Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.01.2019 року у справі №727/4986/17

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 727/4986/17

провадження № 61-712св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: Чернівецька міська рада, виконавчий комітет Чернівецької міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , Чернівецьке комунальне бюро технічної інвентаризації, управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Чернівецької міської ради на рішення Шевченківського районного суду

м. Чернівці, у складі судді Яреми Л. В., від 12 липня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Одинака О. О., Яремка В. В., від 06 грудня 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У травні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Чернівецької міської ради, виконавчого комітету Чернівецької міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та усунення перешкод у користуванні під`їздом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є співвласником квартири НОМЕР_1 , ОСОБА_2 - власником квартири НОМЕР_2 , а

ОСОБА_3 - власником квартири НОМЕР_3 у будинку АДРЕСА_1. Під`їзд № 3 зазначеного житлового будинку має два входи: основний (парадний) з вулиці Університетської та евакуаційний (аварійний), що виходить у двір. Проте, тривалий час двері, що з`єднують сходову клітку під`їзду з парадним входом з вул. Університетської через вестибюль, площею 14,30 кв. м, замкнені і не функціонують, що завдає їм та іншим мешканцям будинку цілий ряд незручностей. Мешканці цього під`їзду користуються евакуаційним виходом з дуже вузькою шириною проходу -

80 см, через який дуже складно доставляти великогабаритні речі та меблі, що є порушенням будівельних і протипожежних норм, що стало причиною звернення до міської ради з питання відновлення функціонування парадного входу з вул. Університетської.Зазначали, що департамент економіки Чернівецької міської ради листом від 31 березня 2017 року № П-89/0-02/01 повідомив їх про те, що право власності на вестибюль під`їзду,

площею 14,30 кв. м, що з`єднує сходову клітину з парадним входом з

вул. Університетської, увійшов до загальної площі 215,5 кв. м нежитлових приміщень першого поверху будинку, що зареєстровані за територіальною громадою м. Чернівці, тому департамент економіки розпоряджається усією цією площею як комунальною власністю. Вказували, що згідно інвентарної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 всі під`їзди будинку мають парадні входи з центральної вулиці ( вул. Університетської і вул. С. Бандери) та додатково обладнані аварійними виходам, а вестибюль та сходова клітка є допоміжними приміщеннями житлового будинку і не відносяться до нежитлових приміщень першого поверху. 10 червня 2009 року було внесено поточні зміни, а саме: вестибюль, площею 14,30 кв. м, об`єднано з нежитловим приміщенням НОМЕР_4 , а в новій експлікації цей вестибюль вказано вже як приміщення НОМЕР_5, тобто частина нежитлового приміщення НОМЕР_4. Разом з тим, таке об`єднання відбулося без проведення відповідної реконструкції чи переобладнання, без виготовлення та затвердження відповідної проектної документації, з цього приводу не приймалося жодних рішень виконавчим комітетом міської ради, не було згоди співвласників будинку та погодження балансоутримувача, що є грубим порушенням чинного законодавства. Вказували на те, що пунктом 2.3 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11 серпня

2009 року № 558/15 оформлено право комунальної власності територіальної громади м. Чернівці на нежилі приміщення першого поверху в житловому будинку літ. А по АДРЕСА_1 , загальною площею 310,90 кв. м, що складаються з приміщень НОМЕР_5-НОМЕР_6. З інвентарної справи на будинок слідує, що до складу вказаних нежилих приміщень включено приміщення згідно з планом НОМЕР_5, площею 14,30 кв. м (в експлікації вказано як коридор НОМЕР_7), яке до внесення 10 червня 2009 року поточних змін до інвентарної справи на будинок було вестибюлем під`їзду № 3. На підставі цього рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12 серпня

2009 року. Висновком експертного будівельно-технічного дослідження

№ 17029 підтверджено, що приміщення, площею 14,30 кв. м, є допоміжним (підсобним) приміщенням житлового будинку, на момент прийняття будинку в експлуатацію його функціональне призначення: для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Вважали, що при внесенні Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 10 червня 2009 року поточних змін до інвентарної справи статус спірного приміщення з вестибюля на нежиле приміщення було змінено незаконно, вестибюль був протиправно, без належних підстав та з порушенням чинного законодавства виключений зі складу житлового фонду та віднесений до категорії нежитлових приміщень.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд визнати незаконним та скасувати пункт 2.3 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11 серпня 2009 року № 558/15 «Про присвоєння поштової адреси, оформлення права комунальної власності на об`єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівці» в частині приміщення НОМЕР_5, площею 14,30 кв. м; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12 серпня 2009 року в частині права власності на приміщення НОМЕР_5, площею 14,30 кв. м та скасувати його державну реєстрацію в цій частині; зобов`язати відповідачів усунути порушення чинних будівельних та протипожежних норм і правил, а також усунути перешкоди у користуванні мешканцями під`їзду

№ 3 будинку АДРЕСА_1 вестибюлем XL (приміщення НОМЕР_5) шляхом демонтажу цегляної перегородки, якою заблоковано сполучення між сходовою кліткою XLI і вестибюлем XL (НОМЕР_5).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 липня

2018 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано

пункт 2.3 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради

від 11 серпня 2009 року № 558/15 «Про присвоєння поштової адреси, оформлення права комунальної власності на об`єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівців» щодо оформлення права комунальної власності територіальної громади м. Чернівців в частині приміщення НОМЕР_5, площею 14,30 кв. м, яке розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12 серпня 2009 року в частині права власності на приміщення НОМЕР_5, площею 14,30 кв.м, яке розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ. А по

АДРЕСА_1 та скасовано його державну реєстрацію в цій частині. Зобов`язано Чернівецьку міську раду усунути перешкоди у користуванні позивачами під`їздом № 3 житлового будинку

по АДРЕСА_1 , вестибюлем XL(приміщення НОМЕР_5) шляхом демонтажу через підпорядковані комунальні підприємства, цегляної перегородки, якою заблоковане сполучення між сходовою кліткою XLI і вестибюлем XL (НОМЕР_5).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з моменту приватизації першої квартири в будинку спірне приміщення перейшло у спільну сумісну власність усіх власників квартир будинку, а тому на час ухвалення оскарженого рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради вестибюль, площею 14,30 кв. м, не перебував у комунальній власності. На момент внесення поточних змін в інвентаризаційну справу та прийняття виконавчим комітетом рішення спірне приміщення вестибюлю не було самостійним об`єктом нерухомого майна та цивільно-правових відносин. Спірне приміщення вестибюлю ХL, площею 14,30 кв. м, до проведення інвентаризації у 2009 році відносилось до допоміжних приміщень, а після проведеної інвентаризації в 2009 році стало частиною нежитлових приміщень. На думку суду першої інстанції, таке об`єднання відбулося за відсутності правових підстав, на підставі внесення поточних змін коридору, при цьому змінено цільове призначення з допоміжного на нежитлове без проведення відповідної реконструкції чи переобладнання, без виготовлення та затвердження відповідної проектної документації, без прийняття рішень виконавчим комітетом міської ради, без згоди співвласників будинку. Районний суд також дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивачів про усунення перешкод у користуванні спірним майном та відхилив твердження відповідачів про сплив позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Чернівецької міської ради залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці

від 12 липня 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що спірне приміщення вестибюлю ХL, площею 14,30 кв. м, фактично та за своїм функціональним призначенням відносилось до допоміжних приміщень, призначених як для проходу мешканців квартир через основний вхід до будинку та до квартир, так і для проходу відвідувачів до нежитлових відособлених приміщень, будівництво яких було спроектовано одночасно з будівництвом самого житлового будинку. На момент здачі будинку в експлуатацію приміщення вестибюлю ХL, площею 14,30 кв. м, віднесено до складу допоміжних і підвальних приміщень. В експлікації первинної інвентарної справи спірне приміщення позначено як вестибюль для обслуговування мешканців під`їзду № 3 . У поверховому плані сходова клітка ХLІ з`єднана через двері з парадним входом з вулиці Університетської через вестибюль ХL, площею 14,30 кв. м. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі Чернівецька міська рада просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що спірне приміщення знаходилось у користуванні та розпорядженні власника - Чернівецької міської ради та користувача - орендаря ПАТ «Укртелеком». Також заявник зазначав, що житловий будинок

АДРЕСА_1 перебуває на балансі комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства (КЖРЕП) № 6, а тому перейшов до комунальної власності м. Чернівців, не зважаючи на відсутність чи наявність актів інвентаризації станом на 1992-1993 роки. Крім того, заявник посилався на застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності .

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити касаційну скаргу Чернівецької міської ради без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є співвласником квартири

НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Лірниченко Н. М.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 15 серпня 1997 року квартира НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_38 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 78693078 від 24 січня 2017 року

квартира НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Вказані квартири розташовані в під`їзді № 3 зазначеного житлового будинку, який має два входи: основний (парадний) з вулиці Університетської та евакуаційний (аварійний), що виходить у двір.

Двері, які з`єднують сходову клітку під`їзду № 3 з парадним входом з вул. Університетської через вестибюль, площею 14,30 кв. м, замкнені і не функціонують.

Будинок АДРЕСА_1 був зданий в експлуатацію 27 грудня 1957 року, що підтверджується «актом государственной приемки здания сооружения», з якого вбачається, що забудовником був Чернівецький машзавод, будинок має 3 секції, 39 квартир, комісія споруду житлового будинку прийняла з оцінкою «добре».

Первинна інвентаризація зазначеного будинку була проведена у 1958 році.

Згідно інвентарної справи на житловий будинок

АДРЕСА_1 всі під`їзди цього будинку мають парадні входи з центральної вулиці ( вул. Університетської та вул. С. Бандери ) та додатково обладнані аварійними виходами.

Згідно експлікації та поверхового плану першого поверху будівлі літ. А по АДРЕСА_1 протягом періоду вересень 1958 року - липень 2009 року приміщення, площею 14,30 кв. м, позначене як коридор літ. ХL - допоміжне приміщення.

10 червня 2009 року Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації була проведена поточна технічна інвентаризація першого поверху житлового будинку літ. «А» по АДРЕСА_1 , якою були внесені поточні змін в нежитлові приміщення за зазначеною адресою.

Підставою для проведення вказаної інвентаризації був лист першого заступника директора департаменту економіки Чернівецької міської ради від 14 квітня 2009 року № 873, відповідно до якого необхідно внести поточні зміни на нежилі приміщення, які розташовані по АДРЕСА_1 , орендарем яких ВАТ «Укртелеком», та надати інвентаризаційну справу департаменту економіки міської ради.

До проведення Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації поточної інвентаризації у 2009 році на першому поверсі вказаного будинку з моменту прийняття будинку в експлуатацію (1957 рік) було інвентаризовано: нежитлове приміщення НОМЕР_9 (в тому числі НОМЕР_10, площею 31,10 кв. м, та НОМЕР_11, площею 35,10 кв. м); нежитлове приміщення

НОМЕР_4 (в тому числі НОМЕР_5 - НОМЕР_8); вестибюль ХL, площею 14,30 кв. м, що виконує функцію парадного входу для під`їзду ХLІ житлового будинку.

Згідно інвентарної справи на будинок 10 червня 2009 року Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації було внесено поточні зміни, а саме: вестибюль ХL, площею 14,30 кв. м об`єднано з нежитловим приміщенням НОМЕР_4 , а в новій експлікації спірне приміщення - вестибюль, площею 14,30 кв. м, вказано як коридор НОМЕР_7, тобто частина нежитлового приміщення НОМЕР_4, при цьому у поверховому плані спірне приміщення вказане як НОМЕР_5, також як частина нежитлового приміщення НОМЕР_4.

Пунктом 2.3 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради

від 11 серпня 2009 року № 558/15 «Про присвоєння поштової адреси, оформлення права комунальної власності на об`єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівців» оформлено право комунальної власності територіальної громади м. Чернівців на нежилі приміщення першого поверху в житловому будинку літ. А

по АДРЕСА_1 , загальною площею 310,90 кв. м, що складаються з приміщень НОМЕР_5 - НОМЕР_6.

На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12 серпня 2009 року на нежилі приміщення першого поверху в житловому будинку літ.А на АДРЕСА_1 , загальною площею 310,90 кв. м, що складаються з приміщень НОМЕР_5 - НОМЕР_6.

Відповідно до повідомлення КЖРЕП № 6 від 20 квітня 2017 року № 213/01-08 відповідно до наявних первинних документів інформація на підприємстві відсутня щодо реконструкції чи переобладнання нежитлових приміщень.

Згідно інвентарної справи встановлено, що на момент здачі будинку в експлуатацію приміщення вестибюлю ХL, площею 14,30 кв. м, віднесено до складу допоміжних і підвальних приміщень будинку. В експлікації спірне приміщення позначено, як вестибюль для обслуговування мешканців під`їзду № 3. В поверховому плані сходова клітка ХLІ з`єднана через двері з парадним входом з вулиці Університетської через вестибюль ХL, площею 14,30 кв. м, а отже закладено у проект будинку функціональне призначення вестибюлю, як парадний вхід в третій під`їзд будинку.

Висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 03 травня 2017 року № 17029, складеного судовим експертом Лещишиним В. В., встановлено, що приміщення XL, площею 14,30 кв. м, житлового будинку по АДРЕСА_1 - це допоміжне (підсобне) приміщення житлового будинку (на момент прийняття будинку в експлуатацію) - його функціональне призначення: для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Вестибюль XL, площею

14,30 кв. м, в цьому будинку - це приміщення, призначене для забезпечення експлуатації цього будинку та побутового обслуговування його мешканців. На підставі виготовлених в 2009 році інвентаризаційних документів та зміни нумерації приміщень, без належним чином проведеного перепланування, в неустановленому законодавством порядку, функціональне призначення приміщення (вестибюль XL) житлового будинку по

АДРЕСА_1 змінено на допоміжне приміщення нежитлових приміщень (коридор НОМЕР_5).

Також експертом встановлено, що за наданою для дослідження документацією підстави для переведення приміщення житлового фонду вестибюлю XL (допоміжне (підсобне) приміщення житлового будинку, яке призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців) в нежитлове приміщення коридору НОМЕР_5

(підсобне приміщення нежитлових приміщень житлового будинку, призначене для забезпечення експлуатації нежитлових

приміщень НОМЕР_5-НОМЕР_6) в житловому будинку по

АДРЕСА_1 відсутні; вестибюль XL, площею 14,30 кв. м, в житловому багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 - це приміщення, призначене для забезпечення експлуатації цього будинку та побутового обслуговування його мешканців. Зміна функціонального призначення приміщення XL вестибюль, площа якого відноситься до загальної площі житлових приміщень, в приміщення НОМЕР_5, з функціональним призначенням - нежитлові приміщення, є реконструкцією приміщень житлового будинку, проведеною всупереч вимог державних будівельних норм України. Відмежування сходової клітини від дверей вхідних в будинок

по АДРЕСА_1 , що мали б сполучати через вестибюль житлові приміщення з вулицею, є порушенням державних будівельних норм. Наявність входів з вестибюля XL (НОМЕР_5) житлового будинку

по АДРЕСА_1 у нежитлові приміщення НОМЕР_4 та НОМЕР_9 є порушенням чинного містобудівного законодавства.

Згідно рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради

від 30 червня 1995 року перший поверх будинку

АДРЕСА_1 , площею 331,9 кв. м (виробничі приміщення) перебував в оренді Чернівецької філії АТ «Утел».

Згідно рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради

від 02 лютого 1999 року перший поверх будинку

АДРЕСА_1 , площею 331,9 кв. м ( виробничі приміщення), перебував в оренді Чернівецької філії ЗАТ «Утел».

У рішенні виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 19 березня 2002 року зазначено, що в оренді Чернівецької філії ЗАТ «Утел» перебуває перший поверх будинку АДРЕСА_2 , а саме:

322,5 кв. м, прим. (НОМЕР_5) - (НОМЕР_12); (НОМЕР_10); (XL) - (XLI), профіль використання - службові та переговорний пункт, тобто в оренду здавалися допоміжні приміщення будинку (XL) вестибюль - (XLI) сходова клітка.

Факт здачі нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_2 , в оренду ВАТ «Укртелеком» підтверджується договорами оренди майна, актами-передання об`єкта оренди.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26 лютого 2013 року № 83/3 було внесено зміни до пункту 2 додатку 3 до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 19 березня 2002 року

№ 219/7 «Про передачу приміщень в оренду, користування, внесення змін в раніше прийняті рішення виконкому міської ради» щодо оренди

ПАТ «Укртелеком» приміщень першого поверху на АДРЕСА_2 , а саме: слова та цифри «322,5 кв. м, прим. (НОМЕР_5) - (НОМЕР_12); (НОМЕР_10); (XL) - (XLI)..» замінено словами та цифрами «..прим. (НОМЕР_5) - (НОМЕР_13) загальною площею 215,5 кв. м», про що вирішено укласти додатковий договір до договору оренди нерухомого майна.

Згідно звіту про результати технічного обстеження вхідних вузлів до під`їзду № 3 житлового будинку по АДРЕСА_1 , складеного експертом Лобовим А. І. , в ході обстеження встановлено, що сполучення між сходовою кліткою під`їзду № 3 і вестибюлем було заблоковано встановленням цегляної перегородки з вмонтованими в неї металевими дверями. У 2009 році Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації були внесені поточні зміни до плану першого поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 у зв`язку із здійсненою реконструкцією парадного вхідного вузла до квартир під`їзду

№ 3 з боку вул. Університетської . Це було зроблено шляхом блокування цегляною перегородкою сполучення поміж сходовою кліткою і вестибюлем та вилученням зі складу приміщень загального користування житлового будинку цього вестибюля й включення його до складу приміщень територіальної громади м. Чернівці без врахування інтересів мешканців під`їзду № 3 . Умови доступу до своїх квартир для мешканців під`їзду № 3 є незадовільними, а метричні параметри тамбура і його дверних блоків нижчі за нормативні, що передбачені Державними будівельними нормами України. Реконструкція 2009 року фактично порушила права і законні інтереси мешканців цього під`їзду та чинить їм перешкоди у користуванні їх спільною частковою власністю - вестибюлем XL, а також зазначена реконструкція була проведена без дотримання порядку її проведення з питань розроблення і затвердження проектної документації, що заборонено державними будівельними нормами.

Згідно експертного висновку оцінки протипожежного стану об`єкта, складеного експертом з питань пожежної безпеки ПП «Профі-оберіг» Цапом С. В. № 35/17 від 24 квітня 2017 року, за результатами оцінки протипожежного стану приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 , в частині забезпечення вимог та норм пожежної безпеки на шляхах евакуації та евакуаційних виходах з під`їзду № 3 через приміщення (поз. XLІ та XL відповідно до експлікації приміщень технічного паспорта БТІ від 1958 року) та поз. НОМЕР_5 (експлікації реєстрації поточних змін від 2009 року) виявлені порушення вимог діючих протипожежних норм та правил: з сходової клітки до вестибюля влаштовано двері із замкненими запірними пристроями, які перешкоджають вільній евакуації людей; ширину зовнішніх дверей евакуаційного виходу з тамбуру передбачено меншою ніж 1,0 м; ширину дверей евакуаційного виходу з сходової клітки до вестибюля, передбачено меншою ніж 1,0 м; із суміжних приміщень вестибюля, що має сполучення з сходовою кліткою, не передбачено встановлення протипожежних дверей 2-го типу; висоту наявного евакуаційного виходу з тамбуру передбачено менше ніж 2,0 м; в сходовому марші на шляху евакуації з приміщення сходової площадки в тамбур влаштовано менше трьох сходинок; на шляху евакуації не передбачено нормовану ширину тамбуру по 0,25 м кожного боку прорізу; у сходовій клітці при вході у тамбур розміщено газопровід.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушеним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, в тому числі житловий фонд, нежитлові приміщення та інше майно, майнові права, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно частин першої-другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Конституційний Суд України у рішенні від 02 березня 2004 року у справі

№ 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_41 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2

статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_42 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2

статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин (стаття 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

У багатоквартирних жилих будинках можуть розташовуватись і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спірне приміщення, площею 14, 3 кв. м, з моменту введення житлового будинку в експлуатацію та до прийняття Чернівецькою міською радою оскарженого рішення у 2009 році було допоміжним приміщення, призначеним для забезпечення експлуатації під`їзду № 3 багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 й побутового обслуговування його мешканців, а отже і правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки оскарженим рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11 серпня 2009 року № 558/15 «Про присвоєння поштової адреси, оформлення права комунальної власності на об`єкти нерухомості, що належать територіальній громаді м. Чернівців» було вирішено зареєструвати право комунальної власності у тому числі і на спірне приміщення, яке належить на праві спільної власності власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку, отже спірним рішенням порушено право власності власників квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Судами було враховано, що зміна цільового призначення спірного приміщення з допоміжного приміщення багатоквартирного будинку на нежитлове приміщення відбулась без виготовлення та затвердження відповідної проектної документації, без прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування та без згоди власників квартир багатоквартирного будинку, які втратили внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування спірного рішення своє майно.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки встановлено, що оскаржене рішення органу місцевого самоврядування прийнято без повідомлення та згоди мешканців багатоквартирного будинку, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачі дізнались про порушене право у березні 2017 року після колективного звернення до Чернівецького міського голови щодо ремонту під`їзду № 3 та відновлення входу з вулиці Університетської, а отже і відсутність підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Відповідачі не скористались своїм правом та не заявляли клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, доводів позивачів не спростували.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернівецької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 липня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович