Постанова

Іменем України

09 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 709/1089/17

провадження № 61-12745сво18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Силікат-1»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року у складі судді Кваші І. М. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2018 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувсядо суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Силікат-1» (далі - ТОВ «Силікат-1») про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що після смерті матері він успадкував земельну ділянку кадастровий номер 7125155100:04:000:0594, що знаходиться на території Чорнобаївської селищної ради Чорнобаївського району Черкаської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після оформлення права власності на земельну ділянку йому стало відомо, що земельна ділянка на підставі договору оренди від 09 листопада 2010 року, який укладено від імені його матері представником, перебуває у користуванні ТОВ «Силікат-1».

Спадкодавець померла у 2012 році і з 2013 року орендна плата не сплачувалася. Також він має сумніви щодо сплати орендної плати у період із 2009 до 2012 року. Вважав, що такими діями, відповідно, йому завдано моральну шкоду.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «Силікат-1» на свою користь орендну плату за період із 2009 року до 2013 року включно у розмірі 12 563,35 грн; нараховану, але частково невиплачену орендну плату за 2014, 2015, 2016 роки в розмірі 4 047,79 грн; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 16 000,00 грн; розірвати договіроренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Силікат-1 і зареєстрований у Чорнобаївському РВ Черкаської РФ «Центр ДЗК» 09 листопада 2010 року за № 041079700064.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині стягнення орендної плати, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки після смерті матері у 2012 році він своєчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак з позовом про стягнення орендної плати за вказані роки звернувся лише у травні 2017 року.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення орендної плати за період із 2013 по 2016 рік, суд виходив з встановлених обставин сплати відповідачем орендної плати за ці роки під час розгляду справи. При цьому суд виходив із того, що відповідальність за несплату відповідачем орендної плати за вказаний період несе позивач, оскільки він повідомив відповідача про свої права на спадкове майно лише 13 січня 2017 року та саме тоді надав платіжні реквізити для перерахунку грошових коштів. За відсутності в орендаря даних про нового власника земельної ділянки товариство було позбавлене можливості сплатити орендну плату за 2013-2016 роки у встановлений договором строк.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині розірвання договору оренди, суд виходив із відсутності систематичності несплати товариством орендної плати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2018 року,

а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно застосували строки позовної давності в частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за 2011-2012 роки, оскільки право на позов про стягнення цих сум виникло у ОСОБА_1 лише у 2016 року після оформлення спадкових прав.

Факт систематичної несплати орендної плати мав місце також у 2013-2015 роках та частково у 2016 році, що є підставою розірвання договору оренди землі. Відмовляючи в частині позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки, суди не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, відповідно до якого у разі систематичної несплати орендної плати, тобто систематичного порушення умов договору, наявні підстави для розірвання такого правочину.

Судами також не досліджено оригінал договору оренди і відмовлено позивачу в його витребуванні. На підставі недостовірних доказів суди визначили суми заборгованості з орендної плати і тому дійшли помилкового висновку про повну виплату орендної плати позивачу відповідачем. Безпідставно судами не враховані докази про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку орендної плати та застосування індексації орендної плати.

Аргументи інших учасників справи

У травні 2018 року ТОВ «Силікат» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2018 року - без змін.

Відзив мотивовано безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги та законністю оскаржуваних судових рішень, ухвалених на підставі повного та об`єктивного вивчення всіх обставин, що мають значення для справи, із застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 709/1089/17 та витребувано її матеріали з Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року цивільну справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року справу № 709/1089/17 (провадження № 61-12745св18) передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року прийнято та призначено до розгляду справу Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 лютого 2010 року між представником ОСОБА_2 за довіреністю від 11 січня 2010 року ОСОБА_3 та ТОВ «Силікат-1» як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років. Вказаний договір згідно з відміткою на останньому аркуші 09 листопада 2010 року зареєстрований у Чорнобаївському РВ Черкаської РФ ДП «Центр ДЗК» № НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_1

ОСОБА_1 своєчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину не отримав. Звернення до суду для визнання права власності на спадкове майно було обумовлене відсутністю правовстановлюючих документів на нього, що перешкодило оформити спадщину у нотаріальному порядку. Право власності він зареєстрував 25 липня 2016 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 липня 2016 року за ОСОБА_1 визнано право власності у порядку спадкування за законом на земельну ділянку кадастровий номер 7125155100:04:000:0594 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,45 га, що знаходиться на території Чорнобаївської селищної ради Чорнобаївського району Черкаської області та належала його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21 листопада 2017 року представник ТОВ «Силікат-1» Цинда Л. Г. звернулася до суду із заявою про застосування строків позовної давності у цій справі.

Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

У частині другій статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що існує різний підхід до розуміння та тлумачення поняття «систематична несплата орендної плати» та змісту частини першої статті 537 ЦК України, якою передбачено, що боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду при ухваленні постанов у подібних правовідносинах.

Прикладом наявності протилежних за змістом правових висновків у судових рішеннях Верховного Суду є постанова від 17 квітня 2019 року у справі № 365/315/16 (провадження № 61-23532св18), ухвалена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, та постанова від 21 травня 2018 року у справі № 479/187/17 (провадження № 61-4907св18), ухвалена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

У постанові від 17 квітня 2019 року суд, виходячи з тлумачення частини першою статті 537 ЦК України, якою передбачено, що боржник у випадках передбачених цією статтею, має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних із нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, дійшов до висновку, що не внесення таких платежів є порушенням з боку орендаря умов договору оренди.

У постанові від 21 травня 2018 року у справі № 479/187/17 (провадження № 61-4907св18), суд, дійшовши до висновку про систематичне порушення обов`язку зі сплати орендної плати з боку орендаря, виходив із того, що орендар не надав суду доказів щодо відсутності даних про орендодавця, що він сплатив суми орендної плати у депозит нотаріуса, або відкрив для перерахування коштів рахунок

«На вимогу».

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначала, що за змістом частини першої статті 537 ЦК України в разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних із нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори. При цьому колегія суддів виходила із того, що ця норма матеріального права передбачає право, а не обов`язок перерахування коштів.

З огляду на зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважавза необхідне відступити від висновків колегій суддів інших судових палат Касаційного цивільного суду, викладених у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 17 квітня 2019 року у справі № 365/315/16 (провадження № 61-23532св18) та постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2018 року у справі № 479/187/17 (провадження № 61-4907св18),про порушення орендарями умов договору щодо сплати орендної плати у зв`язку з невиконанням передбаченої цією нормою права можливості сплати орендної плати у депозит нотаріуса.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Аналіз норми матеріального права та їх застосування

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк,

а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно

до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 537 ЦК Україниборжник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей

або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора

або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання

або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору вимагати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак, зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перерахування коштів на депозит нотаріуса, крім визначеного законом лише такого права, та нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплати цих сум.

А тому не використання ТОВ «Силікат-1» свого права на внесення орендної плати на депозит нотаріуса не може тлумачитися як невиконання ним зобов`язання, не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 21 травня 2018 року у справі № 479/187/17, провадження № 61-4907св18 та від 17 квітня 2019 року у справі № 365/315/16-ц, провадження № 61-23532св18, оскільки у зазначених справах у задоволенні позовних вимог відмовлено за їх недоведеністю.

Висновки щодо касаційної скарги та судових рішень

Згідно з частиною першої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Також відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судами встановлено, що позивач набув права власності на земельну ділянку 25 липня 2016 року (після її державної реєстрації), а отже, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що саме з 25 липня 2016 року у позивача виникло право вимагати у відповідача сплати орендної плати, а саме: з моменту отримання ним спадщини.

Враховуючи момент виникнення у позивача права на одержання орендної плати (що мало місце у 2016 році), порушення строків сплати орендної плати буде у разі її невнесення орендарем до 31 грудня 2016 року.

При цьому, орендна плата за попередні роки також має бути сплачена у вказаний строк, адже за відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки сплатити її до кінця попередніх років на користь позивача відповідач фактичної можливості не мав.

Судами встановлено, що 20 березня 2017 року позивачу було перераховано кошти в розмірі 2 504,21 грн, а 07 листопада 2017 року -

у розмірі 7 920,27 грн, що є орендною платою за 2013-2016 роки, крім того, орендарем була погашена вся заборгованість по орендній платі.

А тому, встановивши всі фактичні обставини справи, суди першої

та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про те, що орендарем допущено одноразове порушення обов`язку по сплаті орендної плати стосовно її строків, а тому обґрунтовано вважали відсутнім систематичне порушення такого обов`язку, що, у свою чергу, давало б підстави для розірвання договору оренди землі.

У частині застосування строків позовної давності треба зазначити наступне.

Так, відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З цих підстав, враховуючи наявність заяви відповідача про застосування строків позовної давності, відсутність та встановлені судами фактичні обставини справи, в частині моменту порушення права позивача, суди зробили правильний висновок, що вимоги про стягнення орендної плати за 2010, 2011, 2012 роки задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Крім того, вірним та обґрунтованим є висновок судів у частині відмови

в задоволенні позову про стягнення орендної плати за період з 2013 року по 2016 року, так як відповідачем за даний період кошти перераховані позивачу, та заборгованості за цей період немає, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

За вищенаведених обставин, Верховний Суд вважає, що суди першої

та апеляційної інстанцій дали належну оцінку всім обставинам і доказам

у справі в їх сукупності та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для скасування судових рішеннь відсутні, доводи касаційної скарги не спростовують висновків рішення судів першої

та апеляційної інстанцій.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Висновки про правильне застосування норм права

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

На підставі викладеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.

Відповідно до вимог статті 537 ЦК Україниборжник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних із нього кредиторові грошей

або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора

або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання

або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Внесення належних із боржника кредиторові грошей або цінних паперів

у депозит нотаріуса на підставі статті 537 ЦК України є правом,

а не обов`язком боржника.

А тому, не скориставшись своїм правом щодо внесення орендної плати на депозит нотаріуса, ТОВ «Силікат-1» не може вважатись таким,

що порушило зобов`язання, а отже, несплата орендної плати у разі відсутності даних про орендодавця і не внесення грошових коштів

у депозит не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати

і бути підставою для розірвання такого правочину.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: В. С. Висоцька

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

В. І. Крат

Є. В. Синельников

М. Є. Червинська