Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.10.2019 року у справі №531/1199/18

Постанова

Іменем України

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 531/1199/18

провадження № 61-17781св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрогрес плюс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 06 травня 2019 року у складі судді Косик С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Бутенко С. Б., Чумак О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрогрес плюс» про визнання угод щодо внесення змін до договорів оренди землі недійсними,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрогрес плюс» (далі - ТОВ «Агропрогрес плюс») про визнання угод щодо внесення змін до договорів оренди землі недійсними.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що 21 травня 2008 року між ними та ТОВ «Агропрогрес плюс» укладений договір оренди земельних ділянок, які знаходяться на території Попівської сільської ради Карлівського району, строком на 10 років.

Вважають, що орендарем порушено пункт 8 цих договорів і не повідомлено письмово орендодавців за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію.

У лютому 2018 року вони написали заяви про небажання пролонгувати договори, а тому вважають, що у них є всі підстави вимагати в орендаря припинення дії договорів шляхом їх розірвання у зв`язку із закінчення строку дії договорів.

Також 07 червня 2016 року та 20 вересня 2016 року між ними та ТОВ «Агропрогрес плюс» укладені угоди про внесення змін до зазначених договорів оренди землі. Ці зміни були укладені з грубим порушенням земельного законодавства України, умов договорів, вчинені під впливом обману, а тому є недійсними.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили суд визнати угоди про внесення змін до договорів оренди землі недійсними.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 06 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.

Суди виходили з того, що орендарі добровільно погодилися на умови додаткових угод, в тому числі і щодо продовження строку дії договорів оренди землі. Позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що додаткові угоди від 07 червня 2016 року та 20 вересня 2016 року укладенні без їхнього волевиявлення, а тому підстави для визнання їх недійсними відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просили скасувати рішення Машівського районного суду Полтавської області від 06 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що у спірних договорах оренди землі відсутній строк дії договорів, що є істотною умовою договору оренди землі, у порушення вимог статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) договори оренди землі не пройшли державну реєстрацію, що є підставою для визнання їх недійсними, відповідно до вимог статей 210, 211 ЗК України.

Також у порушення вимог статті 230 ЦК України спірні договори підписані під впливом обману, оскільки ТОВ «Агропрогрес плюс» пообіцяло позивачам підняти орендну плату за користування їхніми земельними ділянками.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Агропрогрес плюс» не надходив.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 06 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року і витребувано із Машівського районного суду Полтавської області цивільну справу № 531/1199/18.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є власниками земельних ділянок, призначених для сільськогосподарського використання, розташованих на території с. Попівка Попівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, зокрема: ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,52 га, ОСОБА_2 - площею 3,51 га, ОСОБА_3 - площею 3,61 га.

Між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «Агропрогрес плюс» укладені договори оренди земель, без зазначення дати, строком на 10 років. 21 травня 2008 року ці договори оренди землі зареєстровані у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК», що підтверджується записами у Державному реєстрі земель за № 040855600449, № 040855600450 та № 040855600426.

Актами прийому-передачі в оренду земель підтверджено передачу вищезазначених земельних ділянок в оренду ТОВ «Агропрогрес плюс».

Пунктом 36 вказаних договорів оренди землі передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

07 червня 2016 року та 20 вересня 2016 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Агропрогрес плюс» укладені угоди про внесення змін до договорів оренди землі від 03 січня 2008 року, відповідно до умов яких строк дії договорів оренди землі продовжено до 03 січня 2028 року.

05 липня 2016 року та 05 грудня 2017 року здійснена державна реєстрація речового права угода про внесення змін до договорів оренди землі від 03 січня 2008 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 07 грудня 2017 року, а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав від 07 липня 2016 року.

Відповідно до журналу реєстрації договорів оренди ОСОБА_3 отримала свій примірник договору 16 вересня 2016 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 29 січня 2018 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші речові права на нерухомість майна, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Згідно із статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, четвертою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

За вимогами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладанні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, якою закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами другою - п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що 07 червня 2016 року та 20 вересня 2016 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Агропрогрес плюс» укладені угоди про внесення змін до договорів оренди землі від 03 січня 2008 року, відповідно до умов яких строк дії договорів оренди землі продовжено до 03 січня 2028 року. Оскільки укладення додаткових угод відбулося в період дії договорів оренди землі, то підстави вважати, що відповідач порушив умови пункту 8 договорів оренди землі щодо неповідомлення письмово орендарем орендодавця за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію, відсутні. Крім того, позивачі не надали докази того, що спірні угоди укладені без їх волевиявлення.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судів, які їх обґрунтовано спростували. Переоцінка доказів на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачена.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 06 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець