Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.03.2021 року у справі №758/8342/19

Постанова

Іменем України

02 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 758/8342/19

провадження № 61-1331св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підписану адвокатом Басараб Наталією Володимирівною, на постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в складі колегії суддів Шебуєвої В.

А., Крижанівської Г. В., Оніщука М. І.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина. Вказував, що крім нього спадкоємцями є його мати ОСОБА_2 та сестра ОСОБА_3. В обґрунтування поважності причин пропуску шестимісячного строку для звернення із заявою про прийняття спадщини посилався на те, що проживає на тимчасово окупованій території України (в Автономній Республіці Крим), що ускладнює для нього відвідування нотаріуса в м. Києві за місцем відкриття спадщини. Зазначав також, що у відведений для прийняття спадщини період він тривалий час хворів.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року в складі судді Гребенюка В. В. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності непереборних труднощів, які перешкоджали йому подати заяву про прийняття спадщини в установлений законом строк. Врахувавши спосіб прийняття спадщини, яким скористався позивач, а саме звернення із заявою про прийняття спадщини до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори шляхом її надсилання поштою після нотаріального посвідчення нотаріусом у м.

Москва, суд уважав, що обставини перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період з 05 лютого 2019 року по 21 травня 2019 року та обмеження сполучення між материковою Україною й тимчасово окупованою територією АР Крим не свідчать про відсутність у позивача можливості прийняти спадщину раніше у той самий спосіб (шляхом направлення поштою нотаріально посвідченої заяви про прийняття спадщини).

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника позивача задоволено, рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено: визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після його батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційний суд урахував, що на території АР Крим відсутні діючі державні органи, які б забезпечували реалізацію громадянами України своїх прав, та зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача про перебування на стаціонарному лікуванні в період установленого законом строку на прийняття спадщини, що створювало для позивача істотні труднощі для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Висновки суду першої інстанції про можливість подання позивачем заяви про прийняття спадщини раніше апеляційний суд визнав необґрунтованими, оскільки відповідно до положень статті 1270 ЦК України спадкоємець має право подати заяву про прийняття спадщини в будь який день протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця. Установивши, що строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 закінчився 27 квітня 2019 року, а позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 05 лютого 2019 року по 21 травня 2019 року, апеляційний суд уважав зазначені обставини поважними причинами пропуску строку звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Колегія суддів також прийняла до уваги, що позивач пропустив незначний строк при зверненні до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, надіславши її після закінчення стаціонарного лікування.

Аргументи учасників справи

22 січня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просили її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів існування у нього перешкод для своєчасного звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, зокрема, доказів неможливості виїхати з тимчасово окупованої території або надіслати поштою нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини. Вказують, що позивач не був екстрено госпіталізований, а прибув на планове лікування до м. Москва, де перебував з 05 лютого 2019 року по 21 травня 2019 року. При цьому доказів неможливості подати заяву про прийняття спадщини до початку лікування позивач також не надав.

Зазначають, що позивач вже отримав від ОСОБА_2 грошові кошти, еквівалент яких значно перевищує його частку в спадщині, у зв'язку з чим він і не подавав заяву про прийняття спадщини в установлений законом строк.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 05 квітня 2021 року зазначено, що заявник оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, вказуючи про неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року в справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15 та постанові Верховного Суду від 12 лютого 2018 року в справі № 712/656/15-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та спадкоємцем за законом першої черги.

Іншими спадкоємцями ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_2 та дочка

ОСОБА_3

14 листопада 2018 року на підставі заяви відповідачів Чотирнадцятою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Відповідно до виписних епікризів № 4739/03, № 9175/01 позивач, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, в період з 05 лютого 2019 року по 21 травня 2019 року перебував в Московському клінічному науково-практичному центрі на стаціонарному лікуванні.

29 травня 2019 року приватний нотаріус м. Москви Карліна В. О. посвідчила заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яку 14 червня 2019 року позивач, перебуваючи в Севастополі, направив до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів не приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1217, 1223 ЦК України.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 484/1626/20 (провадження № 61-18752св20) зроблено висновок, що: "поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини 3 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи".

У справі, що переглядається, зазначаючи про поважність причин пропуску встановленого законом шестимісячного строку на прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на дві підстави: 1) ускладнене пересування й неможливість реалізації прав громадян України на тимчасово окупованій території АР Крим та 2) тривале перебування на стаціонарному лікуванні.

Перевіряючи доводи позивача, апеляційний суд прийняв до уваги, що на території АР Крим відсутні діючі державні органи, які б забезпечували реалізацію громадянами України своїх прав. Разом з тим поважною причиною пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини апеляційний суд визнав саме тривалу хворобу позивача.

За таких обставин колегія суддів доводи касаційної скарги про ненадання позивачем доказів неможливості виїхати з тимчасово окупованої території АР Крим не аналізує.

Установивши, що ОСОБА_1 мав право на подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька з 27 жовтня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, однак перебував на стаціонарному лікуванні з 05 лютого 2019 року по 21 травня 2019 року, тобто протягом значної частини встановленого законом строку для прийняття спадщини, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність у позивача істотних перешкод для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення йому додаткового строку для звернення до нотаріуса в порядку статті 1272 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач перебував на плановому лікуванні, спростовуються змістом виписних епікризів № 4739/03, № 9175/01, належну оцінку яким надано судом апеляційної інстанції. При цьому за встановлених судом обставин наявності у позивача перешкод для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини внаслідок його тривалої хвороби характер звернення за медичною допомогою (плановий чи екстрений) не має правового значення в контексті положень статті 1272 ЦК України.

Аргументи касаційної скарги про ненадання позивачем доказів неможливості звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини до 05 лютого 2019 року (початку стаціонарного лікування) колегія суддів відхиляє, оскільки в силу положень частини 1 статті 1270 ЦК України позивач мав право подати відповідну заяву в будь-який день до закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, однак внаслідок перебування на стаціонарному лікуванні протягом трьох місяців до моменту закінчення встановленого законом строку був позбавлений такої можливості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 3 статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 484/1626/20 (провадження № 61-18752св20), не дають підстав уважати, що постанова апеляційного суду прийнята з недотриманням норм матеріального або процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підписану адвокатом Басараб Наталією Володимирівною, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук