Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.03.2018 року у справі №747/390/17

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 747/390/17

провадження № 61-2082св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 03 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області) про відшкодування майнової та моральної шкоди, посилаючись на те, що 15 липня 2015 року співробітниками Талалаївського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - Талалаївський РВ УМВС) у нього було вилучено автомобіль «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_1, та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу. Автомобіль він придбав без відповідного оформлення права власності на нього. Постановою слідчого Талалаївського РВ УМВС цей автомобіль було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12015270260000201 та залишено на зберіганні на території Талалаївського РВ УМВС. Ухвалою слідчого судді Талалаївського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2017 року слідчого Талалаївського відділення поліції Прилуцького відділу поліції (далі - Талалаївський ВП) ГУНП в Чернігівській області було зобов'язано повернути йому автомобіль. Однак виявилося, що його транспортний засіб майже повністю розукомплектований, а тому він відмовився його отримувати у такому стані. Автотоварознавчою експертизою було встановлено, що шкода, завдана розукомплектуванням автомобіля, становить 75 449 грн 84 коп. Дії відповідача вважає неправомірними і такими, що порушили його звичний спосіб життя, спричинили йому моральну шкоду. Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача на свою користь 75 449 грн 84 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 12 800 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2017 рокуу складі судді Косенко Ю. Л. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів існування будь-яких рішень про визнання незаконними дій чи бездіяльності посадових осіб Талалаївського РВ УМВС чи Талалаївського ВП ГУНП в Чернігівській області. Також у судовому засіданні не встановлено правомірність володіння ОСОБА_1 автомобілем «Audi A4», оскільки за базою ДАІ (Нацбазою) спірний транспортний засіб був знятий з обліку. Оскільки у позивача відсутні правові підстави керування вказаним автомобілем, то відсутнє і право вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 03 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2017 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з ГУНП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 75 449 грн 84 коп. на відшкодування майнової шкоди та 700 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього - 76 149 грн 84 коп. Зобов'язано ОСОБА_1 негайно після отримання від ГУНП в Чернігівській областівідшкодування шкоди передати у власність ГУНП в Чернігівській області легковий седан - автомобіль «Audi A4», 1998 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_2, а також - свідоцтво про його реєстрацію НОМЕР_5, що видане 1 липня 2004 року МРЕВ міста Харкова. Стягнуто з ГУНП в Чернігівській області на користь держави судовий збір у сумі 2 928 грн 45 коп.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про неправомірність володіння ОСОБА_1 автомобілем «Audi A4», доводи позивача про придбання цього автомобіля у його власника в ході розгляду справи не спростовано.Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права. Отже, ОСОБА_1 має право вимагати відшкодування шкоди, завданої розукомплектуванням автомобіля, що відбулося під час його знаходження на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів (далі - спецмайданчик). Також позивачу завдано моральної шкоди у зв'язку з тривалим незаконним зберіганням відповідачем його транспортного засобу, що підтверджується ухвалою слідчого судді Талалаївського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2017 року, якою було зобов'язано слідчого Талалаївського ВП ГУНП в Чернігівській області, а не Талалаївське РВ УМВС, повернути автомобіль ОСОБА_1

29 листопада 2017 року ГУНП в Чернігівській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 3 листопада 2017 року та залишити в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що ГУНП в Чернігівській області не може бути відповідачем у цій справі, оскільки воно не є правонаступником Талалаївського РВ УМВС. Обов'язок відшкодовувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. В ході розгляду цієї справи у суді першої інстанції ОСОБА_1не надано доказів, які б підтверджували факти вчинення посадовими особами Талалаївського ВП ГУНП в Чернігівській області будь-яких неправомірних дій, спрямованих на заподіяння шкоди його майну. Оскільки позивач не надав жодних документів, які б підтверджували його право володіння, користування та розпоряджання автомобілем «Audi A4», то він не має права на відшкодування шкоди, заподіяної розукомплектуванням цього транспортного засобу. Апеляційний суд передав у власність ГУНП в Чернігівській області автомобіль, який незаконно перебуває на території України і позивачу не належить.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судами встановлено, що 11 жовтня 2003 року автомобіль «Audi A4» 1998 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3, був зареєстрований на ім'я жительки міста Харкова ОСОБА_2, а 01 липня 2004 року - знятий з обліку для реалізації.

10 листопада 2012 року автомобіль «Audi A4», номер кузова НОМЕР_4, здійснив в'їзд до Литви, а 22 листопада 2012 року - виїзд з Литви та в'їзд до України.

До 15 липня 2015 року ОСОБА_1 користувався автомобілем «Audi A4»чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5. У цьому свідоцтві зазначені наступні дані: шасі (кузов, рама, коляска) без номера, тип автомобіля - седан-В, 1998 року випуску; власник автомобіля ОСОБА_2; панель без номера, вварена кустарно; довідка-рахунок МОЛ 588894 від 10 жовтня 2003 року.

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджував, що він придбав вищевказаний автомобіль у його власника без належного оформлення відповідного правочину.

15 липня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 12015270260000201 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів). Ці відомості внесенні на підставі рапорту начальника Талалаївського відділу ДАІ ОСОБА_3, згідно з яким в ході відпрацювання Талалаївського району був зупинений автомобіль «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1 Під час перевірки свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу було з'ясовано, що за базою ДАІ (Нацбазою) він знятий з обліку.

Цього ж дня слідчим Талалаївського РВ УМВС ОСОБА_4 складено протокол огляду автомобіля «Audi A4»чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_6, в ході якого встановлено, що на рамі та двигуні автомобіля відсутні будь-які позначки; на правому передньому крилі виявлено подряпини. До цього протоколу приєднано фотографії транспортного засобу у різних ракурсах.

15 липня 2015 року слідчим Талалаївського РВ УМВС ОСОБА_5 було винесено постанову про визнання автомобіля «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_3, речовим доказом, приєднано цей доказ до матеріалів кримінального провадження № 12015270260000201 та залишено його на зберіганні на території Талалаївського РВ УМВС.

До прийняття транспортного засобу на спецмайданчикТалалаївського РВ УМВС ОСОБА_1 було складено розписку про те, що він забрав з автомобіля власні речі, а саме: передні та задні сидіння, килимки, дзеркала, магнітолу, акумулятор, карти з дверей, повітряний фільтр, бензонасос, щиток приладів, передню решітку, динаміки, ущільнювачі з дверей, датчик АВС, свічки, проводи високої напруги. Ці речі позивач забрав за пропозицією та з дозволу старшого інспектора Куликівського відділу ДАІ ОСОБА_3, який підтвердив дані обставини, будучи допитаним у суді першої інстанції як свідок. Вилучений у позивача автомобіль був опломбований.

Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09 жовтня 2017 року ГУНП в Чернігівській області створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 і воно є юридичною особою; Талалаївський РВ УМВС та УМВС України в Чернігівській області є юридичними особами, які з 04 листопада 2015 року перебувають у стані припинення.

27 липня 2016 року позивач звернувся до слідчого Талалаївського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5 із заявою, в якій просив повернути вилучений у нього 15 липня 2015 року автомобіль. Транспортний засіб йому не повернули.

Ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Талалаївського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5 зобов'язано слідчого повернути ОСОБА_1 вилучений у нього автомобіль «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_3, та свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу. Постановляючи цю ухвалу, суд виходив з того, що орган досудового розслідування не звертався до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучене у позивача майно, а тому ці речі підлягають поверненню позивачеві як особі, у якої їх вилучено.

ОСОБА_1 прибув до Талалаївського ВП ГУНП в Чернігівській області з метою забрати вилучений у нього транспортний засіб, однак під час його огляду ним було виявлено, що опломбування пошкоджено, автомобіль розукомплектовано. Ці обставини були підтверджені слідчим Талалаївського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_5, який був допитаний у суді першої інстанції як свідок, а також висновком автотоварознавчого дослідження.

Так, висновком автотоварознавчого дослідження від 12 червня 2017 року № КТZ111/17 про оцінку транспортного засобу, складеним оцінювачем Приватного підприємства «Роменекс-Л», встановлено, що ринкова вартість автомобіля «Audi A4», 1998 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3, становить 75 449 грн 84 коп., а вартість його відновлювального ремонту (доукомплектації) - 236 273 грн 39 коп. Вартість матеріального збитку, завданого розукомплектуванням автомобіля, який є об'єктом судового розгляду, буде рівною вартості його відновлювального ремонту з урахуванням експлуатаційного зносу та становитиме 75 449 грн 84 коп.

Згідно з висновком експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 04 серпня 2017 року № 105, що здобутий у ході розслідування згаданого вище кримінального провадження № 12015270260000201, номер кузова (НОМЕР_4) та номер двигуна (НОМЕР_7) вилученого у позивача автомобіля «Audi A4» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3, на момент дослідження мають первинне значення та зміні не піддавалися.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з пунктом 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється у тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Таким чином, спричинення шкоди володільцю і користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 ПДР.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.

Встановивши, що ОСОБА_1 управляв транспортним засобом на підставі посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що він правомірно володів цим майном, а тому має право на відшкодування завданої майнової та моральної шкоди.

З огляду на викладене необґрунтованим є посилання суду першої інстанції та відповідача у касаційній скарзі на те, що у позивача були відсутні правові підстави на керування автомобілем, у зв'язку з чим відсутнє і право вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Оскільки ухвалою слідчого судді Талалаївського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2017 року було зобов'язано слідчого Талалаївського ВП ГУНП в Чернігівській області, а не Талалаївське РВ УМВС, повернути автомобіль ОСОБА_1, то правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що саме відповідач зобов'язаний відшкодовувати завдану шкоду, так як його структурний підрозділ був відповідальним за збереження транспортного засобу у належному стані.

У зв'язку з цим не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що ГУНП в Чернігівській області не може бути відповідачем у цій справі, оскільки воно не є правонаступником Талалаївського РВ УМВС.

Згідно зі статтею 212 ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Рішення апеляційного суду ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності, розумності та відповідає завданням цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав особи.

Доводи касаційної скарги про те, що обов'язок відшкодовувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, не заслуговують на увагу.

Оскільки пошкодження автомобіля на території спецмайданчика мало місце не у зв'язку із здійсненням посадовою особою відповідача повноважень в порядку кримінального провадження, а внаслідок неналежного зберігання майна його структурним підрозділом, що відповідачем не було спростовано, то обов'язок відшкодування шкоди не може бути покладено на державу, відповідальність за таку шкоду несе на загальних підставах ГУНП в Чернігівській області як юридична особа.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 03 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.А.Стрільчук Судді:С.О.Карпенко В.О.Кузнєцов О.В.Ступак Г.І.Усик