Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.06.2021 року у справі №669/446/17
Постанова КЦС ВП від 08.03.2023 року у справі №669/446/17

Постанова

Іменем України

08 березня 2023 року

м. Київ

справа № 669/446/17

провадження № 61-8415св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідач - ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 рокуу складі судді Бараболі Н. С. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 28 березня 2008 року між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 76, згідно з яким йому надано кредит на споживчі цілі в сумі 140 000,00 грн строком на 10 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 28 березня 2018 року зі сплатою 16,5% річних.

Проте позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

На забезпечення належного виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором між банком та майновим поручителем ОСОБА_3 01 квітня 2008 року укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, згідно з яким передано в іпотеку будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2012 року позов банку задоволено частково, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , шляхом його продажу на прилюдних торгах у виконавчому провадженні за початковою ціною, що буде визначена в експертному звіті суб`єкта оціночної діяльності для погашення заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2008 року № 76 в розмірі 113 827,93 грн, з яких: основний борг - 102 663,82 грн, несплачені відсотки - 10 293,72 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 564,63 грн та 1 138,28 грн - судовий збір.

У добровільному порядку рішення суду не виконане.

Постановою державного виконавця від 31 грудня 2013 року виконавчий лист повернено стягувачеві, оскільки під час примусового виконання вказаного рішення суду встановлено, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки зареєстрована малолітня дитина, яка іншим житлом не забезпечена, тому служба в справах дітей відмовила у наданні дозволу на реалізацію предмета іпотеки.

Кошти за кредитним договором в належному розмірі не повернено, рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки боржник не виконав, а виконання зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином, тому єдиним способом захисту своїх порушених прав та законних інтересів є задоволення вимоги кредитора про повернення суми кредиту та нарахованих відсотків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

17 червня 2020 року банк уточнив позовні вимоги, на обґрунтування яких зазначив, що станом на дату смерті позичальника ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором становила 113 203,02 грн.

Банк здійснив усі передбачені законом необхідні дії, а саме направив претензії до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, а також спадкоємиці боржника - ОСОБА_1 , проте вона жодних дій щодо пред`явлених вимог не вчинила.

Просило стягнути з ОСОБА_1 , як спадкоємиці боржника, заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2008 року № 76 у розмірі 113 203,02 грн, з яких: 102 663,82 грн - борг за кредитом, 7 054,19 грн - прострочені відсотки за користування кредитом, 3 125,70 грн - пеня за несвоєчасну сплату основних платежів та відсотків за кредитом, 3 59,31 грн - комісія за супроводження кредиту.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 як спадкоємицю ОСОБА_2 .

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 року, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, упозові відмовлено.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що належних та допустимих доказів на підтвердження наявності спадкового майна та його вартості у матеріалах справи немає та сторони не надали. Згідно зі спадковою справою № 43/2019, заведеною після смерті ОСОБА_2 , мати померлого - ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина померлого - ОСОБА_2 . Відомостей про видачу свідоцтва про прийняття спадщини спадкоємцям немає.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що банк не надав доказів неможливості подання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 та подання клопотання про призначення експертизи щодо визначення вартості спадкового майна до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, тому підстав для їх прийняття судом апеляційної інстанції немає.

Суд апеляційної інстанції вказав, що у суді першої інстанції сторони проявили пасивність у використанні своїх процесуальних прав, тому безпідставне прийняття на стадії апеляційного розгляду нових доказів і як наслідок ухвалення іншого за змістом рішення призведе до порушення права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2021 року АТ «Ощадбанк»звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, просило їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неврахуванням практики Верховного Суду банк надав до суду апеляційної інстанції довідку із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та заявив клопотання про проведення оціночно-земельної й оціночно-будівельної експертиз.

Суд апеляційної інстанції не надав правову оцінку наданій банком довідці та безпідставно відмовив у клопотанні про проведення експертизи щодо визначення ринкової вартості успадкованого майна, хоча банк надав належне обґрунтування ненадання такої довідки та клопотання до суду першої інстанції.

У спадковій справі також немає інформації щодо обсягу спадкового майна. Нотаріус повинен був отримати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо майна померлого.

Отже, банк позбавлено права задовольнити вимоги до спадкоємиці боржника.

Суди не врахували, що принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у статті 81 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилюється як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, провадження № 61-16692св19, вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, зазначив, що суд апеляційної інстанції повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020року у справі № 645/1566/16-ц, провадження № 61-37696св18, зазначив, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляційною скаргою, не звернув уваги на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Суд апеляцяційної інстанції не перевірив належним чином доводи позивача з посиланням на норми матеріального права, хоча мав процесуальну можливість виправити недоліки розгляду справи судом першої інстанції.

Cуди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, провадження № 61-25487св18, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, провадження № 61-44960св18, від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, провадження № 61-27515св18, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, провадження № 61-37696св18, відповідно до яких доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця. У цій справі суди поклали обов`язок із доказування обсягу спадкового майна та його вартості на кредитора. Банк заявляв у суді першої інстанції клопотання про витребування матеріалів спадкової справи.

Касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Касаційне провадження відкрито у малозначній справі, проте, доводи касаційної скарги стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд першої інстанції встановив, що 28 березня 2008 року між банком і ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 76, згідно з яким кредитор надав позичальнику кредит в сумі 140 000,00 грн на десять років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 28 березня 2018 року, зі сплатою 16,5 % річних. Кредит наданий у готівковій формі через касу банку.

Позичальник зобов`язувався належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісійні винагороди в порядку, на умовах та в строки, а також використовувати кредит на цілі та у строки визначені кредитним договором.

На забезпечення виконання зобов`язань зі сплати кредиту між банком та ОСОБА_3 01 квітня 2008 року укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно (житловий будинок з прибудовою (А-1), загальною площею 109,4 кв. м, житловою площею 58,6 кв. м, з надвірними будівлями (Б), літня кухня цегляна, В-гараж цегляний, N-огорожа), на АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належав іпотекодавцю на праві спільної сумісної власності із дружиною ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 21 березня 2008 року, зареєстроване 21 березня 2008 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно Білогірського БТІ за № 1549. Договір укладено за згодою ОСОБА_5 та органу опіки та піклування Білогірської селищної ради.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області № 2201/29/2012 від 10 квітня 2012 року позов банку задоволено частково, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , шляхом його продажу на прилюдних торгах у виконавчому провадженні за початковою ціною, що буде визначена в експертному звіті суб`єкта оціночної діяльності для погашення заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2008 року № 76 в розмірі 113 827,93 грн, з яких: основний борг - 102 663,82 грн, несплачені відсотки - 10 293,72 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 564,63 грн та 1 138,28 грн - судовий збір.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Білогірського районного нотаріального округу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Рогожиної . М. (далі - приватний натаріус) від 21 лютого 2020 року № 46/01-16 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04 квітня 2019 року заведена спадкова справа № 43/2019 за заявою дружини померлого ОСОБА_1 . Мати померлого ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовилась.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на дату смерті позичальника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість становила 113 203,02 грн.

У зв`язку із заборгованістю померлого позичальника ОСОБА_2 23 січня 2020 року банк звернувся до приватного нотаріуса з вимогою кредитора до його спадкоємців.

Вказану вимогу кредитора отримано 27 січня 2020 року.

17 квітня 2020 року та 05 травня 2020 року банк надіслав приватному нотаріусу заяви як кредитора з вимогою/претензією до спадкоємців боржника ОСОБА_2 .

Вказані вимоги кредитора отримано 25 квітня 2020 року та 06 травня 2020 року.

21 травня 2020 року приватний нотаріус повідомила банк про реєстрацію в Книзі реєстрації вхідних документів за № 94 та у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 149 вимоги кредитора (вих. №120.26-04/29890/2020-20/вих. від 05 травня 2020 року) до спадкоємців померлого ОСОБА_2 . Крім того, вказано, що спадкоємці щодо заборгованості померлого ОСОБА_2 перед банком повідомлені.

28 квітня 2020 року банк надіслав на адресу ОСОБА_1 вимогу кредитора про необхідність сплати нею як спадкоємицею боржника ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 113 203,02 грн.

Вказану вимогу кредитора ОСОБА_1 не отримала, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення

Суд апеляційної інстанції встановив, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білогірського районного управління юстиції від 19 грудня 2012 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2201/29/2012 року виданого на виконання рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2012 року про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білогірського районного управління юстиції від 31 грудня 2013 року виконавчий лист повернено стягувачеві без виконання, оскільки у вказаному житловому будинку зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_6 , 2002 року народження, який житлом не забезпечений.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Справа є малозначною, проте Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення, оскільки доводи касаційної скарги стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємиці позичальника.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не надав доказів, які підтверджують наявність спадкового майна та його вартість.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, провадження № 61-25487св18, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, провадження № 61-44960св18, від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, провадження № 61-27515св18, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, провадження № 61-37696св18.

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, провадження № 61-27515св18, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, провадження № 61-37696св18.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не врахував, що принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у статті 81 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивач не зазначив перелік спадкового майна, не надав доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача, у зв`язку з тим, що обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Подібні правові висновки також зазначені в постановах Верховного Суду, на які посилається банк як на підставу касаційного оскарження та безпідставно не враховані судами.

Обґрунтованими є доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги надану банком довідку із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до суду апеляційної інстанції та відмовив у клопотанні банку про призначення експертизи з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У суді першої інстанції банк заявляв клопотання про витребування у приватного нотаріуса належним чином завірену копію свідоцтва (свідоцтв) про право на спадщину, що видані ОСОБА_1 .

Отже, банк вчинив дії щодо встановлення обсягу спадкового майна.

Разом з тим, банк посилався на практику Верховного Суду про те, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця.

Оскільки висновки Верховного Суду не були враховані судом першої інстанції, банк у зв`язку з цим надав довідку із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до суду апеляційної інстанції та заявляв щодо проведення оціночно-земельної й оціночно-будівельної експертиз.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для висновку, що позивач проявив пасивність у використанні своїх процесуальних прав. Суд апеляційної існтанції безпідставно не прийняв нові докази, неподання яких позивачем до суду першої інстанції зумовлене об`єктивними причинами.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, поверхнево розглянув справу, вказуючи на відсутність успадкованого відповідачами майна після смерті боржника, чим позбавив кредитора права на задоволення своїх вимог щодо стягнення заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору.

За змістом статті 1282 ЦК України задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Отже, відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця носить частковий характер і обмежується вартістю майна, успадкованого цією особою.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляційною скаргою банку, не звернув уваги на вказане та не перевірив належним чином доводи позивача з посиланням на норми матеріального права, хоча мав процесуальну можливість виправити недоліки розгляду справи судом першої інстанції.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції проігнорував помилковий висновок суду першої інстанції про відмову в позові з наведних вище підстав.

Ураховуючи наведене, за обставинами цієї справи суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи повинен перевірити чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, встановити усі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, зокрема наявність спадкового майна та його вартість, оскільки без їх з`ясування, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, висновки судів не можна вважати обґрунтованим та таким, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанціїз направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд бере до уваги, що справа розглядається у суді з травня 2017 року, проте з урахуванням завдань судочинства (стаття 2 ЦПК України), меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України) та викладених мотивів вважає необхідним скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко