Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2021 року у справі №569/16262/14

Постанова

Іменем України

02 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 569/16262/14

провадження № 61-3917св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2019 року в складі судді Гордійчук І. О. та на постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року в складі колегії суддів Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Хилевича С. В. в частині закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

У жовтні 2014 року управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулося з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зобов'язання відповідача за власний рахунок провести перебудову прибудови до квартири АДРЕСА_1 під балкон згідно державних будівельних норм.

Позов мотивувало тим, що прибудоване приміщення не є балконом, а є розширенням квартири АДРЕСА_2, що не відповідає розпорядженню міського голови від 31 березня 2004 року №752-р та істотно порушує будівельні норми і правила.

У листопаді 2014 року треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 пред'явили самостійні позовні вимоги до ОСОБА_1 про визнання будівництва самочинним, зобов'язання здійснити перебудову, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, роз'єднано позовні вимоги управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та позовні вимоги третіх осіб до ОСОБА_1; провадження у справі в частині позовних вимог управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1 закрито; позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання будівництва самочинним, зобов'язання здійснити перебудову, відшкодування майнової та моральної шкоди виділено в самостійне провадження.

Судові рішення мотивовані тим, що пред'явлення управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради позову в цій справі обумовлено реалізацією позивачем передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин. За таких обставин суди вважали, що первісний позов підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. З урахуванням неможливості об'єднання в одному провадженні позовних вимог, які належить розглядати за правилами різного судочинства, суди вважали за необхідне роз'єднати подані в цій справі позови та виділити позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в самостійне провадження.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просили їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що справа перебувала на розгляді в судах з 2014 року та протягом п'яти років суди не ставили під сумнів визначену позивачем юрисдикцію спору. Треті особи з самостійними вимогами щодо предмета спору наполягають на тому, що спори про здійснення перебудови та/або знесення об'єктів самочинного будівництва мають нерозривно тісний зв'язок з цивільними правами та майновими інтересами учасників справи. Саме така судова практика з приводу визначення юрисдикції подібних спорів й існувала на момент подання управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради позову в справі, що переглядається. Заявники вказують, що необґрунтоване затягування судом розгляду справи протягом тривалого часу не є підставою для застосування нової судової практики Верховного Суду, який змінив усталену позицію щодо належності спорів про знесення самочинного будівництва до юрисдикції цивільних судів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року касаційну скаргу на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2019 року та на постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року в частині роз'єднання позовних вимог повернуто заявникам.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2019 року та на постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року в частині закриття провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 16 квітня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

З урахуванням змісту ухвал Верховного Суду від 16 квітня 2021 року ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2019 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року переглядаються в касаційному порядку лише в частині закриття провадження в справі за позовом управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання здійснити перебудову.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів не приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на момент пред'явлення управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради позову) кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 3 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А в частині другій цієї статті вказано, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

За змістом статті 15 ЦПК України як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених статті 15 ЦПК України.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина 1 статті 15 ЦПК України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України (у редакції, чинній на момент пред'явлення управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради позову) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом пункту 5 частини 4 статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, зокрема в інших випадках, встановлених законом.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі № 464/5497/13-ц (провадження № 14-544цс19) зазначено, що "до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу. [..] У справі, що розглядається, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася з позовом про зобов'язання відповідачів демонтувати самочинно збудовані об'єкти, які були побудовані ними в межах "червоних ліній", без документів на землекористування, погодженої проектної документації, розпорядчого документа виконавчого органу та дозволу на виконання будівельних робіт, у зв'язку з невиконанням у добровільному порядку розпорядження позивача від 11 квітня 2013 року № 168 "Про демонтаж самочинно збудованих об'єктів на АДРЕСА_2", тобто з підстав, передбачених частиною 7 статті 376 ЦК України. Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже, і публічно-правову природу таких правовідносин. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір, який є предметом цього розгляду, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта містобудування. Справа за позовом такого суб'єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про демонтаж самочинно збудованого об'єкта, відповідно до наведеного вище припису закону належить до юрисдикції адміністративних судів".

У справі, що переглядається, встановивши, що пред'явлення управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради позову в цій справі обумовлено реалізацією позивачем передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, що свідчить про публічно-правову природу спірних правовідносин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про підвідомчість пред'явленого управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради позову судам адміністративної юрисдикції.

У пункті 5 частини 3 статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина 2 статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частина 2 статті 12 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частина 2 статті 12 ЦПК України випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, оскарженими судовими рішеннями роз'єднано позовні вимоги управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та позовні вимоги третіх осіб до ОСОБА_1 в окремі провадження, а провадження у справі в частині позовних вимог управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1 закрито.

Не погодившись з судовими рішеннями, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 оскаржили його до суду касаційної інстанції. Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради та ОСОБА_1 не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка позивача та відповідача свідчить про їх повну згоду з оскарженими судовими рішеннями у частині закриття провадження у справі.

Аналіз аргументів касаційної скарги з урахуванням виділення позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в самостійне провадження свідчить, що треті особи не навели переконливих доводів того, яким чином оскаржені судові рішення в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1 порушує їх права та інтереси за умови, що позивач та відповідач не оскаржили ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, тобто погодилися з судовими рішеннями.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав уважати, що оскаржені судові рішення в частині закриття провадження у справі прийняті з порушенням норм процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року в частині закриття провадження у справі за позовом управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання здійснити перебудову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук