Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.03.2018 року у справі №272/118/17

Постанова

Іменем України

8 травня 2018 року

м. Київ

справа № 272/118/17-ц

провадження № 61-13311 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

представник позивача - ОСОБА_4;

відповідач - ОСОБА_5;

представник відповідача - ОСОБА_6;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 - на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2017 року у складі судді Чуб І. А. та постанову апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення додаткових витрат на лікування дитини.

Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала із ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 3 березня 2014 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання їх неповнолітнього сина в сумі 500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Зазначала, що їх син має проблеми зі здоров'ям, у зв'язку з чим потребує проходження санаторно-курортного лікування, вживання профілактичних заходів для зменшення ризиків респіраторних захворювань. Крім того, він має інші захворювання. Вона витрачала кошти на його лікування, їздила з ним до Ізраїлю, де їх син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив оздоровчі медичні процедури відповідно до наявних у нього діагнозів. Загальна сума витрат на лікування сина склала 108 148 грн 59 коп. Вважала, що беручи до уваги рекомендації лікарів, наявні діагнози, факт пройденого сином лікування та витрачені на це кошти, у силу положень статті 185 СК України є підстави для стягнення з відповідача половини понесених нею додаткових витрат на лікування дитини.

У зв'язку з наведеним, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на лікування дитини в сумі 64 тис. грн, а також понесені нею судові витрати.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати, пов'язані з хворобою дитини, у сумі 702 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що в Україні відсутні можливості для проведення лікування сина за вказаними у довідках діагнозами, позивач до лікарні за отриманням санаторно-курортного лікування в Україні не зверталася та не проводила такого профілактичного лікування в Україні. За усною рекомендацією лікарів вона повезла сина для оздоровлення до Ізраїлю та в цьому допомогла коштами її мати. Відтак, у силу положень статті 185 СК України вказані витрати не відносяться до додаткових витрат на дитину, викликаних особливими обставинами, оскільки позивачем не надано суду доказів, що вказані обставини оздоровлення дитини в Ізраїлі є винятковими.

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів відсутності можливості лікування та оздоровлення сина в Україні за встановленими йому діагнозами, ці витрати не відносяться до додаткових витрат на дитину, викликаних особливими обставинами. Також позивачем не доведено, що вказані обставини оздоровлення дитини в клініці Ізраїлю є винятковими. Позивач самостійно, на власний розсуд обрала заклад, в якому її син знаходився на оздоровленні за межами України без погодження з батьком дитини.

У лютому 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що її витрати на лікування дитини є додатковими витратами на дитину, так як ці витрати зумовлені особливими обставинами, оскільки спрямовані на покращення здоров'я дитини. У силу статті 185 СК України участь у додаткових витратах на дитину є обов'язком батьків, а не правом, незалежно від сплати аліментів. Законом не передбачено обов'язковості належності коштів на додаткові витрати саме матері дитини, оскільки додаткові витрати на дитину розподіляються між батьками, які зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Їх син, ОСОБА_9, постійно хворіє, для покращення стану його здоров'я вона, виконуючи свій обов'язок, дбає про забезпечення сина найкращими методами та способами лікування і це її право, як матері, обирати лікування та оздоровлення своїх дітей в кращих медичних центрах світу і кліматичних умовах. Суди не взяли до уваги, що відповідач - здоровий працездатний чоловік, який не має на утриманні ані інших дітей, ані непрацездатних батьків і зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на лікування їх сина.

У квітні 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважав, що наявні в матеріалах справи медичні документи щодо перебування дитини в Ізраїлі свідчать, що дитина проходила там не лікування, а звичайне оздоровлення.

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що вона разом зі своєю матір'ю та двома дітьми проходила оздоровлення в клініці «Президентмед» Мертве Море Ізраїль. Фінансування поїздки здійснювала мати позивачки за рахунок власних коштів. Необхідність оздоровлення дитини за межами України позивачка з відповідачем не узгоджувала, виїзд дитини за межі України без надання згоди відповідача на такий виїзд відбувся на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 6 травня 2016 року. Тобто, наявне не лікування, а оздоровлення дитини. Витрати на таке оздоровлення здійсненні не позивачкою, а її матір'ю.

Медичні документи, надані позивачкою, не підтверджують, що дитині необхідне спеціалізоване лікування за межами України, а також, що відсутні можливості щодо проведення такого лікування в Україні.

Позивачкою для вирішення питання доцільності направлення дитини для лікування за кордон не ініціювалася процедура, передбачена Положенням про направлення громадян на лікування за кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1995 року № 991.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 червня 2014 року було розірвано. Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 3 березня 2014 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500 грн щомісячно.

Згідно з довідкою комунальної установи «Центральна дитяча міська лікарня» від 18 листопада 2016 року № 200 станом на листопад 2016 року ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, потребує санаторно-курортного лікування, плавання, медикаментозного лікування за показами.

Відповідно до довідки клініки «Президентмед», Мертве Море Ізраїль з 14 вересня 2016 року по 21 вересня 2016 року ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходився на оздоровленні у медичному центрі «Президентмед», Мертве Море Ізраїль, діагноз: акне, міозит м'язів спини.

Згідно з рахунком від 20 вересня 2016 року № 1401 плата за медичні послуги у медичному центрі «Президентмед» пацієнта ОСОБА_9, була сплачена готівкою у розмірі 3 240 доларів США. Також у матеріалах справи наявні рецепти на ліки з медичного центру «Президентмед», а саме: рецепт на ліки, рецепт № 2592 на суму 815 шекелів на ліки та квитанція на суму 175 доларів США.

Додаткові витрати, пов'язані із хворобами сина ОСОБА_9, а саме: термічного опіку ІІ-ІІІ ступеня правої кисті, проходження УЗД, хронічного гастриту у стадії неповної ремісії, підтверджуються фіскальними чеками, рецептами про придбання ліків на загальну суму 1 404 грн, а також виписками із медичної картки хворого, довідкою, консультативними висновками спеціаліста, ФЕГДС, УЗД серця та рецептами.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Згідно вимог частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

При цьому позивач повинна довести їх необхідність. Оскільки позивач зазначила про додаткові витрати, пов'язані з особливим станом здоров'я дитини, то саме вона мала б надати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини за кордоном.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, вірно застосувавши наведені вище положення СК України, дійшли правильного висновку про те, що позивач самостійно, на власний розсуд обрала заклад, в якому її син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходився на оздоровленні за межами України без погодження з батьком дитини. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що понесені нею витрати на оздоровлення дитини викликані саме особливими обставинами (частина перша статті 185 СК України), оскільки не доведено, що проведення лікування сина за вказаними у довідках діагнозами неможливе в Україні та є необхідність спеціалізованого лікування дитини в клініці Ізраїлю, яке викликано особливими обставинами. За отриманням санаторно-курортного лікування для сина в Україні позивачка не зверталася, профілактичного лікування в Україні він не проходив, а до клініки в Ізраїлі позивач повезла сина за усною рекомендацією лікарів, тобто необхідність такого лікування для сина за кордоном нею не доведено, що є її процесуальним обов'язком.

Посилання касаційної скарги на те, що відповідач є особою працездатного віку, не має на утриманні інших неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків, безпідставні, оскільки позивач на власний розсуд, без погодження з відповідачем, прийняла рішення про оздоровлення дитини за межами України, відповідний медичний висновок про необхідність проведення спеціалізованого лікування за межами України відсутній, відтак, позивачем не доведено наявність особливих обставин, які потребують додаткових витрат на лікування дитини, що є її процесуальним обов'язком (частина перша статті 81 ЦПК України).

З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги є безпідставними й на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк