Історія справи

Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 718/2081/17

провадження № 61-11113св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Чернівецької області, у складі колегії суддів: Одинака О. О., Владичана А. І., Міцнея В. Ф., від 04 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Свої вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2013 року у справі № 718/292/13-ц задоволено його позов до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики у сумі 135 881 грн. Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 21 травня 2013 року. На виконання зазначеного рішення суду 17 червня 2013 року Кіцманським районним судом Чернівецької області видано виконавчий лист № 718/292/13-ц та 19 червня 2013 року відкрито виконавче провадження № 38539068. Вищевказане рішення суду не виконано, кошти позивачу не повернуто. Позивач вважає, що має право на отримання інфляційних втрат за користування відповідачем коштами, оскільки внаслідок інфляційних процесів відбулося знецінення національної валюти України, що завдало йому шкоди, та трьох процентів річних. Просив стягнути в межах строку позовної давності, за період з 01 вересня 2014 року по 18 серпня 2017 року, втрати від інфляції у сумі 125 859, 78 грн, 3 % річних в сумі 12 095, 27 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 1 379, 55 грн.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області, у складі судді Мінів О. І., від 06 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати у сумі 125 859, 78 грн та три відсотки річних у сумі 12 095, 27 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у відповідності до рішення Кіцманського районного суду від 04 квітня 2013 року із боржника стягнуто борг за договором позики в гривневому еквіваленті у сумі 135 881 грн. Цей борг відповідачем не сплачений, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 625 ЦК України. Позивачем наданий розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних за період 01 вересня 2014 року по 18 серпня 2017 року, який проведений від несплаченої боржником суми у гривнях.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 04 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 листопада 2017 року у частині стягнення з ОСОБА_3на користь ОСОБА_2інфляційних втрат у сумі 125 859, 78 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами було укладено договір позики в іноземній валюті, а тому районним судом помилково застосовано до спірних правовідносин положення частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати інфляційних втрат. На підставі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2013 року про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором в гривні між сторонами не виникли цивільні права та обов'язки відповідно до правил частини п'ятої статті 11 ЦК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 04 січня 2018 року і залишити в силі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення частини другої статті 625 ЦК України, а також не взято до уваги, що саме з часу набрання законної сили рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2013 року по справі № 718/292/13-ц - 21 травня 2013 року - валюта виконання грошового зобов'язання змінена на гривню. І саме з цього часу позивач поніс матеріальні втрати внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання. Інфляційні втрати нараховані після набрання чинності рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2013 року, а саме за період з 01 вересня 2014 року по 18 серпня 2017 року. Питання про застосування індексу інфляції за період існування між сторонами у справі грошового зобов'язання в іноземній валюті - доларах США, позивачем не ставилося.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 21 травня 2013 року, по справі № 718/292/13-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики у сумі 135 881 грн (а. с. 9-11).

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що 23 травня 2012 року ОСОБА_2 передав у позику ОСОБА_3 17 000 доларів США, що становить 135 881 грн, що підтверджується розпискою, які остання зобов'язалась повернути на протязі двох місяців. У визначений термін ОСОБА_3 борг не повернула.

19 червня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 38539068 щодо виконання судового рішення у справі № 718/292/13-ц, яке не виконано. На час розгляду цієї справи виконавчий лист перебував на виконанні у Кіцманському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області. Відповідач грошові кошти в сумі 135 881 грн не повернула позивачу.

Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня

2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційним судом не надано належної оцінки рішенню Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2013 року по справі № 718/292/13-ц, яким задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та стягнуто борг (як визначив позивач ОСОБА_2.) у сумі 135 881 грн, тобто в національній валюті.

Судом апеляційної інстанції зроблено неправильний висновок про неможливість застосування індексу інфляції до суми боргу з огляду на те, що грошове зобов'язання між сторонами виникло в іноземній валюті.

Оскільки відповідальність за статтею 625 ЦК України настає, зокрема, за невиконання судового рішення про стягнення грошових коштів у національній валюті, то до такої суми заборгованості підлягає застосуванню індекс інфляції.

Апеляційний суд вищезазначених обставин справи не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 212 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 213 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи та правильно вирішив спір. Висновки місцевого суду щодо застосування положень статті 625 ЦК України відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 30 травня 2018 року по справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 04 січня 2018 року скасувати, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 листопада 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта