 КЗпП України).

Оскільки право позивача на отримання заробітної плати було порушене відповідачем шляхом незаконного оголошення з 10 грудня 2020 року по 29 червня 2021 року (включно) простою, тому ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного оголошення простою, розрахунок якої судом здійснено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі - постанова КМУ № 100).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу ДП «Антонов» залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2022 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що з початку запровадження карантину позивач виконував свої посадові обов`язки дистанційно, час від часу, 2-3 рази на тиждень, приїздив на роботу в офіс, як керівник відділу, для участі в нарадах та виконанні невідкладних завдань. Згідно з табелем обліку робочого часу в липні 2020 року позивач відпрацював 184 годин, у серпні 2020 року - 160 годин, у жовтні 2020 року - 167 годин, у листопаді 2020 року - 73 години 30 хвилин, у грудні 2020 року - 88 годин. Отже, навіть під час оголошення простою у відповідача у зв`язку з оголошенням карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», позивач міг виконувати та виконував виробничі завдання за посадою дистанційно. Саме по собі прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про оголошення карантину не вказує на неможливість виконання роботи на підприємстві, де працював позивач. Тому підстави для запровадження відповідачем персонально по відношенню до позивача простою були відсутні. При цьому, позивачу не було доведено інформації про простій на підприємстві і, як наслідок, невиплати йому частини заробітку.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час простою, який незаконно оголошено у грудні 2020 року, розмір якого районним судом правильно обчислено відповідно до постанови КМУ № 100. Зазначений розмір середнього заробітку відповідачем не спростовано.

Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ДП «Антонов», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Святошинського районного суду м. Києва. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Антонов» про визнання незаконними дії роботодавця щодо відсторонення від роботи та запровадження простою, стягнення середнього заробітку, за касаційною скаргою ДП «Антонов» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року у задоволенні клопотання ДП «Антонов» про зупинення виконання (дію) рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року відмовлено.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ДП «Антонов»мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи. ДП «Антонов», застосовуючи до позивача простій, діяло правомірно, у межах виконання вимог чинного законодавства та наказу державного концерну «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром») від 12 березня 2020 року № 74, який є обов`язковим для виконання підприємством. Введення простою відповідно до статті 34 КЗпП України було безальтернативним для підприємства в умовах карантину, необхідності забезпечення самоізоляції громадян, зупиненню роботи підприємства, зниження навантаження на фонд оплати праці у зв`язку з відсутністю роботи та виробничих завдань для працівників. Законодавство України лише в загальних рисах регулює питання введення простою, однак не передбачає порядку та процедури його введення, що у комплексному правозастосуванні статті 34 КЗпП України з положеннями статей 64 65 ГК України надає роботодавцеві право та правомочності на власний розсуд врегульовувати порядок та особливості введення простою на підприємстві, дотримуючись при цьому конституційних та законодавчих гарантій і прав працівників в частині права на оплату праці. Стосовно позивача вищевказані гарантії, передбачені трудовим законодавством, ДП «Антонов»дотримано повністю, що не оспорюється ним під час розгляду справи, однак виявилися для нього недостатніми, а підстави та обставини введення простою - неочевидними.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.

Саме з метою попередження ситуації, небезпечної для життя та здоров`я співробітників, а також через відсутність організаційно-технічних умов для роботи на ДП «Антонов» в оскаржуваний період було оголошено простій для всіх працівників підприємства, крім задіяних в безаварійному обслуговуванні енергетичного чи іншого обладнання, що забезпечує техногенну безпеку, або зайнятих у виконанні термінових виробничих завдань.

Для запровадження простою не вимагається згоди працівника, це питання вирішується роботодавцем, виходячи з дійсних обставин відсутності організаційних або технічних умов для продовження нормальної роботи підприємства у штатному режимі. Тому роботодавцю надано право приймати рішення щодо оголошення простою на всьому підприємстві або лише щодо його структурного підрозділу, або щодо певних працівників.

Висновок судів, що відповідачем нібито була порушена процедура оголошення простою позивачу, оскільки були відсутні передбачені статтею 34 КЗпП України умови для оголошення простою, тобто повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів, є помилковими. Суди не врахували положення частини першої статті 113 КЗпП України (зі змінами, внесеними Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»), відповідно до якої час простою не з вини працівника, у тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).Таким чином, законодавець визначив карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, як окрему самостійну підставу для запровадження простою, а також для визначення розміру оплати часу такого простою. Отже, висновки судів про порушення процедури щодо оголошення простою позивачу за відсутності для цього умов, передбачених статтею 34 КЗпП України, суперечать положенням чинного законодавства України.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що дії ДП «Антонов» відносно позивача у червні та липні 2021 року слід розцінювати як відсторонення його від роботи не відповідають обставинам справи та є помилковими.

Висновки судівпро те, що внаслідок недоведення фактично під підпис позивача тексту наказів про простій підприємства, позивач був позбавлений інформації про період простою, його причини, дату закінчення, режим роботи, робочий час та форму оплати праці, є поверхневими та необґрунтованими й такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, зроблений судами внаслідок неповного з`ясування обставин справи та неправильного застосування положень статті 34 КЗпП України.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права буде збереження за позивачем середнього заробітку за час простою, як це передбачено частиною третьою статті 113 КЗпП України, оскільки зупинення роботи фактично відбулося не з вини працівника, а за обставин, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують. При цьому з матеріалів справи вбачається, що простій до позивача був застосований на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, а отже до спірних правовідносин має застосовуватися саме частина перша статті 113 КЗпП України, якою передбачено, що час простою не з вини працівника, у тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Зазначено про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 759/17718/21, провадження № 61-12118св22, які застосовано апеляційним судом у цій справі, а тому просить передати справу до Великої Палати Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ДП «Антонов», в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Посилаючись на правомірність запровадження простою, ДП «Антонов» не надало суду належних та допустимих доказів наявності обставин, які свідчать про повну зупинку його безпосередньої роботи або роботи його структурного підрозділу у вказаний період. Складений 24 грудня 2020 року посадовими особами відповідача акт, яким запропоновано встановити початок простою з 01 січня 2021 року, не свідчить про припинення виконання робіт в Авіаційному транспортному підрозділі ДП «Антоном», а підставами такого простою вказані ті самі обставини, які слугували оголошенню часткового простою на підприємстві до грудня 2020 року. Крім того, в акті вказано, що простій не запроваджувався до працівників підрозділів, що виконують виробничі завдання, невідкладні роботи, роботи із життєзабезпечення діяльності підприємства. Суди встановили, що відповідач не довів до нього інформацію про простій, тому дійшли правильних висновків про порушення відповідачем процедури запровадження простою щодо нього, які полягають у недоведені до його відома інформації про простій, у результаті чого він був протиправно позбавлений інформації про період простою, його причини, дату закінчення, режим роботи, робочий час та форму оплати праці. Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що оскільки його право на отримання заробітної плати у розмірі, в якому він зазвичай отримував, було безпідставно порушене відповідачем шляхом незаконного оголошення простою та відсторонення від роботи, ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу різницю середньої заробітної плати та виплаченої заробітної плати у період простою та відсторонення його від роботи.

В окремому клопотанні про закриття касаційного провадження від 08 грудня 2023 року ОСОБА_1 просить закрити касаційне провадження у цій справі, так як апеляційний суд, ухвалюючи судове рішення, виходив із обов`язкових для нього висновків Верховного Суду, зроблених у іншій подібній справі № 759/17718/21, провадження № 61-12118св22, в якій відповідач був учасником справи. У касаційній скарзі ДП «Антонов» відсутні обґрунтування, які б свідчили про наявність виключної правової проблеми щодо якої Верховним Судом не надано правових висновків, а також необґрунтовано необхідності відступу від висновків Верховного Суду у справі № 759/17718/21, провадження № 61-12118св22. Крім того, у подібній іншій справі № 759/8512/21, де відповідач був учасником справи, Верховний Суд ухвалою від 06 вересня 2023 року, провадження № 61-13130св23, відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «Антонов».

22 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшло заперечення ДП «Антонов» на клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження, в якому зазначено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 19 вересня 2023 року застосував частину третю статті 113 КЗпП України без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 727/11236/17, провадження № 61-1245св19, оскільки неправильно визначив підставу запровадження простою до позивача. Суд мав застосувати положення частини першої статті 113 КЗпП України, оскільки зупинення роботи позивача фактично відбулося не з вини працівника на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом міністрів України, а внаслідок виробничої ситуації, небезпечної для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують. Вказана обставина зазначена відповідачем у касаційній скарзі як одна з підстав для відкриття касаційного провадження і ОСОБА_1 не спростована.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У період з 08 лютого 2016 року по 29 червня 2021 року ОСОБА_1 працював у ДП «Антонов» на різних посадах (т. 1, а. с. 16-17).

01 травня 2017 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу наземного забезпечення ДП «Антонов», на якій він працював до звільнення - 29 червня 2021 року (т. 1, а. с. 17).

ДП «Антонов»є державним комерційним підприємством, яке передано в управління ДК «Укроборонпром», у зв`язку з чим регулювання, контроль та координація діяльності відповідача здійснюється концерном, як уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2», з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин.

12 березня 2020 року видано наказ ДК «Укроборонпром» № 74 «Про додаткові заходи забезпечення охорони праці та здоров`я працівників у ДК «Укроборонпром» (т. 1, а. с. 91-93).

Судом було досліджено накази за період з 17 березня 2020 року по 29 квітня 2021 року, з яких вбачається, що на ДП «Антонов» було винесено ряд наказів про простій працівників підприємства (т. 1, а. с. 96-155).

Так, наказом ДП «Антонов» від 17 березня 2020 року № 2078к «Про простій працівників підприємства» з 18 березня 2020 року запроваджено простій на підприємстві не з вини працівника, який у подальшому продовжувався наказами підприємства.

Згідно з актом простою від 24 грудня 2020 року у зв`язку зі скороченням обсягів виробництва, відсутності технічних та організаційних умов, необхідних для виконання робіт, спричинених світовим спадом економіки, сповільнення експортно-імпортних операцій через поширення гострої респіраторної хвороби «COVID-19», у тому числі щодо недопущення скупчення значних груп працівників на території підприємства, дотримання працівниками безпечної дистанції під час виконання трудових обов`язків, з 01 січня 2021 року призупиняється робота ДП «Антонов». Запропоновано встановити початок простою, який поширюється на всіх працівників підприємства з 01 січня 2021 року, крім працівників підрозділів, що виконують виробничі завдання, невідкладні роботи, роботи із життєзабезпечення діяльності підприємства (т. 1, а. с. 94).

29 березня 2021 року відповідно до наказу ДП «Антонов» № 2674к оголошено період простою працівників підприємства не з вини працівників у період з 01 квітня 2021 рокупо 30 квітня 2021 року (т. 1, а. с. 149-150).

ОСОБА_1 відповідно до переліку працівників ДП «Антонов» перебував на простої не з вини працівників у період з 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року (т. 1, а. с. 151).

У наказі ДП «Антонов» від 05 квітня 2021 року № 2878к зазначено, що відповідно до наказів від 22 лютого 2021 року № 2463к та від 30 березня 2021 року № 2681к з 01 червня 2021 року зі штатного розпису підприємства буде виключено посаду: начальник відділу наземного забезпечення (підр. 256) - 1 од. (оклад 14 644 грн), яку займає ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, відповідно до статті 49-2 КЗпП України, вирішено: 1) Попередити ОСОБА_1 про виключення із штатного розпису з 01 червня 2021 року його посади: начальник відділу наземного забезпечення (підр. 256) - 1 од. (оклад 14 644 грн) під розпис. 2) Запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу на вакантних посадах ДП «Антонов» станом на 05 квітня 2021 року в кількості 595 одиниць на 23 аркушах. 3) Попередити ОСОБА_1 , що у разі його відмови від запропонованої іншої роботи з ним буде розірвано трудовий договір на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України тощо (т. 1, а. с. 165).

26 квітня 2021 року складено акт, в якому засвідчено, що ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 05 квітня 2021 року № 2878к про запропонування іншої роботи, проте з вакантними посадами останній ознайомлюватися відмовився (т. 1, а. с. 166).

31 травня 2021 року наказом ДП «Антонов» № 4589к з 01 червня 2021 року припинено простій працівників підприємства у зв`язку із зменшенням випадків захворювання серед працівників підприємства на гостру респіраторну хворобу «COVID-19» та зважаючи на необхідність виконання виробничих завдань та умов контрактів на поставку літаків «Антонов» (т. 1, а. с. 156).

23 червня 2021 року наказом ДП «Антонов» № 5403к оголошено простій не з вини працівника для ОСОБА_1 у період з 22 червня 2021 року по 25 червня 2021 року; період з 01 червня 2021 року по 18 червня 2021 року для ОСОБА_1 вважати простоєм не з вини працівника (т. 1, а. с. 167).

Відповідно до додатків № 2 до наказів від 08 липня 2020 року № 3162К, від 28 липня 2020 року № 3495К, від 31 серпня 2020 року № 4110К, від 30 вересня 2020 року № 4728К, від 30 жовтня 2020 року № 5331К, від 27 листопада 2020 року № 5969К ОСОБА_1 включено до переліку працівників відділу наземного забезпечення (В-256), які будуть працювати дистанційно на дому на період карантину у період з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року, з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року, з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року відповідно (т. 1, а. с. 209-210, 214-217).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно зі статтею 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Тлумачення статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Відповідно до частини третьої статті 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Судами встановлено, з початку запровадження карантину позивач виконував свої посадові обов`язки дистанційно, час від часу, 2-3 рази на тиждень, приїздив на роботу в офіс, як керівник відділу для участі в нарадах та виконанні невідкладних завдань.

Згідно з табелем обліку робочого часу в липні 2020 року позивач відпрацював 184 годин, у серпні 2020 року - 160 годин, у жовтні 2020 року - 167 годин, у листопаді 2020 року - 73 години 30 хвилин, у грудні 2020 року - 88 годин.

Отже, навіть під час оголошення простою у відповідача у зв`язку з оголошенням карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», позивач міг виконувати та виконував виробничі завдання за посадою дистанційно. Саме по собі прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про оголошення карантину не вказує на неможливість виконання роботи на підприємстві, де працював позивач. Тому підстави для запровадження відповідачем персонально по відношенню до позивача простою були відсутні, оскільки у відповідача були наявні організаційні умови для виконання позивачем своїх посадових обов`язків.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності підстав запровадження відповідачем персонально по відношенню до позивача простою, тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що позовна вимога про визнання незаконними дій відповідача щодо оголошення до позивача простою з 10 грудня 2020 року по 29 червня 2021 року підлягає задоволенню.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про оголошення простою, він був протиправно позбавлений інформації про період простою, а також відсутні докази про ознайомлення його з наказом про виключення його посади зі штатного розпису. Зазначене відповідачем не спростовується, а навпаки, неправомірно зазначається, що це немає значення, так як були об`єктивні підстави для простою. Крім того, наказом ДП «Антонов» від 23 червня 2021 року № 5403коголошено простій стосовно позивача у період, який сплинув ще до його видання.

Ураховуючи неправомірні дії відповідача, суди обґрунтовано стягнули середній заробіток за час неправомірного оголошення простою щодо позивача, вирахувавши різницю між отриманими ним сумами та сумами, які підлягали виплаті.

Зазначені правові висновки, викладено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 759/17718/21, провадження № 61-12118св22, і підстав для їх відступу колегія суддів не вбачає. ДП «Антонов» не навело обґрунтованих правових підстав для відступу від цієї позиції.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, значною мірою спрямовані на необхідність переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а також до трактування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на власний розсуд.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки суд касаційної інстанції не знаходить для цього правових підстав. Підстави касаційного оскарження чітко зазначені в ухвалі суду касаційної інстанції від 14 листопада 2023 року про відкриття касаційного провадження. При цьому у касаційній скарзі заявлено клопотання про відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 759/17718/21, провадження № 61-12118св22, на яку ОСОБА_1 посилається як на таку, де вже викладено правий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання державного підприємства «Антонов» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу державного підприємства «Антонов»залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець