Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.09.2020 року у справі №462/2590/15

Постанова

Іменем України

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 462/2590/15

провадження № 61-12955св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Державна адміністрація залізничного транспорту України, Кабінет Міністрів України,

третя особа - Міністерство інфраструктури України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2019 року у складі судді Боровкова Д. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 31 липня 2020 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Мельничук О.

Я., та касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України на постанову Львівського апеляційного суду від 31 липня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України, Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство інфраструктури України, про скасування розпорядження про звільнення, визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 заявив клопотання про заміну відповідача, Державної адміністрації залізничного транспорту України, на його правонаступника, Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця", мотивуючи його тим, що відповідно до Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735, Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці. Крім цього, факт правонаступництва відповідача, Державної адміністрації залізничного транспорту України, на його правонаступника, ПАТ "Укрзалізниця" встановлений в ухвалах Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19), від 14 березня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № К/9901/3557/19).

Короткий зміст рішень суддів попередніх інстанцій

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 31 липня 2020 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідача правонаступником відмовлено.

Роз'яснено ОСОБА_1, що наявність цієї ухвали суду не позбавляє його права повторно відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) звернутися з клопотанням про заміну відповідача правонаступником з урахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, які будуть викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду.

Суди виходили з того, що у цій справі є ухвала Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року, в якій міститься висновок, що відсутні підстави для залучення до участі у справі правонаступника Державної адміністрації залізничного транспорту України ПАТ "Укрзалізниця".

У постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/5809/15-г (провадження № 12-75гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні питання правонаступництва визначальним є факт припинення юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджується, що Державна адміністрація залізничного транспорту України на даний час перебуває в стані припинення, однак підстав вважати таку юридичну особу припиненою немає, оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про її припинення не внесено та така як на день постановлення оскаржуваної ухвали, так і на даний час існує.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 липня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення клопотання про заміну відповідача правонаступником.

Підставами касаційного оскарження ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 31 липня 2020 року ОСОБА_1 зазначив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 812/1149/16 (провадження № К/9901/41813/18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 221/4255/16-ц (провадження № 61-34472св18), та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19), вказують на те, що Акціонерне товариство "Укрзалізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") є правонаступником всіх прав та обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту з дати державної реєстрації АТ "Укрзалізниця", тобто з 21 жовтня 2015 року.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, Державна адміністрація залізничного транспорту України, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 31 липня 2020 року і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання прийняття апеляційної скарги представника ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м.

Львова від 04 липня 2019 року про відмову у заміні сторони її правонаступником.

Підставами касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 31 липня 2020 року Державна адміністрація залізничного транспорту України зазначила неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19), від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Тітова О. М. на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2019 року, порушив вимоги частини 2 статті 352, частини 1 статті 353 та частини 5 статті 357 ЦПК України, оскільки ухвала суду першої інстанції щодо відмови у заміні сторони у справі не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Крім того, судом апеляційної інстанції було прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 без сплати судового збору, що є порушенням вимог пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Державна адміністрація залізничного транспорту України у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову в заміні сторони у справі чи виконавчому провадженні не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Міністерство інфраструктури України у відзиві на касаційну скаргу зазначило, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

ОСОБА_1 у відповіді на відзив Міністерства інфраструктури України на його касаційну скаргу зазначив, що викладене у відзиві жодним чином не спростовує доводів касаційної скарги та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19).

Кабінет Міністрів України у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Міністерство інфраструктури України у запереченнях на відповідь ОСОБА_1 на відзив Міністерства інфраструктури України зазначило, що висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) було постановлено у господарській справі, суб'єктний, об'єктний та предметний (змістовий) склад й правовідносини в якій не є подібними (тотожними) та суттєво різняться від критеріїв у цивільній справі, яка переглядається.

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що Державна адміністрація залізничного транспорту України у своїй касаційній скарзі підставами для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм ЦПК України під час відкриття апеляційного провадження, однак ці підстави не зазначені в ЦПК України як підстави для скасування такої постанови, тому касаційна скарга Державної адміністрації залізничного транспорту України підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 липня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.

У жовтні 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 липня 2020 року і витребувано із Залізничного районного суду м. Львова цивільну справу № 462/2590/15.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року поновлено Державній адміністрації залізничного транспорту України строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 31 липня 2020 року та залишено касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України без руху для усунення недоліків.

У лютому 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної адміністрації залізничного транспорту України на постанову Львівського апеляційного суду від 31 липня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційна скарга Державної адміністрації залізничного транспорту України залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Щодо можливості перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у заміні відповідача правонаступником

Державна адміністрація залізничного транспорту України у касаційній скарзі вказує на те, що ухвала про заміну сторони у справі не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Висновок про застосування цієї норми права викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18), де роз'яснено, що у пункті 28 частини 1 статті 353 ЦПК України зазначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Так, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що зміст цього пункту не містить заборони апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Тому, виходячи із системного аналізу положення пункту 28 частини 1 статті 353 ЦПК України, ухвали суду першої інстанції про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження підлягають апеляційному оскарженню.

Отже, пункт 28 частини 1 статті 353 ЦПК України у поєднанні з пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному та касаційному оскарженню підлягають судові рішення як про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, так і про відмову у заміні сторони.

Враховуючи викладене, ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідача правонаступником могла бути предметом апеляційного оскарження.

Щодо законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції по суті

Відмовляючи у задоволенні клопотання про заміну відповідача правонаступником, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у цій справі є ухвала Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року, в якій міститься висновок, що відсутні підстави для залучення до участі у справі правонаступника.

Згідно із частиною 1 статті 55 ЦПК України у разі припинення юридичної особи суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частини 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

При вирішенні питання про правонаступництво АТ "Укрзалізниця" обов'язковою для врахування є позиція Великої Палати Верховного Суду з цього питання, висловлена у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19).

У цій постанові Велика Палата Верховного суду звернула увагу на те, що Законом України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, управління і розпорядження його майном та Законом України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави (пункт 33).

Згідно з частинами 3 , 6 , 7 та 9 статті 2 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон про особливості утворення Укрзалізниці):

- товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття;

- товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту;

- оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб'єктів господарювання;

- одночасно з прийняттям рішення про утворення товариства Кабінет Міністрів України формує комісію з утворення товариства, до складу якої входять представники Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Фонду державного майна України, центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, профспілок, що діють у галузі;

- комісія у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект Статуту товариства для подання Кабінету Міністрів України;

- зведені передавальний акт та акт оцінки складаються на основі узагальнених даних передавальних актів та актів оцінки, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту;

- розмір статутного капіталу товариства визначається під час його утворення згідно зі зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування (пункт 34).

Державну реєстрацію АТ "Укрзалізниця" здійснено 21 жовтня 2015 року. Згідно зі Статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 735, АТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку.

При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво.

При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а усієї їх сукупності.

Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо дати правонаступництва викладений у пункті 57 зазначеної постанови від 16 червня 2020 року: "Враховуючи, що відповідно до частини шостої статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов'язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, а кредиторам не надавалося право вимагати дострокового виконання вимог у порядку, передбаченому статтею 107 ЦК України, тобто всі їхні вимоги перейшли в повному обсязі до АТ "Укрзалізниця", датою виникнення універсального правонаступництва АТ "Укрзалізниця" щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року".

Такий висновок підтверджується і змістом статті 3 3акону про особливості утворення Укрзалізниці, яким установлено обмеження в діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту, що реорганізовуються. Закон передбачає, що з дня прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про утворення АТ "Укрзалізниця" і до його державної реєстрації Державна адміністрація залізничного транспорту України, підприємства залізничного транспорту, господарські товариства, 100 відсотків акцій (часток, паїв) яких належать державі та вносяться до статутного капіталу Товариства, не мають права без згоди центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту: вчиняти правочини, які можуть призвести до відчуження майна, вартість якого становить більше 5 відсотків балансової вартості активів Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту на день затвердження останнього балансового звіту; скорочувати чисельність працівників; здійснювати випуск цінних паперів, надавати позики; передавати нерухоме майно в оренду; передавати майно в заставу або безоплатне користування; придбавати акції (частки, паї) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств.

Ураховуючи, що такі обмеження встановлені саме до дати державної реєстрації АТ "Укрзалізниця", можна дійти висновку, що з дати державної реєстрації саме АТ "Укрзалізниця" має право на здійснення господарської діяльності та укладення відповідних правочинів, а не державні підприємства, які припиняються.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи Державної адміністрації залізничного транспорту України свідчить про те, що правонаступництво не відбулося.

Також слід зазначити, що якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, а суд апеляційної інстанції, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, тому ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатись законними й обґрунтованими.

Частиною 5 статті 55 ЦПК України передбачено, що заміна сторони правонаступником допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального й процесуального права, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення клопотання про заміну відповідача правонаступником.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 412 ЦПК України).

Перевіривши в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання про заміну відповідача правонаступником.

Керуючись статтями 55, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 липня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідача - Державної адміністрації залізничного транспорту України, на його правонаступника - Акціонерне товариство "Укрзалізниця", задовольнити.

Замінити відповідача - Державну адміністрацію залізничного транспорту України на його правонаступника - Акціонерне товариство "Укрзалізниця", а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк