Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.05.2025 року у справі №501/475/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 501/475/21

провадження № 61-4691св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне агентство меліорації та рибного господарства України (правонаступник - Фонд державного майна України), державне підприємство «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Фонду державного майна України на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 липня 2023 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства меліорації та рибного господарства України (правонаступник - Фонд державного майна України), Державного підприємство «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» (далі - ДП Морська адміністрація Чорноморського рибного порту») про поновлення на роботі та виплату заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом голови Державного агентства меліорації та рибного господарства України № 5-к від 17 січня 2022 року «Про припинення дії контракту та звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з 18 січня 2022 року з посади начальника ДП Морська адміністрація Чорноморського рибного порту відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Підставою видання зазначеного наказу вказано підпункти а), б), в), д), ї), л), н) пункту 5.3 Контракту № 8 від 26 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та державним агентством рибного господарства України (яке перетворене у 2021 році на Державне агентство меліорації та рибного господарства України).

Крім того, підставою видання вказаного наказу зазначено подання заступника начальника управління - начальника відділу управління державною власністю Управління аналізу ефективності використання та управління державною власністю Державного агентства меліорації та рибного господарства України Лариси Аврутової від 30 грудня 2021 року № 11.1/180.

Позивач стверджує, що вказаний наказ є незаконним та прийнятий з грубими порушеннями чинного законодавства на підставі завідомо неправдивого подання.

Так, в наказі про його звільнення не зазначено, що саме він не виконував, у чому виражена систематичність і яких саме порушень, які негативні наслідки він спричинив підприємству. Указані обставини стали підставою звернення до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ голови Державного агентства меліорації та рибного господарства України № 5-к від 17 січня 2022 року «Про припинення дії контракту та звільнення ОСОБА_1 ». Держаному агентству меліорації та рибного господарства України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника (керівника) ДП Морська адміністрація Чорноморського рибного порту та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 січня 2022 року по час прийняття рішення судом про поновлення згідно із середньомісячною заробітною платою. Вирішено питання про судовий збір.

Задовольняючи позов, , суд першої інстанції виходив із того, що належних, допустимих та достатніх доказів умисного, винного, систематичного невиконання позивачем без поважних причин квартального та річного фінансового плану підприємства та показників контракту не надано, а рішення про звільнення позивача прийнято передчасно, за відсутності належних для того підстав, передбачених контрактом. Скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі позивача, має наслідком стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу з 18 січня 2022 року по час прийняття рішення судом про поновлення, згідно із середньомісячною заробітною платою.

Короткий зміст судових рішень апеляційного суду

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року залучено до участі у справі Фонд державного майна України в якості правонаступника відповідача Державного агентства меліорації та рибного господарства України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» передано із сфери управління Держрибагентства до сфери управління Фонду державного майна України. У позивача на підставі контракту від 26 серпня 2020 року виникли повноваження з органом управління майном, яким з 01 березня 2023 року став Фонд державного майна України.

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу Фонду державного майна України, як правонаступника Державного агентства меліорації та рибного господарства України - задоволено частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 липня 2023 року в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу - змінено. Зобов`язано Фонд державного майна України, як правонаступника Державного агентства меліорації та рибного господарства України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 січня 2022 року по 03 грудня 2023 року в розмірі 834 361,11 грн з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши належним чином обставини справи та надавши об`єктивну оцінку тим доказам, які містяться у справі, суд правильно зазначив про недоведеність допущення ОСОБА_1 порушень підпунктів а), б), в), д), ї), л), н) пункту 5.3 Контракту № 8 від 26 серпня 2020 року, які зазначені у поданні заступника начальника управління - начальника відділу управління державною власністю Управління аналізу ефективності використання та управління державною власністю Державного агентства меліорації та рибного господарства України Лариси Арнаутової від 30 грудня 2021 року № 11.1/180, на підставі якого видано наказ голови Державного агентства меліорації та рибного господарства України № 5-к від 17 січня 2022 року «Про припинення дії контракту та звільнення ОСОБА_1 та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» 18 січня 2022 року.

Оскільки рішенням суду першої інстанції не визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, та судом першої інстанції не залучено до участі у справі Фонд державного майна України як процесуального правонаступника первісного відповідача - Державного агентства меліорації та рибного господарства України, що позбавило реальної можливості виконати рішення суду про поновлення на роботі, тому середній заробіток не нараховувався та не виплачувався не з вини позивача. Апеляційний суд вважав, що з метою поновлення прав працівника за належне визначити розмір стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь працівника з часу звільнення позивача (19 січня 2022 року) і до дня ухвалення рішення апеляційним судом (03 грудня 2024 року).

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційних скарг

27 березня 2024 року Фонд державного майна України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, у якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нову, якою у задоволенні клопотання про процесуальне правонаступництво та заміну Державного агентства меліорації та рибних ресурсів України на Фонд державного майна України - відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що недопустимо змінювати судом апеляційної інстанції відповідача правонаступником у разі якщо правонаступник - новий орган управління не приймав управлінських рішень щодо звільнення керівника державного підприємства, враховуючи, що судом першої інстанції розглядалися клопотання про заміну Держрибагентства на Фонд в якості відповідача.

23 грудня 2024 року Фонд державного майна України звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 липня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 333/7100/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що у Фонду відсутні повноваження щодо нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» є окремою юридичною особою, яка має самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби.

Крім того, підставою видання вказаного наказу про звільнення ОСОБА_1 є подання відділу управління державною власністю Управління аналізу ефективності використання та управління державною власністю Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 30 грудня 2021 року № 11.1/180 в якому зазначено, що дії ОСОБА_1 як директора ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» призвели до неналежного виконання своїх обов`язків щодо управління підприємством та невиконання своїх обов`язків, зазначених у підпунктах 2.2.9, 2.2.11, 2.3.5 контракту, що в свою чергу призвело до невиконання вимог пунктів 10.4.8, 10.4.10, 10.4.18 Статуту щодо організації господарської діяльності підприємства, спрямовану на отримання чистого прибутку.

Отже, враховуючи вищезазначені підстави, а саме порушення умов контракту та порушення законодавства України, які зазначені в наказі голови Державного агентства меліорації та рибного господарства України № 5-к від 17 січня 2022 року «Про припинення дії контракту та звільнення ОСОБА_1 », слугували причиною для звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України та дострокового розірвання контракту.

Узагальнені доводи відзивів на касаційні скарги

13 червня 2024 року представник Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм подав відзив на касаційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, у якій просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Зазначає, що право на управління державним підприємством виникло у Фонду державного майна України з дати затвердження акта приймання-передачі, тобто з 01 березня 2023 року. Держрибагентство вважає, що приймаючи рішення про необхідність заміни Державного агентства меліорації та рибного господарства України на належного відповідача Фонд державного майна України та враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до участі у справі необхідно залучити Фонд державного майна України в якості правонаступника відповідача Державного агентства меліорації та рибного господарства України.

06 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Фонду державного майна України на оскаржувані судові рішення, в якій просить залишити її без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року та витребувано цивільну справу № 501/475/22 з Іллічівського міського суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 липня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що між Держрибагентством та ОСОБА_1 , як начальником підприємства 26 серпня 2020 року укладено контракт № 8, згідно з підпунктом 6.1 пункту 6 якого контракт діє з 26 серпня 2020 року по 25 серпня 2024 року.

Відповідно до умов пункту 1.1 вказаного контракту керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а орган управління майном зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника.

Наказом голови Державного агентства меліорації та рибного господарства України №5-к від 17 січня 2022 року «Про припинення дії контракту та звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з 18 січня 2022 року з посади начальника державного підприємства Морська адміністрація Чорноморського рибного порту відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Підставою видачі наказу голови Державного агентства меліорації та рибного господарства України № 5-к від 17 січня 2022 року «Про припинення дії контракту та звільнення ОСОБА_1 » зазначено подання заступника начальника управління начальника відділу управління державною власністю Управління аналізу ефективності використання та управління державною власністю Державного агентства меліорації та рибного господарства України Лариси Аврутової від 30 грудня 2021 року № 11.1/180, в якому вказано пропозицію про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1 на підставі пунктів а), б), в), д), Ї), л), н) пункту 5.3 Констракту № 8 від 26 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та Державним агентством рибного господарства України.

У поданні заступника начальника управління - начальника відділу управління державною власністю Управління аналізу ефективності використання та управління державною власністю Державного агентства меліорації та рибного господарства України Лариси Аврутової від 30 грудня 2021 року № 11.1/180 наведені пункти контракту та статуту ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту», які регламентують обов`язки керівника цього підприємства, та зазначено, що за даними показників виконання фінансового плану та пояснювальних записок до них за 1, 2 та 3 квартали 2021 року явно виражене значне погіршення усіх показників, зокрема:

отримання чистого прибутку у 3 кварталі, в порівнянні з плановим показником менший у 5 разів на 367 000,00 грн;

собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) у 3 кварталі в порівнянні з плановим показником зменшена майже в 2 рази на 547 000,00 грн;

значне невиконання планових показників в усіх трьох кварталах в частині надходження податків до бюджету, відрахування частини чистого прибутку (ЧЧП) у 3 кварталі у 210 разів менший, ніж заплановано, відповідно це призвело до відхилення від планового показника, усього виплат на користь держави - на 438 000,00 грн менше;

витрати на оплату праці у 2-му кварталі ця сума необґрунтовано значно вища ніж у 1-му та 3-му кварталах майже на 200 000,00 грн;

здійснена закупівля комп`ютерної техніки, комунікаційного та охоронного обладнання на суму 183 500,00 грн, що не передбачено фінансовим планом та призвело до падіння показників та збільшення адміністративних витрат;

у довідці про банківські рахунки невірно вказані самі рахунки, на даний час на всіх підприємствах використовується ІВАN код;

за наявною інформацією танкери «Южний» та «Восточний» знаходяться у відстої та не приносять прибутку з 2018 року, а не з 2013 року, як це зазначено ОСОБА_1 у листі до ТОВ «НГЦБН».

Листом Одеської обласної державної адміністрації № 1/02-43/718/2-22 від 28 січня 2022 року погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту».

Листами Держрибагентства від 18 січня 2022 року №1-10.2-16/317-22 та №1-10.2-19/318-22 на адресу ОСОБА_1 здійснена відправка копій наказів про його звільнення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2022 року № 910-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» затверджено перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій і пакетів акцій (часток), що належать державі у статутних капіталах господарських товариств, які передаються із сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління Фондом державного майна України.

Фонд державного майна України проінформував Держрибагентство листом від 06 березня 2023 року № 10-33-5385 про те, що з 01 березня 2023 року на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2022 року № 910-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» Фондом державного майна України були затверджені акти приймання-передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств із сфери управління Держрибагентства до сфери управління Фонду державного майна України. У зазначеному листі наведений перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств, які передаються Держрибагентством до сфери управління Фонду державного майна України, серед яких - ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту».

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року залучено до участі у справі Фонд державного майна України в якості правонаступника відповідача Державного агентства меліорації та рибного господарства України.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Фонду державного майна України на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року задоволенню не підлягає, а касаційна скарга Фонду державного майна України на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 липня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Так, між Держрибагентством (як органом управління майном) та ОСОБА_1 , як начальником підприємства 26 серпня 2020 року укладено контракт № 8, згідно з підпунктом 6.1 пункту 6 якого контракт діє з 26 серпня 2020 року по 25 серпня 2024 року.

На підставі цього контракту виникають трудові відносини між керівником та органом управління майном (пункт 1.2 Контракту).

Матеріалами справи встановлено, що предметом судового розгляду по даній справі є визнання незаконним та скасування наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 17 січня 2022 року № 5-К та поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2022 року № 910-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» затверджено перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій і пакетів акцій (часток), що належать державі у статутних капіталах господарських товариств, які передаються із сфери управління уповноважених органів управління до сфери управління Фондом державного майна України.

Фонд державного майна України проінформував Держрибагентство листом від 06 березня 2023 року № 10-33-5385 про те, що з 01 березня 2023 року на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2022 року № 910-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» Фондом державного майна України були затверджені акти приймання-передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств із сфери управління Держрибагентства до сфери управління Фонду державного майна України. У зазначеному листі наведений перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств, які передаються Держрибагентством до сфери управління Фонду державного майна України, серед яких - ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту».

Ураховуючи наведене з 01 березня 2023 року ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту» передано із сфери управління Держрибагентства до сфери управління Фонду державного майна України.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (право-попередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку із вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Установивши, що ДП «Морська Чорноморського рибного порту» передано із сфери управління Держрибагентства до сфери управління Фонду державного майна України, а у позивача згідно умов укладеного контракту виникли трудові відносини саме з органом управління, дійшов обґрунтованого висновку про те, що до участі у справі необхідно залучити Фонд державного майна України в якості правонаступника відповідача Державного агентства меліорації та рибного господарства України.

Доводи касаційної скарги в цій частині висновків апеляційного суду не спростовують, ухвала суду про залучення до участі у справі правонаступника Держрибагентства - Фонд державного майна України є законною та обгрунтованою, підстав для її скасування, з мотивів викладених в касаційні скарзі, немає.

Щодо звільнення ОСОБА_1 .

Згідно частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно статі 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» (далі - Постанова № 170) контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за угодою сторін, складеною у письмовій формі.

У контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця (пункт 10 Постанови № 170).

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 липня 1998 року у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України зазначив, що незважаючи на застереження, що містяться в КЗпП України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

До таких висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 760/30442/21 (провадження № 61-13284св22).

Установлено, що між Держрибагентством та ОСОБА_1 , як начальником підприємства 26 серпня 2020 року укладено контракт № 8, згідно з підпунктом 6.1 пункту 6 якого контракт діє з 26 серпня 2020 року по 25 серпня 2024 року

Відповідно до умов пункту 1.1. вказаного контракту керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а орган управління майном зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника.

Пунктом 5.3 контракту встановлено, що керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи органу управління, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі:

а) систематичного невиконання керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом та статутом підприємства;

б) одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом та статутом, що спричинили значні негативні наслідки для підприємства (понесено збитки, виплачено штрафи і т.п.);

в) невиконання підприємством зобов`язань щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів;

д) неподання в установленому порядку на затвердження органу управління майном річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства, або порушення порядку здійснення витрат суб`єктами господарювання державного сектора економіки у разі незатвердження річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2012 року № 899 «Про порядок здійснення витрат суб`єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку»;

ї) неподання органі управління майном квартальної та річної фінансової звітності, а також квартального та річного звітів про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності;

л) порушення законодавства щодо використання або збереження державного майна;

н) невиконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства.

Так, суд установив, що наказом голови Державного агентства меліорації та рибного господарства України №5-к від 17 січня 2022 року «Про припинення дії контракту та звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з 18 січня 2022 року з посади начальника державного підприємства Морська адміністрація Чорноморського рибного порту відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України. Підставою видання вказаного наказу зазначено подання заступника начальника управління начальника відділу управління державною власністю Управління аналізу ефективності використання та управління державною власністю Державного агентства меліорації та рибного господарства України Лариси Аврутової від 30 грудня 2021 №11.1/180, в якому зазначено, що дії ОСОБА_1 призвели до неналежного виконання своїх обов`язків щодо управління підприємством та невиконання своїх обов`язків, зазначених у підпунктах 2.2.9, 2.2.11, 2.3.5 Контракту, що в свою чергу призвело до невиконання вимог пунктів 10.4.8, 10.4.10, 10.4.18 Статуту щодо організації господарської діяльності підприємства, спрямовану на отримання чистого прибутку.

Таким чином встановленні порушення призвели до розірвання трудових відносин з позивачем на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Встановивши наявність вказаних порушень, та виходячи з особливостей контракту, умови якого містять підвищену відповідальність керівника та підстави припинення трудового договору, суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі на посаді начальника ДП «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту».

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від інших позовних вимог, вони також задоволенню не підлягають.

Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 26 листопада 2024 року у справі № 521/6725/22 (провадження № 61-5684св24), від 23 березня 2023 року у справі № 677/1630/20 (провадження № 61-2957св22).

Висновки судів попередніх інстанцій про те що не встановлено систематичності порушень, які передували звільненню позивача є помилковими, оскільки ОСОБА_1 звільнений на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, а не за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, за умовами якого суд повинен з`ясувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв`язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Суди не врахували, що припинення трудового договору за статтею 36 КЗпП України (в цій справі за підстав, передбачених контрактом (пункт восьмий частини першої цієї статті) не є розірванням трудових відносин з ініціативи роботодавця (статті 40 41 КЗпП) і не є розірванням трудових відносин з ініціативи працівника (статті 38 39 КЗпП), це підстави припинення, які передбачені зазначеною нормою та виникають у зв`язку із настанням певної події, у даному випадку - за підстав, передбачених контрактом.

Оскільки з позивачем, як керівником підприємства був укладений контракт, який передбачав підвищену відповідальність керівника, а порушення умов контракту встановлені роботодавцем, висновки судів про недоведеність дисциплінарних проступків, відсутність системи в діях позивача під час виконання трудових відносин тощо є помилковими, оскільки суперечать положенням статті 36 КЗпП України, якою передбачена така підстава припинення трудового договору.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та вважає на необхідне оскаржені судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову в позові позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржені судові рішення - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові, судові витрати, понесені Фондом державного майна України за подання касаційної скарги в розмірі 20 656,82 грн, слід компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 липня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року задовольнити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 липня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агентства меліорації та рибного господарства України (Правонаступник - Фонд державного майна України), Державного підприємства «Морська адміністрація Чорноморського рибного порту про поновлення на роботі та виплату заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Фонду державного майна України витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 20 656,82 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов