Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.06.2018 року у справі №522/16967/17

Постанова

Іменем України

06 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 522/16967/17

провадження № 61-35237св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

відповідач - ОСОБА_8,

треті особи: Одеська місцева прокуратура № 3, Служба у справах дітей Одеської міської ради,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Приморської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування на постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2018 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування звернулася до суду з позовом в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ОСОБА_8, треті особи: Одеська місцева прокуратура № 3, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування посилалася на те, що ОСОБА_8 є матір'ю неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та малолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Родина ОСОБА_8 з 2009 року перебуває на обліку служби у справах дітей Одеської міської ради як така, що опинилася у складних обставинах. Відповідач не працює (перебуває у відпустці по догляду за дитиною), має статус одинокої матері, веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не виконує батьківських обов'язків стосовно дітей, систематично залишає малолітнього ОСОБА_5 з бабусею, яка постійно пиячить. Діти не завжди вимиті та нагодовані, мають неохайний зовнішній вигляд, одяг брудний, у квартирі порушені санітарно-гігієнічні умови, відсутнє світло, опалення, діти сплять на брудній білизні. Матір'ю не створені місця для навчання дітей. Неповнолітні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та малолітня ОСОБА_6 навчаються в загальноосвітній школі № 105 міста Одеси, проте мати дітей не підтримує з класними керівниками зв'язку, не з'являється на батьківські збори. Питання про відібрання у ОСОБА_8 дітей без позбавлення батьківських прав позитивно вирішено 02 березня 2017 року комісією з питань захисту прав дитини у місті Одесі та рішенням ради опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 вересня 2017 року. Враховуючи викладене, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування просила негайно відібрати у ОСОБА_8 її неповнолітніх та малолітніх дітей без позбавлення батьківських прав на підставі статті 170 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 09 жовтня 2017 року у складі судді Шенцевої О. П. позов задоволено. Відібрано неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, з родини ОСОБА_8 без позбавлення матері батьківських прав. Рішення в частині відібрання дітей допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір у розмірі 1 600 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач не працює (перебуває у відпустці по догляду за дитиною), має статус одинокої матері, веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не виконує батьківських обов'язків відносно дійте, не займається вихованням дітей, не цікавиться їх навчанням, діти мають неохайний зовнішній вигляд. За результатами обстеження, проведеного 05 вересня 2017 року комісією у складі представника служби у справах дітей Одеської міської ради, представника органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, фахівця Одеського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, класного керівника-психолога загальноосвітньої шкоди № 105, старшого інспектора ЮПСП Порто-Франківського відділу поліції Приморського відділу поліції в Одеській області встановлено, що у квартирі, в якій проживає відповідач та її діти, порушені санітарно-гігієнічні умови, відсутнє світло, опалення, діти сплять на брудній білизні, матір'ю не створені умови для навчання дітей.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_11 задоволено, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в порушення норм процесуального права суд першої інстанції не уточнив підстави позову і не зазначив у мотивувальній частині рішення встановлені ним обставини і визначені відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких вважав встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, які докази було взято ним до уваги, а які відхилено і чому. Рішення місцевого суду повністю відтворює зміст позовної заяви і лише доповнено загальними висновками про те, що доводи представника відповідача необґрунтовані, недоведені та не відповідають матеріалам справи без наведення будь-якого мотивування. У судовому рішенні не зазначено, якому органу або установі передаються діти, та не вирішено питання про стягнення з ОСОБА_8 аліментів на утримання дітей. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач протягом 2016 - січня-вересня 2017 років вела аморальний спосіб життя, разом зі своєю матір'ю зловживала алкогольними напоями та саме у цей період ухилялася від виконання своїх обов'язків з виховання дітей у такий спосіб, який би передбачав застосування негайних заходів щодо відібрання від неї дітей.

У червні 2018 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування подала касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи наявний акт обстеження житлово-побутових умов родини ОСОБА_8, який підтверджує існування небезпеки для дітей та неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків, довідки з Дитячої міської поліклініки № 3 та Одеської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 105, якими підтверджено неналежне піклування матір'ю про стан здоров'я дітей та незабезпечення нею здобуття дітьми повної загальної середньої освіти. Зазначеним обставинам апеляційний суд не дав оцінки, хоча вони свідчать про ухилення матері від виконання батьківських обов'язків. Відповідач не працює (перебуває у відпустці по догляду за дитиною), має статус одинокої матері, веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не виконує батьківських обов'язків. У квартирі, в якій проживає ОСОБА_8 та її діти, порушені санітарно-гігієнічні умови, відсутнє світло, опалення, діти сплять на брудній білизні, їм не створені умови для навчання.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді не надійшло відзивів на касаційну скаргу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 не перебуває у зареєстрованому шлюбі та є матір'ю неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та малолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_4, запис про батька яких у Книзі реєстрації народжень здійснено на підставі частини першої статті 135 СК України, не має постійного доходу для належного матеріального утримання дітей та у теперішній час перебуває у відпустці по догляду за малолітнім сином ОСОБА_7.

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 11 листопада 2010 року позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено. Позбавлено ОСОБА_8 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_8 залишила малолітню дитину в пологовому будинку № 2 без батьківського піклування, не провідувала його в будинку дитини, не цікавилися його станом здоров'я та матеріально не забезпечувала. ОСОБА_5 знаходиться в міському спеціалізованому будинку дитини № 1 на повному державному забезпечення.

ОСОБА_8 разом із чотирма дітьми та матір'ю ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка досягла пенсійного віку (всього 6 осіб), проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, де займають одну кімнату жилою площею 19,02 кв. м в комунальній неприватизованій квартирі № 1.

Враховуючи розмір жилої площі, проживання у квартирі двох дорослих осіб, які не працюють, забезпечити кожну дитину окремим навчальним місцем, окремим ліжком тощо відповідач не мала можливості до отримання цільової державної допомоги, завдяки якій були придбані будівельні матеріали для ремонту та предмети побуту.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов квартири відповідача від 05 вересня 2017 року комісії у складі виконуючого обов'язки головного спеціаліста територіального відділу служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі ОСОБА_15 та виконуючого обов'язки головного спеціаліста територіального відділу служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі ОСОБА_10 водопровід та каналізація в аварійному стані, газ, світло, опалення вимкнено комунальними установами.

Незважаючи на те, що з 2009 року родина ОСОБА_8 перебуває на обліку служби у справах дітей Одеської міської ради як така, що опинилася у складних обставинах, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у матеріалах справи актів обстеження житлово-побутових умов квартири відповідача в період з 2009 року до 05 вересня 2017 року та доказів, які б свідчили про вжиття будь-яких заходів (до 2017 року), направлених на поліпшення житлових умов цієї родини.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 навчаються в Одеській загальноосвітній школі № 105 з першого класу, а ОСОБА_4 прибув до зазначеного навчального закладу з Одеської загальноосвітньої школи № 43 21 квітня 2016 року.

Згідно з листом директора Одеської загальноосвітньої школи № 105 від 06 вересня 2017 року ОСОБА_8 не приділяє належної уваги вихованню дітей, не з'являється на батьківські збори, у 2016-2017 роках ОСОБА_4 пропустив 59 днів навчання, ОСОБА_5 - 46 днів, ОСОБА_6 - 26 днів. Родина, в якій проживають ОСОБА_8, входить до категорії багатодітних, малозабезпечених та як неповна сім'я, а з серпня 2012 року - поставлена на внутрішньошкільний облік як неблагополучна сім'я.

З переписки комунальної установи «Дитяча міська поліклініка № 3» та територіального відділу служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі від 22 листопада 2012 року та від 18 липня 2016 року встановлено, що ОСОБА_8 здійснювала неналежний догляд за дітьми.

Разом з тим, дані комунальної установи «Дитяча міська поліклініка № 3» про неналежний догляд за дітьми протягом другої половини 2016 року та січня-вересня 2017 року у справі відсутні.

Рішенням комісії з питань захисту прав дітей у місті Одесі від 02 березня 2017 року № 1 з метою поліпшення умов проживання та збереження дітей ОСОБА_8 в біологічній родині, службі у справах дітей Одеської міської ради, Одеському міському центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді спільно з громадськими організаціями багатодітних сімей вирішено забезпечити: проведення роз'яснювальної роботи з матір'ю дітей ОСОБА_8 з питань відповідального материнства, поліпшення умов проживання родини, тимчасового влаштування дітей на час проведення косметичного ремонту в приміщенні; розглянути можливості розміщення родини ОСОБА_8 в Центрі соціальної підтримки дітей та сімей, який розташований у Київській області або до комунальної установи «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області»; надати допомогу ОСОБА_8 у зборі документів для отримання грошової допомоги на проведення ремонту в рамках міської цільової програми надання соціальних послуг та інших видів допомоги незахищеним верствам населення міста Одеси на 2016-2017 роки.

Зі змісту вказаного рішення апеляційним судом встановлено, що компетентним органом вирішувалося питання не про ухилення ОСОБА_8 від виконання своїх обов'язків з виховання дітей, а про надання їй матеріальної допомоги для проведення ремонту квартири у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. На виконання вказаного рішення, а також на підставі заяви ОСОБА_8, поданої на особистому прийомі у міського голови, розпорядженням Одеського міського голови від 25 травня 2017 року № 453 ОСОБА_8 виділено 50 тис. грн. Зазначені кошти були витрачені відповідачем на придбання будівельних матеріалів для проведення ремонту квартири, який здійснено восени-взимку 2017-2018 років силами волонтерів та громадських організацій, зокрема постелена нова підлога, проведено ремонт стелі, повністю замінено електрику, всю сантехніку, встановлений бойлер, поклеєні шпалери, проведено ремонт санвузла. На час розгляду справи у кімнаті, де проживає багатодітна сім'я, є спальні місця для дітей, постільна білизна, місце для навчання, придбані нові меблі (стінка та кухня).

Розпорядженням Приморської районної адміністрації від 07 вересня 2017 року № 388 негайно відібрані неповнолітні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та малолітній ОСОБА_5 із родини ОСОБА_8 без позбавлення матері батьківських прав та тимчасово влаштовані до Комунальної установи «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області». Підставою для прийняття такого розпорядженні зазначені ті ж самі обставини, що наведені у позовній заяві.

Також апеляційним судом встановлено, що у 2014 році ОСОБА_8 отримала державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами в розмірі 1 257,29 грн одноразово, при народженні ОСОБА_5 - 41 280 грн (з 01 вересня 2014 року - 10 320 грн одноразово, з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2017 року по 860 грн щомісячно); з 01 січня 2016 року виплата державної допомоги на дітей одиноким матерям, в тому числі ОСОБА_8 була припинена, з 01 лютого 2017 року до 31 липня 2017 року відповідачу були призначені державні допомоги: як малозабезпеченій сім'ї (з 01 січня 2017 року - 6 513,05 грн, з 01 березня 2017 року - 6 664,83 грн, а з 01 травня 2017 року - 6 934,34 грн); як одинокій матері (з 01 січня 2017 року - 5 734 грн, з 01 травня 2017 року - 6 069 грн). Крім наведеної вище державної допомоги, ОСОБА_8, на утриманні якої знаходиться четверо дітей, інша матеріальна, гуманітарна допомога, а також будь-які кошти для поліпшення житлових умов до 2017 року не надавалися. Вона щомісячно оплачує комунальні платежі, після відібрання у неї дітей систематично відвідувала заклад, в якому вони знаходилися. Допитані в апеляційному суді неповнолітні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та малолітня ОСОБА_6 виявили бажання проживати разом з матір'ю, посилаючись на те, що отримували материнську увагу та турботу. При цьому перші двоє не підтвердили у повному обсязі зміст протоколів бесід від 15 грудня 2017 року, проведених психологом Комунальної установи «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Одеської міської ради Одеської області». Присутній при допиті дітей психолог оцінив їх свідчення як такі, що відповідають їх емоційній та психічній зрілості. Троє старших дітей більш ніж півроку розлучені зі своїм малолітнім братом. Духовне Управління Євангельських Християн Християнської Реформаторської Церкви, Громадська організація «Одеська міська Рада багатодітних сімей», Громадський союз «Альянс із захисту прав дітей» звернулися до апеляційного суду з клопотаннями не розлучати дітей з матір'ю, залишивши їх у сім'ї. За час розгляду справи в судах ОСОБА_8 змінила своє ставлення до виконання батьківських обов'язків щодо виховання дітей.

Відповідно до пунктів 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Згідно з частинами першою, другою статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

Як роз'яснено у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що факт того, що дитина може бути поміщена в середовище, яке більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням. Передання дитини під державну опіку слід розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого повинно одразу припинитися, коли це дозволять обставини. Це означає, що такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і повинно оцінюватись у контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів для сприяння возз'єднання дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та, якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункти 50, 52 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в розпорядженні Приморської районної адміністрації від 07 вересня 2017 року № 388 не наведено виняткових обставин, які безпосередньо загрожували життю або здоров'ю дітей ОСОБА_8 Відсутні також і дані про те, що відповідач запрошувалася 02 березня 2017 року на засідання комісії з питань захисту дітей у місті Одесі та 07 вересня 2017 року - на засідання ради опіки та піклування для надання пояснень, тобто була позбавлена можливості брати участь у вирішенні питання, яке стосувалося її дітей. Наведені у розпорядженні факти не в повній мірі відповідають дійсності. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_8 протягом 2016 - січня-вересня 2017 років вела аморальний спосіб життя, зловживала спиртними напоями, саме у цей період ухилялася від виконання своїх обов'язків з виховання дітей у такий спосіб, який би передбачав застосування негайних заходів щодо відібрання дітей.

Разом з тим апеляційним судом встановлено, що 11 вересня 2017 року на виконання розпорядження Приморської районної адміністрації від 07 вересня 2017 року № 388 співробітниками служби у справах дітей Одеської міської ради та Портофранківського відділу поліції Приморського відділу поліції міста Одеси Головного управління національної поліції в Одеській області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були відібрані від ОСОБА_8 і влаштовані до Комунальної установи «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області». Відібрати малолітнього ОСОБА_5 в той же день і в подальшому зазначеним працівникам не вдалося.

Апеляційний суд повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_8 не виконує батьківських обов'язків стосовно дітей, не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються виключно на поясненнях представників служби у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували невиконання відповідачем батьківських обов'язків та зловживання алкогольними напоями.

Згідно з листом Одеського міського центра соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 06 вересня 2017 року, адресованим заступнику голови комісії з питань захисту прав дитини у місті Одесі, зазначено, зокрема, що ОСОБА_8 не зловживає алкоголем, охайно вдягнена та постійно підвищує свій батьківський потенціал, у зв'язку з чим 01 вересня 2017 року відносно неї були подані документи на зняття з соціального супроводу до Піклувальної ради Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

З 01 вересня 2017 року ОСОБА_8 знята з соціального супроводу. Станом на січень 2018 року умови проживання в сім'ї для дітей задовільні, у квартирі зроблено поточний ремонт, робота з родиною триває за карткою обліку роботи з сім'єю, що підтверджується листом директора Одеського міського центра соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 16 січня 2018 року.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401, частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні підстави для його скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов