Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2018 року у справі №708/694/17

Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 708/694/17-ц

провадження № 61-946св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

ОлійникА. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Стрільчук В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

треті особи: Служба у справах дітей Чигиринської районної державної адміністрації, Черкаський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 27 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Пономаренка В. В., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Чигиринської районної державної адміністрації, Черкаський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про визначення місця проживання дітей.

Позов обґрунтовано тим, що сторони є батьками двох малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року шлюб між сторонами розірвано. Згідно з рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 10 січня 2012 року ОСОБА_5 зобов'язано усунути перешкоди у спілкуванні позивача з дітьми. 07 січня 2017 року під час зустрічі з дочкою вона показала на тілі численні забої і крововиливи, пояснивши, що їх нанесла матір ОСОБА_5, яка жорстоко поводиться з нею та братом, безпідставно проявляє до них агресивну поведінку, примушує до важкої праці у господарстві, здійснює психологічний та фізичний тиск, залякує, внаслідок чого його син систематично проходить лікування у медичних закладах.

З січня 2017 року діти проживають разом з позивачем і категорично відмовляються повертатися до матері, просить суд визначити місце проживання дітей з ним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2017 рокув позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи судом не встановлено виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України, які б свідчили про неможливість проживання дітей разом з матір'ю, тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_4

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 27 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4 Визначено місце проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з їхнім батьком ОСОБА_4

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що дослідивши докази у справі та виходячи із необхідності захисту прав та інтересів малолітніх дітей, суд дійшов висновку про доцільність проживання дітей з їхнім батьком ОСОБА_4, що якнайкраще буде сприяти моральному, духовному та фізичному розвитку дітей.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

01 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_5

У березні2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час вирішення спору між батьками дітей щодо місця їх проживання, відповідно до частини першої статті 161 СК України, беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків має знаходити своє підтвердження у проявах реальної поведінки.

З часу окремого проживання колишнього подружжя діти постійно проживали з матір'ю.

Місце проживання дітей віком від 10 до 14 років визначається з урахуванням їхньої думки, але думка дитини такого віку не може бути вирішальною з огляду на її психічну і фізичну незрілість.

Батько дітей є інвалідом дитинства ІІ групи загального захворювання, єдиним джерелом доходу якого є пенсія за інвалідністю, розмір якої не може забезпечити потреби дітей.

Позивач є власником будинку, що знаходиться у с. Трушівці, який є непридатним для проживання у ньому дітей. Обстеження умов проживання вказаного будинку компетентними органами не проводилося.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена із своєю матір'ю.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_5 мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції належним чином встановив фактичні обставини, надав їм оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що комісією досліджувалось питання особистої прихильності дітей до кожного з батьків, а саме те, що діти виявили бажання проживати разом з батьком, однак прийнявши рішення всупереч бажанням дітей, орган опіки і піклування не навів жодних доводів та мотивів, в чому полягає захист інтересів дітей при визначенні доцільності проживання дітей з матір'ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копіями свідоцтва про народження (а. с. 7, 8).

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року шлюб між сторонами розірвано, змінено прізвище відповідача на дошлюбне - «ОСОБА_5», з нею залишено проживати їхніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 10 січня 2012 року зобов'язано ОСОБА_9 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_4 з дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а також участі у їхньому вихованні (а. с. 13-14).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 06 червня 2017 року ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (а. с. 15).

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1064 га та жилого будинку загальною площею 60,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1, а також жилого будинку, загальною площею 48,00 кв.м за адресою АДРЕСА_2, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а. с. 26-27).

Позивач зареєстрований та проживає з 15 листопада 2000 року за адресою: АДРЕСА_4 та характеризується за місцем проживання позитивно. За вказаною адресою він проживає з сім'єю: мамою - ОСОБА_10, батьком - ОСОБА_11 і двома дітьми: донькою - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується довідкою-характеристикою, виданою Комітетом самоорганізації населення мікрорайону «Хімселище» (а. с. 30).

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 03 серпня 2017 року № 78, затвердженого начальником Служби у справах дітей Черкаської міської ради ОСОБА_12, умови проживання у будинку, у якому проживає позивач за адресою: АДРЕСА_3 є задовільними, для виховання і розвитку дітей створені всі належні умови, у них у кожного є окрема кімната (а. с. 109-110).

Згідно з довідкою-характеристикою, виданою Виконавчим комітетом Замятницької сільської ради Чигиринського району Черкаської області від 07 серпня 2017 року № 144, відповідач ОСОБА_5 має позитивну характеристику, веде здоровий спосіб життя, трудолюбива, активна, утримує підсобне господарство, обробляє присадибну земельну ділянку, шкідливих звичок не має. У 2015 році обрана депутатом Замятницької сільської ради. Діти зареєстровані з матір'ю за адресою АДРЕСА_5, але ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з січня 2017 року перебувають у свого батька, який мешкає у м. Черкаси. ОСОБА_5 належним чином виконує батьківський обов'язок, забезпечує виховання дітей, дбає про їх добробут, діти нагодовані, забезпечені одягом. Двоє менших дітей у дитячий садок не ходять, мама перебуває у відпустці для догляду за дитиною до трьох років (а. с. 144).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18 березня 2016 року та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно від 22 березня 2016 року, у приватній власності ОСОБА_5 є жилий будинок, що знаходиться за адресою: с. Замятниця, вул. Хутір, 61, у якому вона зареєстрована та проживає разом зі своїми дітьми: ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а. с. 141-142, 143, 145).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 21 липня 2017 року, затвердженого начальником Служби у справах дітей Чигиринської райдержадміністрації Черкаської області Тетерюк В.Г., умови проживання в будинку, у якому проживає відповідач задовільні. Для виховання та розвитку дітей створені необхідні умови. Для ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є дві окремі кімнати (а. с. 165).

Зі змісту характеристики наданої учениці 5класу ОСОБА_6 Медведівською ЗОШ І-ІІІ ст. ім. М. Залізняка вбачається, що мама ОСОБА_5, відповідально ставиться до виховання та навчання дитини, підтримує постійний зв'язок зі школою та класним керівником, відвідує батьківські збори та шкільні заходи, намагається допомагати доньці у навчанні та цікавиться її шкільним життям. Батько ОСОБА_4, проживає окремо, навчальним процесом доньки ніколи не цікавився, навіть у телефонному режимі. Батьківські збори та шкільні заходи не відвідував (а. с. 159).

Станом на сьогодні відповідач перебуває у відпустці для догляду за дитиною до трьох років, має домашнє господарство, присадибну земельну ділянку та худобу.

Житлові умови та рівень матеріального забезпечення як батька дитини, так і матері є задовільним та достатнім для забезпечення достатніх умов проживання і утримання малолітніх доньки та сина, обоє з батьків батьківські обов'язки виконують, прагнуть виховувати дітей та піклуватися про них.

Під час розгляду комісією питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей досліджено та враховано заяви малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_6 щодо їх бажання проживати разом з батьком (т. 1, а. с. 150-153).

Відповідно до протоколу засідання комісії райдержадміністрації з питань захисту прав дитини від 07 серпня 2017 року № 11 під час голосування за доцільність визначення місця проживання малолітніх дітей з їх матір'ю ОСОБА_5 у членів комісії виникли певні розбіжності у поглядах, а саме: з 9 членів комісії «за» проголосували 5 осіб, проти - 3 особи, утрималось - 1 особа (т. 1, а. с. 154-157).

Комісією досліджувалось питання особистої прихильності дітей до кожного з батьків, а саме те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_4 виявили бажання проживати разом з батьком, однак приймаючи рішення всупереч бажанням дітей, орган опіки та піклування жодних доводів не навів, не наведено також міркувань в чому полягає захист інтересів дітей та доцільність визначення їх проживання з матір'ю.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір'ю в контексті Декларації прав дитини необхідно розуміти не обов'язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У зазначених справах ЄСПЛ не визначав обов'язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини.

Верховний Суд виходить з того, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідні висновки викладеноВеликою Палатою Верховного Суду у справі № 61-327цс18 у постанові від 17 жовтня 2018 року, яка відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини,бути розлучена зі своєю матір'ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Верховний Суд зауважує, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив в першу чергу з найкращих інтересів дітей, встановлених умов проживання дітей у місці проживання батька, його ставлення до дітей та інших встановлених фактичних обставин справи.

Верховний Суд бере до уваги, що малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні у суді першої інстанції категорично відмовились від проживання з матір'ю та висловили бажання проживати саме з батьком, що вказує на прихильність дітей до позивача.

Судом апеляційної інстанції правильно зауважено, що з 07 січня 2017 року малолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проживають разом з батьком, дідусем та бабусею за адресою: АДРЕСА_4. Таким чином, на час розгляд справи апеляційним судом діти майже рік проживають разом з батьком та не виявляють бажання повертатися до матері.

Крім того, матір дітей не обмежена у належному їй праві на спілкування з дітьми, турботу щодо дітей та участі у їх вихованні і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дітей щодо встановлення часу спілкування.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_5 із ухваленим у справі судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи та аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, що в інтересах дітей на сьогодні проживати з батьком.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О. Кузнєцов

В. А. Стрільчук