Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2018 року у справі №476/72/17

Постанова

Іменем України

07 травня 2018 року

м. Київ

справа № 476/72/17

провадження № 61-13283св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2017 року у складі судді Вуїва О. В. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 11 січня 2018 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом.

Позовну заяву мотивовано тим, що 25 лютого 2005 року малолітній ОСОБА_7, батьками якого є відповідачі, стрілою з саморобного лука завдав ОСОБА_4 травму правого ока, що призвело до втрати зору. Внаслідок травми позивачу встановлено третю групу інвалідності по зору безстроково та стійку втрату працездатності на 45 %.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2012 року стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, щомісячні платежі у розмірі по 246 грн 51 коп., до 10 числа кожного місяця.

Оскільки у 2017 році мінімальну заробітну плату підвищено, ОСОБА_4 просив збільшити розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, та, починаючи з 01 січня 2017 року, стягувати з ОСОБА_5 на його користь щомісячні платежі у розмірі 720 грн, як підлягають сплаті до 10 числа кожного місяця. Розмір щомісячних платежів, які підлягають стягненню на його користь із ОСОБА_6, просив залишити незмінними.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Збільшено розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, встановлений рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2012 року, в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 шкоди з 246 грн 15 коп. до 560 грн на місяць.

У іншій частині заявлених вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що збільшення розміру мінімальної заробітної плати є підставою для збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом. При цьому обов'язок з відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою, покладається на її батьків. Позивач на час розгляду справи не працює та отримує державну соціальну допомогу. Оскільки підставою для збільшення розміру відшкодування є не саме підвищення мінімальної заробітної плати, а заява потерпілого про це, то ОСОБА_4 має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, з моменту звернення до суду, тобто з 03 лютого 2017 року. Так як ОСОБА_4 не заявляв вимог до ОСОБА_6 про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, то суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правового спору між ним та ОСОБА_6

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 11 січня 2018 року рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вина ОСОБА_7 встановлена рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 05 червня 2009 року та рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2012 року, які набрали законної сили, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

ОСОБА_5 у касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій не було встановлено наявність вини ОСОБА_7 у завданні ОСОБА_4 шкоди здоров'ю, що призвело до встановлення йому третьої групи інвалідності.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 лютого 2005 року ОСОБА_4 отримав травму ока, що призвело до втрати зору на праве око.

Згідно з довідкою Медико-соціальної (експертної) комісії серії МСЕ 09 № 056490, складеною 05 листопада 2009 року, ОСОБА_8 встановлено третю групу інвалідності з дитинства по зору.

Відповідно до висновку експерта № 186-К від 07 листопада 2011 року, стійка втрата загальної працездатності у ОСОБА_4 після травми, отриманої 25 лютого 2005 року, становить 45 %.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 05 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 грудня 2009 року, встановлено, що пошкодження правого ока ОСОБА_4 сталося внаслідок пострілу стрілою з лука, який вчинив малолітній ОСОБА_7 Стягнуто з його батьків: ОСОБА_6 і ОСОБА_5, діда з бабою - ОСОБА_9 і ОСОБА_10, на користь ОСОБА_4 майнову шкоду, завдану здоров'ю, та відшкодовано моральну шкоду. Вказане рішення суду першої інстанції набрало законної сили 14 грудня 2009 року.

Крім того, рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2012 року стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, 3 742 грн 62 коп. - з кожного, та щомісячні платежі у рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом у розмірі 246 грн 15 коп. - з кожного, які підлягають сплаті до 10 числа кожного місяця.

Постановою заступника начальника слідчого відділу Єланецького відділення поліції Новоодеського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Миколаївській області Касько О. М. від 16 вересня 2016 року кримінальне провадження № 42013160220000004, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 лютого 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частино 1 статті 122 КК України, закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення (відсутністю об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення).

Постановою Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області від 24 липня 2017 року постанову заступника начальника слідчого відділу Єланецького відділення поліції Новоодеського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Касько О. М. від 16 вересня 2016 року скасовано та матеріали провадження направлено до слідчого відділу Єланецького відділення поліції Новоодеського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Згідно з частиною першою статті 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Згідно з частиною другою статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що вона спрямована на забезпечення реальності захисту інтересів потерпілого й повноти відшкодування, оскільки відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, є тривалим у часі процесом.

Таким чином, з моменту прийняття судом рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, особа має право на його збільшення у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, виходив із того, що статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено мінімальну заробітну плату з січня 2017 року у розмірі 3 200 грн, а тому, врахувавши зазначену норму права та прийнявши до уваги, що збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, можливе лише за заявою потерпілого, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги за період з 03 лютого 2017 року, стягнувши з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування майнової шкоди 560 грн щомісяця.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини ОСОБА_7 у завдані шкоди здоров'ю ОСОБА_4, правильно виходив із того, що рішеннями Єланецького районного суду Миколаївської області від 05 червня 2009 року та Новоодеського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2012 року, які набрали законної сили, вже встановлено вину ОСОБА_7 у завданні шкоди здоров'ю ОСОБА_4 Постанова слідчого відділу Єланецького відділення поліції Новоодеського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 16 вересня 2016 року про закриття кримінального провадження, не є належним доказом відсутності вини ОСОБА_7 у завданні шкоди здоров'ю ОСОБА_4, оскільки її було скасовано постановою Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області від 24 липня 2017 року та матеріали справи направлено до відповідного слідчого відділу для здійснення досудового розслідування.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлено відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б.І. Гулько

Д. Д. Луспеник