Історія справи

Постанова КЦС ВП від 08.12.2023 року у справі №606/1497/23

Постанова

Іменем України

08 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 606/1497/23

провадження № 61-15924св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 серпня 2023 року в складі судді: Ромазан Л. С., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Дикун С. І., Гірський Б. О., Костів О. З.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (цивільна справа № 606/172/23).

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2023 року у вказаній справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 22 лютого 2023 року.

В подальшому, ухвалою Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 31 липня 2023 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а саме: розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, які були поєднані в одному провадженні, та виділено позовну вимогу про поділ майна подружжя у самостійне провадження, виділеній справі присвоєно номер 606/1497/23.

31 липня 2023 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано до суду зустрічну позовну заяву у цивільній справі № 606/172/23 про поділ майна подружжя. У зазначеній заяві представник позивача просить прийняти її до спільного розгляду із первісним позовом.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Теребовлянського районного суду від 24 серпня 2023 року повернуто представнику позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя із усіма доданими до нього додатками.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

відповідно до частини першої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Згідно з ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2023 року про відкриття провадження у справі № 606/172/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя відповідачу ОСОБА_2 було запропоновано подати до суду відзив на позов у 15-денний строк із дня отримання нею копії ухвали про відкриття провадження у справі. Зазначену ухвалу суду відповідач ОСОБА_2 отримала 06 лютого 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення їй рекомендованого листа. Таким чином, із урахуванням вимог частини першої статті 193 ЦПК України ОСОБА_2 вправі була подати зустрічний позов у строк до 22 лютого 2023 року, однак вона його подала 31 липня 2023 року, тобто із порушенням строку, встановленого пунктом 1 частини першої статті 191, частини першої статті 193 ЦПК України;

згідно частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. При цьому, вирішуючи питання повернення зустрічної позовної заяви заявнику, суд вважав за необхідне звернути увагу на наступне. ОСОБА_2 достовірно знала про те, що Теребовлянським районним судом Тернопільської області розглядається цивільна справа № 606/172/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, у зв`язку із чим нею 21 лютого 2023 року подано до суду письмове клопотання про надання строку для примирення. Судом з метою забезпечення права представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ознайомлення із усіма матеріалами справи, судове засідання було відкладено на 14 березня 2023 року. Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя було зупинено терміном на три місяці у зв`язку із наданням сторонам строку для примирення;

оскільки час, з якого позивач ОСОБА_2 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі, тобто з 06 лютого 2023 року, зупинення провадження у справі відбулось 14 березня 2023 року, вона могла подати зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя у строк, встановлений законом, а тому, на думку суду, твердження її представника про непропущення строку подання зустрічної позовної заяви із підстав зупинення провадження у справі № 606/172/23 не заслуговують на увагу;

за таких обставин суд вважав, що представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя подано з порушенням строків для його подання, а тому його слід повернути.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Шиманська Н. С.- залишено без задоволення, а ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 серпня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

відповідно до ухвали Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2023 року про відкриття провадження у справі №606/172/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, відповідачу ОСОБА_2 було запропоновано подати до суду відзив на позов у 15-денний строк із дня отримання нею копії ухвали про відкриття провадження у справі. Зазначену ухвалу суду відповідач ОСОБА_2 отримала 06 лютого 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення їй рекомендованого листа. Повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції вірно виходив з того, що її подано з порушенням строків для її подання. З таким висновком суду першої інстанції погодилася колегія суддів з огляду на наступне;

як встановлено судом, що ОСОБА_2 було відомо про те, що Теребовлянським районним судом Тернопільської області розглядається цивільна справа № 606/172/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, у зв`язку із чим нею 21 лютого 2023 року подано до суду письмове клопотання про надання строку для примирення. Крім того, з метою забезпечення права представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ознайомлення із усіма матеріалами справи, судове засідання було відкладено на 14 березня 2023 року. ОСОБА_2 вправі була подати зустрічний позов у строк до 22 лютого 2023 року, однак вона його подала 31 липня 2023 року, із порушенням строку, встановленого пунктом 1 частини першої статті 191, частини першої статті 193 ЦПК України;

ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 14 березня 2023 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя було зупинено терміном на три місяці у зв`язку із наданням сторонам строку для примирення. Враховуючи час, з якого позивач ОСОБА_2 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі, тобто з 06 лютого 2023 року, зупинення провадження у справі відбулось 14 березня 2023 року, вона могла подати зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя у строк, встановлений законом, а тому, на думку суду, твердження її представника про непропущення строку подання зустрічної позовної заяви із підстав зупинення провадження у справі № 606/172/23 не заслуговують на увагу. Суд першої інстанції відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви виходив з того, що такий подано 31 липня 2023 року, тобто зі спливом визначеного строку, а клопотання про поновлення даного строку скаржником заявлено не було;

відповідно до положень статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (частини один-чотири та шість-сім статті 127 ЦПК України).

клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову відповідачкою не подавалося, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зустрічну позовну заяву відповідачем подано з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 193 ЦПК України;

доводи апеляційної скарги щодо вчасного подання зустрічної позовної заяви, в межах цивільної справи № 606/1497/23, 31 липня 2023 року та що строки у цій справі не встановлювались, є безпідставними, оскільки ухвалою суду від 30 січня 2023 року встановлено п`ятнадцятиденний термін з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання заперечень, відзиву чи відповідь на відзив, відповідачкою не було подано відзиву на позовну заяву (або зустрічної позовної заяви). Така була направлена до суду лише 31 липня 2023 року, а відтак судом першої інстанції було правомірно повернуто відповідачу зустрічну позовну заяву. Відповідачкою не доведено, що інсували істотні перешкоди чи труднощі, для вчинення цієї процесуальної дії ( подання зустрічної позовної заяви ) у встановлений судом строк. Колегія суддів зауважує, що повернення зустрічного позову не позбавляє права відповідача звернутися до суду з позовом в загальному порядку;

за вказаних обставин колегія суддів зробила висновок, що ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви судом постановлено з дотриманням норм процесуального закону.

Аргументи учасників справи

06 листопада 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 серпня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року, в якій просила:

оскаржені судові рішення скасувати повністю;

передати справу повністю на новий розгляд до Теребовлянського районного суду Тернопільської області;

судові витрати по справі стягнути з позивача.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

ухвалою про роз`єднання позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 від 31 липня 2023 року Терєбовлянський районний суд виділив позовну вимогу про поділ майна подружжя у самостійне провадження з присвоєнням йому № 606/1497/23. Того ж таки 31 липня 2023 року представником відповідача адвокатом Шиманською Н. С. було подано зустрічний позов, який оскаржуваною ухвалою від 24 серпня 2023 року повернуто представнику позивачу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Отже, зустрічна позовна заява у справі № 606/172/23 зареєстрована через канцелярію суду представником Позивача того ж таки 31 липня 2023 року. І якщо суд прийшов до суб`єктивного висновку, що її слід розглядати в межах нової справи, то і строки слід відраховувати з моменту відкриття провадження в цій справі. А з моменту відкриття провадження, встановлений частиною першою статті 193 ЦПК України строк не минув. Всупереч приписам частини другої статті 258 ЦПК України суд першої інстанції, зареєструвавши окрему цивільну справу про поділ спільного майна подружжя не вирішив процедурні питання, а саме можливості та строків реалізації сторонами закріплених чинним процесуальним законодавством прав. Зокрема, і права на подання відзиву, зустрічної позовної заяви, інших заяв та клопотань, можливості подання сторонами доказів тощо. Судом навіть не вирішено питання за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися виділена справа;

при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено вимоги частини другої статті 187 ЦПК України, відповідно до якої суд відкриваючи провадження у справі постановляє ухвалу, в якій зазначаються передбачені у згаданій статті відомості. Жодної ухвали Теребовлянського районного суду Тернопільської області у справі № 606/1497/23 сторони не отримували. Відповідно, на момент судового засідання 24 серпня 2023 року не зрозуміло було за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатись справа, строк для подання відповідачем відзиву на позов, строки для подання відповіді на відзив та заперечень тощо. У зв`язку із наведеним у судовому засіданні не можна було вирішити питання, передбачені частиною першою статті 189 ЦПК України. Бездіяльність суду та не прийняття ним відповідної ухвали з метою врегулювання процедурних питань подальшого розгляду справи не може бути підставою для порушення права особи на судових захист, як і порушення процесуальних прав, закріплених в статтях 43 49 ЦПК України. Вище описані дії суду першої інстанції призвели до порушення базової, конституційної гарантії особи на судовий захист порушених права також порушив статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Подібні за змістом висновки також викладено у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 905/1245/20; постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі №910/20185/21.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

07 грудня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 листопада 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Касаційний суд відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України).

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (частина сьома статті 178 ЦПК України).

Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу (частина сьома статті 188 ЦПК України).

Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (частина перша статті 193 ЦПК України).

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Судуу складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 24 грудня 2019 року в справі № 910/5172/19 зазначено, що:

«предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, щодо повернення зустрічної позовної заяви.

Частина сьома статті 173 ГПК України вказує, що про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Отже, враховуючи мету об`єднання позовів в одне провадження, зважаючи що вказаний процесуальний механізм спрямований на сприяння у дотриманні розумних строків розгляду справи та повному дослідженні вимог позивачам і відповідача законодавець не передбачив обов`язку суду встановити строк для подання відповідачами відзиву на об`єднані в одне провадження позовні заяви.

Верховний Суд за таких міркувань вважає, що вказане питання (встановлення строку для подання відповідачами відзиву на об`єднані в одне провадження позовні заяви) перебуває в межах дискреційних повноважень судів і відтак є правом суду, а не його обов`язком.

Дійсно, безпосередньо в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 судом для відповідачів не встановлювались жодні процесуальні строки. Водночас, судом встановлювались строки ухвалами суду першої інстанції, зокрема під час відкриття провадження у справах №910/5168/19, №910/5169/19, №910/5170/19, №910/5171/19 та №910/5172/19. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час відкриття провадження у справах №910/5168/19, №910/5169/19, №910/5170/19, №910/5171/19 та №910/5172/19 за позовними заявами ОСОБА_1 (до об`єднання названих справ у одне провадження), для відповідачів були встановлені строки на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з моменту вручення ухвал про відкриття провадження у справі. Ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справах №910/5168/19, №910/5169/19, №910/5170/19, №910/5171/19 та №910/5172/19 є чинними та підлягають виконанню.

Відповідно до статті 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Судами на підставі дослідження доказів, зокрема зворотних повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень НБУ, як стороні по справі, врахувавши встановлений судом строк, встановлено коли саме закінчилися процесуальні строки у цій справі безпосередньо для НБУ, як учасника справа. Також судами встановлено, що зустрічна позовна заява (направлена на адресу суду 13.06.2019) подана поза межами строку для подання відзивів у названих справах, тобто з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 180 ГПК України.

Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 920/342/17, від 04.04.2019 у справі № 918/361/18, від 29.07.2019 у справі № 925/872/18, від 18.09.2019 у справі № 910/16837/18, від 07.11.2019 у справі № 910/2892/19 і колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав відступати від неї. Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 237/3566/17 (провадження № 61-13886св21) вказано, що:

«право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України). Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику.

У справі, що переглядається: відповідач ОСОБА_4 залучений до участі в справі як співвідповідач ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року, в якій йому встановлено строк на подання відзиву, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів до призначеного судового засідання; у встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та/або зустрічний позов не подав; 03 березня 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом; у зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 не порушував питання про продовження строку на подання зустрічного позову. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 вересня 2019 року в справі № 910/16837/18 зроблено висновок про те, що відлік строку на подання відзиву на позовну заяву та, відповідно, подання зустрічної позовної заяви пов`язується з постановленням ухвали про відкриття провадження в справі, а не зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог. За таких обставин, установивши, що ОСОБА_4 пропустив строк на звернення до суду з зустрічною позовною заявою та з клопотанням про продовження строку на подання зустрічного позову не звертався, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви».

У справі, що переглядається, суди встановили, що:

ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2023 року про відкриття провадження у справі №606/172/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, відповідачу ОСОБА_2 було запропоновано подати до суду відзив на позов у 15-денний строк із дня отримання нею копії ухвали про відкриття провадження у справі. Зазначену ухвалу суду відповідач ОСОБА_2 отримала 06 лютого 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення їй рекомендованого листа;

ОСОБА_2 було відомо про те, що Теребовлянським районним судом Тернопільської області розглядається цивільна справа № 606/172/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, у зв`язку із чим нею 21 лютого 2023 року подано до суду письмове клопотання про надання строку для примирення. З метою забезпечення права представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ознайомлення із усіма матеріалами справи, судове засідання було відкладено на 14 березня 2023 року.

ОСОБА_2 вправі була подати зустрічний позов у строк до 22 лютого 2023 року;

зустрічний позов ОСОБА_2 подала 31 липня 2023 року.

За таких обставин, встановивши, що ОСОБА_2 подала зустрічний позов з пропуском строку на подання зустрічного позову та без клопотання про продовження строку на подання зустрічного позову, суди зробили обґрунтований висновок про повернення зустрічного позову.

Аргумент касаційної скарги про те, що при роз`єднанні позовних вимог суд першої інстанції мав встановити строк на подання відзиві, касаційний суд відхиляє.

Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу (частина сьома статті 188 ЦПК України).

Законодавець не передбачив обов`язку суду встановити строк для подання відповідачу відзиву на об`єднані в одне провадження позовні заяви.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржені судові рішення залишити без змін; тому судові витрати покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 серпня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков