Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.03.2018 року у справі №243/8522/17

Постанова

Іменем України

07 травня 2018 року

м. Київ

справа № 243/8522/17

провадження № 61-13316св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - відділ освіти Слов'янської міської ради Донецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року у складі судді Кузнецова Р. В. та постанову апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів Кішкіної І. В., Гапонова А. В., Папоян В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відділу освіти Слов'янської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він працював на посаді вчителя інформатики загальноосвітньої школи № 10 міста Слов'янська. Згідно наказу відділу освіти від 29 серпня 2017 року № 330-к був звільнений за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України, а саме за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Вважає наказ про його звільнення незаконним, оскільки у ньому не зазначено, який саме аморальний проступок він скоїв. Відповідач звернувся до профспілкового комітету ЗОШ № 10 з листом про надання згоди на його звільнення. 28 серпня 2017 року відбулося засідання профспілкового комітету, на якому було прийняте рішення не надавати згоди на звільнення позивача, але, не зважаючи на таке рішення профспілкового комітету, на наступний день видано оскаржуваний наказ.

З огляду на викладене просив суд визнати незаконним та скасувати наказ начальника відділу освіти Слов'янської міської ради від 29 серпня 2017 року № 330-к про звільнення позивача з посади вчителя загальноосвітнього навчального закладу з фізики та інформатики Слов'янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10. Поновити його на роботі на вищезазначеній посаді. Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу тривалістю з 30 серпня 2017 року по дату винесення рішення судом.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У березні 2018 року ОСОБА_4 подав до суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що аморального проступку позивач не вчиняв, а в наказі про звільнення не зазначено підстав його винесення.

Крім того, профспілковий комітет не надав згоду на звільнення.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній вище справі та витребувано її із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вчинення позивачем злочину є порушенням загальноприйнятих норм поведінки, ігнорування норм етики, моралі та громадської свідомості. Скоєння злочину встановлено вироком суду і є таким аморальним проступком, що за своїм характером несумісний із продовженням роботи вчителя. При звільненні позивача з роботи відділом освіти були дотримані вимоги трудового законодавства.

Колегія погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб'єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Суд установив, що наказом відділу освіти Слов'янської міської ради № 415-к від 27 серпня 2008 року ОСОБА_4 прийнятий на роботу на посаду вчителя інформатики загальноосвітньої школи № 10 міста Слов'янська.

Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2017 року ОСОБА_4 визнаний винуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 110 КК України, та йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Відповідно до вимог статей 75, 76 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Даним вироком встановлено, що у період часу з квітня по травень 2014 року ОСОБА_4 приймав активну участь в організації та проведені незаконного референдуму щодо створення на території Донецької області так званої самостійної суверенної держави - «ДНР», з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Дане кримінальне правопорушення віднесено законодавством до тяжких злочинів.

Наказом відділу освіти Слов'янської міської ради № 330-к від 29 серпня 2017 року ОСОБА_4 звільнений з посади вчителя загальноосвітнього навчального закладу з фізики та інформатики Слов'янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10, за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Аналіз положень пункту 3 статті 41 КЗпП України та Закону України «Про освіту» дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов'язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року № 6-248цс14.

З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Аргументи касаційної скарги, що профспілковий комітет не давав згоду на звільнення позивача відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування такої відмови, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілкової організації (профспілкового представника).

Тобто, за змістом цієї норми суд, розглядаючи трудовий спір, має з'ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови і не вправі давати оцінку обґрунтованості самого рішення.

У разі відсутності в рішенні обґрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору власник або повноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Суд встановив, що профспілковий комітет ЗОШ № 10 вирішив не підтримати рішення про звільнення із займаної посади вчителя ОСОБА_4

У вказаному рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору.

Таким чином, відповідач мав право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, тобто відділом освіти були дотримані вимоги законодавства під час звільнення позивача з роботи.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2018 року без змін.

Відповідно до частини третьої стаття 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 16 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат