Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.07.2020 року у справі №372/2876/17

Постанова

Іменем України

05 березня 2021 року

м. Київ

справа № 372/2876/17

провадження № 61-9568св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Обухівське",

відповідачі: Першотравенська сільська рада Обухівського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Обухівське" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року у складі судді Кравченка М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Іванченка М. М., Сержанюка А. С.,

у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Обухівське" до Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 про визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, зобов'язання вчинити дії.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство "Обухівське", яке змінило назву на приватне акціонерне товариство "Обухівське" (далі - ПрАТ "Обухівське") звернулося до суду з позовною заявою, у якій з урахуванням змін, наведених у заяві про зміну предмета позову, просило визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 16 вересня 2016 року № 200/42, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0023 площею 0,15 га ОСОБА_19; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 27 травня 2016 року № 160/9, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0012 площею 0,15 га ОСОБА_3; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 22 квітня 2016 року № 154/3, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0004 площею 0,15 га ОСОБА_4; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 02 квітня 2016 року № 154/1, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0005 площею 0,15 га ОСОБА_5; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 27 травня 2016 року № 160/8, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0014 площею 0,15 га ОСОБА_6; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 27 травня 2016 року № 160/6, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0013 площею 0,15 га ОСОБА_7; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 22 травня 2016 року № 154/4, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0006 площею 0,15 га ОСОБА_8; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 22 травня 2016 року № 154/2, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0007 площею 0,15 га ОСОБА_9; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 27 травня 2016 року № 160/5, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0010 площею 0,15 га ОСОБА_10; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 27 жовтня 2016 року № 202/2, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0026 площею 0,15 га ОСОБА_11; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 25 липня 2016 року № 185/1, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0016 площею 0,15 га ОСОБА_12; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 27 травня 2016 року № 160/4, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0011 площею 0,15 га ОСОБА_13; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 23 листопада 2016 року № 210/7, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0028 площею 0,15 га ОСОБА_1; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 27 травня 2016 року № 160/7, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0015 площею 0,15 га ОСОБА_14; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 27 травня 2016 року № 160/3, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0008 площею 0,15 га ОСОБА_15; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 27 травня 2016 року № 160/2, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:007:0009 площею 0,15 га ОСОБА_16; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 16 вересня 2016 року № 200/13, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:005:0023 площею 0,1857 га ОСОБА_17; визнати недійсним та скасувати рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 16 вересня 2016 року № 200/17, скасувати запис у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:03:005:0024 площею 0,1869 га ОСОБА_20, (в зв'язку з реєстрацією шлюбу прізвище змінено на ОСОБА_21); зобов'язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку від розміщених на ній сторонніх об'єктів, зокрема, залізобетонного паркану.

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ "Обухівське" зазначало, що у відповідності до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року, виданого Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, радгоспу-комбінату "Обухівський" було передано в користування земельну ділянку площею 2 164,6 га для сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 1 статуту ПрАТ "Обухівське" передбачено, що товариство є правонаступником ВАТ "Обухівське", яке засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року № 14-25-7/1 шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат "Обухівський" у ВАТ "Обухівське" відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про господарські товариства".

Таким чином, як вказує позивач, ПрАТ "Обухівське" є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області в межах плану користування, що посвідчено державним актом на право користування серії ІІ-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року.

З інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що на підставі рішень Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області земельні ділянки, що перебувають у користуванні товариства на підставі державного акта серії ІІ-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року, були передані третім особам у приватну власність.

ПрАТ "Обухівське" вважає, що відповідач Першотравенська сільська рада Обухівського району Київської області в порушення вимог ЗК України передала у приватну власність фізичним особам, які є відповідачами у справі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, що належать позивачу на праві постійного користування на підставі державного акта, а тому рішення, за якими було передано земельні ділянки у приватну власність, є незаконними, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними та скасуванню, що в свою чергу дає підстави для скасування записів у поземельній книзі про цільове призначення земельних ділянок.

Також позивач зазначав, що відповідач ОСОБА_1 на виділеній йому у приватну власність земельній ділянці за кадастровим номером 3223186600:03:007:0028 площею 0,15 га встановив залізобетонний паркан, який перешкоджає позивачу вільно користуватися земельною ділянкою, тому з метою відновлення попереднього стану земельної ділянки, позивач вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_1 звільнити вказану земельну ділянку від розміщених на ній сторонніх об'єктів, зокрема залізобетонного паркану.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивачем не доведено, що рішення Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області про надання відповідачам у справі у приватну власність земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд порушують його права як землекористувача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ПрАТ "Обухівське", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норму, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а також встановили обставин, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 21 лютого 2011 року у справі № 21-3а11, суд необґрунтовано відхилив клопотання про огляд доказів та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі зазначається, що радгосп-комбінат "Обухівський" в 1996 році у встановленому законом порядку набув право постійного користування земельною ділянкою державної власності площею 2 164,6 га та отримав відповідний документ - державний акт, зареєстрований належним чином. ПрАТ "Обухівське", як правонаступник радгоспу-комбінату "Обухівський", згоди на вилучення та припинення права користування земельними ділянками за державними актами № 003262,003263,003264 не надавало, а відтак оскаржувані рішення прийнято з порушенням приписів статті 149 ЗК України.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2020 року Першотравенська сільська рада Обухівського району Київської області, надіслала відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

У серпні 2020 року ОСОБА_14 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У серпні 2020 року ОСОБА_11 надіслав клопотання щодо касаційної скарги у якому зазначає, що касаційна скарга є безпідставною та просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У серпні 2020 року ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6 на електронну пошту Касаційного цивільного суду надіслали відзиви на касаційну скаргу, проте не скріпили їх електронним цифровим підписом, тому вказані відзиви до уваги Верховним Судом не беруться.

У серпні 2020 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У серпні 2020 року ОСОБА_22 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У серпні 2020 року ОСОБА_17 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

У серпні 2020 року ОСОБА_5 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що вимоги позивача, які викладені в касаційній скарзі, ОСОБА_5 не визнає, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У серпні 2020 року ОСОБА_23 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що вимоги позивача, які викладені в касаційній скарзі, не визнає, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У серпні 2020 року ОСОБА_8 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що вимоги позивача, які викладені в касаційній скарзі, не визнає, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У серпні 2020 року ОСОБА_9 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що вимоги позивача, які викладені в касаційній скарзі, не визнає, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У жовтні 2020 року ПрАТ "Обухівське" надіслало відповідь на відзиви щодо касаційної скарги у якому просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Обухівського районного суду Київської області.

04 лютого 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що пунктом 1 статуту ПрАТ "Обухівське" передбачено, що товариство є правонаступником ВАТ "Обухівське", яке засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року № 14-25-7/1 шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат "Обухівський" у ВАТ "Обухівське" відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про господарські товариства".

Згідно державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ від 13 лютого 1996 року № 003262, виданого Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 радгоспу-комбінату "Обухівський" було передано у користування земельну ділянку площею 2 164,6 га для сільськогосподарського виробництва.

Рішеннями Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області відповідачам - фізичним особам були надані у приватну власність земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): ОСОБА_2 за кадастровим номером undefined площею 0,15 га, рішення від 16 вересня 2016 року № 200/42; ОСОБА_3 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0012 площею 0,15 га, рішення від 27 травня 2016 року № 160/9; ОСОБА_4 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0004 площею 0,15 га, рішення від 22 квітня 2016 року № 154/3; ОСОБА_5 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0005 площею 0,15 га, рішення від 22 квітня 2016 року № 154/4; ОСОБА_6 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0014 площею 0,15 га, рішення від 27 травня 2016 року № 160/8; ОСОБА_7 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0013 площею 0,15 га, рішення від 27 травня 2016 року № 160/6; ОСОБА_8 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0006 площею 0,15 га, рішення від 22 квітня 2016 року № 154/4; ОСОБА_9 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0007 площею 0,15 га, рішення від 22 квітня 2016 року № 154/2; ОСОБА_10 за кадастровим номером 3223186600:03:007:00010 площею 0,15 га, рішення від 27 травня 2016 року № 160/5; ОСОБА_11 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0026 площею 0,15 га, рішення від 27 жовтня 2016 року № 202/2; ОСОБА_12 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0016 площею 0,15 га, рішення від 25 липня 2016 року № 185/1; ОСОБА_13 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0011 площею 0,15 га, рішення від 27 травня 2016 року № 160/4; ОСОБА_1 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0028 площею 0,15 га, рішення від 23 листопада 2016 року № 210/7; ОСОБА_14 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0015 площею 0,15 га, рішення від 27 травня 2016 року № 160/7; ОСОБА_15 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0008 площею 0,15 га, рішення від 27 травня 2016 року № 160/3; ОСОБА_16 за кадастровим номером 3223186600:03:007:0009 площею 0,15 га, рішення від 27 травня 2016 року № 160/2; ОСОБА_17 за кадастровим номером 3223186600:03:005:0023 площею 0,1857 га, рішення від 16 вересня 2016 року № 200/13; ОСОБА_24 за кадастровим номером 3223186600:03:005:0024 площею 0,1860 га, рішення від 16 вересня 2016 року № 200/17.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статей 12, 81 ЦПК України.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (стаття 14 Конституції України).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 175/4348/17 (провадження № 61-12868св19).

Пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до статтею 12 ЗК України; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до статтею 12 ЗК України.

Відповідно до частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Згідно із статтею 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В статті 125 ЗК України вказано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи зазначене, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

На підтвердження своїх прав як землекористувача позивач надав суду копію державного акта від 13 лютого 1996 року № 003262 на право постійного користування землями державної власності, виданого радгоспу-комбінату "Обухівський". Позивач не надав документів, які б підтверджували право власності, оренди чи наявність іншого речового права на спірну земельну ділянку у ПрАТ Обухівське".

Позивач просив захистити своє порушене право, зазначаючи, що земельні ділянки були передані у власність відповідачам - фізичним особам за рахунок земель, які знаходяться у його користуванні відповідно до державного акта № 003262 від 13 лютого 1996 року.

Згідно встановлених судами обставин, площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ПрАТ "Обухівське" на момент прийняття Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області оскаржуваних рішень, відрізняється від площі земельної ділянки, зазначеної у державному акті.

У пункті 3.5 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за № 31 (яка була чинною на час видачі державного акта) вказано, що у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж на останній сторінці державного акта. Всі зміни вносяться одночасно в обидва примірники державного акта.

У наданому позивачем державному акті серії II-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року зміни у площі земельних ділянок та плані зовнішніх меж не відображені.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що ПрАТ "Обухівське" переконливих, належних та допустимих доказів щодо накладення спірних земельних ділянок до суду не надало, а також не довело наявність у нього права користування саме спірними земельними ділянками, які виділялись Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області у власність відповідачів. Тобто, з вказаного вбачається, що факт надання у власність фізичним особам - відповідачам земельних ділянок за рахунок земель, що знаходяться на законних підставах у користуванні позивача не підтверджений належними та допустимими доказами.

Щодо доводів касаційної скарги про незаконну зміну цільового призначення земельних ділянок необхідно зазначити наступне.

Рішенням № 183-14-ХХIV від 27 травня 2004 року Київська обласна рада затвердила межі села Перше Травня, визначені проектом землеустрою.

Відповідно до рішення № 20 від 21 березня 2007 року Першотравенська сільська рада Обухівського району Київської області затвердила проект детального плану територій житлових масивів в селі Перше Травня. Попереднє погодження місця розташування ділянок для житлового будівництва було надане всіма уповноваженими державними органами.

Рішенням Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області № 215 від 22 травня 2007 року затверджено Генеральний план села Перше Травня, поєднаний з детальним планом території.

26 грудня 2012 року Першотравенська сільська рада Обухівського району Київської області прийняла рішення № 318 про розробку проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Перше Травня.

Проект пройшов державну експертизу в Управлінні державної землевпорядної експертизи Головного управління Держземагентства у Київській області, про що 24 липня 2013 року за № 881-16е було видано позитивний висновок.

Розпорядженням № 138 від 03 квітня 2013 року Обухівська районна державна адміністрація Київської області погодила проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Перше Травня.

За таких обставин Першотравенська сільська рада Обухівського району Київської області надала відповідачам у справі дозволи на виготовлення проектів землеустрою відповідно до положень ЗК України і Закону України "Про землеустрій".

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що передача земельних ділянок у приватну власність проведена у встановленому чинним законодавством порядку.

Право власності відповідачів на надані їм земельні ділянки було зареєстроване за рішеннями реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, а земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ПрАТ "Обухівське".

Відповідно до висновку, викладеного у пунктах 69,70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (провадження № 14-651цс18) обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Визначаючи належність обраного позивачем способу захисту, слід оцінювати його ефективність для захисту того права чи інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду. Вимога про захист цивільного права або інтересу має відповідати змісту цього права чи інтересу, характеру його порушення, оспорювання або невизнання і повинна забезпечувати поновлення права чи інтересу, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати отримання відповідного відшкодування.

Суди попередніх інстанцій у цій справі, вважаючи позов недоведеним, виходили із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують порушення відповідачами його прав як землекористувача. Зокрема, суди не установили обставин, які б свідчили про те, що виділені відповідачам у приватну власність земельні ділянки на законних підставах знаходилися у володінні позивача та не були вилучені із його користування у встановленому законом порядку.

Разом з тим, захист права титульного володільця земельної ділянки залежно від її статусу здійснюється шляхом пред'явлення віндикаційного або негаторного позову.

Позивач не обґрунтував, наскільки ефективним для нього, у випадку доведення факту порушення права, буде винесення судом рішення про визнання недійсними та скасування рішень органів місцевого самоврядування та скасування записів у поземельній книзі про цільове призначення та надання у власність земельних ділянок.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 21 лютого 2011 року у справі № 21-3а11, згідно якого припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, оскільки суди обґрунтували рішення про відмову в позові не відсутністю у позивача права землекористування як правонаступника радгоспу-комбінату "Обухівський", а недоведеністю позову в частині саме спірних земельних ділянок.

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги про безпідставне відхилення судом клопотання про огляд доказів та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Позивачем не наведено обставин, які б переконливо свідчили про те, що огляд засіяного сільгоспкультурою поля міг сприяти встановленню обставин щодо меж та накладення спірних земельних ділянок, а також не наведено фактів, якими підтверджується одержання судом доказів з порушенням порядку, встановленого законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України ", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Обухівське" залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. В. Литвиненко