Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.05.2021 року у справі №369/13857/17

Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 369/13857/17

провадження № 61-8071св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач- громадська організація садове товариство "Оленівка-2",

відповідачі: ОСОБА_1, міськрайонне управління Держгеокадастру Києво-Святошинського району та м. Ірпеня Головного управління Держгеокадастру в Київській області,

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, громадська організація "Садове товариство "Масив Оленівка",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу громадської організації садове товариство "Оленівка-2" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року в складі судді: Пінкевич Н. С., та постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ГО СТ "Оленівка-2" звернулася із позовом до ОСОБА_1, МРУ Держгеокадастру Києво-Святошинського району та м. Ірпеня ГУ Держгеокадастру в Київській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ГО "Садове товариство "Масив Оленівка", про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання невідповідною нормам закону технічну документацію та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГО СТ "Оленівка-2" було передано у постійне користування земельну ділянку. Членам садового товариства у свою чергу були передані земельні ділянки безоплатно у власність.

ОСОБА_1 є членом СТ "Оленівка-2" і власником земельних ділянок НОМЕР_1 (об'єднана) загальною площею 0,1199 га та земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,0151 га. Земельна ділянка НОМЕР_1 межує через вуличний проїзд з земельною ділянкою НОМЕР_4 (власник ОСОБА_2), з протилежного боку - НОМЕР_3 (ОСОБА_6).

Позивач зазначив, що влітку 2004 року відповідач самовільно переніс межі земельної ділянки 0,1199 га на вуличний проїзд шляхом забудови паркану під кутом на 90 гр. з продовженням уздовж дороги до закінчення її межі та їх завершенням на об'їзній дорозі загального користування товариства за проектними межами земельної ділянки НОМЕР_2, чим здійснив захват частини вуличного проїзду та дороги.

Внаслідок таких дій була суттєво звужена ширина проїзду, змінено планування та рельєф дороги загального користування та місцевості в цілому, оскільки вуличні проїзди є рівні та прямолінійні, однакової ширини - 6 м. Тому забудова на ньому споруди з бетону, яка виступає на дорогу на третину її ширини та ще й перпендикулярно, виглядає вкрай вичурно. Відповідачу неодноразово пропонувалось в добровільному порядку усунути всі порушення, але він постійно відмовлявся. На чергову вимогу, лише в 2015 році відповідач надав державний акт на право власності на земельну ділянку з фактично новими межами.

Позивач указував, що за його замовленням було проведено геодезичну зйомку на місцевості та виготовлення кадастрового плану меж земель загального користування та виявив невідповідність меж земельних ділянок відповідача, внаслідок чого ширина проїзду звузилась з 6 м до 3,45 м, а площа земельної ділянки НОМЕР_2 взагалі збільшилась удвічі. При з'ясуванні обставин отримання земельних ділянок у власність, позивачем було встановлено, що в 2012 році відповідач виготовив технічну документацію за договором з ТОВ "Агрогео-Груп" та отримав чотири нових межових знаки. На підставі цієї документації були внесені зміни до бази ДЗК з неправильними координатами. Також відповідач в 2012 році замовив технічну документацію в ТОВ "Геодезист" і отримав п'ять межових знаків. Виготовлена вказана технічна документації ТОВ "Агрогео-Груп" є неправомірною, незаконною, сфальсифікованою, виготовлена з численними грубими порушеннями чинного законодавства. Тому встановлення на цій межі паркану є неправомірним та незаконним. Оскільки у добровільному порядку відповідач не усуває порушення, тому право товариства є порушеним і підлягає судовому захисту.

ГО СТ "Оленівка-2", з урахуванням уточнення позовних вимог, просило:

зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні частиною вуличного проїзду та об'їзної дороги загального користування шляхом знесення самовільно збудованого на них паркану з приведенням меж належних йому земельних ділянок № 76-77 та НОМЕР_2, кадастровий номер 3222484200:03:003:5013 та 3222484200:03:003:5229 у стан, який існував до порушення у відповідності до Генплану проекту організації та забудови території колективних садів підприємствами і організаціями Києво-Святошинського району Київської області;

визнати договір між ОСОБА_1 на відновлення меж належної йому на праві власності земельної ділянки 0,1199 га у садовому товаристві та фіктивним товариством "Агрогео-Груп" від 18 вересня 2012 року, яке у своїй незаконній діяльності використовувало код ЄДРПОУ, що належав іншій юридичній фірмі, фіктивну печатку, ліцензію, інші реквізити - нікчемним правочином і виготовлену за ним технічну документацію із землеустрою недійсною;

зобов'язати державного кадастрового реєстратора усунути наслідки нікчемного правочину шляхом виключення із бази ДЗК відомостей, внесених на підставі виготовленої техдокументації фіктивною юридичною особою ТОВ "Агрогео-Груп".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, в задоволенні позовних вимог ГО СТ "Оленівка-2" відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що звуження проїзду земельного користування виникло у зв'язку з встановленням паркану ОСОБА_2. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами своїх вимог щодо фіктивності товариства, вчинення товариством або відповідачем незаконних дій, використання підробних документів, печаток, тощо, представник позивача обмежився лише власними поясненнями цих обставин без надання належних та допустимих доказів таким обставинам. У порушення статей 76, 77 ЦПК України позивачем надано копії документів, на яких містяться самовільні дописи, домальовки представника позивача, на копіях не вбачається підписів та печаток установ, організацій, підприємств, які мають міститься в оригіналах документів.

Судом першої інстанції встановлено, що ГО "СТ "Масив Оленівка" є особою, що здійснює розпорядження земельними ділянками, що знаходяться на її території, вирішує питання організації охорони території, здійснює контроль за правилами внутрішнього розпорядку, здійснює контроль за дотриманням правил забудови такої території. У пункті 10 Статуту СТ "Масив Оленівка" передбачено, що основним завданням садового товариства є вирішення загальних питань з благоустрою територій, організації водопостачання, електрифікації, будівництву під'їзних доріг, а також вирішення всіх інших питань товариства. Такі ж повноваження містяться і в новій редакції статуту товариства, затвердженого загальними зборами масиву СТ "Оленівка" 11 травня 2003 року та зареєстрованого Малютинською сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області 23 рудня 2003 року. У пункті 25 статуту передбачено й порядок вирішення цивільно-правових спорів, що виникають між членами садових товариств. Спори між колективними членами масиву та масивом вирішуються судом. Взаємовідносини СТ "Оленівка-2", відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 статуту садового товариства "Оленівка-2" з масивом, тобто з ГО "СТ "Масив Оленівка", в структуру якого входить останнє (самостійно вирішуються усі питання щодо ведення господарської діяльності), окрім, вирішення обов'язкових загальних питань масиву. Тому ГО СТ "Оленівка-2" в цьому випадку не є належним позивачем у справі, оскільки питання щодо благоустрою територій, організації водопостачання, електрифікації, будівництву під'їзних доріг, а також вирішення всіх інших питань товариства, належить до компетенції ГО СТ "Масив Оленівка".

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини щодо виключення із бази ДЗК відомостей, внесених на підставі виготовленої техдокументації фіктивною юридичною особою ТОВ "Агрогео-Груп" про земельні ділянки ОСОБА_1, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи. При реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 державним кадастровим реєстратором МРУ Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені належним чином здійснена перевірка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у відповідності до поданих документів.

Також колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо призначення у справі додаткової або повторної експертизи, оскільки питання про призначення у справі судової експертизи вирішується судом лише за наявності відповідного клопотання сторін, поданих з дотриманням норм ЦПК України, проте, матеріали справи не містять будь-яких клопотань про призначення додаткової або повторної судової експертизи.

Апеляційний суд не погодився із доводами апеляційної скарги, що ГО СТ "Масив Оленівка" не має повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, які видані садовим товариствам, в тому числі і ГО СТ "Оленівка-2", оскільки ці доводи спростовуються наведеними обставинами. Крім того згідно постанови Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 369/11929/15-ц за позовом ГО СТ "Масив Оленівка" до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні дорогою загального користування, знесення самочинно збудованого паркану та приведення земельної ділянки в стан, що існував до порушення, зазначено, що "ГО "СТ "Масив Оленівка" є юридичною особою, що здійснює розпорядження земельними ділянками, що знаходяться на її території, вирішує питання організації охорони території, здійснює контроль за правилами внутрішнього розпорядку, здійснює контроль за дотриманням правил забудови такої території в інтересах членів товариства, і ці висновки обґрунтовані судом з посиланням на пункт 10 статуту ГО "СТ "Масив Оленівка", яким передбачено, що основним завданням садового товариства є вирішення загальних питань з благоустрою територій, організації водопостачання, електрифікації, будівництву під'їзних доріг, а також вирішення всіх інших питань товариства. Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що у ГО "СТ Масив Оленівка", як юридичної особи, яка об'єднує у своїй структурі і СТ "Оленівка-2", членами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відсутнє право на звернення до суду із вказаним позовом, й про те, що товариство не надало будь-яких доказів самовільного захвату земель загального користування ОСОБА_2 є по своїй суті суперечливими й безпідставними, оскільки таке право на звернення до суду з зазначеним позовом доведено ним статутними положеннями, наданими суду.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що належним позивачем щодо вимог про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні частиною вуличного проїзду та об'їзної дороги загального користування шляхом знесення самовільно збудованого на них паркану з приведенням меж належних йому земельних ділянок № 76-77 та НОМЕР_2, кадастровий номер 3222484200:03:003:5013 та 3222484200:03:003:5229 у стан, який існував до порушення у відповідності до Генплану проекту організації та забудови території колективних садів підприємствами і організаціями Києво-Святошинського району Київської області, є не ГО СТ "Оленівка-2 ", а ГО "СТ Масив Оленівка". Проте як пояснив в судовому засіданні представник ГО "СТ Масив Оленівка", з таким позовом до ОСОБА_1 ГО "СТ Масив Оленівка" не звертався.

Аргументи учасників справи

14 травня 2021 року ГО СТ "Оленівка-2" засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд не викликав експерта шляхом направлення повісток для роз'яснення наданого висновку, оскільки він містить недоліки.

Зазначає, що всі докази не були дослідження судом належним чином. У жодних постановах Верховного Суду не існувало посилання на статтю 116 ЗК України як єдину підставу набуття юридичними особами права власності та постійного користування земельними ділянками для садівництва із земель державної або комунальної власності.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_7 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені рішення - без змін, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відзив мотивований необґрунтованістю доводів касаційної скарги, оскільки позивач не надав обґрунтування в чому саме полягає порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. згідно частини 4 статті 35 ЗК України до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Тому особою, що несе відповідальність за благоустрій всієї території Масиву Оленівка, будівництва загальних мереж, всіх доріг (в тому числі всіх садових товариств, що увійшли до її складу) є саме Масив Оленівка, і саме їх надано право на вирішення цих питань та на звернення до суду з будь-якими позовами, що стосуються земель загального користування на території масиву та систем енергопостачання, комунікацій, водо та газо постачання всього масиву.

У серпні 2021 року ОСОБА_2 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ГО СТ "Оленівка-2" задовольнити.

Відзив мотивований необґрунтованістю доводів касаційної скарги, оскільки суди порушили норми процесуального права, фальсифікували процесуальні документи, не дослідили докази, необґрунтовано відхилили клопотання позивача про обов'язковість виклику експерта для роз'яснення висновку.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року справу призначено досудового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 серпня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 є членом ГО "Садове товариство "Масив Оленівка" та власником земельних ділянок за № 76, № 77 та АДРЕСА_3.

При зверненні із позовом позивач посилався на те, що відповідач самовільно переніс межі земельної ділянки № НОМЕР_1 - 3222484200:03:003:5013 на вуличний проїзд шляхом забудови паркану під кутом на 90 гр. з продовженням уздовж дороги до закінчення її межі та їх завершенням на об'їзній дорозі загального користування товариства за проектними межами земельної ділянки НОМЕР_2 - 3222484200:03:003:5229, чим здійснив захват частини вуличного проїзду та дороги, суттєво звуживши ширину проїзду.

Згідно висновку земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 30 серпня 2019 року межі фактичного землекористування ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484200:03:003:5013 не відповідає межам землекористування, яке визначене для такої земельної ділянки даними з державного земельного кадастру; щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222484200:03:003:5229, надати висновок експертом є можливим.

Суди встановили, що фактичний порядок користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3222484200:03:003:5013 та 3222484200:03:003:5229 за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, відповідає правовстановлюючим документам.

Також експертом встановлено, що згідно відомостей з державного земельного кадастру, відстань між земельними ділянками з кадастровими номерами 3222484200:03:003:5013 та 3222484200:03:003:5231 (ОСОБА_2) становить з одного боку - 5,48 м (на 0,52 м менше від 6 м), а з іншого боку 6,85 м (на 0,85 м більше від 6 м).

Суди встановили, що цей висновок не містить підтвердження того, що технічна документація відповідача складена з грубим порушенням законодавства, паркан, який просив знести позивач, встановлений не на межі земельної ділянки відповідача.

Також у висновку експертизи не зазначено, що звуження ширини проїзду відбулось саме за рахунок самовільного захоплення та вставлення відповідачем паркану.

При розгляді справи за позовом ГО "Садове товариство "Масив Оленівка" до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні дорогою загального користування, знесення самочинно збудованого паркану та приведення земельної ділянки в стан, що існував до порушення, встановлено, що ОСОБА_2 встановила паркан із зайняттям частини дороги загального користування. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2016 року зобов'язано ОСОБА_2 привести земельну ділянку - дорогу загального користування, що проходить вздовж меж земельних ділянок № 56-58 (згідно генплану с/т "Масив Оленівка"), за адресою: 08158, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, с/т "Масив Оленівка") в стан, який існував до порушення, шляхом знесення самочинно збудованого паркану встановленого на вказаній дорозі загального користування.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 1 та 2 статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених частина 1 та 2 статті 2 ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина 1 статті 11 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов'язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1 та 2 частини 1 статті 264 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 522/13307/16-ц (провадження № 61-1831св21) зазначено, що: "підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником свого права. Таким чином, право власності має захищатися лише при доведенні самого факту порушення".

У справі, що переглядається, суди встановили, що:

фактичний порядок користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3222484200:03:003:5013 та undefined за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, відповідає правовстановлюючим документам;

згідно відомостей з державного земельного кадастру, відстань між земельними ділянками з кадастровими номерами undefined та undefined (ОСОБА_2) становить з одного боку - 5,48 м (на 0,52 м менше від 6 м), а з іншого боку 6,85 м (на 0,85 м більше від 6 м). Висновок експерта не містить підтвердження того, що технічна документація відповідача складена з грубим порушенням законодавства, паркан, який просив знести позивач, встановлений не на межі земельної ділянки відповідача. Також у висновку експертизи не зазначено, що звуження ширини проїзду відбулось саме за рахунок самовільного захоплення та вставлення відповідачем паркану;

за таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою;

суди обґрунтовано відмовили у задоволенні цієї позовної вимоги, хоча й помилково послалися на те, що ГО СТ "Оленівка-2" не неналежним позивачем. Тому рішення судів у цій частині підлягає зміні у мотивувальній частині.

Щодо позовних вимог про визнання нікчемним договору та зобов'язання державного кадастрового реєстратора вчинити певні дії

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина 3 статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний ", "є недійсним".

Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 388/1299/17 (провадження № 61-8199св21) зазначено: "відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

Таким чином, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту, то у задоволенні позовної вимог про визнання нікчемним договору необхідно відмовити саме із зазначеної підстави. Позовні вимоги про зобов'язання державного кадастрового реєстратора вчинити певні дії є похідними від вимоги про визнання нікчемним договору. Суди відмовили в задоволенні позовних вимог з інших мотивів, а тому судові рішення у цій частині підлягають зміні у мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 2 статті 215 ЦК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 522/13307/16-ц (провадження № 61-1831св21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 388/1299/17 (провадження № 61-8199св21), колегія суддів вважає, що оскаржені рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Оскільки у відзиві у на касаційну скаргу ОСОБА_1 через представника ОСОБА_7 зроблена заява про подання доказів понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, колегія суддів зазначає, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 141 ЦПК України).

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу громадської організації садове товариство "Оленівка-2" задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов