Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.12.2023 року у справі №638/14616/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 638/14616/18

провадження № 61-10641св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Маміної О. В., Тичкової О. Ю., та касаційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Нетудихатою Денисом Володимировичем, на постанову Харківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви, зустрічної позовної заяви

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини (справа № 638/14616/18).

Позовна заява мотивована тим, щовона перебувала із ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах. У ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначала, що відносини із відповідачем припинені, разом вони не проживають, спільного господарства не ведуть, подальше збереження сім`ї вважають неможливим. Після припинення фактичних шлюбних відносин дитина залишилась проживати з нею, але згоди з питання місця проживання дитини вони не досягли, що стало приводом для звернення до суду.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила судвизначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем її проживання, та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини (справа № 638/15668/18).

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з народження дитина постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначав, що постійно займався розвитком дитини, її здоров`ям. З 2010 року до 2015 року знаходився з донькою у відпустці по догляду за дитиною через стан здоров`я дитини. Мати дитини ОСОБА_1 не працює, постійного доходу не мала і не має. При цьому, він не перешкоджає матері у спілкуванні та побаченнях із донькою.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд:

-визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути малолітню ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем її постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 березня 2019 року справу № 638/14616/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини об`єднано в одне провадженні зі справою № 638/15668/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини. Присвоєно об`єднаній справі єдиний № 638/14616/18.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2022 року у складі судді Штих Т. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце мешкання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення її місця проживання разом із батьком, що надасть змогу налагодити стабільне емоційне середовище та забезпечить можливість розвитку дитини у безпечному, спокійному середовищі.

Районний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів щодо негативного впливу батька на дитину, а навпаки є докази, які свідчать про активні дії батька щодо створення необхідних умов для гідного проживання та розвитку доньки.

Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у її житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитину, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати.

Суд не враховував висновок про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 12 березня 2019 року № 213 Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, яким Департамент вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом, з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю не має наслідком припинення спілкування відповідача з дочкою та не позбавляє останнього права брати участь в її вихованні та прийнятті рішень, пов`язаних із цим.

Апеляційний суд врахував, що 29 жовтня 2018 року о 13.15 год. під час освітнього процесу дитину ОСОБА_3 забрав батько ОСОБА_2 , виніс дитину на руках, залишивши її верхній одяг та речі дитини в класному кабінеті № 19. Отже, з жовтня 2018 року мати дитини позбавлена можливості спілкування з дитиною, місце проживання дитини змінено батьком без згоди матері.

Суд врахував якнайкращі інтереси дитини та зазначив, що батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджаючи ОСОБА_1 у спілкуванні із донькою, позбавляє доньку як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує її право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини.

Суд апеляційної інстанції врахував пояснення ОСОБА_2 у суді першої інстанції про те, що дитина навчається в коледжі у м. Києві, проживає в гуртожитку, та вказав, що матеріали справи не містять відомостей щодо умов перебування дитини у місті Києві, висновок органу опіки і піклування зроблено за місцем проживання ОСОБА_2 в місті Харкові. Між тим, доказів забезпечення доньки сторін усім необхідним в місті Києві, створення належних умов для життя дитини відповідачем не надано.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2022 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Нетудихата Д. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2022 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2023 року касаційна скарга ОСОБА_2 надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У липні 2023 року касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Нетудихати Д. В., надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Нетудихати Д. В.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції, врахувавши інтереси дитини, висловлену нею позицію, її психологічний стан, права та інтереси, дійшов правильного висновку про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки це відповідає найкращим інтересам дитини.

Вважає, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого та помилкового висновку про те, що встановлення місця проживання дитини з матір`ю буде відповідати інтересам дитини, оскільки сама дитина не бажає проживати з матір`ю.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16 та постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17, від 23 лютого 2023 року у справі № 188/1542/20, від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_2 яка подана його представником - адвокатом Нетудихатою Д. В., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належно не дослідив обставини щодо актуального місця проживання ОСОБА_1 на момент розгляду справи, оскільки за адресою: АДРЕСА_2 вона не проживає останніх 5-6 років та нещодавно виїхала за межі території України.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду зазначає, що з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не лише бути вислуханою та почутою, а й брати участь у вирішенні своєї долі. Отже, вважає, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги думку дитини, висловлену нею під час розгляду справи, щодо бажання проживати з батьком.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення представник ОСОБА_2 - адвокат Нетудихата Д. В., вказує неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 610/2531/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 566/717/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 608/190/18 (провадження № 61-1612св19), від 25 липня 2019 року у справі № 761/15172/17-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 (провадження № 61-5726св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17 (провадження № 61-18882св19) та від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Бережновою Ю. Є. подано відзив на касаційні скарги, у якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційних скарг та відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Вважає, що висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 12 березня 2019 року № 213, про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає врахуванню під час вирішення справи.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції. Факт народження дитини зареєстрований на підставі статті 126 СК України, батьками дитини вказано: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (том 2, а. с. 9).

ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у квартирі, яка належить на праві власності її батьку - ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 26 вересня 2000 року, копією технічного паспорту на квартиру (том 1, а. с. 10, 12).

ОСОБА_1 проблем зі здоров`ям не має, стан її здоров`я повністю дозволяє проживати з дитиною та утримувати її, що підтверджується копією медичної довідки про проходження обов`язкового попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії НОМЕР_7, копією сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду серії НОМЕР_8, копією аналізу крові на наявність антитіл до вірусу HIV 19 листопада 2018 року, копією аналізу крові на якісний вміст вірусу гепатиту «С» методом ПЛР у реальному часі 19 листопада 2018 року, копією акту № 182 від 14 грудня 2018 року обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 58, том 2, а. с. 85).

ОСОБА_2 на праві власності належить квартира у житловому будинку літ. «А-15» за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 29 червня 2011 року за реєстровим № 1615, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Бервено Н. І. (том 2, а. с. 10).

ОСОБА_2 не має проблем зі здоров`ям, стан його здоров`я повністю дозволяє проживати з дитиною та її утримувати, що підтверджується копією медичної довідки про проходження обов`язкового попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії НОМЕР_10, копією сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду серії НОМЕР_9, копією висновку ЛКК № 3, копією довідки 18270641588713298097 про відсутність судимості, копією Акту № 179 від 13 грудня 2018 року обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 , копією акту від 31 жовтня 2018 року про підтвердження факту проживання дитини ОСОБА_3 разом із батьком, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту прийняття будинку в експлуатацію по теперішній час (том 2, а. с. 26, 62, 107, 116, 128, 129).

ОСОБА_1 характеризують довідка за вих. № 173/16 від 02 жовтня 2018 року про те, що станом на момент звернення із позовною заявою позивач працювала на посаді заступника директора в ТОВ «ХАРБУД-КОМПАНІ» з окладом в сумі 3 730,00 грн згідно зі штатним розкладом, характеристикою, виданою ТОВ «ХАРБУД-КОМПАНІ», яка характеризує ОСОБА_1 як цілеспрямовану, неконфліктну, таку, що знаходить спільну мову з клієнтами, ініціативну та активну (том 1, а. с. 59, том 2, а. с. 47).

ОСОБА_2 характеризують наявні в матеріалах справи копії дипломів про вищу освіту, характеристики, довідки, зокрема, копія диплому спеціаліста серії НОМЕР_2 про закінчення у 2001 році Національної фармацевтичної академії України за спеціальністю «Фармація» та здобуття кваліфікації провізора, копія диплому спеціаліста серії НОМЕР_3 про закінчення у 2005 році Національного університету внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство» і здобуття кваліфікації юриста, копія диплому кандидата наук ДК № НОМЕР_11 про присудження наукового ступеню кандидата юридичних наук зі спеціальності «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право», копія трудової книжки серії НОМЕР_4 , копія довідки від 12 грудня 2018 року про те, що станом на момент звернення до суду ОСОБА_2 працював у Адвокатському бюро «Шестакова Вадима Івановича», заробітна плата за листопад 2018 року склала 4 000 (чотири тисячі) гривень, копія характеристики від 12 грудня 2018 року, виданої адвокатським бюро «Шестакова Вадима Івановича», яка характеризує ОСОБА_2 як ввічливого, чемного, націленого на знаходження компромісних рішень, неодруженого і самостійно виховуючого доньку.

Відповідно до копії довідки Комунального закладу «Дошкільний начальний заклад (ясла-садок) № 158 комбінованого типу Харківської міської ради за вих. № 130/01-36 від 20 листопада 2018 року, наданої на запит Департаменту служб у справах дітей від 09 листопада 2018 року № 233, про участь батька і матері у вихованні дитини ОСОБА_3 , до Комунального закладу «Дошкільний начальний заклад (ясла-садок) № 158 комбінованого типу Харківської міської ради дитину записала мати, ОСОБА_1 . Проживала дівчинка з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . За час перебування дівчинки в Комунальному закладі «ДНЗ № 158» мати ОСОБА_1 цікавилася життям дитячого колективу групи, інтересами дитини, прислуховувалася до порад вихователя, відвідувала батьківські збори, сплачувала за харчування доньки. Спілкування матері і дитини завжди проходило в спокійній доброзичливій атмосфері (том 1, а. с. 53).

Згідно з копією відповіді Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка № 14» Харківської міської ради від 29 листопада 2018 року № 1198/549-18, малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська дитяча поліклініка № 14» Харківської міської ради з народження.

До 2013 року дівчинка мешкала за адресою: АДРЕСА_2 , з 2013 р. ОСОБА_3 разом зі своїми батьками мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

З пояснень дільничних лікарів-педіатрів поліклініки ОСОБА_4. та ОСОБА_5. вихованням, доглядом за ОСОБА_3 займалися мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 . До 01 листопада 2018 року Комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча поліклініка № 14» Харківської міської ради надавалися листки непрацездатності по догляду за хворою ОСОБА_3 тільки батькові дитини, ОСОБА_2 .

З 01 листопада 2018 року ОСОБА_3 знаходиться з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Батько ОСОБА_2 з дитиною звертався до поліклініки 01 листопада 2018 року, 20 листопада 2018 року (том 2, а. с.49).

Відповідно до інформації, наданої Харківською гімназією № 116 у листі від 22 листопада 2018 року № 02-23/790-18, ОСОБА_3 навчається у гімназії № 116 з першого класу. Зі слів класного керівника, ОСОБА_10 , батьківські збори протягом 1-3 класів відвідувала мати, ОСОБА_1 .

В 4 класі на класних зборах жодний з батьків не був присутній.

Протягом навчання у 1-3 класах приводила та забирала дитину мати - ОСОБА_1 або бабуся - ОСОБА_11 (мати ОСОБА_1 ).

Батько дитини ОСОБА_2 , відвідував навчальний заклад під час навчання ОСОБА_3 в 1 класі (том 1, а. с. 50).

В інформації адміністрації Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 147 Харківської міської ради Харківської області, наданої у відповідь на адвокатський запит від 01 лютого 2019 року № 1, зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в Харківській загальноосвітній школі № 147 з 15 січня 2019 року. Приводить та забирає дитину батько, ОСОБА_2 , п`ять разів на робочий тиждень. У заяві про прийняття до школи батько вказав наступну адресу, за якою мешкає дитина: АДРЕСА_1 . Писав заяву про прийняття дитини на навчання батько, ОСОБА_2 . Батько, ОСОБА_2 , відвідує навчальний заклад та спілкується з класним керівником та директором щодо навчання кожного дня (том 1, а. с. 52).

ОСОБА_2 направлялася заява до Служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Харкові державної адміністрації (том 2, а. с. 15-16).

ОСОБА_1 направлялася заява до Шевченківського Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, за результатами розгляду якої надана довідка № 43667 від 29 жовтня 2018 року (том 2, а. с. 81).

ОСОБА_1 до матеріалів справи долучена копія колективної заяви батьків дітей, що навчаються у 4а класі Харківської гімназії № 116 Харківської міської ради, згідно з якою, до школи ОСОБА_3 приводила та забирала мати або бабуся ОСОБА_3 . Необхідну оплату усіх шкільних фондів та заходів також провадила мати ОСОБА_3 (том 2, а. с. 76).

Відповідно до копії листа Управління освіти адміністрації Шевченківського району від 09 листопада 2018 року № 01-27/2364-18 «Про залучення до навчання ОСОБА_3 » Управління освіти звертається до Начальника служби у справах дітей по Шевченківському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради із проханням допомогти у залученні до навчання учениці 4-А класу Харківської гімназії № 116, ОСОБА_3 , яку 29 жовтня 2018 року під час освітнього процесу забрав батько і з 30 жовтня 2018 року дівчинка не відвідувала заняття (том 2, а. с. 77).

За Висновком про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 12 березня 2019 року № 213 Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради вважав за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 (том 1, а. с. 44- 47).

03 січня 2019 року психологом ОСОБА_7. складено висновок, за яким ОСОБА_3 має достатній для її віку запас уявлень про навколишній світ, правильно визначає суть і призначення предметів і речей. ОСОБА_3 не виключає мати з сімейної системи, проте у фігурі матері бачить певну погрозу її усталеного життя з батьком. На момент обстеження до матері ОСОБА_3 відчуває ворожість та почуття незахищеності. При обстеженні у присутності матері не проявляла активності до контакту, не намагалася встановити зоровий або тілесний контакт, повторювала, що мати говорить неправду. Таким чином, актуальний психологічний стан ОСОБА_3 характеризується емоційним напруженням, почуттям ворожості до матері, та незахищеності з її боку. ОСОБА_1 демонструє прийняття особистості доньки ОСОБА_3 , що може позитивно впливати на її психологічний комфорт. Мати проявляє до дитини увагу, піклується про навчання та тренування. Проте не дуже приділяє увагу емоційному стану дитини, її переживанням. За висновком психолога, на момент обстеження між батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено позитивний стійкий емоційний зв`язок, що сприяє відчуттю благополуччя дитини. Ситуація, коли були порушені звичні умови проживання та оточення ОСОБА_3 (з 20 вересня 2018 року до 29 жовтня 2018 року) є психотравмуючою для неї, та викликає почуття ворожості, образи та небезпеки з боку матері (том 1, а. с. 89-107).

З огляду на протокол допиту малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , проведеного в межах кримінального провадження № 12019220480001006 за заявою ОСОБА_2 про неналежне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, наразі вона проживає з батьком та їй добре з ним. З матір`ю в неї погані відносини, оскільки мати з ними не жила, а тільки приходила (том 3, а. с. 93- 96).

30 липня 2021 року експертами Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» складено висновок № 15313/17851. За результатами проведення судово-психологічної експертизи ОСОБА_3 на момент обстеження не включає у свою сімейну систему матір. На момент обстеження дівчинка агресивно та вороже налаштована до матері, відчуває себе незахищеною. На даному етапі формування особистості, ОСОБА_3 більше прихильна до батька - ОСОБА_2 (том 1, а. с. 164-181).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Касаційна скарга ОСОБА_2 яка подана його представником - адвокатом Нетудихатою Д. В., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно із частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

За змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас у частині шостій вказаної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Встановлено, що з 2018 року дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає з батьком - ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи судом першої інстанції на виконання вимог статті 171 СК України було заслухано думку дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У своїх поясненнях суду ОСОБА_3 зазначила, що проживає з батьком та надалі має бажання проживати з ним.

Верховний Суд вважає, що згода дитини на проживання з одним з батьків не є абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на те, що це відповідатиме найкращим інтересам дитини. При цьому районний суд правильно врахував думку дитини, яка в судовому засіданні висловила своє бажання проживати саме з батьком.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Натомість апеляційний суд дійшов помилкового висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю, пославшись на те, що батько дитини без згоди матері у 2018 році змінив місце проживання дитини й з того часу вона позбавлена можливості спілкуватись з донькою. При цьому поза увагою апеляційного суду залишилася думка дитини про бажання проживати з батьком.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом думки дитини щодо її спілкування із батьком є переконливими з огляду на постійне проживання дитини з ним, обмежене спілкування з матір`ю та тривалий конфлікт між батьками.

Верховний Суд вважає, що врахування думки дитини, якщо вона відповідно до віку здатна формулювати власні погляди, є значущим для вирішення справи, що стосується життя дитини.

На час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції дитина перебувала у віці, що дозволяє сформулювати власні погляди, отже, її думка повинна була бути врахована.

При таких обставинах, виходячи з інтересів самої дитини, враховуючи у тому числі сталі її соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан дитини, зокрема прихильність до батька, тривале проживання з ним, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність подальшого проживання дочки ОСОБА_3 разом з батьком, що сприятиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Реалізуючи передбачене частиною шостою статті 19 СК України право суду не погодитися з висновком органу опіки та піклування, яким надано рекомендації щодо місця проживання дитини, суд першої інстанції, врахувавши інтереси дитини, дійшов правильного висновку про неврахування висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 12 березня 2019 року № 213 Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а тому вказане рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Щодо розподілу судових витрат

У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача;

При поданні касаційних скарг ОСОБА_2 було сплачено 1 417,60 грн та 1 408,00 грн судового збору, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , оскільки колегія суддів залишає у силі рішення суду першої інстанції, яким зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Керуючись статтями 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Нетудихатою Денисом Володимировичем, задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2022 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) судові витрати у розмірі 2 825 (дві тисячі вісімсот двадцять п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець