Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.02.2019 року у справі №357/2919/17

Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 357/2919/17

провадження № 61-25404св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів:

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) про захист авторського права та стягнення компенсації майнових авторських прав.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у магазині «Канцтовари. Однокласники», який знаходиться по АДРЕСА_1, у торгівельному розважальному комплексі, господарську діяльність в якому здійснює ФОП ОСОБА_4, зафіксовано факт піратства шляхом реалізації магніта сувенірного, у структурі якого відтворено твір образотворчого мистецтва, авторські права на який належать йому.

Він зазначав, що указаний товар є контрафактною продукцією, він містить у собі примірники товарів образотворчого мистецтва, які були ним створені ще у

2013 році та увійшли до збірника «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_4 компенсацію у розмірі 20 мінімальних заробітних плат - 64 тис. грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2017 року у складі судді Кошель Л. М. у задоволенні позов ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення міськрайонного суду мотивовано тим, що ОСОБА_9 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зображення твору із збірки товарів образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_2» розміщені на магніті, який було придбано у ФОП ОСОБА_4, а фото магніта, наявного в матеріалах справи і магніт, який було придбано у відповідача, є одним і тим самим магнітом.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію у розмірі 32 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що законність використання об'єкта авторського права зобов'язаний довести відповідач. Заперечуючи проти позову, ФОП ОСОБА_4 не було надано належних та допустимих доказів того, що при використанні об'єкта авторського права нею не були порушені вимоги Закону України «Про авторське право і суміжні права». Таким чином, позивач, авторські права якого є порушеними, має право на стягнення компенсації. При цьому заявлена ОСОБА_9 до стягнення сума компенсації порушення авторського права підлягає зменшенню до 10 мінімальних заробітних плат, а саме -

32 тис. грн, оскільки позивачу не завдано істотних збитків реалізацією магніта, вартістю 8 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ФОП ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду в частині часткового задоволення позову ОСОБА_2 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим й такими, що ухвалено з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. ФОП ОСОБА_4 посилалась на те, що вона не заперечувала прав ОСОБА_2 та твір образотворчого мистецтва «Козак з шаблями», товарний чек від ІНФОРМАЦІЯ_1 року не може бути доказом факту продажу контрафактних товарів, оскільки товарний чек не містить даних про те, який саме магніт було придбано та що на ньому було зображено, у зв'язку з цим, суд першої інстанції правомірно не визнав такий товарний чек належним доказом придбання товарів, що містять охоронювані авторським правом зображення із збірки «ІНФОРМАЦІЯ_2», міськрайонний суд правомірно не визнав належним та допустимим доказом копію фотографії магніта без ідентифікуючих чи специфічних ознак, оскільки вона не свідчить, що саме цей магніт придбано у неї, до суду першої інстанції було надано лише незавірені копії товарного чеку, свідоцтва про реєстрацію авторського права, рішення про реєстрацію авторського права на твір. Оригіналів указаних документів не було надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції. Крім того, зазначала, що ОСОБА_9 не було надано належних та допустимих доказів, що зображення творів із збірки товарів образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_2», авторське право на які позивач вважає порушеним, розміщені на магніті, який нібито було придбано у неї. Позивачем не було надано доказів того, що фото магніта, наявного у матеріалах справи і магніт, який було нібито придбано у неї, є одним і тим самим магнітом. Не доводить указану обставину й надане позивачем відео, оскільки воно є недопустимим доказом у вказаній справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року було відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4 про захист авторського права та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав та витребувано з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області вищезазначену цивільну справу. Зупинено виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2017 року в частині задоволення позову до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2018 року справу за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4 про захист авторського права та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що відповідно до копії витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

ОСОБА_4 є фізичною особою - підприємцем. Вид діяльності відповідача - роздрібна торгівля книгами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.61) та роздрібна торгівля газетами, канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах (основний) (КВЕД 47.62) (а.с. 7-11).

Згідно свідоцтва від 20 жовтня 2015 року № НОМЕР_1 ОСОБА_2 є автором збірки товарів образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_2»(а.с. 16).

Відповідно до товарного чека від ІНФОРМАЦІЯ_1 року по АДРЕСА_1 було продано один магніт, вартістю 8 грн (а.с. 15).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ФОП ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 440 ЦК України, частини третьої статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтею 445 ЦК України передбачено, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» контрафактний примірник твору - примірник твору, опублікований і (або) розповсюджений з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.

У пункті 44 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» роз'яснено, що особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Відповідно довимог частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав визначені статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Згідно вимог пунктів «г», «е» частини другої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г» цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

У абзаці 4 пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» судам роз'яснено, що відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним об'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволенні позову ОСОБА_2, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходив із того, що, ОСОБА_2 є автором твору образотворчого мистецтва, а ФОП ОСОБА_4 продає товар,який є контрафактною продукцією та містить у собі примірник твору образотворчого мистецтва, який було створено позивачем та який увійшов до збірника «ІНФОРМАЦІЯ_2».На підтвердження вказаних обставин позивачем було надано відеозапис, відповідно до якого встановлено, що у торговельній точці, підприємницьку діяльність у якій здійснює ФОП ОСОБА_4, було розповсюджено товар, а саме - магніт, на якому зображено належний позивачу твір образотворчого мистецтва. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що законність використання об'єкта авторського права зобов'язаний довести відповідач. ФОП ОСОБА_4 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при використанні об'єкта авторського права відповідачем не були порушені вимоги Закону України «Про авторське право і суміжні права». Таким чином, позивач, авторські права якого є порушеними, має право на стягнення компенсації. При цьому дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлена ОСОБА_9 до стягнення сума компенсації порушення авторського права підлягає зменшено до 10 мінімальних заробітних плат, а саме - 32 тис. грн, оскільки позивачу не завдано істотних збитків реалізацією магніта, вартістю 8 грн.

Доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк