Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.09.2023 року у справі №132/1414/22
Постанова КЦС ВП від 06.09.2023 року у справі №132/1414/22

Постанова

Іменем України

06 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 132/1414/22

провадження № 61-2760св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області

від 29 грудня 2022 року у складі судді Сєліна Є. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у складі колегії суддів:

Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2022 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - ГУ ДСНС України) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надлишково виплачених коштів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 22 лютого 2016 року за контрактом проходив службу в підрозділах цивільного захисту на посаді водія відділення автотранспортного забезпечення підрозділів групи автотранспортного забезпечення 22-ДПРЧ загону технічної служби Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві.

Наказом ГУ ДСНС України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 01 липня 2019 року № 434 відповідача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби та утримано грошове забезпечення за фактичні невиходи на службу, з 18 травня

2019 року.

Наказом ГУ ДСНС України у м. Києві «Про кадрові питання» від 04 липня

2019 року № 447 відповідача звільнено зі служби та виключено з кадрів ДСНС України у запас Збройних Сил України за пунктами 11, 12, 56, 173 та підпунктом 6 пункту 176 (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу), з постановкою на військовий облік та відраховано кошти за надлишково використану основну щорічну відпустку за поточний рік (20 календарних днів).

Згідно довідки ГУ ДСНС України № 103 від 22 червня 2022 року з відповідача підлягають утриманню кошти за надлишково нараховане грошове забезпечення за фактичні невиходи на роботу з 16 квітня 2019 року в розмірі 3 102,74 грн та надлишково використану щорічну основну відпустку

(20 календарних днів) в розмірі 6 204,52 грн.

ГУ ДСНС України зверталось до відповідача з письмовою вимогою (попередженням) № 7101-7242/033 від 24 листопада 2021 року щодо погашення заборгованості у добровільному порядку, однак заборгованість не погашено.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ ДСНС України загальну заборгованість в розмірі 9 307,26 грн, а також стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 29 грудня

2022 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, закрито провадження у справі.

Врахувавши суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно-правовими, у зв`язку з чим справа відноситься до компетенції адміністративного суду та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДСНС України у м. Києві на ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ГУ ДСНС України у м. Києві, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, від 16 червня 2021 року у справі № 328/29/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб до органу держаної влади, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Суди не врахували, що правовідносини між сторонами не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, не спрямовані на захист прав свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень та не стосуються оскарження дій останнього.

Предметом позову є вимога про стягнення на свою користь заборгованості з відповідача, а саме грошових коштів.

Після звільнення відповідача та неоскарження ним наказу про звільнення відносини між сторонами перейшли в площину цивільно-правових відносин, оскільки в даному випадку предметом спору є стягнення грошових коштів, які відповідач отримав та не повернув. Крім того, даний борг виник не під час проходження служби відповідачем та виконання ним трудових обов`язків, а після його звільнення.

Так, спір має приватноправовий характер, який обумовлений порушенням майнового, тобто приватного права позивача, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Судами попередніх інстанцій не було враховано, що за своїм суб`єктивним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір є приватноправовим, що регулюється нормами Цивільного кодексу України, а отже підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій установлено, що між Державною службою України з надзвичайних ситуацій в особі начальника ГУ ДСНС України

у м. Києві і ОСОБА_1 було укладено контракт № 42/12 про проходження служби цивільного захисту строком на п`ять років. Контракт набрав чинності з 22 лютого 2016 року.

Згідно з параграфом 5 наказу начальника ГУ ДСНС України у місті Києві

№ 121 від 22 лютого 2016 року ОСОБА_1 зараховано в кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій та за його згодою призначено на посаду водія відділення автотранспортного забезпечення підрозділів групи автотранспортного забезпечення 22-ДПРЧ (транспортно-господарської) загону технічної служби ГУ ДСНС України у м. Києві,

з 22 лютого 2016 року. Присвоєно ОСОБА_1 перше спеціальне звання «молодший сержант служби цивільного захисту».

Наказом начальника ГУ ДСНС України у м. Києві № 434 від 01 липня

2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за допущені невиходи на службу без поважних причин (прогули) старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , водія чергової зміни частини спеціальної пожежної техніки загону технічної служби ГУ ДСНС України у м. Києві, звільнено зі служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу. Управлінню економіки та фінансів ГУ ДСНС України у м. Києві доручено утримати з ОСОБА_1 грошове забезпечення за фактичні невиходи на службу, з 18 травня 2019 року.

Згідно з витягом із наказу ГУ ДСНС України у м. Києві № 447 від 04 липня 2019 року старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , водія чергової зміни частини спеціальної пожежної техніки загону технічної служби ГУ ДСНС України у м. Києві, звільнено зі служби та виключено з кадрів ДСНС України у запас Збройних Сил України. Визначено відрахувати кошти за надлишкову невикористану основну щорічну відпустку за поточний рік (20 календарних днів).

З довідки ГУ ДСНС України у м. Києві № 103 від 22 червня 2022 року слідує, що з ОСОБА_1 підлягають утриманню кошти за надлишкове нарахування грошового забезпечення за фактичні невиходи на службу

з 16 квітня 2019 року в сумі 3 102,74 грн та за надлишково використану щорічну основну відпустку (20 календарних днів) в сумі 6 204,52 грн.

24 листопада 2021 року ОСОБА_1 направлено попередження про необхідність сплатити заборгованість у загальному розмірі 9 307,26 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)

від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви

№ 29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Верховним Судом враховано, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України.

За змістом положень частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влад.

У справі, що розглядається, позов пред`явлено про стягнення надлишково нарахованих коштів, які, на твердження позивача, утримуються відповідачем безпідставно, зокрема, грошове забезпечення за фактичні невиходи на службу з 16 квітня 2019 року та за надлишково використану щорічну основну відпустку.

Правова позиція стосовно юрисдикційності справ за позовами, що стосуються призначення, перебування та звільнення з публічної служби неодноразово висловлювалася.

Так, належність таких спорів до юрисдикції адміністративних судів Велика Палата Верховного Суду обґрунтувала у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18, зазначивши, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Також у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/33941/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала, що публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори з приводу прийняття на публічну службу, її проходження чи звільнення, на відміну від спорів щодо оскарження рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи здійснює орган, з яким виник спір, у конкретних правовідносинах з позивачем владні управлінські функції. Для визначення юрисдикції спору з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку із чим - прийняттям, проходженням або звільненням виник спір.

У постанові від 05 червня 2019 року у справі № 697/23445/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що предметом спору є стягнення збитків у вигляді неотриманого щомісячного грошового утримання, які мали бути нараховані позивачу, коли він перебував на публічній службі. Спір, який виник між сторонами, стосується проходження позивачем публічної служби, до якої включається і виплата щомісячного грошового утримання, тому він підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Резюмуючи вищенаведене колегія суддів уважає, що незважаючи на те, що даний спір виник між сторонами після звільнення відповідача зі служби та виключення його з кадрів ДСНС України у запас Збройних Сил України, однак стосується виплати коштів під час його перебування на публічній службі, то має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 757/44631/19-ц, де зазначено, що «якщо спір виник після звільнення публічного службовця, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі та звільненням з неї, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Тобто спори про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, пов`язаної з невиплатою суддівської винагороди, доплат та компенсаційних виплат є такими, що пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби, якою є перебування на посаді судді, тому повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства».

Схожий висновок викладений й у постанові Верховного Суду від 24 червня 2022 рокуу справі № 640/21107/19 (адміністративне провадження

№ К/9901/28637/21), а також в ухвалі Верховного Суду від 22 листопада

2022 року у справі №133/1853/22 (провадження №11164св22).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно-правовими, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такого висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 24 березня 2023 року у справі № 948/285/22 (провадження

№ 61-677св23) та від 19 липня 2023 року у справі № 565/901/22 (провадження № 61-6358св23).

Крім того, такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 (провадження № 11-892апп18), в якій зазначено, що спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Доводи касаційної скарги про те, що спір має приватно-правовий характер, який обумовлений порушенням майнового, тобто приватного права позивача, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, не заслуговують на увагу.

З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15,

від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, на яку зокрема посилався й заявник у касаційній скарзі.

Крім того, апеляційний суд вмотивовано відхилив посилання заявника на постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 328/29/20, оскільки викладені у вказаному судовому рішенні правові висновки стосуються юрисдикції спору про відшкодування шкоди в порядку регресу, коли неправомірність дій відповідача встановлена рішенням суду та додаткового правового аналізу не потребує, тобто такі правові висновки є нерелевантними і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у цій справі.

Отже, касаційна скарга є необґрунтованою, доводи касаційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення позивачем норм процесуального права, а висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 406 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 29 грудня

2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 лютого

2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович