Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.01.2019 року у справі №243/3548/17

Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 243/3548/17-ц

провадження № 61-33366св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Фонд державного майна України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Фонду державного майна України про стягнення індексації заробітної плати за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Гусинського М. О. від 02 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області у складі колегії суддів: Соломахи Л. І., Мальованого Д. В., Осипчук О. В., від 14 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України про стягнення індексації заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що він працював у відкритому акціонерному товаристві «Содовий завод» (далі - ВАТ «Содовий завод») з 11 вересня 1992 року до 01 березня 1999 року. Під час його роботи підприємство несвоєчасно та не в повному обсязі виплачувало йому заробітну плату, не розрахувалося з ним після його звільнення й до теперішнього часу.

Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 09 жовтня 1997 року з ВАТ «Содовий завод» на його користь стягнуто заборгованість із заробітної плати у розмірі 2 060,76 грн. Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 09 квітня 1999 року з ВАТ «Содовий завод» на його користь стягнуто заборгованість із заробітної плати у розмірі 1 148,52 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом.

У травні 2016 року йому була виплачена заборгованість із заробітної плати за рішеннями суду від 09 жовтня 1997 року у розмірі 2 060,76 грн та від 09 квітня 1999 року у розмірі 1 148,52 грн.

03 березня 2017 року за рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з ВАТ «Содовий завод» на його користь стягнуто індексацію заробітної плати у розмірі 25 995,31 грн. Виконавчий лист був своєчасно наданий до ліквідатора ВАТ «Содовий завод», але рішення суду не виконано.

Станом на 01 січня 2013 року у Реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100 % статутного капіталу ВАТ «Содовий завод».

Вважав, що відповідно до частини другої статті 619 ЦК України відповідач, будучи 100 % власником підприємства, має відповідати за боргами підприємства як особа, яка несе субсидіарну відповідальність.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з Фонду державного майна України індексацію заборгованості із заробітної плати у розмірі 25 995, 31 грн.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що правові підстави для субсидіарної відповідальності Фонду державного майна України та стягнення з нього індексації заборгованості із заробітної плати, яка своєчасно не була виплачена позивачу ВАТ «Содовий завод», відсутні. Фонд державного майна України не є правонаступником ВАТ «Содовий завод». Крім того, позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення індексації заборгованості із заробітної плати у розмірі 25 995, 31 грн вже були предметом судового розгляду і задоволені в повному обсязі рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4відхилено.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши також, що вимоги позивача щодо виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2017 року про стягнення на його користь індексації заборгованості із заробітної плати у розмірі 25 995,31 грн мають задовольнятися у порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Посилання позивача на статтю 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є безпідставними.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що порушено його право, гарантоване статтями 3, 6, 8, 21, 24, 28, 32, 43, 46, 55, 59 Конституції України, статтями 5, 115, 116, 117 КЗпП України, статтею 1 Першого Протоколу, статтями 6, 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

За весь час державні органи не вжили заходів щодо сплати заборгованості із заробітної плати та виконання рішень суду, не припинили порушення його прав протягом тривалого часу. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави. Виплату заборгованості із заробітної плати він чекає шістнадцять років.

Поряд із відповідальністю боржника законодавством передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи, яким є Фонд державного майна України.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

31 травня 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, щопозивач працював на підприємстві, яке створено у формі ВАТ «Содовий завод».

Постановою господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2017 року з ВАТ «Содовий завод» на його користь стягнуто індексацію заробітної плати у розмірі 25 995,31 грн, але рішення суду не виконано.

Відповідно до частини 1 статті 152 ЦК України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Частиною 2 статті 152 ЦК України передбачено, що акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать (крім випадків, установлених законом).

За приписами частини першої статті 176 ЦК Українидержава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною третьоюстатті 96 ЦК Україниучасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Згідно зі статтями1, 5 Закону України «Про Фонд державного майна України»Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. До повноваження Фонду державного майна України належить погодження мирових угод, планів санації і переліків ліквідаційних мас та змін і доповнень до них у справах про банкрутство господарських організацій з корпоративними правами держави понад 50 відсотків їх статутного капіталу, які перебувають у процесі приватизації.

Таким чином, правовідносини, які склалися між ВАТ «Содовий завод» та Фондом державного майна, - є правовідносинами засновника та створеного ним підприємства, за якими засновник не відповідає по боргах підприємства, а підприємство не відповідає по боргах засновника, тому Фонд держмайна України у силу статті 176 ЦК України не несе субсидіарну відповідальність по боргах ВАТ «Содовий завод», також він не є правонаступником ВАТ «Содовий завод».

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим Законом.

Таким чином, вирішуючи спір, суди повно та всебічно з'ясували обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Отже, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Посилання касаційноїскарги на неврахування судами норм Конституції України і міжнародного права не спростовує висновків суду, оскільки законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, цим нормам права не суперечить.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, оскільки вимоги позивача щодо виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2017 року про стягнення на його користь індексації заробітної плати у розмірі 25 995,31 грн мають задовольнятися у порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Інші доводи касаційної скарги є безпідставними, висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк