Історія справи

Постанова

Іменем України

09 січня 2020 року

м. Київ

справа № 703/1673/18

провадження № 61-19390св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово», ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, у складі судді Прилуцького В. О., від 02 серпня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л., від 01 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (далі - ПрАТ «СК «Здорово»), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 22 вересня 2016 року близько 21 год. 40 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Пежо-607», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Дніпропетровське шосе в м. Києві, порушив Правила дорожнього руху України, а саме: будучи неуважним, відповідно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, під час чого не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху та не впорався з керуванням транспортного засобу, у зв`язку з чим виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з керованим ОСОБА_1 автомобілем марки «Мерседес-Бенс», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Позивач вказує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому заподіяно майнову шкоду, яка складається зі шкоди, пов`язаної із пошкодженням автомобіля, в розмірі 84 829,90 грн, витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) в розмірі 8 000 грн, витрат на лікування в розмірі 33 195,78 грн.

ПрАТ «СК «Здорово» прийняло рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 84 829,90 грн та 29 212,29 грн, однак, на час розгляду справи в суді першої інстанції так і не виконало взятих на себе зобов`язань.

Крім цього внаслідок ДТП йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 100 000 грн.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь:

- з ПрАТ «СК «Здорово» шкоду, пов`язану з пошкодженням автомобіля, в розмірі 84 829,90 грн, витрати на евакуацію автомобіля з місця ДТП в розмірі 8 000 грн, шкоду, пов`язану із лікуванням в розмірі 33 195,78 грн, моральну шкоду в розмірі 1 659,90 грн, а всього 127 685,58 грн;

- із ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 98 340,10 грн;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 серпня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «СК «Здорово» на користь ОСОБА_1 84 829,90 грн, витрати на евакуацію автомобіля з місця ДТП в розмірі 8 000 грн, шкоду, пов`язану із лікуванням в сумі 33 195,78 грн, моральну шкоду в розмірі 1 659,90 грн, 1 000 грн витрат на правову допомогу, а всього 128 685,58 грн, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 61 940,10 грн та 629,85 грн витрат на правову допомогу, а всього 62 569,95 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача щодо відшкодування шкоди, пов`язаної із лікуванням, та шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, тому дійшов висновку про стягнення з ПрАТ «СК «Здорово» майнової шкоди в розмірі 84 829,90 грн, витрат на евакуацію автомобіля з місця ДТП в розмірі 8 000 грн, шкоду, пов`язану із лікуванням в сумі 33 195,78 грн, моральну шкоду в розмірі 1 659,90 грн, а також витрат на правову допомогу в розмірі 1 000 грн.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував характер та обсяг моральних страждань позивача в результаті вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , а саме завдання середньої тяжкості тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22 вересня 2016 року у вигляді консолідованого перелому обох п`яткових кісток, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, оцінив моральну шкоду в розмірі 75 000 грн, та у зв`язку з частковою компенсацією ОСОБА_2 завданої шкоди в розмірі 11 400 грн, стягнув з останнього на відшкодування моральної шкоди 61 940,10 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 серпня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди, врахувавши тривалість розладу здоров`я позивача внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 , які призвели до значних вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, завдання позивачу ушкодження здоров`я, яке призвело до встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності, глибину фізичних і душевних страждань.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ПрАТ «СК «Здорово» сторонами не оскаржувалось та судом апеляційної інстанції не переглядалось у відповідності до вимог статті 367 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 61 940,10 грн та відмовити у задоволенні позовних вимог в наведеній частині.

В частині вирішення позовних вимог до ПрАТ «СК «Здорово» судові рішення не оскаржуються, а тому, з урахуванням положень статті 400 ЦПК України, Верховним Судом не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 703/1673/18 із суду першої інстанції.

У листопаді 2019 року справа № 703/1673/18 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині.

Вважає, що судами попередніх інстанцій було проігноровано ту обставину, що згідно листка непрацездатності Смілянської міської поліклініки для дорослих від 25 квітня 2017 року, позивач повинен був стати до роботи 19 травня 2017 року і жодних рекомендацій щодо подальшого лікування йому не надавалось, що свідчить про відновлення працездатності позивача та його здатність виконувати трудові обов`язки водія. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач втратив роботу чи не міг працювати, починаючи з 19 травня 2017 року. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують причинний зв`язок між інвалідністю позивача і травмою отриманою у ДТП. Позивачем документи подані в копіях, які не засвідчені належним чином. Крім того, у позові та документах про витрати на правову допомогу по батькові ОСОБА_1 зазначено як « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 ».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вважав, що подана ОСОБА_2 касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства. Питання про причинний зв`язок між його інвалідністю та травмами отриманими в ДТП, що сталася з вини відповідача, було предметом розгляду судів попередніх інстанцій. Щодо зазначення по-батькові « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 », то про цю помилку він повідомляв ще суд першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 вересня 2016 року близько 21 год. 40 хв. ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Пежо-607», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись з ввімкненим ближнім світлом фар по сухому, чистому дорожньому покриттю проїжджої частин вулиці Дніпропетровське шосе в місті Києві, в напрямку села Підгірці, поблизу повороту на село Лісники, порушив Правила дорожнього руху, а саме: будучи неуважним, відповідно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, під час чого не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху та не впорався з керуванням транспортного засобу, у зв`язку з чим виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Мерседес-Бенс 814», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по даній смузі руху в зустрічному напрямку. Внаслідок вказаної ДТП водій ОСОБА_1 , згідно висновку експерта № 86/Е від 23 січня 2017 року отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн, без позбавлення права керувати транспортним засобом.

Згідно висновку експерта № 86/Е від 23 січня 2017 року в рамках кримінального провадження № 12016100010009360 від 23 вересня 2016 року, при зверненні за медичною допомогою 22 вересня 2016 року у ОСОБА_1 мала місце закрита травма обох стоп у вигляді уламкових переломів п`яткових кісток зі зміщенням уламків, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Між подіями транспортної пригоди 22 вересня 2016 року та отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_1 є прямий причинно-наслідковий зв`язок.

ОСОБА_1 перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у період з 22 вересня 2016 року по 18 травня 2017 року, а також з 29 листопада 2017 року по 30 жовтня 2017 року у стаціонарному відділенні Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 з приводу видалення металоконструкції.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 543606, виданої 13 червня 2017 року, ОСОБА_1 08 червня 2017 року встановлено 3 групу інвалідності за загальним захворюванням з ураженням опорно-рухового апарату. ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця з тривалим стоянням і ходою та рекомендовано стаціонарне лікування в травматологічному відділенні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зокрема моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Встановивши, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зазнав значної емоційної напруги та стресу, фізичного болю і ушкодження здоров`я, які кваліфіковані судово-медичним експертом як ушкодження середньої тяжкості, врахувавши встановлення позивачу інвалідності, суд першої інстанцій, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про існування правових підстав для відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначено судом з урахування засад розумності та справедливості, глибини фізичних та душевних страждань.

Доводи касаційної скарги про відсутність належних доказів, що підтверджують втрату позивачем роботи чи неможливість працювати, а також причинний зв`язок між інвалідністю позивача і травмою, отриманою у ДТП, є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати.

Описка в позові та документах про судові витрати в частині по батькові позивача - « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 » на правильність оскаржуваних судових рішень не впливає. Про наявність вказаної описки ОСОБА_1 зазначав ще в суді першої інстанції у відповідній заяві від 29 жовтня 2018 року.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, та переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що, відповідно до статті 400 ЦПК України, виходить за межі розгляду справи касаційним судом.

Наявність обставин, за яких, відповідно до частини першої

статті 411 ЦПК України, судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржені судові рішення- без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 серпня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта