Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.12.2019 року у справі №756/17024/18

Постанова

Іменем України

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 756/17024/18

провадження № 61-22171св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Левенця Б. Б.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що у 2010 році сторони уклали шлюб, у якому

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_2 . Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року шлюб між ними розірвано.

З 2011 року ОСОБА_2 проживає окремо та жодного з покладених законом на нього як батька обов`язків не виконує, участі у вихованні дочки не приймає.

З 05 травня 2011 року за рішенням суду ОСОБА_2 повинен сплачувати аліменти, однак кошти на дитину сплачує не в повному обсязі та невчасно (останнє зарахування коштів відбулось у лютому 2017 року в розмірі 500,00 грн), у зв`язку з чим утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01 грудня 2018 року становить 43 315, 01 грн.

Дочка з народження має певні вади та потребує нагляду, який ОСОБА_1 здійснює самостійно. Крім того, дитина потребує хірургічного втручання для повноцінного життя, що підтверджено відповідними доказами.

У засіданні опікунської ради Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 22 травня 2015 року встановлено, що батько життям дитини та її станом здоров`я не цікавиться, участі у її вихованні не приймає, з дочкою не спілкується. На підставі викладеного комісія дійшла висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2

в дохід держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що батько не цікавився успіхами дитини, жодного разу не відвідував батьківські збори, шкільні свята, не приводив та не забирав дитину зі школи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову

в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінення ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покладено на органи опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосував до спірних правовідносин положення статей 164, 166, 171 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та дійшов помилкового висновку про ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків стосовно дочки ОСОБА_2 .

Аргументи учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно встановлені обставини справи, надана неналежна оцінка доказам. Висновки суду ґрунтуються на припущеннях, суд вирішив справу формально без врахування якнайкращих інтересів малолітньої дитини. Суд апеляційної інстанції всупереч усталеній судовій практиці не оцінив особу відповідача та його поведінку протягом майже 9 років стосовно дитини, дійшов помилкового висновку про те, що позивач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, не маючи при цьому жодного підтверджуючого належного та допустимого доказу самих перешкод.

Відповідач, не зважаючи на свою обізнаність із тим, що орган опіки і піклування в 2015 році дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, не вжив заходів щодо зміни батьківської поведінки щодо дочки.

Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 липня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_2 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 липня 2012 року шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 вересня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_2 в сумі 930,00 грн щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 травня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

Станом на 01 грудня 2018 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 43 315,01 грн.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 22 травня 2018 року № 07-21/1538 на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 07 травня 2015 року № 2 (протокол № 9) ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до характеристики, наданої спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів № 73 з поглибленим вивченням української мови, літератури та українознавства, батько ОСОБА_4 не бере участь у її вихованні. За весь період навчання дитини у школі батько жодного разу не відвідував батьківські збори, шкільні свята, не цікавився її успіхами, не приводив та не забирав зі школи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від

20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE,

№ 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (CASE OF HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, ЄСПЛ, 07 грудня 2006 року).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині шостій статті 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися

з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Апеляційний суд при оцінці висновку Органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 22 травня 2018 року № 07-21/1538 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , врахував, що ОСОБА_2 виявляє намір спілкуватись з дочкою та приймати участь у її вихованні. Зокрема, у зв`язку з цим він у 2014 році звертався до органу опіки та піклування із заявою про те, що ОСОБА_1 не надає йому можливості бачитися зі свою дочкою. На підставі цієї заяви прийнято рішення про встановлення ОСОБА_2 відповідного часу для виховання дочки та спілкування з нею. У 2015 році ОСОБА_2 повторно звертався до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області з питанням про ненадання йому можливості бачитися з дочкою, на що йому було рекомендовано дійти спільної згоди з ОСОБА_1 щодо виховання дитини.

За таких обставин апеляційний суд правильно не взяв до уваги зазначений висновок, оскільки він не містить обґрунтованих підстав позбавлення відповідача батьківських прав та суперечить інтересам дитини.

Не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача аліментів на дитину, оскільки наявність заборгованості за аліментами не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 199/5032/16-ц, від 28 березня 2019 року у справі № 559/1553/16-ц.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що між сторонами склались неприязні стосунки, що і вплинуло на відношення відповідача до виконання своїх батьківських обов`язків, позивач не довела ухилення відповідача від виховання дочки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками, а батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку що постанову суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального

і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції ? без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат