Історія справи

Постанова

Іменем України

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 336/7578/17-ц

провадження № 61-40998св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2018 року у складі судді Жупанової І. Б. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякової О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк» або банк) про стягнення коштів.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовувала тим, що 30 липня 2014 року вона уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір банківського вкладу строком на три місяці. На підставі зазначеного договору банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 , тип рахунку «Депозит плюс», на який вона перерахувала грошові кошти.

Посилаючись на те, що договір банківського вкладу укладався сторонами строком на три місяці, проте після закінчення вказаного строку, він автоматично продовжувався відповідачем на такий самий строк, на її вимогу банк кошти не повернув, у зв`язку з чим позивач вважала її право порушеним, тому з урахуванням уточнень просила суд стягнути на її користь 233 710,03 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 233 710,03 грн за договором банківського вкладу від 30 липня 2014 року № SAMDNWFD0070204503200.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2018 року стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави 2337,10 грн судових витрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення позивачу банківського вкладу, а отже наявні, передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір не врахували, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилалась в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Крім того, суди неправильно застосували закон, що регулює спірні правовідносини, порушили порядок, встановлений для вирішення справи, допустили однобічність та неповноту судового розгляду, що є порушенням норм матеріального та процесуального права і призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів та витребувано з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя зазначену справу.

Зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2018 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 30 липня 2014 року між сторонами укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070204503200, тип вкладу «Депозит плюс», строком на три місяці.

На підставі вказаного договору банківського вкладу відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1 , на який позивачем внесено грошові кошти. Згідно з довідкою, виданою банком від 11 квітня 2018 року, станом на 11 квітня 2018 року на рахунку № НОМЕР_1 знаходиться 233 710,03 грн.

10 листопада 2017 року на адресу відповідача представником позивача направлено вимогу про повернення банківського вкладу. Відправка вказаного листа підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком від 10 листопада 2017 року №0469. Згідно з інформацією, розміщеною на сайті Укрпошти, поштове відправлення №6910501078814 було вручено відповідачу 20 листопада 2017 року.

Відповідач на вимогу позивача банківський вклад за договором банківського вкладу не повернув.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або у іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (частини 1, 2 статті 1058 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 2 статті 1060 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла на момент укладання договору банківського вкладу, було передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків встановлених законом, до яких обставини даної справи не належать.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, встановивши на підставі наданих сторонами доказів, що між сторонами укладений договір банківського вкладу, зробив правильний висновок про те, що, не повертаючи грошові кошти за вимогою ОСОБА_1 , банк не виконав належним чином покладених на нього зобов`язань та позбавив вкладника права користуватись належним йому майном.

Аргументи, наведені в касаційній скарзі, щодо ненадання позивачем договору та квитанції про внесення коштів, колегія відхиляє, оскільки такі докази були витребувані у ПАТ КБ «ПриватБанк» ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2018 року. Оскільки банківська установа не виконала вимоги цієї ухвали, суд ухвалив рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах, дослідивши їх в сукупності та надавши їм належну оцінку.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх спростували.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2018 року та постанови апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук