Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.01.2019 року у справі №573/624/17

Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 573/624/17-ц

провадження № 61-34757 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро»,

представник позивача - Тимошенко СергійАнатолійович,

відповідачі: ОСОБА_5, фермерське господарство «Снігірьова Олексія Анатолійовича»,

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

представник фермерського господарства «Снігірьова Олексія Анатолійовича» - Дереза Микита Едуардович,

третя особа - служба з державної реєстрації прав Білопільської міської ради Сумської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро» на рішення апеляційного суду Сумської області від 09 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро» (далі - ТОВ «Саан-Агро») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_5, фермерського господарства «Снігірьова Олексія Анатолійовича» (далі - ФГ «Снігірьова О. А.», третя особа - служба з державної реєстрації прав Білопільської міської ради Сумської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 січня 2007 року між ТОВ «Саан-Агро» та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області, площею 2,73 га (рілля) строком - по січень 2017 року.

Вказаним договором передбачено, що після закінчення строку його дії орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. 02 грудня 2016 року ТОВ «Саан-Агро» направило ОСОБА_5 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, до якого додало проект додаткової угоди.

Наприкінці січня 2017 року ними отримано лист від ОСОБА_5, відповідно до якого останній відмовляється поновити вищевказаний договір оренди земельної ділянки, оскільки бажає самостійно розпоряджатися земельною ділянкою.

01 лютого 2017 року ОСОБА_5 уклав договір емфітевзису з ФГ «Снігірьова О. А.», який 03 березня 2017 року було зареєстровано.

Враховуючи те, що діями відповідача було порушено переважне право на поновлення договору оренди землі, ТОВ «Саан-Агро» просило суд визнати недійсним договір емфітевзису, який укладено 01 лютого 2017 року між ФГ «Снігірьова О. А.» та ОСОБА_5; визнати договір оренди земельної ділянки від 02 січня 2007 року укладеного між ТОВ «Саан-Агро» та ОСОБА_5, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди земельної ділянки; зобов'язати ОСОБА_5 вчинити дії щодо укладення/підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2007 року.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 06 червня 2017 року у складі судді Терещенко О. І. у задоволені позову ТОВ «Саан-Агро» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не скористався своїм переважним правом на укладення договору оренди землі із ОСОБА_5, оскільки відсутні такі складові, як направлення позивачем листа-повідомлення орендодавцю про своє бажання поновити договір оренди та волевиявлення ОСОБА_5 на укладення додаткової угоди. Таким чином, відсутні законні підстави для визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 01 лютого 2017 року між ФГ «Снігірьова О. А.» та ОСОБА_5, який зареєстровано 03 березня 2017 року.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 09 серпня 2017 року рішення Білопільського районного суду Сумської області від 06 червня 2017 року скасовано.

У задоволенні позову ТОВ «Саан-Агро» відмовлено з інших правових підстав.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не було порушено місячного строку про направлення пропозиції про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки, передбаченого пунктом 8 договору від 02 січня 2007 року та частиною другою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а тому позивач, як орендар земельної ділянки, мав переважне право серед інших на поновлення строку на укладення договору оренди.

Проте, 01 лютого 2017 року між ОСОБА_5 та ФГ «Снігірьова О. А.» укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Таким чином, оскільки між відповідачами було укладено договір емфітевзису, який є іншим видом користування чужою земельною ділянкою, позивач не мав переважного права на укладення договору оренди перед ФГ «Снігірьова О. А.».

У касаційній скарзі ТОВ «Саан-Агро», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що укладення між ОСОБА_5 та ФГ «Снігірьова О. А.» договору емфітевзису порушує переважне право ТОВ «Саан-Агро», як орендаря, на укладення договору оренди земельної ділянки, яке закріплено у статті 33 Закону України «Про оренду землі» та в укладеному договорі оренди землі від 02 січня 2007 року.

Вказує, що апеляційний суд, мотивуючи прийняте ним рішення здійснив аналіз Глави 33 ЦК України та Глави 16-1 ЗК України замість дослідження та наданню оцінки самому договору емфітевзису від 01 лютого 2017 року.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено судами з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельною ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, частиною першою статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Саан-Агро» з інших правових підстав, апеляційний суд виходив із того, що між ОСОБА_5 та ФГ «Снігірьова О. А.» укладено не договір оренди земельної ділянки, а договір емфітевзису, який є іншим видом користування чужою земельною ділянкою, а тому позивач в такому випадку не мав переважного права на укладення договору перед іншими. Крім того, зазначений договір емфітевзису укладено після закінчення дії договору оренди від 02 січня 2007 року.

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Саан-Агро»належним чином виконувало умови договору про оренду земельної ділянки від 02 січня 2007 року та повідомило ОСОБА_5 про намір продовжити їх дію на новий строк, а тому має переважне право на оренду, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом вищенаведеної норми права такий спосіб поновлення договору оренди може мати місце лише тоді, коли сторони до закінчення строку дії договору не вчиняли будь-яких значимих юридичних дій, передбачених частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Як встановлено судами, 18 січня 2017 року ОСОБА_5 листом повідомив позивача про те, що він не має наміру поновлювати дію договору оренди землі та залишає за собою право самостійно розпоряджатися земельною ділянкою.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Судувід 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц(провадження № 14-65цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відсутні підстави для застосування частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки до закінчення строку дії договору оренди орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.

Крім того, як вірно зазначив апеляційний суд, між ТОВ «Саан-Агро» і ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки, що відноситься до зобов'язальних правовідносин, а між ОСОБА_5 і ФГ «Снігірьова О. А.» - договір емфітевзису, що відноситься до речового права.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Саан-Агро» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 09 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І.Гулько

Ю. В.Черняк