Історія справи

Постанова

Іменем України

06 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 161/9903/17

провадження № 61-35082св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на постанову апеляційного суду Волинської області від 05 березня 2018 року в складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., Русинчука М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_4 01 липня 2008 року був укладений кредитний договір, а 21 вересня 2011 року - додаткова угода до кредитного договору, відповідно до умов яких позичальник отримала кредит у розмірі 677 088,42 грн зі сплатою 15,3 % річних за користування кредитними коштами у межах строку кредитування та зі сплатою 20,3 % річних за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором, зі строком повернення до 30 червня 2028 року. Кредитні зобов'язання ОСОБА_4 забезпечені порукою ОСОБА_5, який зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитом як солідарний боржник, про що 21 вересня 2011 року були укладені договір поруки та додаткова угода. У зв'язку з невиконанням відповідачами кредитних зобов'язань, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року в розмірі 671 325,95 грн. Крім того, відповідачами не виконуються зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору, які нараховані після ухвалення вказаного судового рішення, тому заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 01 липня 2014 року до 10 травня 2017 року становить 297 309,65 грн.

На підставі викладеного ПАТ АБ «Укргазбанк» з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у розмірі 297 309,65 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2017 року (в складі судді Олексюка А. В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі.

Постановою апеляційного суду Волинської області від 05 березня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що після пред'явлення банком вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості й ухвалення рішення суду про стягнення всієї суми боргу, кредитний договір припинив свою дію, тому позивач втратив можливість нараховувати та стягувати з відповідачів проценти за користування кредитними коштами.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ АБ «Укргазбанк», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Отже, наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя, яке не виконано відповідачами, не припиняє правовідносин сторін та не позабавляє банк права на стягнення процентів за кредитним договором до його повного виконання.

У вересні 2018 року ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, стягнуто з боржника та поручителя на користь кредитора заборгованість за кредитним договором у повному розмірі, тому кредитні зобов'язання припинилися, відповідно, банк не має право нараховувати проценти за цим договором.

19 вересня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_4 01 липня 2008 року був укладений кредитний договір, а 21 вересня 2011 року - додаткова угода до кредитного договору, відповідно до умов яких позичальник отримала кредит у розмірі 677 088,42 грн зі сплатою 15,3 % річних за користування кредитними коштами у межах строку кредитування та зі сплатою 20,3 % річних за користування кредитними коштами, що не повернуті у погоджені сторонами строки, передбачені цим договором, зі строком повернення до 30 червня 2028 року.

Кредитні зобов'язання ОСОБА_4 забезпечені порукою ОСОБА_5, який зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитом як солідарний боржник, про що 21 вересня 2011 року були укладені договір поруки та додаткова угода.

У зв'язку з невиконанням відповідачами кредитних зобов'язань, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2014 року у справі № 161/3273/14-ц, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року в розмірі 671 325,95 грн, що складається з строкової заборгованості за кредитом - 592 873,42 грн, простроченої заборгованості за кредитом - 47 981,24 грн, поточної заборгованості за процентами - 8 526,74 грн, простроченої заборгованості за процентами - 21 944,55 грн, нарахованої станом на 01 листопада 2013 року.

Банк вказував, що відповідачами не виконуються зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору, які нараховані після ухвалення вказаного судового рішення, тому вважав, що позичальник та поручитель зобов'язані сплатити проценти за користування кредитними коштами за період з 01 липня 2014 року до 10 травня 2017 року в розмірі 297 309,65 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором.

У такому разі положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Рішення суду про стягнення заборгованості змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Як встановлено вище, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року.

Враховуючи те, що є рішення суду про стягнення боргу, правовідносини сторін за кредитним договором припинилися, отже, нараховані банком за період з 01 липня 2014 року до 10 травня 2017 рокупроценти стягненню не підлягають.

Якщо у рішенні суду про стягнення заборгованості за кредитним договором ця заборгованість указана у повному обсязі, то кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верхового Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18.

Проте банк не заявив вимоги про стягнення сум відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що після пред'явлення банком вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості й ухвалення рішення суду про стягнення всієї суми боргу, кредитний договір припинив свою дію, тому позивач втратив можливість нараховувати та стягувати з відповідачів проценти за користування кредитними коштами.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя, яке не виконано відповідачами, не припиняє правовідносин сторін та не позабавляє банк права на стягнення процентів за кредитним договором до його повного виконання, оскільки такими діями (вимога про дострокове повернення кредиту, звернення до суду з відповідним позовом) кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, з чим погодився й суд, який рішенням від 08 квітня 2014 року стягнув заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Волинської області від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В.С. Висоцька

В.В. Пророк