Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2020 року у справі №288/1718/19

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 288/1718/19

провадження № 61-12265св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області, у складі судді Рудника М. І., від 01 червня

2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І., від 21 липня 2020 року.

Короткий зміст позову та його обґрунтування

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права співзабудовника та права власності на частку недобудованого житлового будинку в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4, який на час смерті перебував у шлюбі з ОСОБА_3. Вказували, що за час шлюбу батька із ОСОБА_3 останній на підставі договорів дарування від 07 липня 2010 року було подаровано: житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 60,1 кв. м; житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 33,7 кв. м; земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 1824785300:02:005:0043, на якій розташовані вказані житлові будинки. Рішенням виконавчого комітету Попільнянської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 18 січня 2011 року № 15 відповідачу надано дозвіл на реконструкцію житлового будинку

АДРЕСА_1.16 березня 2015 року ОСОБА_3 повідомила інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Житомирській області про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначали, що відповідач разом з їхнім батьком розпочали реконструкцію житлового будинку

АДРЕСА_1, внаслідок чого було збудовано двоповерховий житловий будинок. 27 березня 2015 року відповідач подала декларацію про готовність до експлуатації реконструйованого першого поверху житлового будинку

АДРЕСА_1, яку зареєстровано 03 квітня 2015 року в управлінні державної будівельної інспекції у Житомирській області за № ЖТ14215092043. Вважали, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифікату. Вказували, що спірний будинок відповідає вимогам державних будівельних норм, оскільки декларація була зареєстрована, але не повернута.

Шлюбний договір між їх батьком та відповідачем не укладався, взаємної згоди щодо порядку поділу майна між ними не було досягнуто, у зв'язку з чим батько за життя у 2015 році звертався до суду з позовом про поділ будинку. Спадкоємцями за законом після смерті їх батька є відповідач та вони у рівних частках. Зазначали, що вони у встановлений законом строк прийняли спадщину, тому до них перейшло право на частку у майні, що належала батьку у спільному майні подружжя. Нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно та документів, які б підтверджували державну реєстрацію права власності.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі з урахуванням уточнення позовних вимог, просили визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 майнові права співзабудовника житлового будинку з гаражем, які розташований по

АДРЕСА_1; визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку недобудованого житлового будинку з гаражем по АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області

від 01 червня 2020 року у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом, який виник у результаті реконструкції (капітального ремонту, перебудови) вже існуючого об'єкта, здійсненої без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно-будівельного контролю. Також районним судом було зазначено, що збудовано двоповерховий будинок, площею 256,6 кв. м, у той час як ОСОБА_3 повідомила про будівництво одного поверху житлового будинку за вказаною адресою, загальною площею 126,5 кв. м. Також суд першої інстанції зазначив, що факт самочинного будівництва спірного об'єкту нерухомості узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Попільнянського районного суду Житомирської області у справі № 288/901/15-ц, що набрало законної сили.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 червня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки до складу спірного майна, яким є житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, входить самочинно збудований об'єкт, а саме другий поверх будинку, площею 150 кв. м.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 червня 2020 року і постанову Житомирського апеляційного суду від 21 липня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивачами були надані докази на підтвердження відповідності спірного будинку вимогам державних будівельних норм, будівництво здійснювалось на підставі будівельного паспорту. Зазначає, що перешкодою в реєстрації права власності є лише незакінчене будівництво другого поверху та не введення його в експлуатацію, що залежить виключно від волі відповідача. Вказує, що за життя спадкодавець здійснював захист свого права на частку у спірному будинку. На думку заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про невідповідність площі збудованого будинку тій, яка вказана у повідомленні про початок будівництва, оскільки у будівельному паспорті відсутні посилання на площу майбутнього будинку.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обгрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2

23 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб.

Згідно договору дарування житлового будинку від 07 липня 2010 року ОСОБА_6 (дарувальник) подарувала, а ОСОБА_3 (обдарована) прийняла в дар належний дарувальнику житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,2900 га, кадастровий номер 1824785300:02:005:0043,1824785300:02:005:0044. Житловий будинок, що відчужується, цегляний, позначений на плані літерою "А", житловою площею 34,2 кв. м, загальною площею 60,1 кв. м, а інші будівлі позначені на плані: сарай дерев'яний, загальною площею 19,9 кв. м, позначений на плані літерою "Б", літня кухня цегляна, загальною площею 4,0 кв. м, позначена на плані літерою "Г", погріб бутовий, загальною площею 12,5 кв. м, позначений на плані літерою "В".

КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради 20 вересня 2010 року на підставі договору дарування серії ВМХ № 730916 від 07 липня 2010 року зареєстровано право власності

ОСОБА_3 на житловий будинок

АДРЕСА_1.

Згідно договору дарування житлового будинку від 07 липня 2010 року

серії ВМХ 730917 ОСОБА_6 подарувала, а обдарована ОСОБА_3 прийняла в дар належний дарувальнику житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,2900 га, кадастровий номер 1824785300:02:005:0043,1824785300:02:005:0044. Житловий будинок, що відчужується, цегляний, позначений на плані літерою "А", житловою площею 22,0 кв. м, загальною площею 33,7 кв. м. Має спорудження, позначені на плані, а саме: сарай дерев'яний, загальною площею 18,0 кв. м, позначений на плані літерою "Б", сарай цегляний, загальною площею 3,5 кв. м, позначений на плані літерою "В", погріб побутовий, загальною площею 3,5 кв. м, позначений на плані літерами "п/д".

20 вересня 2010 року КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради на підставі договору дарування серії ВМХ № 730917 від 07 липня 2010 року зареєстровано право власності ОСОБА_3 на житловий будинок

АДРЕСА_1.

07 липня 2010 року між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована) укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого обдарована прийняла в дар земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,2900 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер undefined; для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0400 га, кадастровий номер 1824785300:02:005:0044, які належать дарувальнику на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 629187 та

ЯК № 629186.

Рішенням виконавчого комітету Попільнянської сільської ради від 18 січня 2011 року № 15 ОСОБА_3 надано дозвіл на реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_3 замовити проектну документацію й отримати дозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурного будівельного контролю.

27 лютого 2012 року відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства виготовлено будівельний паспорт реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1.

15 березня 2012 року ОСОБА_3 звернулась до Інспекції державно-архітектурного будівництва та контролю в Житомирській області з повідомленням про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції житлового будинку АДРЕСА_2, загальною площею

150 кв. м (будівельний паспорт № 4 від 27 лютого 2012 року, виданий відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області).

11 листопада 2014 року КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" за замовленням ОСОБА_3 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1, інвентаризаційна справа № 33. Згідно експлікації до плану будинок складається: перший поверх: хол, площею 20,9 кв. м; житлова кімната, площею 11,6 кв. м, житлова кімната, площею 12,1 кв. м, житлова кімната, площею 13,7 кв. м, житлова кімната, площею 20,3 кв. м, житлова кімната, площею 15,5 кв. м, коридор,

площею 7,5 кв. м, кухня, площею 15,1 кв. м, туалет, площею 1,6 кв. м, ванна, площею 8,2 кв. м, всього загальна площа першого поверху - 126,5 кв. м; другий поверх: хол, площею 21,4 кв. м, житлова кімната, площею 11,6 кв. м, житлова кімната, площею 12,1 кв. м, житлова кімната, площею 14,3 кв. м, коридор, площею 20,9 кв. м, коридор, площею 7,7 кв. м, ігрова кімната, площею 33,1 кв. м, комора, площею 8,9 кв. м, всього загальна площа другого поверху - 130,1 кв. м.

Загальна площа будинку - 256,6 кв. м.

Відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд, складеної КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації", по АДРЕСА_1 розташовано: житловий будинок літера "А-2",

2011 року побудови; погріб з шийкою літера "Є", 1975 року побудови; погріб під частиною будівлі літера "п\д ", 1980 року побудови; сарай літера "Б",

1980 року побудови; сарай літера "В", 1980 року побудови; літня кухня літера "Г ", 1975 року побудови; гараж літера "Д", 2010 року побудови. Інвентаризаційна вартість зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами становить 580 910 грн.

03 квітня 2015 року в управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівельні роботи на якому виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання, згідно якої замовник ОСОБА_3 повідомила про готовність об'єкту до експлуатації - реконструкція першого поверху житлового будинку (перша черга), розташованого по АДРЕСА_1, інвентаризаційна справа № 33 від 11 листопада 2014 року.

Згідно довідки Попільнянської державної нотаріальної контори від 13 липня 2017 року вих. № 168/01-16 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відкрито спадкову справу № 107/2017 року. Спадкоємцями щодо всього майна є його дружина ОСОБА_3, дочка ОСОБА_2, син ОСОБА_1 у рівних частках кожен, які відповідно до статей 1268, 1269, 1270 ЦК України вчасно вступили у права спадкування.

Попільнянською державною нотаріальною конторою 20 серпня 2019 року за вих. № 112/01-16 на заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 31 липня 2019 року щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 повідомлено, що правовстановлюючі документи на заявлене майно та документи у заявника, які б підтверджували державну реєстрацію права власності, відсутні, отже встановити, що

1/2 частина вказаного житлового будинку є спадковою масою та власником цього майна був ОСОБА_4 неможливо.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області

від 18 жовтня 2019 року у справі № 288/901/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення частки житлового будинку в натурі в порядку спадкування за законом.

Вирішуючи спір у справі № 288/901/15-ц, районний суд виходив із того, що внаслідок самочинного будівництва (реконструкції, перебудови) житловий будинок по АДРЕСА_1 втратив тотожність з тим будинком, який подарований ОСОБА_3.

Будинок є самочинним будівництвом, оскільки побудований з істотними відхиленнями від проекту, а тому він не підлягає поділу. Також суд виходив із відсутності доказів належності частки спірного житлового будинку спадкодавцю ОСОБА_4.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 січня

2019 року № 835/12.18, проведеної при розгляді справи № 288/901/15-ц, на місці житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею

60,1 кв. м, виконане нове будівництво житлового двоповерхового будинку, загальною площею 256,6 кв. м, 2011 року побудови. Після проведення дослідження конструктивних елементів житлового будинку зроблено висновок про те, що несучі та огороджувальні конструкції старого будинку були демонтовані повністю та на місці старого будинку зведено новий двоповерховий будинок зі зміною (збільшенням) габаритних розмірів, конфігурації планувального рішення будинку.

Ступінь готовності другого поверху житлового будинку АДРЕСА_1 складає 79 %.

Ринкова вартість садиби станом на день проведення експертизи становить

484 200 грн.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статей 15 і 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина 2 статті 5 чинної редакції ЦПК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Положеннями статті 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статті 331 ЦК України, частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).

Згідно з частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина друга вказаної статті визначає, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснено у передбаченому законом порядку, набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Частиною 1 статті 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка вважається майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування (частина 1 статті 57 СК України).

Частиною 1 статті 62 СК України передбачено, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення.

Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що статей 57 та 62 СК України визначає правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як статей 57 та 62 СК України встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об'єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об'єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик (постанова Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина 2 статті 372 ЦК України).

У постановах від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та від 16 грудня 2015 року № 6-2719цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

До того ж у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 Верховний Суд України зазначив, що за позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток кожного з подружжя. Суд може визнати право на частину об'єкта незавершеного будівництва за кожною із сторін.

За змістом частини 1 , 2 статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

В той же час обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).

За результатами розгляду цивільної справи № 288/901/15-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення частки у натурі в житловому будинку в порядку спадкування Попільнянський районний суд Житомирської області у рішенні від 18 жовтня 2019 року дійшов висновку про неможливість задоволення позовних вимог, зважаючи на наявність самочинного будівництва (реконструкції, перебудови) спірного житлового будинку.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Використання цього механізму спрямовано на забезпечення єдності судової практики, запобігання ухваленню протилежних за змістом судових рішень.

Вирішуючи спір, виходячи, зокрема, із преюдиційних обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки самочинне будівництво не може входити до складу спадщини. Самочинно збудоване майно не підлягає легалізації через правову процедуру спадкування (подібні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 09 червня 2020 року у справі № 347/2273/17).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки суди правильно застосували до правовідносин нормиматеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Частиною 1 статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович