Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.01.2024 року у справі №501/1672/22

Постанова

Іменем України

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 501/1672/22

провадження № 61-16084св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року у складі судді: Пушкарського Д. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Сегеди С. М., Драгомерецького М. М.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ») про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працювала в ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді провідного програміста відділу комп`ютерних технологій Служби інформаційних технологій. Наказом ДП «МТП «Чорноморськ» №116/О-2 від 30 травня 2022 року позивачку звільнено з даної посади у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивачка вважала своє звільнення незаконним, оскільки: не доведено законності змін в організації і праці шляхом скорочення чисельності працівників ДП «МТП «Чорноморськ»; не отримано згоду на звільнення від профспілкової організації; відповідачем не виконано вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо її працевлаштування, їй не запропоновано всі наявні вакантні посади, що відповідають її кваліфікаційному рівню протягом періоду звільнення; при звільненні було порушено переважне право позивача на залишенні на роботі.

ОСОБА_1 просила:

визнати протиправним і скасувати наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_3 № 116/О-2 про припинення трудового договору від 30 травня 2022 року, про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України;

поновити ОСОБА_1 на роботі на відповідній посаді у ДП «МТП «Чорноморськ»;

стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31 травня 2022 року до дня винесення судового рішення у справі, виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача;

стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» витрати на правову допомогу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено:

визнано протиправним та скасовано наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_3 від 30 травня 2022 року № 116/О-2 про припинення трудового договору, про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України;

поновлено ОСОБА_1 на роботі в ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді провідного програміста служби інформаційних технологій (1931), СІТ_Відділ комп`ютерних технологій;

стягнено з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31 травня 2022 року по 25 квітня 2023 року в розмірі 243 253,20 грн з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів;

стягнено з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 17 600 грн;

стягнено з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь держави судовий збір в розмірі 4 417,30 грн.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №761/25605/17 Верховний Суд наголосив на факторах, які можуть бути передумовою для скорочення чисельності або штату працівників. Верховний Суд підтверджує, що роботодавець не може безпідставно здійснювати скорочення штату чи чисельності працівників. Відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов`язок власника підприємства або уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника;

згідно наказу в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» від 06 жовтня 2021 року № 351 підставою змін в організації виробництва і праці зазначено погодження Міністерством інфраструктури України 29 вересня 2021 року організаційної структури та штатного розпису в частині керівного складу ДП «МТП «Чорноморськ» з метою виключення дублюючих функцій та підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства. Відповідно до змісту вказаного наказу у список структурних підрозділів, що ліквідуються, увійшла також Служба інформаційних технологій, у складі якої серед інших значився відділ комп`ютерних технологій, в якому працювала позивачка на посаді провідного програміста. В свою чергу, серед новостворених структурних підрозділів на підприємстві значиться Служба комп`ютерних технологій. Так, згідно штатного розпису станом на 07 червня 2022 року у Службу комп`ютерних технологій увійшли такі відділи, як відділ комп`ютерних технологій, відділ зв`язку та відділ впровадження програмного забезпечення. Саме до відділу впровадження програмного забезпечення увійшла посада провідного програміста, що відповідає спеціальності позивачки. Як вбачається з записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , остання за період часу роботи на підприємстві довготривало працювала на відповідній посаді в структурних підрозділах, які протягом усього часу неодноразово змінювали свою назву, що фактично має місце й у даному конкретному випадку.

апеляційний суд зазначив, що докази в обґрунтування зміни істотних умов праці працівникам підприємства в матеріалах справи відсутні, ніяких інших документів (погодження Міністерством інфраструктури України організаційної структури та штатного розпису в частині керівного складу ДП «МТП «Чорноморськ», узгодження з профспілковими організаціями, які діють на підприємстві, економічні розрахунки економічного обґрунтування істотних умов праці працівників підприємства), як підстави для прийняття цих наказів, матеріали справи не містять, представником відповідача не надано таких доказів і в суді. Мотиви, якими керувався відповідач під час прийняття наказів від 06 жовтня 2021 року № 351, від 28 грудня 2021 року № 416, від 27 січня 2022 року № 16, від 08 лютого 2022 року №26, на думку апеляційного суду, носять загальний характер, без зазначення конкретних підстав для їх прийняття. Таким чином, суд зробив висновок про те, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами законність змін в організації і праці шляхом скорочення чисельності працівників ДП «МТП «Чорноморськ», ліквідації з 28 лютого 2022 року структурних підрозділів з усіма робочими місцями та посадами, у тому числі посади, яку обіймала позивачка, що надавало б відповідачу право на застосування пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, як результат прийняття оскаржуваного наказу. Прийняття рішення про скорочення штату або чисельності працівників хоч і є правом роботодавця, однак таке право не є абсолютним, оскільки судом визначено невиключний перелік підстав, що свідчать про обґрунтованість такого рішення;

відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на ДП «МТП «Чорноморськ» вакансії, які з`явилися протягом двох місяців і які існували на день звільнення. Одночасно із попередженням про звільнення, ОСОБА_1 було висунуто пропозицію щодо зайняття вакантної посади охоронника 4-го розряду. Проте, працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця, і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин. Невиконання обов`язку щодо працевлаштування вивільненого працівника, безумовно негативно впливає на законність процедури скорочення штату та слугує підставою для поновлення вивільненого працівника на роботі;

згідно штатного розпису до реорганізації та скорочення штатів відділи Служби інформаційних технологій передбачали в загальній кількості дві штатні одиниці провідного програміста, тоді як кількість штатних одиниць на посаді провідного програміста, які увійшли до відділу впровадження програмного забезпечення новоствореної Служби комп`ютерних технологій, згідно нового штатного розпису збільшено до трьох осіб. Згідно штатного заміщення новоутвореної Служби комп`ютерних технологій з трьох передбачених штатним розписом штатних одиниць провідного програміста відділу впровадження програмного забезпечення не працевлаштовано жодної особи. Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що 3 штатні одиниці вказаного відділу за посадою, якій позивачка відповідає за освітньо-кваліфікаційними ознаками, на час розгляду справи залишились вакантними. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Оскільки позивач ОСОБА_1 займала посаду певної спеціалізації з окладом в розмірі 17 499,00 грн, то пропозиція посади за іншою професією (охоронника 4-го розряду) з окладом у сумі 5 794,00 грн, що майже в чотири рази менше, ніж за попередньою посадою, за наявності вакантних посад, яким відповідає позивачка за освітньо-кваліфікаційними ознаками, є нічим іншим, ніж проявом надмірного формалізму, що є недопустимим. Таким чином, суд погодився з доводами сторони позивача щодо недотримання відповідачем вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України;

роботодавець порушив вимоги закону і проігнорував участь органу профспілки у питаннях зміни організації виробництва і праці на підприємстві. Суд зробив висновок про те, що керівництво ДП «МТП «Чорноморськ» в односторонньому порядку прийняло рішення з питань зміни організації виробництва і праці на підприємстві. Суд зазначив, що вказані обставини дають підстави суду сумніватись у законності ліквідації посади, яку обіймала позивачка, тому відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

оскільки суд зробив висновок про незаконність звільнення позивача, то в порядку статті 235 КЗпП України позивач має право на стягнення на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

суд першої інстанції також зробив висновок про стягнення на підставі частини шостої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 4 417,30 грн. Також, суд зазначив, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 17 600 грн, які позивачка понесла в зв`язку із зверненням до суду, що підтверджується відповідною квитанцією.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ДП «МТП «Чорноморськ» задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року змінено в частині мотивування. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законним і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи;

серед новостворених структурних підрозділів на підприємстві значиться Служба комп`ютерних технологій. Так, згідно із штатного розпису станом на 07 червня 2022 у Службу комп`ютерних технологій увійшли такі відділи, як відділ комп`ютерних технологій, відділ зв`язку та відділ впровадження програмного забезпечення. Саме до відділу впровадження програмного забезпечення увійшла посада провідного програміста, що відповідає спеціальності позивачки (а. с. 99-100). Як вбачається з записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , остання за період часу роботи на підприємстві довготривало працювала на відповідній посаді в структурних підрозділах, які протягом усього часу неодноразово змінювали свою назву, що фактично має місце й у даному конкретному випадку. Також судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на Підприємстві вакансії, які з`явилися протягом двох місяців і які існували на день звільнення. Так, одночасно із попередженням про звільнення, ОСОБА_1 було висунуто пропозицію щодо зайняття вакантної посади охоронника 4-го розряду. Проте, працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця, і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин. Невиконання обов`язку щодо працевлаштування вивільненого працівника, безумовно негативно впливає на законність процедури скорочення штату та слугує підставою для поновлення вивільненого працівника на роботі;

згідно із штатного розпису до реорганізації та скорочення штатів відділи Служби інформаційних технологій передбачали в загальній кількості дві штатні одиниці провідного програміста, тоді як кількість штатних одиниць на посаді провідного програміста, які увійшли до відділу впровадження програмного забезпечення новоствореної Служби комп`ютерних технологій, згідно нового штатного розпису збільшено до трьох осіб (а.с.96-101). Відповідно до штатного заміщення новоутвореної Служби комп`ютерних технологій з трьох передбачених штатним розписом штатних одиниць провідного програміста відділу впровадження програмного забезпечення не працевлаштовано жодної особи. Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що 3 штатні одиниці вказаного відділу за посадою, якій позивачка відповідає за освітньо-кваліфікаційними ознаками, на час розгляду справи залишились вакантними. Доказів протилежного матеріали справи не містять (а. с. 91-93). Оскільки позивач ОСОБА_1 займала посаду певної спеціалізації з окладом в розмірі 17499 грн, то пропозиція посади за іншою професією (охоронника 4-го розряду) з окладом у сумі 5794 грн, що майже в чотири рази менше, ніж за попередньою посадою, за наявності вакантних посад, яким відповідає позивачка за освітньо-кваліфікаційними ознаками, є нічим іншим, ніж проявом надмірного формалізму, що є недопустимим. Таким чином, суд погоджується з доводами сторони позивача щодо недотримання відповідачем вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України;

відповідно до табелю обліку робочого часу за квітень і травень місяці 2022 року ОСОБА_1 не працювала (а.с.121-122). Згідно із довідок за формою 2 про виплачену заробітну плату ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року по 31 травня 2022 року, у квітні та травні місяцях 2022 року заробітна плата позивачці не нараховувалася (а.с.108-109). Таким чином, для розрахунку втраченого заробітку позивачкою правильно використані дані з довідки про середньогодинну заробітну плату за лютий-березень 2022 року, коли позивачка працювала та їй було нарахована та виплачена заробітна плата. Згідно із довідки від 28 листопада 2022 року №568 за лютий-березень 2022 року середня заробітна плата ОСОБА_1 склала 17015,02 грн., середньогодинна заробітна плата - 129,39 грн. Загальна кількість днів з дня незаконного звільнення до дня винесення судом рішення склала 235 днів. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про стягнення втраченого заробітку в сумі 243253,20 грн. з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів обґрунтовані та підлягають задоволенню.

разом з тим, при зміні рішення суду першої інстанції в частині мотивування, апеляційний суд зазначив, що не можна погодитись з висновками суду першої інстанції щодо незаконності змін в організації і праці ДП «МТП «Чорноморськ», оскільки згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. Тобто, суд першої інстанції фактично увійшов в обговорення питання доцільності скорочення чисельності та штату працівників, що лежить поза межами компетенції суду, а тому такі мотиви суду першої інстанції підлягають виключенню;

апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про ознайомлення позивача із наявними вакантними посадами за списком (перелік робочих місць (посад) для заміщення працівниками порту станом на 29 березня 2022 року) з огляду на наступне. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 міститься правовий висновок про те, що «за положеннями частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків». Однак матеріали справи не містять перелік робочих місць (посад) для заміщення працівниками порту станом на 29 березня 2022 року, з якими ознайомлена ОСОБА_1 . Однак матеріали справи не містять жодних інших переліків вакантних посад на інші дати після повідомлення ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення;

твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Аргументи учасників справи

08 листопада 2023 року ДП «МТП «Чорноморськ» засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, у якій просило:

скасувати оскаржені судові рішення

ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

29 березня 2022 року позивачу під особистий підпис вручено попередження про наступне вивільнення та одночасно з цим запропоновано переведення на одну з наявних вакантних штатних одиниць, перелік вакансій станом на 29 березня 2022 року додавався до повідомлення. Після отримання цього попередження та переліку вакансій позивач не надала згоди на її переведення на одну з вакантних посад, а тому була звільнена на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці шляхом скорочення чисельності працівників. Під час звільнення позивачки відповідачем ураховано кваліфікацію, продуктивність праці та стаж роботи в порту. Позивач не користувалася переважним правом на залишення на роботі;

позивачем у позовні заяві не зазначено в чому конкретно виявляється незаконність наказу про звільнення. Позивач не зазначає конкретні порушення її трудових прав під час звільнення, а доводи позову зводяться до незгоди з наказами про зміни в організації виробництва і праці і змінами до нього;

оскільки позивач не надала згоди на переведення на іншу посаду, то її було звільнено законно;

підставою касаційного оскарження судових рішень ДП «МТП «Чорноморськ» у касаційній скарзі зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19; від 08 червня 2022 року у справі № 465/5654/16-ц; від 10 червня 2022 року у справі № 500/4430/19; від 14 червня 2022 року у справі № 465/7570/18; від 23 червня 2022 року у справі № 761/43507/19; від 27 червня 2022 року у справі № 227/2755/20; від 29 червня 2022 року у справі № 461/2102/20; від 30 червня 2022 року у справі № 755/15477/20; від 20 липня 2022 року у справі № 695/2568/18; постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 щодо виконання роботодавцем обов`язку щодо працевлаштування працівника (пропонування вакантних посад) під час скорочення чисельності та штату працівників;

позовні вимоги про стягнення з ДП «МТП «Чорноморськ» витрат на правничу допомогу є повністю необгрунтованими, а розмір витрат на правову допомогу, стягнутої оскаржуваними рішеннями, є явно не співмірним із складністю справи. В процесуальному законодавстві передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін;

при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц);

на підтвердження понесених Позивачем витрати на правову допомогу, адвокатом Позивача надано витяг з Договору про надання правової допомоги № 574 від 28 червня 2022 року та квитанції до прибуткового касового ордера на суму 17 600,00 грн. Разом з тим, адвокатом позивача не надано детального опису робіт (наданих послуг), не вказано часу, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу позивачу;

заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У січні 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала заяву, підписану представником ОСОБА_2 , в якій просить касаційне провадження закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

Заява мотивована тим, що в обґрунтування підстави відкриття касаційного оскарження скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах Верховного Суду: від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19; від 08 червня 2022 року у справі № 465/5654/16-ц; від 10 червня 2022 року у справі № 500/4430/19; від 14 червня 2022 року у справі № 465/7570/18; від 23 червня 2022 року у справі № 761/43507/19; від 27 червня 2022 року у справі № 227/2755/20; від 29 червня 2022 року у справі № 461/2102/20; від 30 червня 2022 року у справі № 755/15477/20; від 20 липня 2022 року у справі № 695/2568/18; від 07 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16-ц; від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц; від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; від 14 вересня 2022 року у справі № 295/190/20 та постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 але у зазначених постановах не йдеться про подібні правовідносини.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

02 січня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від03 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2023 року зазначено, що: наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19; від 08 червня 2022 року у справі № 465/5654/16-ц; від 10 червня 2022 року у справі № 500/4430/19; від 14 червня 2022 року у справі № 465/7570/18; від 23 червня 2022 року у справі № 761/43507/19; від 27 червня 2022 року у справі № 227/2755/20; від 29 червня 2022 року у справі № 461/2102/20; від 30 червня 2022 року у справі № 755/15477/20; від 20 липня 2022 року у справі № 695/2568/18; від 07 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16-ц; від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц; від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; від 14 вересня 2022 року у справі № 295/190/20 та постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 має вищу освіту та їй присвоєна кваліфікація математика. У матеріалах справи містяться свідоцтва та посвідчення, що свідчать про здобуття позивачем кваліфікацію спеціаліста з засобів обчислювальної техніки та програмного забезпечення.

Позивач працювала у ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (колишнє найменування - ДП «Іллічівський морський торгівельний порт») з 16 травня 1981 року на різних посадах, в тому числі: інженером-програмістом АСУ (1981-1987 роки), інженером-програмістом-керівником групи АСУ (1987-1998 роки), прикладним програмістом-керівником групи АСУ (1998-1999 роки), програмістом прикладним - керівником групи ОКТ (1999-2007 роки), програмістом прикладним 1 категорії Бюро проектування та програмного забезпечення Відділу комп`ютерних технологій (2007-2009 роки), програмістом прикладним 1 категорії Відділу проектування та програмного забезпечення Служби інформаційних технологій (2009-2013 роки), програмістом прикладним 1 категорії Відділу комп`ютерних технологій (2013 рік), провідним програмістом прикладним Сектору програмування та адміністрування технологій Фінансово-економічної служби, провідним програмістом прикладним Відділу комп`ютерних технологій, провідним програмістом прикладним Сектору програмування та адміністрування систем відділу комп`ютерних технологій, провідним програмістом прикладним відділу комп`ютерних технологій Служби інформаційних технологій (2013-2020 роки). З 05 травня 2021 року переведена провідним програмістом відділу комп`ютерних технологій Служби інформаційних технологій.

Згідно із посвідчення № 3872 від 01 липня 2001 року ОСОБА_1 є ветераном Іллічівського морського торгового порту.

Відповідно до штатного розпису станом на 12 січня 2022 року, відділ комп`ютерних технологій, в якому позивач до її звільнення працювала на посаді провідного програміста, входив у склад Служби інформаційних технологій. Посада провідного програміста відділу комп`ютерних технологій, яку обіймала ОСОБА_1 , передбачала місячний оклад 17 499 грн (105,68 грн - годинна ставка) тривалістю робочого тижня - 5 днів (40 годин).

Наказом в. о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» від 06 жовтня 2021 року № 351 «Про зміни в організації виробництва і праці» в ДП «МТП «Чорноморськ», створено нові структурні підрозділи та посади за списком, та з 10 січня 2022 року ліквідовано структурні підрозділи з усіма робочими місцями та посадами, що складають їхні штатні розписи, а також посади згідно переліку.

Наказом в. о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» від 28 грудня 2021 року № 416 «Про внесення змін до наказу від 06.10.2021 №351» внесені зміни, викладено пункт 3 цього наказу у новій редакції, відповідно до якої структурні підрозділи з усіма робочими місцями та посадами, що складають їхні штатні розписи, згідно переліку вирішено ліквідувати з 01 лютого 2022 року.

Наказом в. о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» від 27 січня 2022 року № 16 «Про внесення змін до наказу від 06 жовтня 2021 року №351» внесені зміни, викладено пункт 3 цього наказу у новій редакції, відповідно до якої структурні підрозділи з усіма робочими місцями та посадами, що складають їхні штатні розписи, згідно переліку вирішено ліквідувати з 15 лютого 2022 року.

Наказом № 26 від 08 лютого 2022 року «Про внесення змін до наказу від 06.10.2021 №351» до наказу від 06 жовтня 2021 року № 351 внесені зміни, викладено п. 3 цього наказу у новій редакції, відповідно до якої структурні підрозділи з усіма робочими місцями та посадами, що складають їхні штатні розписи, згідно переліку вирішено ліквідувати з 28 лютого 2022 року.

Про наступне вивільнення ОСОБА_1 була попереджена 29 березня 2022 року, при цьому, позивачці було запропоновано переведення на одну з наявних вакантних штатних одиниць в порту, а саме: на посаду охоронника 4-го розрядку з місячним посадовим окладом 5 794,00 грн.

Наказом в. о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» від 30 травня 2022 року № 116/О-2 «Про припинення трудового договору» позивача звільнено з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі частини першої пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Згідно із довідки від 28 листопада 2022 року № 568 за лютий-березень 2022 року середня заробітна плата ОСОБА_1 склала 17015,02 грн, середньогодинна заробітна плата - 129,39 грн.

Загальна кількість днів з дня незаконного звільнення до дня винесення судом рішення склала 235 днів.

Позиція Верховного Суду

Щодо оскарження судових рішень по суті

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15 вказано, що «оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що:

«за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21 (провадження № 61-5659св22) вказано, що: «однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 742/1209/18 (провадження № 61-1464св19) зазначено, що:

«за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків»;

«розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2021 року в справі № 756/7222/18 (провадження № 61-5634св21) зазначено, що: «Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник. Системний аналіз наведених положень КЗпП України дає підстави для висновку, що при звільненні працівників у зв`язку із скороченням чисельності чи штату працівників роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, чия посада ліквідується (скорочується), усі вакантні на день звільнення на підприємстві посади за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, у тому числі і у новостворених підрозділах».

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 зроблено правовий висновок, що «виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Посилання апеляційного суду при зменшенні розміру компенсації за час вимушеного прогулу на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» є помилковим, оскільки викладені в ньому роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП, яку виключено на підставі Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року».

Такий висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18), яка не вбачала підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (у справі № 6-511цс16).

У справі, що переглядається, встановивши, що роботодавцем не виконано його обов`язок і працівникові були запропоновані не всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення, суди зробили правильний висновок про задоволення позову.

Апеляційний суд, врахувавши усталену практику касаційного суду, обґрунтовано не погодився з висновками суду першої інстанції щодо незаконності змін в організації і праці ДП «МТП «Чорноморськ», оскільки суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. Як наслідок, апеляційний суд обґрунтовано змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в цій частині.

Щодо оскарження судових рішень в частині судових витрат

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).

Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення чи стосується такий довід (аргумент) оскарження судового рішення по суті чи тільки процесуального питання щодо судових витрат.

У справі, що переглядається:

в доводах апеляційній скарзі відповідача містилося посилання на те, що витрати на правничу допомогу не були обґрунтовані та підтверджені (а. с. 173-180);

апеляційний суд не звернув увагу, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) оскарження судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання щодо судових витрат;

в постанові апеляційного суду підстав відхилення або прийняття доводів апеляційної скарги в частині вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу не зазначено. По суті, апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України, не переглянув рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в частині розподілу витрат на правничу допомогу. За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції в цій частині.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в частині залишення рішення суду першої інстанції без змін щодо стягнення судових витрат прийнята без дотримання норм процесуального права. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального праваі зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; постанову апеляційного суду в частині залишення рішення суду першої інстанції без змін щодо стягнення судових витрат скасувати та в цій частині передати на новий розгляд до апеляційного суду; рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу належить залишити без змін; тому в задоволенні заяви про закриття касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись статтями 396 400 409 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , про закриття касаційного провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задовольнити частково.

РішенняІллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2023 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишити без змін.

Постанову Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року в частині залишення рішення суду першої інстанції без змін щодо стягнення судових витрат скасувати та в цій частині передати на новий розгляд до апеляційного суду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук