Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.05.2025 року у справі №754/13736/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 754/13736/23

провадження № 61-13965св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -Приватне підприємство «Вадім»,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Вадім» на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 04 квітня 2024 року у складі судді Буша Н. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року Приватне підприємство «Вадім» (далі - ПП «Вадім») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунової Л. В. про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, в якому просило суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01 жовтня 2020 року, укладений між ПП «Вадім» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В. за реєстровим № 2222;

- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунової Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 жовтня 2020 року з індексним номером 54356997 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на групу нежитлових приміщень № 3а, загальною площею 23,1 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У грудні 2023 року директор ПП «Вадім» - ОСОБА_2. подав до суду заяву про відмову від позову на підставі пункту 4 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в якій просив прийняти відмову від позову, закрити провадження у справі та зазначив, що наслідки, передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України, йому відомі, зрозумілі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву ПП «Вадім» до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, заяву директора ПП «Вадім» - ОСОБА_2. про відмову від позову та закриття провадження у справі задоволено.

Прийнято відмову від позову директора ПП «Вадім».

Провадження у справі № 754/13736/23 закрито з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Судові рішення мотивовані тим, що директор ПП «Вадім» ОСОБА_2. є особою, яка має повноваження на подання заяви про відмову від позову, а тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення такої заяви. Районний суд відхилив посилання представника ПП «Вадім» на відсутність у ОСОБА_2 повноважень на подання такої заяви, оскільки жодних обмежень на вчинення цих дій ні Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ні Статут підприємства не містять.

Суд першої інстанції зауважив, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань органом управління юридичної особи визначено - «директор» та виконуючим функції директора/керівника юридичної особи вказано ОСОБА_2., який одночасно є засновником підприємства, а іншим засновником - ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_4 є колишнім співзасновником ПП «Вадім», а єдиною особою, яка може здійснювати будь-які дії від імені підприємства є виключно директор ПП «Вадім» - ОСОБА_2.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для прийняття судом поданої директором ПП «Вадім» - ОСОБА_2. заяви про відмову від позову, яка відповідає вимогам процесуального закону.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що директор підприємства ОСОБА_2. діяв усупереч інтересам підприємства та співвласника підприємства, в інтересах відповідача та у своїх власних інтересах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПП «Вадім», від імені якого діє адвокат Гаврилюк М. Д., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 04 квітня 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скаргидо суду касаційної інстанції

У жовтні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 07 листопада 2024 року заявнику поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.

У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2025 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПП «Вадім», від імені якого діє адвокат Гаврилюк М. Д., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не виконали вимоги частини другої статті 206 ЦПК України та не перевірили, чи не обмежений керівник ПП «Вадім» ОСОБА_2. на вчинення дій щодо відмови від позову. Відтак передчасно закрили провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Зазначає, що за змістом Статуту ПП «Вадім» рішення про відмову від позову щодо майна підприємства можуть прийняти лише власники підприємства, проте такого рішення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 як власники підприємства не приймали, відповідно, останній не мав повноважень на подання заяви про відмову від позову. Посилається на те, що ОСОБА_2 є одночасно представником ОСОБА_1, тому на підставі частини другої статті 61 ЦПК України не може бути представником ПП «Вадім».

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до Статуту ПП «Вадім» (далі - Статут), затвердженого рішенням власника від 12 липня 2021 року № 21/07-12, власниками підприємства є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (пункт 1.8).

За пунктами 8.1, 8.2 Статуту керівництво підприємством здійснюється згідно зі статутом і на підставі прав власників по господарському використанню його майна. Керівництво діяльністю підприємства здійснюється безпосередньо самими власниками або призначеними ними особами.

Згідно з пунктом 8.3 Статуту до компетенції власників відноситься, зокрема здійснення по відношенню до майна підприємства будь-яких дій, прямо не заборонених законодавством України; вирішення інших важливих питань діяльності підприємства.

За змістом пункту 8.5 Статуту директор вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, які віднесено до виключної компетенції власників. Власники можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що належать їм, до компетенції директора.

Директор підприємства має право: першого підпису банківських та інших фінансових документів, у тому числі договорів, включаючи зовнішньоекономічні, а також документів, пов`язаних з використанням матеріальних цінностей підприємства; без доручення здійснювати дії від імені підприємства; укладати договори (контракти) та чинити юридичні дії від імені підприємства, давати довіреності, відкривати рахунки підприємства; видавати Правила внутрішнього трудового розпорядку, накази, розпорядження, підписувати грошові, звітні та інші документи; діючи від імені підприємства, представляти його інтереси на всіх вітчизняних та іноземних підприємствах, фірмах і організаціях; укладати колективний договір з трудовим колективом підприємства; приймати та звільняти працівників, вирішувати інші питання в межах прав, що надані йому власниками підприємства.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ПП «Вадім» станом на 12 січня 2024 року кінцевими бенефеціарними власниками ПП «Вадім» з прямим вирішальним впливом є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розміри часток статутного капіталу є однаковими і складають 75 000 грн. У розділі «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі підписувати договори, тощо» зазначені: ОСОБА_2. (виконуючий функції директора, керівник), ОСОБА_5. (представник), ОСОБА_6. (представник), ОСОБА_4 (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, представник).

З 23 червня 2023 року засновниками (учасниками) юридичної особи ПП «Вадім» є ОСОБА_2. та ОСОБА_3 що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПП «Вадім», від імені якого діє адвокат Гаврилюк М. Д., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55 124 Конституції України.

До основних засад (принципів) цивільного судочинства належать зокрема диспозитивність, змагальність сторін та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 2 ЦПК України).

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, зокрема, право учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Також обов`язок суду роз`яснити учасникам судового процесу наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій визначений у пункті 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявлення позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз`яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 вересня 2020 року у справі № 520/13115/16 (провадження № 61-9605св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 2-5015/10 (провадження № 61-15945св20), від 02 лютого 2022 року у справі № 538/1818/20 (провадження № 61-17547св21) та від 28 квітня 2022 року у справі № 138/2763/20 (провадження № 61-12565св21).

Ураховуючи те, що директор ПП «Вадім» ОСОБА_2. подав до суду першої інстанції заяву про відмову від позовних вимог, яка відповідає вимогам статті 206 ЦПК України, і це є диспозитивним правом позивача, наслідки відмови від позову підприємству відомі й зрозумілі, тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно прийняв відмову позивача від позовних вимог та закрив провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_2. не мав повноважень на вчинення дій щодо відмови від позову помилкові, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За змістом частини другої статті 61 ЦПК України особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя.

Згідно із частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Частинами першою-третьою, п`ятою статті 65 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2. як керівник (виконуючий функції директора) ПП «Вадім» має право вчиняти дії від імені цієї юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо (том 1, а. с. 238-241).

Крім того, відповідно до Статуту ПП «Вадім», затвердженого рішенням власника від 12 липня 2021 року № 21/07-12, директор вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, які віднесено до виключної компетенції власників. Директор підприємства має право без доручення здійснювати дії від імені підприємства, представляти його інтереси на всіх вітчизняних та іноземних підприємствах, фірмах і організаціях (пункт 8. 5. Статуту) (том 1, а. с. 198-205).

Отже, директор та співвласник підприємства ОСОБА_2. не був обмежений у повноваженнях щодо подання заяви про відмову від позову від імені ПП «Вадім».

Доводи касаційної скарги про те, що за змістом Статуту рішення про відмову від позову щодо майна підприємства можуть прийняти лише власники підприємства, до яких, крім ОСОБА_2 , належить ОСОБА_4 , є помилковими.

Відповідно до пункту 8.3. Статуту до компетенції власників відносяться:

- визначення загального напрямку економічного та соціального розвитку підприємства;

- внесення змін до Статуту підприємства;

- призначення та звільнення директора;

- визначення організаційної структури та штатного розкладу підприємства і положень про персонал підприємства;

- визначення порядку розподілу чистого прибутку, затвердження положень про фонди підприємства;

- прийняття рішення про вступ підприємства як засновника до інших підприємств, господарських товариств, спільних підприємств, фондів, міжнародних об`єднань і організацій, господарських об`єднань на території України та за її межами, затвердження їх статутів;

- винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб підприємства;

- визначення умов оплати праці посадових осіб підприємства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

- здійснення по відношенню до майна підприємства будь-яких дій, прямо не заборонених законодавством України;

- прийняття рішення про відкриття представництв, філій та інших відособлених підрозділів підприємства, затвердження їх положень;

- прийняття рішення про припинення діяльності підприємства, призначення ліквідаційної, затвердження ліквідаційного балансу;

- вирішення інших важливих питань діяльності підприємства.

Ураховуючи викладене, питання про відмову від позову та вчинення інших процесуальних дій від імені ПП «Вадім» у спорах з іншими особами не відноситься до виключної компетенції власників цього підприємства, директор і один із власників цього підприємства ОСОБА_2. на підставі положень Статуту мав повноваження одноособово, без ухвалення рішення усіма власниками підприємства, подати вказану заяву про відмову від позову.

Як правильно було враховано судом першої інстанції, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про засновника (учасника) ПП «Вадім» ОСОБА_4 , на момент подання цього позову (27 вересня 2023 року) з цього реєстру виключені, а саме 23 червня 2023 року.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, є помилковими доводи касаційної скарги, що директор підприємства ОСОБА_2., звернувшись до суду із заявою про відмову від позову та закриття провадження у справі, діяв контроверсійно відносно дій іншої уповноваженої особи, всупереч інтересам підприємства та співвласника підприємства ОСОБА_4.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові 12 червня 2024 року у справі № 754/9656/23 (провадження № 61-5214св24).

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2. був одночасно представником ОСОБА_1, а тому на підставі положень частини другої статті 61 ЦПК України не може бути представником ПП «Вадім», не свідчать про наявність підстав для скасування судових рішень.

За змістом частини другої статті 61 ЦПК України особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя.

Так, дійсно у матеріалах справи міститься довіреність від 12 травня 2021 року, видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2., відповідно до якої останнього було уповноважено бути представником та вести справи довірителя в усіх установах та організаціях, з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією належних їй на праві власності нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а також з питань реєстрації її права власності на це майно в ДРРП. Для чого ОСОБА_2 надано право, зокрема, вести від імені довірителя справи в усіх судах України (том 1, а. с. 227).

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що дію зазначеної довіреності припинено 23 березня 2023 року (до звернення до суду з позовом у цій справі та подання заяви про відмову від позову) за заявою ОСОБА_1 .

Отже, як на момент звернення ПП «Вадім» до суду із цим позовом (28 вересня 2023 року), так і на момент подання заяви про відмову від позову (04 грудня 2023 року), ОСОБА_2 не був представником ОСОБА_1 та у цій справі не представляв її інтереси, а тому приписи частини другої статті 61 ЦПК України до цієї справи застосуванню не підлягають, оскільки вимагають аби саме у цій справі особа представляє або представляла іншу особу, інтереси якої суперечать інтересам її довірителя, одночасно з пред`явленням позову та ухваленням судового рішення.

Отже, вказані, а також інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи, які фактично є аналогічними із заявленими ним доводами в апеляційному суді, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій не порушено норм процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Вадім» залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 04 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець