Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.09.2018 року у справі №577/519/18

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 577/519/18

провадження № 61-41475св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Конотопської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 жовтня 2007 року у складі судді Громової Л. В. та постанову апеляційного суду Сумської області від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г.,

Собини О. І., Ткачук С. С.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Конотопської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач з сином не спілкуються, його життям не цікавиться, не дбає про його розвиток та виховання, від утримання дитини ухиляється.

З урахуванням викладеного просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від

04 жовтня 2007 року позов ОСОБА_1 задовлено.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 березня 2018 року залишено без задоволення заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

Заочне рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку, подавши

04 квітня 2018 року апеляційну скаргу.

Постановою апеляційного суду Сумської області від 21 червня 2018 року заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 жовтня 2007 року залишене без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач після припинення сімейних відносин з ОСОБА_1 з 2005 року ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про дитину, не бере участі в її вихованні та матеріальному забезпеченні.

Аргументи учасників справи

У серпні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутні підстави для застосування до нього такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав відносно сина, оскільки він не ухилявся свідомо від участі у його вихованні,

а довгий час не виконував своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина оскільки був впевнений, що позивач повернулась до її першого чоловіка та не хотів порушувати її сімейний спокій. Про судове рішення про стягнення з нього аліментів відповідач не знав. Матеріали справи не містять доказів про його поведінку, яка б негативно впливала на сина, або свідчили б про те, що наявність у нього батьківських прав суперечить інтересам хлопчика.

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржені судові рішення - без змін.

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 , в якому відповідач обґрунтовує те, що відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу є безпідставним.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

02 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про народження дитини батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з довідками КРЕП «Порт» та Виконавчого комітету Конотопської міської ради ОСОБА_3 проживає у АДРЕСА_1 разом з матір`ю і знаходиться на її утриманні.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 30 серпня

2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Відкликано виконавчий лист

№ 2-1609/2005 від 03 жовтня 2005 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 заробітку щомісячно, починаючи з 04 липня 2005 року до досягнення дитиною повноліття.

У відповідача існує заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина, яка станом на 01 листопада 2017 року становить 16435 грн.

Відповідно до характеристики Конотопської спеціалізованої школи № 12 ОСОБА_3 навчається у 8-«А» класі, вихованням дитини займається мати

ОСОБА_1 , яка систематично відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами сина. Батько дитини ОСОБА_2 у школі жодного разу не був.

У висновку органу опіки і піклування від 31 липня 2007 року за № 127 зазначено, що внаслідок ухилення ОСОБА_2 протягом двох років від спілкування

з дитиною, від прояву до нього турботи і уваги та надання будь - якої допомоги він заслуговує на позбавлення батьківських прав, так як ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що буде відповідати інтересам дитини.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від

20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE,

№ 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (CASE OF HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, ЄСПЛ, 07 грудня 2006 року).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованостіпо аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

У частині шостій статті 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися

з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки і піклування Конотопської міської ради від 31 липня

2007 року № 127, згідно з яким визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зроблений без участі відповідача та не містить обґрунтованих підстав позбавлення його батьківських прав.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи викладене і те, що установлені судами обставини справи не свідчать про винну поведінку відповідача, свідоме нехтування ним своїми обов`язками, який проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди зробили помилковий висновок про наявність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержанням норм матеріального права. У зв`язку

з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в скасувати та ухвалити

у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Відповідно до підпункту «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, понесені ОСОБА_2 судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 960,00 грн та касаційної скарги у розмірі 1280,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від

04 жовтня 2007 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 21 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Конотопської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2240,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 жовтня 2007 року та постанова апеляційного суду Сумської області від 21 червня 2018 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук